Олександр Білаш біографія скорочено українського композитора викладена в цій статті.
Олександр Білаш біографія
Олександр Білаш народився 6 березня 1931 року в селищі Гридизьк на Полтавщині у співучій селянській сім’ї. Мати вважалася першою співачкою на сілі, батько – грав на балалайці та гітарі.
Відчувши серйозний потяг сина до музики, батьки не стали на заваді його прагненням. 3-річним хлопцем взяв він до рук свого першого музичного інструмента (саморобну гармошку, зроблену місцевим майстром-музикою Антоном Гапоненком) і а тих пір вже не розлучався з гармошкою, а згодом а баяном, акордеоном, роялем.
Після закінчення школи Олександр Білаш здійснив спробу вступити до Полтавського музичного училища, та, на жаль, вона не мала успіху. Всі свої твори він грав на слух, а нот зовсім не знав. Київська музична школа стала для нього справжнім інститутом знань, де він невтомно працював, засвоюючи музичні основи.
Потім було навчання в музичному училищі ім. В. С. Косенка по класу баяна у Житомирі, яке Олександр закінчив екстерном. Тут же й почав писати свої перші пісні. Популярними стали ” Три подружки синьоокі”, “Два кольори”, “Ясени” та інші. А в 1951 році вступив до Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського на композиторський факультет.
На останньому курсі консерваторії О. Білаш завершує роботу над симфонічною поемою “Павло Корчагін”, паралельно працює над творами для оркестру: “Скерцо”, “Весняна сюїта”, балетна сюїта “Буратіно”. Пише для голосу з фортепіано на власні тексти “Новорічний вальс”, “Останній вальс” та інші.
Найбільш відомий як автор пісень (близько 500). Автор романсів, балад, опер, оперет, ораторій і музики до кінофільмів. Автор 9-ти поетичних збірок, в тому числі “Мелодія” (1977), “Мамине крило” (1999), “Шурась” (2001) .
О. Білаш понад 15 років обіймав посаду Голови Київської спілки композиторів України, був секретарем Всесоюзної організації, а у 1999р. його обрали 1-м головою ГО Земляцтво “Полтавці” в м. Кисні. До останніх днів життя Білаш продовжував писати вірші і музику
Помер 6 травня 2003 року в Києві після інсульту. Похований на Байковому кладовищі.