» Момент » — історія психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва — «Момент»). Головні герої «Момент» люблять, радіють, сумують, живуть в нашій уяві.
«Момент» Винниченко образи
Головні герої «Момент»: Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Головний герой оповідання — тюремний оповідач на прізвисько Шехе-резада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч — дивовижний подарунок долі двом одиноким душам.
«Момент» Винниченко образ панни Мусі
Образ Панни — це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності,
| Опис зовнішності | «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах» |
| Очі | «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні» |
| Сміх | «Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі» |
| Манери поведінки | «Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» |
| Зовнішність в екстремальних ситуаціях | «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». |
| Риси характеру | «Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «-… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це» |
| Вчинки | «Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають». |
| Погляди на життя | «…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «- Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «- Я буду носити вас в душі» |
Муся впевнена, що щастя — це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.