«О земле втрачена, явися» аналіз

Василь Стус «О земле втрачена, явися» аналіз — тема, ідея, віршовий розмір, жанр

«О земле втрачена, явися» аналіз вірша

Автор: В. Стус

Жанр: ліричний вірш

Рід лірики: патріотична лірика

Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю.

Форма: розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою.

Віршовий розмір: ямб

Вид римування: перехресне

У вірші незвичайних метафор, порівнянь: «дня розгойдані тарілі», «бризкит райдуги в крилі», «солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль» та ін.

Твір присвячено рідному краєві. Написаний у формі звертання, він являє собою низку риторичних запитань, різних за змістом і тональністю, які йдуть за певним образом картинкою. У вірші відтворено художній образ України. Ліричний герой сподівається, що спогади про рідний край врятують його душу від несправедливості й зневіри.

Вірш «О земле втрачена, явися» належить до невільницької лірики. Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні — «сині ниви», «перегуд шмелів», «лет голубів» і її — «гішну і святу», кохану. І просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні — дати силу, порятувати зболену душу. Обрамлення підсилює тужливі настрої поета.

Для поета Україна — не просто образ рідної землі. Це незмінний складник його душі, що завдає страждання і відночас лікує.

У Вірші «О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ!..» відтворено поетичний образ України. Це — щира розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою.

У зболеному серці українського патріота незгасним образом сяє рідна земля, допомагаючи йому винести тяжкі табірні випробування.

«О земле втрачена, явися» аналіз