Можливо, найхоробрішими зі всіх, хто в роки другої світової війни носив німецьку форму, були учасники замаху на Адольфа Гітлера. Ціною свого життя вони намагалися наблизити кінець нацистської диктатури.
До літа 1944 роки військова ситуація складалася не на користь гітлерівської Німеччини. Її армії терпіли нищівні поразки на всіх фронтах. У липні війська союзників висадилися у Франції. Кожному розсудливому німцеві стало ясно, що Німеччина програла війну.
До тих пір, поки фюрер перебував при владі, він і чути не хотів про капітуляцію. А без цього Німеччину чекала катастрофа. Аби уникнути її, і була задумана операція "валькірія". Основний задум її учасників полягав в ліквідації нацистського керівництва — Гітлера, Герінга і Гиммлера. Услід за цим учасники змови планували захват влади в Берліні і прийнятний варіант виходу Німеччини з війни.
Це була не перша змова з метою вбивства нацистського диктатора. З 1938 року їх робилося принаймні шість, але всі закінчувалися невдачею.
Ініціаторами операції "валькірія" були генерали Людвіг Бек, Фрідріх Ольбріхт і Хеннінг фон Треськов. Потім в круг змовників були залучені старші офіцери. Серед них особливо виділявся своєю рішучістю полковник Клаус фон Штауффенберг, що втратив руку і око в африканській кампанії фельдмаршала Роммеля.
Фон Штауффенберг прекрасно личив для виконання цього задуму. Користуючись довірою вищого керівництва нацистського вермахту, він дістав доступ на регулярні наради за участю Гітлера і його наближених, 37-річному полковникові передали портфель з потужним вибуховим пристроєм, спеціально для цієї мети виготовленим в Англії. Його завдання полягало в тому, аби пронести портфель на одну з нарад, встановити детонатор і зникнути до вибуху бомби.
11 липня Штауффенберг прибув на нараду, що проводиться за наказом Гітлера в Берхтесгадене. Портфель був споряджений вибуховим пристроєм, але зважаючи на відсутність Гітлера "операцію" довелося відмінити.
Через чотири дні полковника викликали в ставку Гітлера в Растенбурге. Знову він узяв з собою портфель, але в останню мить нарада була перенесена на 20 липня.
Після цієї серії невдач Штауффенберг вирішив діяти напевно. Він дав своєму ад’ютантові другу бомбу на випадок, якщо одна не спрацює, і два офіцери літаком відправилися в Растенбург. З аеродрому вони на машині штабу сухопутних військ через мережу КПП, мінних полів і електрозаборів дісталися до однієї із засекречених ставок Гітлера під кодовою назвою "Вовче лігво".
По дорозі на нараду поряд з Штауффенбергом виявився ад’ютант начальника генерального штабу фельдмаршала Кейтеля. Він запропонував полковникові, який насилу єдиною рукою підтримував портфель, свою допомогу. Штауффенберг ввічливо відмовився.
У кімнаті для нарад він прибудував портфель з приведеним в дію детонатором під столом, в двох метрах від ніг фюрера. Генерал Хойзінгер почав доповідь про положення на Східному фронті. Всі були настільки поглинені ним, що Штауффенбергу удалося непоміченим вислизнути із залу. Через дві хвилини гуркнув вибух.
Штауффенберг почув його в першого пропускного пункту. Упевнений в тому, що ніхто не уцілів, полковник втратив відчуття обережності. Це дорого обійшлося йому і іншим змовникам.
Через декілька хвилин після вибуху Штауффенбергу і його ад’ютантові удалося вибратися із зони, що охоронялася. По дорозі в аеропорт вони розібрали запасну бомбу і викинули її через вікно автомобіля. Опівдні обоє вилетіли до Берліна, де, по їх розрахунках, вже діяли інші учасники змови.
Тим часом в столиці генерал Ольбріхт почав втілювати в життя план операції "валькірія". Були віддані розпорядження про арешт нацистського керівництва і вищих чинів СС. У Берліні фельдмаршал Бек перейняв на себе керівництво військовим міністерством, а в Парижі багато нацистських керівників було арештовано їх же підлеглими.
Фюрер відбувся переляком
Але і цього разу смерть обійшла Гітлера. Четверо його наближених загинули, а фюрер майже не постраждав. Він вибрався з-під уламків в шоковому стані, повний рішучості жорстоко розправитися із змовниками.
Як тільки звістка про те, що Гітлер живий, досягла Берліна, гестапо обрушилося на змовників, які до цього часу почали діяти відкрито. Помста фюрера була жорстокою.
Того вечора ж Штауффенберг і Ольбріхт були розстріляні в дворику військового міністерства. Фельдмаршала Бека змусили пустити собі кулю в лоб.
По всій Німеччині і на окупованих територіях в Європі почалися масові арешти. По звинуваченню в причетності до змови було страчено близько п’яти тисяч чоловік, серед них тринадцять генералів і два посли. П’ятнадцяти керівникам змови було запропоновано зробити вибір: застрелитися або з’явитися перед судом. Таким чином наклав на себе руки і знаменитий фельдмаршал Ервін Роммель.
Кривавий тиран
Побоюючись, що не всі винні були схоплені, Гітлер розвернув поголовне "полювання на відьом". Репресіям піддалися не лише ті, хто був так чи інакше причетний до змови, але і родичі підозрюваних.
7 серпня 1944 року почався перший з серії показових судових процесів, задуманих нацистським керівництвом як демонстрація "відданості німецького народу фюрерові". Перед судом з’явилися генерали і вищі офіцери, звинувачені в сприянні змовникам. "Ніколи в історії німецької юстиції, — згадувала стенографістка, — з підсудними не поводилися з такою фанатичною жорстокістю, як на цьому процесі".
Вирок був вирішений наперед, і декілька днів опісля суддя Фрайслер оголосив його: страта через повішення. Відповідно до конкретних вказівок Гітлера засуджені були доставлені у в’язницю Плетцензєє і повішені на фортепіанних струнах, прикріплених до крюків для м’ясних туш. Судоми агонізуючих жертв були зняті на кіноплівку і того вечора ж відтворені на екрані в "Вовчому лігві". За словами одного з очевидців, Гітлеру сподобався фільм і фюрер часто дивився його.
Ці офіцери були дійсними патріотами Німеччини. Вони віддали свої життя в ім’я порятунку нації від кривавого тирана, яким був Адольф Гітлер. Дванадцятирічне владицтво нацистського диктатора обійшлося Європі в 30 мільйонів життів і стало найганебнішою сторінкою в німецькій історії.