В Образі сліпого старця-кобзаря сконцентровано проблему – народ і співець. Це романтичний образ “Божого Чоловіка “, людини національно свідомої, котра в моральному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки… Автор пише, що “душа його жила не на землі, а на небі”…
Образ Божого Чоловіка “Чорна Рада”
Портрет і зовнішність Божого Чоловіка
- – сліпий старець; – темний на очі; – латана свитина і без чобіт; – довга, до самого пояса, борода… процвіла сивинами.
Риси вдачі та характеру Божого Чоловіка
- – високоморальний; – щирий і безкорисливий; – далекий від усього суєтного, мізерного, дріб’язкового; – доброта і поважне ставлення до людей; – індивідуальність, натхненність, патріотизм; – духовний аристократизм; – виявляє зверхність над народом, своїми моральними якостями вивищується над ним.
Божий Чоловік і суспільство
- – національно зріла людина; – натхненне виконання дум та історичних пісень; – сум за долею України; – допомога козакам лікувати їх рани; – його сутність визначає дух, а не шлунок; – “душа його жила не на землі, а на небі”; – уславлює часи Хмельниччини; – не відвідує чорну раду.
Цитатна характеристика Божого Чоловіка
“Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить”.
“Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі”.
“Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька, і хоч би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий”.
“Я в ваші чвари да свари не мішаюсь”.
“А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на людський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер старосвітські співи, що й людям у подобу… Дух мій не терпить сього!”
Характеристика образу Божого Чоловіка
Народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості яскраво розкриті в образі сліпого бандуриста – Божого чоловіка.
Це не старець і не жебрак, а патріот, воїн Божий, ходяча совість народу. Мирське життя для нього нічого не значить. Свою сліпоту він вважає не каліцтвом, а Божим знаменням, тому й осуджує тих кобзарів, які за чарку горілки поробилися придворними поетами й музикантами. Він не приходить на Ніжинську раду, але після неї виринає, наче з забуття, на Череваневому хуторі, де мудро пояснює осиротілому Петрові, що то тільки здається, ніби зло підім’яло під себе добро
Божий Чоловік прагне осягнути думкою найпотаємніші порухи людської душі: “Співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить” . Дума про Хмельницького, пісні в його виконанні не лише оживляють у пам’яті сторінки драматичної історії України, а й формують національні ідеали, спонукають слухача замислюватися й над сенсом свого життя.
П. Куліш знайшов новий і, безперечно, цікавий ракурс для змалювання образу народного співця. Божий чоловік не закликає народ до боротьби, як Шевченкові кобзарі, як зображує їх і народна традиція, а кличе до милосердя, доброти. “В мене,- каже,- одна дорога по всьому світу. Блаженні милостивії, яко тії помилувані будуть”,- відповідає він Шрамові на запитання, куди він ітиме.