В 1905 році Іван Франко пише свою Поему “Мойсей” . Глибокий і фiлософський зміст приховано у цьому творі, адже це не просто віршована компіляція біблійного тексту, але й завуальований начерк про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i народу в процесi наполегливого шукання “обiтованої землi”, про майбутнi сили мас, здатних висунути iз свого середовища в процесi революцiйного руху проводирiв, що приведуть до перемоги. Детальний аналіз “Мойсей” Краще допоможе зрозуміти поему, якщо ви встигли прочитати “Мойсей” в скороченому варіанті.
“Мойсей” Франко аналіз
Літературний рід “Мойсей” Франко: ліро-епос
Жанр “Мойсей” Франко: філософська поема
Тема “Мойсей” Франко: зображення “смерті Мойсея як пророка, не признаного своїм народом”.
Ідея “Мойсей” Франко: визволення українського народу з-під колоніального гніту як головна мета.
Головні герої “Мойсей” Франко: ліричний герой, пророк Мойсей, новий поводир Єгошуа, Єгова (Бог), Авірон та Датан – супротивники Мойсея, єврейський народ, Азазель (демон пустелі)
Композиція: пролог і двадцять пісень
Віршовий розмір “Мойсей” Франко: Анапест; пролог – ямб
Проблематика:
- Буття особи і нації Воля і рабство Життя і смерть
Рік написання “Мойсей”: 1905
Поема “Мойсей” написано в річищі неоромантичної стильової течії. Франко по-новому трактує проблему волі і рабства, яка набуває філософського виміру. Розповідач переконливо зображує, що духовне поневолення набагато страшніше за фізичне рабство. Поема “Мойсей” була написана під враженням скульптурою Мойсея Мікеланджело Буонарроті в Римі.
Сюжет “Мойсей” Франко
Сорок років єврейський народ, який вийшов з єгипетської неволі, шукав землю обітовану, але за лічені дні до досягнення бажаного краю він зневіряється і втрачає оптимізм – у високу світлу мрію вірить лише провідник народу Мойсей – Датан і Авірон пропонують закидати Мойсея камінням – Мойсей виходить на широкий майдан, стає на камінь і виголошує промову (невже доведеться розтоптати, “як гнилу колоду”, того, кого “батьки звали батьком народу”?) – Мойсей застерігає народ від Божого гніву, адже йому долею написано йти вперед – Мойсей розповідає притчу про дерева й розтлумачує її зміст – Авірон насміхається й наводить контраргументи (він не вірить у Єгову й пропонує євреям поклонятись іншим богам – Ваалу й Астарті) – Датан почав звинувачувати Мойсея (євреїв з Єгипту вийшло сотні тисяч, а сьогодні залишилася “жменька”) і закликав народ закидати камінням пророка, проте ніхто не наважився зробити це – юрба виганяє з табору Мойсея, пророк підкоряється, прощається з народом і йде у степ – Мойсей звертається до Бога, але у відповідь чує голос злого духа пустелі Азазеля, котрий намагається довести йому марність справи, якій пророк присвятив життя – Мойсей упадає в розпач, і на якусь мить його охоплюють сумніви – у цей час з’являється Єгова й пояснює Мойсею, для чого він нині” сипів Ізраїлю з Єгипту – оскільки Мойсей “па момент” засумнівався, йому призначено, уже побачивши обіцяний край, не ступити до нього і вмерти перед самим порогом своєї мети – вихор у степу, раптом в оточенні парубоцтва з’являється князь конюхів Єгошуа й закликає євреїв до походу, до бою, ще мить – і всі зірвуться й ліниві кочівники перетворяться на завойовників, героїв, Авірона поб’ють камінням, а Дата-на повісять.
“Мойсей” Франко критика
Поему розпочинає Пролог – звернення до народу: “Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той нароз-дорожжу…” Таким було українство на початку сторіччя: розштампова-не, розділене між кількома державами, після кількох століть панської неволі, воно, не маючи свого ватажка, пророка, не знало, куди і як рухатися. Мойсей присвятив себе служінню народові, та доля проводиря складна й підступна. Авірон і Датан підбурюють народ проти Мойсея. Вони навіть погрожують закидати Мойсея камінням. Та ні погрози, ні залякування не спинять пророка. Мойсей усвідомлює, що найголовніше для народу, який тільки-но піднявся, – увесь час рухатись уперед, не спиняючись ані на мить. Він розповідає народові алегоричну притчу – казку про те, як дерева обирали собі короля.
Жодне з розкішних дерев: ані кедр, ані пальма, ані рожа, ані дуб, ані береза – не погодилися служити для захисту, честі, надії, підмоги інших дерев… лише терен згодився принести себе в жертву деревам, боронити їх, щоб вони буяли до неба. Мойсей розкриває алегорію казки – “виклад до неї”:
Дерева – се народи землі,
А король у їх колі –
Божий вибранець, син і слуга
Господевої волі.
У цій притчі Франко викладає свій погляд на пророка-вождя народу, який прагне дістати свободу. Відданість своєму народові, усвідомлення його прагнень – риси, якими має бути наділений поводир. Зневірившись у власних силах, у подальшій боротьбі, піддавшись намовлянням Авірона й Датана, народ відмовляється слухати Мойсея, вірити йому, визнавати за свого пророка. Мойсей полишає табір. Після розмови з Азазелем Мойсей відчуває сумнів, чи справді він служив своєму народові, чи не варто було залишатися в Єгипті. За це Єгова суворо покарав його:
А що ти усомнивсь на момент
Щодо волі моєї,
То побачивши сю вітчину,
Сам не вступиш до неї.