Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» — пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, «коли він сам стоять не міг». Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово — це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш «О слово рідне! Орле скутий!»
«О слово рідне! Орле скутий!» аналіз вірша
Рік написання «О слово рідне! Орле скутий!»: 1909
Рід л Ітератури «О слово рідне! Орле скутий!»: патріотична лірика.
Жанр «О слово рідне! Орле скутий!»: ліричний вірш.
За жанром це — медитація, історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу.
Тема «О слово рідне! Орле скутий!»: любов до рідної мови і заклик до її збереження.
Ідея «О слово рідне! Орле скутий!» : рідне слово має стати духовною зброєю народу.
Віршовий розмір «О слово рідне! Орле скутий!»: чотиристопний ямб.
Римування : кільцеве
У вірші багато риторичних окликів.
«О слово рідне! Орле скутий!» критика
У збірці «Будь мечем моїм…» О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Вірш буквально пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють риторичні вигуки й звертання. Красу, мелодійність і багатство української мови О. Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, метафоричні епітети (співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра). Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах меча, сонця, судних дощів. Меч тут символізує войовничу грань українського слова, а отже, і самої нашої національної душі; сонце — миролюбну, окрилену, творчу властивості мови. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.
Турбота поета про долю рідного слова, «чужинцям кинутого на сміх», особливо гостро поставлена у поезії «О слово рідне! Орле скутий!» Як і в багатьох інших випадках, громадянський пафос вірша тут поєднано з глибокою задушевністю, ліричністю. Вже у другій строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи, яку О. Олесь завжди вмів змалювати найкращими барвами.
«О слово рідне! Орле скутий!» характеристика
Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолого — звертання ліричного героя до рідного слова. Анафоричне » О слово рідне!» увиразнює не тільки композиції єдності, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У його серці виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’яство співвітчизників.
Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети : Ураїнське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий».
Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу.
Зображуючи поетичний образ неповторної краси укр. мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо : » О слово! Будь мечем моїм!\ Ні, сонцем стань!\ Вгорі спинись,\Осяй мій край і розлетися\ Дощами судними над ними.»
Образ меча в Олеся пергукується з емблемою апостола Павла, в якого він символізує меч духовний:» Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, воєднуючи в ньому духоне і творче начала, слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості.
У річищі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного простору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), що очищають рідний край від зла і стнуть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.