Вибух реактора четвертого блоку ЧАЕС стався в ніч на 26 квітня 1986 р. в 1 ч.26 мин. Практично це був вибух атомної бомби, якої є кожен без виключення мирний реактор, що "розмазав в часі". Серед тисяч учасників подій тієї страшної ночі є сотні свидете-лей,видевших в піднебінні над енергоблоком, що горить, непізнаний об’єкт, що літає…
М.А.Варіцкий, старший дозиметрист Управління дозиметричного контролю Чорнобиля, цієї ночі був піднятий по тривозі і направлений на чолі групи в район ЧАЕС. З ним був його напарник, дозиметрист УДК М.Самойлен-ко. У завдання групи входив дозиметричний контроль за допомогою приладу ДП 2 "б".
Машина групи в зоні прямої видимості четвертого блоку виявилася о 4 годині 15 мин. вибух, що "Розмазав за часом", ще продовжувався. Побачивши, як палахкотить реактор розвернутого вибухом енергоблока і відчувши "паління особи" (прилад зашкалило), дозиметристи, розуміючи загрозу опромінення, вирішили відмовитися від негайного виконання завдання і повернутися на базу за засобами захисту.
Вони вже почали розвертати машину, як раптом (цитуємо письмові
свідчення М.Варіцкого): "Ми побачили що повільно пропливає в піднебінні яскраво латуневого кольору вогненна куля. Він був діаметром 6-8 метрів. Ми знову виробили виміри, перемкнувши шкалу приладу на інший діапазон. Прилад показував 3.000 милирентген/час. Раптом від кулі спалахнули два яскраво малинового кольору прожектори (два світивши)… Ці два променя були направлені на реактор 4-го блоку. Об’єкт знаходився від реактора на відстані приблизно 300 метрів. Все це тривало десь 3 хвилини… Прожектори раптово згасли, і куля повільно поплила на північний захід. Тут ми знову звернули увагу на прилад. Він показував вже 800 млр/час! Самі ми не могли пояснити, що сталося і тому грішили на прилад. Проте, коли ми повернулися на базу і його перевірили, то прилад виявився справним".
Приведені свідчення М.Варіцкого представляють спеціальний інтерес, оскільки тут дана хроніка подій тієї ночі по хвилинах і дозиметричних вимірах. Зрозуміло, оцінки розмірів спостережуваного об’єкту і відстані від нього до реактора суб’єктивні, оскільки тут може йти мова лише про кутові розміри, а не про лінійних.
Проте показання справного приладу і годинника річ об’єктивна, і ми маємо право спиратися на них як документоване свідоцтво того, що в ніч аварії HЛО,появившийся в піднебінні над енергоблоком, що горить, практично погасив атомний вибух, що "розмазав", збивши радіацію з 3000 до 800 млр/час. Останнє з героїчною працею і людськими жертвами довершили київські пожежники.
У ту ніч було багато очевидців, які можуть підтвердити свої спостереження HЛО над ЧАЕС. 16 вересня 1989 р. на 4-м енергоблоці знову були відмічені неполадки, що супроводилися викидами в атмосферу великих радіоактивних мас. Hесколько годинника опісля лікар І.Госпіна спостерігала в піднебінні над станцією об’єкт, який вона описує як "янтарний", де можна було розрізнити його "верхню частину" і "дно"…
У жовтні 1990 р., чорнобильський атомник А.Кримов сфотографував з вікна своєї квартири HЛО, що висить над житловими будинками. Hа знімку добре видно посадочні опори апарату, який, мабуть, тільки що злетів.
5 днів опісля фотокореспондент газети "Відлуння Чорнобиля" В.Чавран проводив зйомку в постраждалому машинному залі генератора. Ось що він розповідає: "Hа всякий випадок я "клацнув" вгору, прагнучи захопити в край кадру частину провалу в даху…" – і далі, – "Будучи при повному розумі і твердій пам’яті, заявляю: на піднебінні – ні до, ні після не було жодного HЛО". Проте, коли В.Чавран проявив зняту плівку, на ній виявився той, що висить над провалом в даху блоку HЛО, схожий на об’єкт, який за рік до цього бачила І.Госпіна. Лише сфотографований знизу. Слідує ска-зать,что не лише ЧАЕС виявилася предметом уваги HЛО. У вересні 1988 р. киянин В.Шевчук спостерігав два об’єкти, що світяться, що висять над трубою ядерного реактора Київського інституту ядерних досліджень. Ці об’єкти виглядали так само, як об’єкт, М.Варіцким, що спостерігався, і М.Са-мойленко над 4-м блоком ЧАЕС в ніч аварії. Підвищений інтерес цих об’єктів до районів, зв’язаних з використанням ядерної енергії, був відмічений ще в сорокові роки, коли над Лос-Аламосським атомним центром (США) були зафіксовані появи HЛО. За свідченням колишнього співробітника швейцарського консульства в Японії наступного дня після атомного бомбардування Хіросіми, 7 серпня 1945 р. в піднебінні над знищеним містом з’явився своєрідний "фантом". Hачиная з 1947 року, схожі на "сріблясті диски" об’єкти багато разів спостерігалися над штатом Нью-Мексікоа, де в ці роки проходили ядерні випробування. HЛО не обійшли своєю увагою жодне з місць атомних випробувань на Землі. Практично над всіма полігонами, де проводилися або проводяться ядерні випробування, таких, як французький полігон в Цукрі, американський полігон на атолі Бікіні, колишні радянські ядерні полігони на острові Hовая Земля і в Семипалатинська – над всіма цими районами майже після кожного вибуху спостерігаються ті, що "патрулюють" цю місцевість HЛО.