Василь Стус “О земле втрачена, явися” аналіз – тема, ідея, віршовий розмір, жанр
“О земле втрачена, явися” аналіз вірша
Автор: В. Стус
Жанр: ліричний вірш
Рід лірики: патріотична лірика
Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю.
Форма: розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою.
Віршовий розмір: ямб
Вид римування: перехресне
У вірші незвичайних метафор, порівнянь: “дня розгойдані тарілі”, “бризкит райдуги в крилі”, “солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль” та ін.
Твір присвячено рідному краєві. Написаний у формі звертання, він являє собою низку риторичних запитань, різних за змістом і тональністю, які йдуть за певним образом картинкою. У вірші відтворено художній образ України. Ліричний герой сподівається, що спогади про рідний край врятують його душу від несправедливості й зневіри.
Вірш “О земле втрачена, явися” належить до невільницької лірики. Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні – “сині ниви”, “перегуд шмелів”, “лет голубів” і її – “гішну і святу”, кохану. І просить “землю втрачену”, щоб явилася вона йому хоч уві сні – дати силу, порятувати зболену душу. Обрамлення підсилює тужливі настрої поета.
Для поета Україна – не просто образ рідної землі. Це незмінний складник його душі, що завдає страждання і відночас лікує.
У Вірші “О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ!..” відтворено поетичний образ України. Це – щира розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою.
У зболеному серці українського патріота незгасним образом сяє рідна земля, допомагаючи йому винести тяжкі табірні випробування.