Олег Чорногуз біографія скорочено українського письменника, журналіста, редактора журналів “Перець” та “ВУС”, автора численних книжок гумору та сатири викладена в цій статті.
Олег Чорногуз біографія
Олег Федорович Чорногуз народився 15 квітня 1936 В с. Іванів, Калинівського району, Вінницької області. Батько був лікарем-ветеринаром.
Після закінчення Івано-Франківської с/ш № 5 вступив до Чернівецького військового училища, але згодом покинув навчання.
У 1959 році вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, який закінчив у 1964 році.
Свою творчу діяльність він розпочав у редакціях районних газет на Вінничині.
1961–1963 – завідувач відділу листів Погребищенської райгазети.
1963–1964 – завідувач відділу сатири та гумору газети “Вінницька правда”.
1983–1986 – завідувач редакції прози, директор видавництва “Радянський письменник”.
Більше 20 років працював у журналі “Перець” – від фейлетоніста (у 1964) до головного редактора (у 1986).
Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).
Був делегатом XXXIX сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від України (1984 рік, Нью-Йорк). Захоплюється риболовлею.
Член ради Товариства “Вінничани у Києві”.
Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. І. Багряного, ім. О. Гончара та ін.
Твори Олег Чорногуз
Серед найвідоміших книг письменника:
- повість “Голубий апендицит” (за яку і автор, і редакція журналу “Прапор” були піддані компартійній критиці, зокрема й у московській “Правді”); книги гумору та сатири “Портрет ідеала”, “Сіамський слон”, “Веселі поради”, “Між нами кажучи”, “Сповідь старого холостяка”, “Як доглядати Зевса”, “Українські колобки” та ін. Сатиричні романи: “Аристократ” із Вапнярки” (написаний 1973, опублікований 1979 р.), “Претенденти на папаху” (1983), “Вавілон на Гудзоні” (1985), “Я хочу до моря” (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), “Дари пігмеїв” (2005), “Примхи долі” (2006), “Золотий скарабей” (2007), “Ремезове болото” (2007), “Гроші з неба” (2009), “Твори” (в 2 т., 1986), “Твори” (в 7 т., 2006).