Аналіз твору «Момент» Винниченка — тема, ідея, жанр, герої, проблематика, сюжет, характеристика викладені в цій статті
«Момент» Винниченко аналіз твору
Літературний рід «Момент» : епос.
Жанр «Момент» : новела.
Тема «Момент» : історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея «Момент»: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої «Момент»: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Проблематика «Момент»
- життя і смерті миті як частини вічності сенсу щастя людини порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Сюжет «Момент»
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття. Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
«Момент» характеристика
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого. Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ головного героя.
Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко простежується доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метелики», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки: «Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість». Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так: «Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання». Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний {«наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем: «Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив».