” Момент ” – історія психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва – “Момент”). Головні герої “Момент” люблять, радіють, сумують, живуть в нашій уяві.
“Момент” Винниченко образи
Головні герої “Момент”: Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Головний герой оповідання – тюремний оповідач на прізвисько Шехе-резада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч – дивовижний подарунок долі двом одиноким душам.
“Момент” Винниченко образ панни Мусі
Образ Панни – це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності,
| Опис зовнішності | “Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах” |
| Очі | “А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі”. “Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні” |
| Сміх | “Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі” |
| Манери поведінки | “Галантно повела вона рукою круг себе” “Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом” |
| Зовнішність в екстремальних ситуаціях | “Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю”. “Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу”. “З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким”. “Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя”. |
| Риси характеру | “Убити себе зумію”. “А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже”. “-… Ви надзвичайно гарні зараз. – Я не знаю, що треба сказати на це” |
| Вчинки | “Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають”. |
| Погляди на життя | “…А ім’я – пошлість”. “Як мене вб’ють,… напишіть так: “Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого” “- Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати”. “А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: – Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде”. “- Я буду носити вас в душі” |
Муся впевнена, що щастя – це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.