Вірш “Місто, премісто, прамісто моє…” Ліни Костенко про любов до рідного міста поетеси.
“Місто, премісто, прамісто моє…” Ліна Костенко
Місто, премісто, прамісто моє!
Стійбище людське з асфальту й бетону.
Як там не буде, а все-таки є
той силует у вікні золотому!
Ось я проходжу, і ось я пройду.
Може, й навік, але справа не в тому –
Тільки б не танув, як тінь на льоду,
той силует у вікні золотому!
Скільки душа прориває тенет!
З моря і суші – додому, додому!
Там, де у мене є той силует,
той силует у вікні золотому!
Суперечливі почуття ліричного героя до міста оригінально передала Ліна Костенко: Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з 4 асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у вікні золотому!
Поетизація міста відбувається за рахунок словотвірних засобів мови, створення неологізмів, персоніфікації сприяє і синтаксичне оформлення – структура зі звертанням.
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Місто, премісто, прамісто моє…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.