“Одіссей і циклоп Поліфем” детальний переказ пісні ви можете прочитати в цій статті.
“Одіссей і циклоп Поліфем” скорочено
Незабаром флотилія Одіссея припливла до острова, на якому паслося безліч кіз. Греки ситно пригостились їх м’ясом. На наступний день Одіссей з одним кораблем відправився оглядати острів. Незабаром з’ясувалося, що на ньому мешкають люті велетні-циклопи, кожен з яких мав лише одне око посеред чола. Не вміючи обробляти землю, циклопи жили пастухуванням. У них не було ні міст, ні влади, ні законів. Циклопи жили поодинці – кожен у своїй печері серед скель. Побачивши вхід в одну з таких печер, Одіссей і його супутники увійшли туди, не знаючи, що це було житло циклопа Поліфема, сина морського бога Посейдона, лютого людожера. Греки розвели вогонь, стали смажити знайдених в печері козенят і поїдати сир, розвішений по стінах в корзинах.
Увечері раптом з’явився Поліфем. Він загнав до печери своє стадо і заклав вихід каменем, який був настільки великим, що грекам не було ніякої можливості його зрушити. Озирнувшись, циклоп помітив еллінів. Одіссей пояснив Поліфему, що він і його люди пливуть на батьківщину з довгої Троянської війни, і попросив гостинності. Але Поліфем загарчав, схопив за ноги двох супутників Одіссея, убив їх ударом головами об землю і зжер, не залишивши навіть кісток.
Закінчивши свій кровожерливий бенкет, циклоп голосно захропів. Греки не могли вибратися з печери, так як вихід закривав величезний камінь. Піднявшись вранці, Поліфем розбив голови ще двом супутникам Одіссея, поснідав ними і пішов пасти стадо, замкнувши греків в печері тим же каменем. Але поки він був відсутній, Одіссей узяв стовбур дикої маслини, загострив його кінець, обпік на вогні і сховав під купою гною. Увечері циклоп повернувся і повечеряв ще двома людьми Одіссея. Прикинувшись ввічливим, Одіссей підніс Поліфему повну чашу міцного вина. Ніколи раніше не пробував вина циклоп, йому цей п’янкий напій дуже сподобався. Випорожнивши ще одну чашу, Поліфем запитав у Одіссея його ім’я. “Мене звуть Ніхто”, – відповів Одіссей. “Ну, тоді, Ніхто, в знак мого розташування я з’їм тебе останнім”, – розреготався Поліфем.
П’яний циклоп швидко заснув мертвим сном, а Одіссей і його що не з’їдені товариші розжарили ствол на багатті, встромили в єдине око велетня і почали обертати.
Поліфем голосно заволав. На його крик збіглися інші циклопи, питаючи у сусіда, що з ним скоїлося.
– Ніхто, друзі мої: по свою необачність я гину. Ніхто силою не міг би пошкодити мені! – Кричав Поліфем.
– Якщо ніхто, – відповідали інші циклопи, – чого ж ти так ревеш? Якщо ти хворий, то попроси допомоги у батька свого, бога Посейдона.
Циклопи пішли. Вранці Поліфем прибрав камінь від входу в печеру, став поруч і почав випускати на пастьбу своє стадо. При цьому він нишпорив руками, щоб схопити греків, якщо ті спробують вийти. Тоді Одіссей пов’язав по три барана і прикріпив своїх людей їм під черево по одному. Сам він помістився під животом у вожака баранячого стада, тримаючись знизу за шерсть руками.
Поліфем, випускаючи баранів, обмацував їх спини, щоб переконатися, що ніхто не їде на тварин верхом. Під черево баранам циклоп просунути руки не додумався. Одіссей і його супутники виїхали під баранами з печери і сіли на корабель. Відпливаючи, Одіссей крикнув Поліфему, що, ставши тепер сліпим, він більше не зможе пожирати нещасних блукачів. Розлючений Поліфем жбурнув в море величезну скелю, яка впала попереду корабля і підняла хвилю, ледь не викинула судно назад на берег. Відштовхнувшись від суші жердиною, Одіссей прокричав:
– Знай, циклоп, що тебе осліпив нищитель міст, цар Ітаки Одіссей!
Поліфем змолився до свого батька, бога морів Посейдона, просячи, щоб Одіссей по шляху до дому зазнав безліч напастей. Циклоп жбурнув услід грекам ще одну скелю. На сей раз вона впала за кормою корабля, і піднята нею хвиля винесла судно Одіссея в море. Зібравши навколо себе інші кораблі, Одіссей залишив острів циклопів. Але бог Посейдон почув прохання свого сина Поліфема і присягнувся виконати його.