Образ Сомка в романі “Чорна Рада” Сповнений романтизованого благородства. Сомка Куліш наділяє характерними рисами українського полководця і державного діяча – тими рисами, якими наділив його народ в думках, піснях легендах.
Образ Якима Сомка “Чорна Рада”
Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі.
Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць – Іванець використав усі можливості бути вибраним.
Після поразки на Ніжинській “чорній” раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали його Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті.
Звісно П. Куліш ідеалізує в романі образ Сомка. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він – продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: “Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву!”. Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок.
Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поталу, він говорить: “Братці милі! Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!”.
Портрет Сомка у романі подано романтичними фарбами, виразами схожими на історичні пісні та легенди, автор нам подає гетьмана таким, яким бачив його народ:
“Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної” (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи…”.
Благородно поводиться він в останню годину життя, відмовляється врятуватися ціною смерті Кирила Тура, який прийшов визволити його з в’язниці. Сомко виступає за єднання з Росією, прагне зберегти кращі народні традиції, з повагою відгукується про запорожців. Він виступає у романі уболівальником за долю України, не хоче, щоб через його особисті інтереси почалися чвари.
В уявленні П. Куліша саме така людина могла об’єднати в одне могутнє ціле Україну, тому і Сомко в романі носій саме цієї ідеї – прибічник возз’єднання Право – та Лівобережної України.
Характеристика образу Якима Сомка “Чорна Рада”
Портрет і зовнішність Якима Сомка
- – “воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної”; – “високий, огрядний собі пан”; – “кругловидний, русявий”; – “голова в кучерях, як у золотому вінку”; – “очі ясні, веселі, як зорі”; – “чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи”.
Риси характеру Якима Сомка
- – взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства; – “щирий і незлобливий”; – не любив жартів; – “щира козацька душа”; – “гордий, пишний і розумом високий”.
Політичні погляди Якима Сомка
- – не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; – відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; – у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; – прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією; – мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо “погибає Україна!”
Цитатна характеристика Якима Сомка
Кобзар про Сомка
“А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонілося”.
“А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як порох… Сомко видумав Іванцеві гірку кару: звелів посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу”.
“Хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий, а по кармазинах скрізь комір і поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою”.
“Давно я потоптав би сю ледар, да тільки честь на собі кладу!”
“Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо як та чорна рада устоїть проти гармат”.
К. Тур про Сомка.
“А сі городові кабани усе мають за власне, що перші забрались у баштан”.
Шрам про Сомка
“О, голово ти моя золота! Коли б то так усі, як ти, держались честі та правди! А то на кого не зглянеш – усяке, мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає”.
“Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко…, у руках держить золоту булаву Богданову…”
Петро Шраменко.
“Гордий, пишний, і розумом високий”
Брюховецький – Сомку перед початком ради:
“Положи бунчук і корогви, переяславський крамарю!”
І. Шрам.
“…заклювала ворона нашого сокола!”
Сомко у в’язниці.
“…у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап’янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в’язнення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати”
Відвертість Сомка.
“Багато розлив християнської крові Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманували, невже ж не уйметься плисти по Вкраїні кров християнська ні на часину? Отсе я ще почну одного супроти другого ставити і за своє право людську кров точити! Бо Іванець з козаками стоїть тепер міцно; щоб його зробити, треба хіба усю Вкраїну, надполовинити, а навіщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьманував!”
Сомко – Туру.
“Чужою смертю я волі куповати не хочу”.