Особливості організації одноклітинних еукаріотів
Особливості будови одноклітинних еукаріотичних організмів обумовлені тим, що вони за набором органел подібні до клітин багатоклітинних організмів, але змушені виконувати всі функції, притаманні окремому організму, лише однією клітиною. Це призводить до того, що клітини цих організмів часто мають досить великий розмір і велику кількість органел. Усіх їх часто об’єднують в окреме царство живої природи – найпростіші.
Роль одноклітинних еукаріотів у природі й житті людини дуже велика. Найбільш відомі паразитичні найпростіші, до яких належать збудники малярії, амебної дизентерії та сонної хвороби. Але величезне значення мають і деякі симбіотичні види, такі як інфузорії зі шлунка й кишечнику копитних тварин або багатоджгутикові найпростіші з кишечнику термітів.
Фауна найпростіших морів і океанів найбільш різноманітна. Зі 120 тисяч відомих видів протистів близько 40 тисяч є морськими. При цьому найбільшу кількість первинної продукції (тобто органічних речовин, одержуваних шляхом фотосинтезу) дають не вищі рослини, а фітопланктон світового океану, переважну частину якого становлять забарвлені джгутиконосці (в основному, панцирні джгутиконосці – динофлагеляти). Крім автотрофних найпростіших, у морях багато гетеротрофів – джгутикових та інфузорій.
Планктонні найпростіші (разом з бактеріями) можуть утворювати скупчення, які називаються “морський сніг”. Такі скупчення служать їжею для дрібних планктонних ракоподібних і є основою морських харчових ланцюгів планктонними є й одні з найгарніших одноклітинних організмів – радіолярії їх ажурні внутрішні скелети, що складаються із силіцій оксиду або стронцій гідрогенсульфату, надзвичайно різноманітні.
Найпростіші є основою й донних біоценозів морів. Найбільш різноманітною є фауна організмів, що населяють товщу морського піску, – інтерстиціаль. Багато інфузорій тут мають листоподібну, веретеноподібну або червоподібну форму. Узагалі в подібних біотопах домінують інфузорії, тут трапляються сотні їх видів, а кількість інфузорій інтерстиціалі сягає мільйонів екземплярів на кубічний сантиметр піску.
На морському дні переважають форамініфери – найпростіші, що мають вигадливий вапняний скелет-черепашку. Густота форамініфер у донних мулах може досягати 1 000 екземплярів на грам.
Крім морів, не менша кількість найпростіших спостерігається в прісних водоймах. Щоправда, для прісноводних угруповань, на відміну від морських, характерна відсутність чіткого поділу форм найпростіших за місцями існування. Наприклад, планктонні форми можуть бути знайдені на дні, і навпаки. Крім того, у прісних водах цілком відсутні радіолярії та форамініфери. Останніх певною мірою заміщають черепашкові амеби. Відсутня в прісних водах і специфічна фауна інтерстиціалі.
Величезна кількість різноманітних найпростіших живе в грунтах, де вони беруть участь у процесах розкладання тканин загиблих рослин і тварин і, відповідно, в утворенні родючого шару грунту – гумусу. Невидима плівка вологи, що оточує частки грунту, являє собою повноцінне місце існування, в якому протисти можуть жити й одержувати багату їжу. Один грам зовні сухого грунту достатній для підтримання популяцій, що включають десятки або навіть сотні тисяч одноклітинних організмів.
Фауна грунтових протистів не специфічна й в основному включає види, що трапляються в прилеглих водоймах. Однак майже всі ці види адаптовані до періодичного висихання й частіше трапляються все-таки в грунті. Універсальною властивістю грунтових найпростіших є здатність до утворення стадій спочинку – цист. Найбільш численні в грунтах черепашкові амеби, яких налічується до 2 млн екземплярів на грам грунту, а їхня біомаса становить до 95 % біомаси всіх найпростіших.
Деякі з одноклітинних еукаріотів набули здатності залишатися разом і зберігати певний зв’язок між дочірніми клітинами після нестатевого розмноження таким чином утворилися колоніальні форми живих організмів. Подальша диференціація функцій між клітинами колонії (наприклад, у вольвокса клітини колонії вже поділяються на генеративні й соматичні) призвела до появи багатоклітинних організмів.