Дон Жуан (повна назва – “Дон Жуан, або Кам’яний гість”) – комедія в п’яти актах Мольєра, написана в 1665 р.

Мольєр “Дон Жуан” переказ

Акт перший

Сганарель у розмові з конюшим Ельвіри Гусманом лає Дон Жуана, кажучи, що він –

Найбільший нечестивець, якого тільки носила коли-небудь земля, головоріз, собака, диявол, турків, єретик, не вірить ні в загробне життя, ні в святих, ні в Бога, ні в чорта, провідний саме що ні на є скотиняче існування, борів Епікура, справжній сластолюбець, затикають вуха на всі християнські умовляння і який вважає нісенітницею все, у що ми віримо…

(Тут і далі – в перекладі В. С. Лихачова)

З’являється Дон Жуан. Він присвячує Сганареля в секрети своєї мінливості:

… Всі красуні мають право чарувати нас: наше серце належить всім їм по черзі, без винятку, як першої, так і останньої <…> любов до однієї не змусить мене бути несправедливим до інших <…> я кожній віддаю належне, як велить природа…

Їх перериває раптова поява Ельвіри. Вона звинувачує Дон Жуана в зраді. Дон Жуан цинічно відповідає їй. Ельвіра віщує йому кару Небес. Але Дон Жуан байдужий до погроз, – його займає лише нова любовна пригода.

Акт другий

П’єро хвалиться перед своєю нареченою Шарлотою тим, що врятував з моря двох потопаючих людей, один з яких – вельможний пан. Знатним паном виявляється Дон Жуан, і, щойно побачивши гарненьку селянку, одразу пропонує їй стати його дружиною. П’єро незадоволений, але у відповідь отримує лише ляпаса. Дон Жуан бажає усамітнитися з Шарлотой, але зустрічає Матюріну, до якої теж встиг посвататися. Дівчата влаштовують сварку, але Дон Жуан заспокоює обох, адже кожна з них знаєСправжню правду. Бродяга Лараме попереджає Дон Жуана, що дванадцять вершників шукають його. Дон Жуан рятується втечею.

Акт третій

Дон Жуан, переодягнений селянином, і Сганарель, переодягнений в одязі лікаря, йдуть через ліс. Дон Жуан пропонує зустрічному жебракові богохульствувати за монету і шматок хліба. Жебрак відмовляється, вважаючи за краще голодну смерть. В далині Дон Жуан помічає розбійників, що напали на дворянина. Він поспішає на допомогу. Врятований дворянин, це дон Карлос, брат Ельвіри. Дон Алонзо вимагає негайно смерті для зрадника, але дон Карлос, в подяку за порятунок, відстрочує дуель. Продовжуючи шлях, Дон Жуан і Сганарель приходять до гробниці командора, вбитого Дон Жуаном. Дон Жуан, сміючись, запрошує статую командора на вечерю. Статуя киває головою.

Акт четвертий

У будинок до Дон Жуана приходить його кредитор, Діманш. Дон Жуан спритно відбивається від нього. Дон Луїс, батько Дон Жуана, переконує сина виправитися, але Дон Жуану слова старого не дають нічого. Ельвіра вже не молить повернутися до неї, але хоча б покаятися і звернутися до Бога. Дон Жуан пропонує залишитися з ним на ніч. З’являється статуя командора і запрошує Дон Жуана до себе на повторну вечерю.

Акт п’ятий

Дон Жуан оголошує батькові про своє каяття, але в дійсності, в його словах лише лицемірство. Він проповідує, що

Лицемірство – модний порок, а всі модні пороки йдуть за доброчесність. За нинішнього часу роль доброчесної людини – з усіх ролей найбільш вдячна і ремесло лицеміра – з усіх ремесел найвигідніша <…> лицемірство – порок привілейований; воно всім затискає рот і насолоджується безкарністю…

Дон Карлос вимагає відповіді за образу, нанесену Ельвірі. Дон Жуан лицемірно виправдовує все велінням Неба. Дон Жуану з’являється привид у вигляді жінки під покривалом і у вигляді Часу з косою в руці. Привид попереджає, що якщо Дон Жуан не покається, його чекає загибель. Дон Жуан з шпагою кидається на привида. З’являється статуя командора. Блискавка, супроводжувана сильним ударом грому, вражає Дон Жуана. Земля розверзлася і поглинає його; з місця провалу виривається велике полум’я. Залишився один Сганарель зізнається, що йому

Нещасному, після стількох років служби нічого не перепало, крім однієї втіхи: на власні очі побачити, яка кара спіткала мого пана за безбожництво!..