“Останній листок ” (The Last Leaf) – новела американського прозаїка О. Генрі, опублікована в 1907 році в збірці оповідань “Палаючий світильник”.
Сюжет “Останній листок”
У маленькому кварталі в районі Грінвіч-Віллідж в одному з триповерхових будинків живуть дві молоді художниці Сью і Джонсі. Джонсі захворіла на запалення легенів і знаходиться на межі смерті. За вікном її кімнати з плюща облітають листя. Джонсі твердо впевнена, що коли з дерева впаде останній лист, вона помре. Сью намагається умовити подругу позбутися песимістичних думок.
У тому ж будинку в нижньому поверсі живе шістдесятирічний невдаха художник на ім’я Берман, який з року в рік мріє зобразити шедевр, але навіть не робить спроби приступити до втілення своєї мрії. Сью приходить до старого Бермана з проханням позувати їй для своєї картини і розповідає про хворобу подруги і її дурне передчутя, що викликає у старого художника лише насмішку над подібного роду безглуздими фантазіями:
| Возможна ли такая глупость – умирать оттого, что листья падают с проклятого плюща! Первый раз слышу. <…> Как вы позволяете ей забивать голову такой чепухой? Ах, бедная маленькая мисс Джонси! |
По закінченню бесіди молода художниця і її новоспечений натурник відправляються вгору по сходах в студію Сью і Джонсі.
Ніч видалася вітряною та дощовою. На другий ранок хвора зажадала відкрити фіранку, щоб побачити, скільки листя залишилося на плющі. Після похмурої погоди на тлі цегляної стіни виднівся останній лист. Джонсі була впевнена що скоро він впаде і тоді її не стане.
Протягом дня і ночі лист все ще продовжував висіти на гілці. На подив молодих жінок, лист залишався на місці і на наступний ранок. Це переконує Джонсі в тому, що вона згрішила, бажаючи собі смерті і повертає їй волю до життя.
Вдень прийшов доктор і сказав, що шанси Джонсі на одужання рівні. Після він повідомив, що повинен відвідати ще одного хворого на прізвище Берман, – старий дуже слабкий, а форма хвороби важка. На наступний день доктор констатував повне одужання Джонсі. У той же вечір Сью розповіла приятельці, що старий Берман помер у лікарні від пневмонії:
| Он болел всего только два дня. Утром первого дня швейцар нашёл бедного старика на полу в его комнате. Он был без сознания. Башмаки и вся его одежда промокли насквозь и были холодны, как лёд. <…> Потом нашли фонарь, который всё ещё горел, лестницу, сдвинутую с места, несколько брошенных кистей и палитру с жёлтой и зелёной красками. Посмотри в окно, дорогая, на последний лист плюща. Тебя не удивляло, что он не дрожит и не шевелится от ветра? Да, милая, это и есть шедевр Бермана – он написал его в ту ночь, когда слетел последний лист. |