В романі «Місто» Валер’ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку. Аналіз роману «Місто» поданий у цій статті.
«Місто» Підмогильний аналіз твору
Автор : Валер’ян Підмогильний
Рік: 1927
Літературний рід: епос
Жанр «Місто»: модерний урбаністичний роман
Тема «Місто» Підмогильний: підкорення людиною міста
Ідея «Місто» Підмогильний : розкриття характеру людини, яка підкорює місто.
Проблематика «Місто» Підмогильний :
- Проблема міста і села; реалізація
людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосунки з людьми; акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.
Композиція «Місто»: 2 частини
Головні герої «Місто»:
- Степан Радченко — головний герой; Надійка — дівчина з села; Левко — студент; Ганнуся та Нюся — товаришки Надії; Лука Гнідий — хазяїн; Тамара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка; Максим — син Тамари Василівни(Мусіньки) та крамаря; Борис — студент, товариш Степана; Зоська — міська дівчина, кохана Степана; Рита — балерина; Вигорський — поет, товариш Степана.
Сюжет «Місто» Підмогильний
І частина. Степан Радченко їде до міста, щоб вивчитися й повернутися в село.- Він оселяється у дядькового знайомого крамаря, де ночує у столярній майстерні поруч із коровами, їсть черствий хліб із салом, ходить умиватися до Дніпра.- Юнак починає оформляти документи для вступу в інститут, шукає роботу, але не знаходить.- Заходить до односельців Надійки (вона йому подобалася) та Левка.- Складає екзамени, нарешті отримує стипендію.-Починає шукати нове житло, але господар пропонує спати в них на кухні, отримувати обід в обмін на допомогу у господарстві. — Юнак радісно погоджується, бо тепер він матиме змогу купити пристойний одяг.- Степан ходить вулицями, думає про те, що, ставши освіченою, культурною людиною, повезе на село нове життя.- Степан Радченко разом із Надійкою потрапляє на літературний вечір. — Він заздрить славі молодих письменників.-Він вирішує написати оповідання про бритву.- Критик, якого юнак запримітив на літературному вечорі й до якого він звернувся щодо свого твору, навіть не захотів його слухати.- Степан розлючений, він заходить до Надійки і вони разом ідуть у парк.- Степан грубо скористався дівчиною.- Коли Надійка розплакалася, він каже, що назавжди йде від неї, адже кохання виявилося несправжнім.- Степан знайомиться з сином господарів Максимом. Максим культурна, освічена та розчарована у коханні людина.- В інституті Радченко вчиться набагато краще своїх однокурсників.- Не припиняє писати оповідання.- Земляк Борис радить йому надіслати їх до журналу.- Уночі до Степана приходить господиня дому Тамара і розповідає йому про своє нещасливе подружнє життя.- Син Тамари Максим дізнається про ці зустрічі, хлопці б’ються й Максим іде з дому.- У Радченка добре виходило з математикою, важче — з українською мовою, тому він засів за книжки.- Професор, якому Степан складав екзамен, порадив йому влаштуватися викладачем на курси української мови для держслужбовців.- Степан прислухався до поради, пішов викладати, зміг придбати одяг і переїхати у кімнату, яку запропонував Борис.- На курсах Степан познайомився з поетом Вигорським і потоваришував із ним.
ІІ частина. Незважаючи на те, що він позбувся злиднів, Радченко продовжував жити скромно, вести здоровий спосіб життя.- Зайнявся вивченням іноземних мов та літератури.- Вигорський послав оповідання Степана в журнал, там їх надрукували.- Степан щасливий, він почуває себе письменником. — У кафе юнак знайомиться із дивною дівчиною Зоською.- Із харківського журналу приходить гонорар і запрошення продовжувати писати.- Радченко домагається прихильності Зоськи.- Одного разу Степан зустрічає сина колишньої господині Максима, який дуже змінився: зі скромного хлопця став розпусником і пияком.-Згодом Степан прилучається до літературних дискусій і покидає інститут.- Його збірку ухвалюють до друку з великим гонораром.- Приходить Борис і повідомляє Степанові, що одружився з гарною дівчиною.- Почувши опис, Степан розуміє, що то Надійка.- Йому стає прикро, що дівчина стане прибиральницею й куховаркою у міщанина.- Радченка отримує посаду секретаря в журналі, кидається в роботу, наводить лад і врешті-решт стає незамінною людиною.- Тож Степана обирають до культкомісії місцевкому.- Він рідше зустрічається із Зоською, а якось необдумано пропонує їй одружитися — вона погоджується.- Степан Радченко уявляє собі, як романтика перетворюється в прості буденні речі й передумує. Він вирішує покинути дівчину.- Тож він в присутності Зосі на якійсь вечірці залицяється до інших жінок, знайомиться з балериною з Харкова Ритою.- У Радченка з’являється задум написати великий твір, уже є продумана структура, але чомусь не пишеться.- Степан у розпачі: хоче побачитися і помиритися з Зоською, але тут виявляється, що дівчина через нього наклала на себе руки (отруїлася).- Юнак переїжджає до нового помешкання, обставляє його меблями, улаштовує все, як хоче, але квартира все одно здається йому чужою. — Зустрічається з Левком, який збирається їхати працювати на Херсонщину, згадує про село та про свої мрії, приходить до думки, що і йому потрібно поїхати. — Згадує Надійку, йому кортить її побачити, тож розшукує, але ця зустріч розчаровує його.- Зустріч з Ритою здалася йому щастям.- Степан біжить додому, сідає за стіл і починає писати задуману повість про людей.
«Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі.
Роман має епіграф: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли ти маєш тіло?»
Юрій Шевельов про роман: «перший справжній прозовий роман ХХ ст.»; «одна з вершин української прози і дороговказ для її дальшого розвитку».
В. Підмогильний пояснив свій задум так: «Написав «Місто», бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає «хуторянську ворожість до міста», то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».
Валерян Підмогильний «Місто» аналіз твору ви можете доповнити корисною інформацією в коментарях.