«Осінь патріарха» (El otono del patriarca) — роман Габріеля Гарсіа Маркеса.
«Осінь патріарха» скорочено
Роман у гротескній формі оповідає про життя патріарха — латиноамериканського диктатора, президента, який по суті є узагальненим чином всіх реально існуючих тиранів. За задумом автора герой є втіленням самої ідеї влади, при цьому описаний він у дуже фантасмагоричному і абсурдному вигляді. Реальні факти біографії президента зведені до мінімуму: відомо лише, що він народився в першій половині XIX століття; носить ім’я Сакаріас; його мати, бідна пташниця, яку звати Бендісьон Альварадо; президентом його зробили англійські моряки; дата ж смерті точно невідома.
Розповідь про життя президента складається з безлічі пліток, історій, легенд, які нібито відбувалися з ним. Але автор часто протиставляє ці відомості одна одній, і стає невідомо що правда, а що вигадка.
Образ латиноамериканського диктатора, який в кріслі президента так довго, що вже й не пам’ятає, коли їм став, показує, якими бувають існуючі тирани. Гортаючи сторінку за сторінкою роману, можна прожити ціле життя. Тут химерно переплітаються любов, смерть, старість і… криваві подробиці.
У книзі відкрито показані невигадливі втіхи патріарха з куховарками, малолітніми школярками, наложницями, та з ким тільки вони не показані.
Безграмотний тиран вершить долі вітчизни, керує країною, як сам захоче, не обтяжуючи себе писаними законами і оточуючи безліччю дипломованих політиків. У нього до певного часу був двійник, точна копія його самого. Цим і пояснювалася можливість одночасного перебування патріарха в різних місцях. Перед ним підлабузнювалися, йому поклонялися, причому це поклоніння іноді було доведено до абсурду.
Характерна сцена, коли патріарх знаходить свого двійника і інсценує похорон, щоб побачити реальне ставлення людей до його особистості. Не дивно, що за колінопреклонінням і співом солодких пісень патріарху, ховалася ненависть і злоба простолюду. До могили глави держави підійшло лише кілька людей, а інші або обмовляли всілякими словами колишнього президента, або намагалися осквернити могилу. Звичайно, патріарха не влаштував стан справ, і при першому ж випадку він зявився і смертельно покарав всіх ненависників. Потім, виходячи з розповідей очевидець, диктатор вмирав не раз і не раз воскресав міфічним чином, що саме по собі досить дивно.
Але так як персонаж міфічний, письменник наділив героя нелюдським виглядом — велика кила, величезні слонячі ноги з яструбиними кігтями, немигаючі очі ігуани. Жителі загадкової країни давно звикли вважати патріарха «напівлюдиною», так як мати його народила непорочним зачаттям. А з іншого боку, патріарх — це напівбог, про себе він говорить «ми», тим самим уособлюючи свою всюдисущість і всемогутність. Він і Генералісимус Часу, і Генерал Всесвіту. Смерть диктатора настає лише у віці двохсот років.
«Осінь патріарха» історія створення
Роман був написаний в 1975 році. Прообразом незмінюваного диктатора, який перебував при владі понад 100 років, являлись кілька реальних персонажів, глав держав Латинської Америки: Хуан Вісенте Гомес (Венесуела), Херардо Мачадо іФульхенсіо Батіста (Куба), Порфіріо Діас (Мексика), Гаспар Франсіа (Парагвай) і т. д. За словами самого Гарсіа Маркеса він переробляв його п’ятнадцять разів, при цьому спершу він провалився у продажу. Книгу не купували, і читачеві вона здавалася надто не схожою на » Сто років самотності «.