Завдяки прославленому французькому письменникові Олександру Дюма, що оспівав його на сторінках свого чудового романа. Ви не помилилися – це острів Монте-Крісто – один з островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба, що увійшов до історії у зв’язку з першим засланням сюди Наполеона. Розташований архіпелаг біля берегів Італії, в тій частині Середземного моря, яка називається Тірренським морем.
Невеликий за своєю площею, всього 12 кв. км., острів Монте-Крісто, як і всі сусідні острови, відрізняється гористою поверхнею. Полягає він з древніх кристалічних порід – граніту і мармуру біло-сірого і червоно-рожевого кольору. Велику частину його території покриває типова середземноморська рослинність – чагарники вересу, фрігани і маквіса. Єдиною, придатною для стоянки сучасних судів, є бухта Калу Маестра. Тут непереборні прямовисні береги переходять в прекрасний піщаний пляж, від якого в глиб острова протягнувся розкішний зелений оазис з середземноморської сосни – пінії, а також магнолії, олеандра, фікусів, виноградної лози, пальм і навіть евкаліптів, перцевого і хлібного дерев. Ці рослини завезені сюди зі всього світла в минулому столітті.
Відомо, що першими поселенцями на острові були ченці, що бігли від утисків, які з’явилися тут ще в XI ст Ним і зобов’язаний острів своєю звучною назвою. Говорять, що побачивши громаду його високої конусоподібної гори, яка раптово як би виросла на поверхні моря, один з них здивовано вигукнув: "Монте Крісто!", тобто "Господи, ну і гора!"
Ченці побудували тут монастир, який користувався в середні віки великим впливом у тодішніх володарів корсіки, Сардінії і Тоскани, і отримували дуже щедрі приношення на всі багаточисельні християнські свята. Тому за багато століть на острові накопичилися казкові багатства. Вони те і послужили причиною загибелі общини.
У 1534 р. на острові висадилися кровожерливі алжірські пірати. Вони зруйнували монастир і вирізували всіх ченців, але скарбів так і не знайшли. По відданнях, перед смертю ігумен встиг порвати і проковтнути план, на якому були відмічені місця тайників.
Пізніше незаселений острів тривалий час був улюбленим притулком як піратів, так і контрабандистів. Вони, як вважають, також частенько переховували тут "про чорний день" свої чималі скарби.
На початку минулого століття острів Монте-Крісто за схожою ціною придбав багатий француз Анрі Карюель. Потім острів був перекуплений у нього англійцем сером Уотсоном Тейлором. Саме він і завіз сюди багато екзотичних рослин. Пізніше тут влаштувалися герцоги Савойські, такі, що подарували Монте-Крісто королівській сім’ї як мисливський заповідник.
Олександр Дюма, який побував на Монте-Крісто в 1850 р. і почув розповіді про його минуле, прославив цей "середземноморський острів скарбів" в своєму романі. Широковідомий роман "Граф Монте-Крісто" звичайно ж викликав свого часу величезний інтерес до острова. Безліч шукачів скарбів побували тут, марно розшукуючи знамениту печеру, де Едмон Дантес знайшов казкові скарби римського кардинала Спаду, а потім влаштував свою розкішну резиденцію граф Монте-Крісто. Деякі мисливці за скарбами проводили тут цілі роки, але поверталися з порожніми руками. Не дали позитивних результатів і експедиції останніх років, обладнані сучасними пошуковими засобами.
Хтозна, може десь і зберігаються в надрах Монте-Крісто скарби, але, на наш погляд, до справжніх скарбів острова відноситься незвичайна різноманітність його флори і фауни. Адже лише тут збереглися єдині у своєму роді середземноморські гірські козли, занесені в "Червону книгу", королівські чайки і інші рідкісні птиці і комахи. Тому сам острів і прилегла до нього морська акваторія оголошені тепер урядом Італії, якій належить Монте-Крісто, заповідною зоною. Допуск сюди дозволяється лише обмеженому числу учених. Постійно живе на острові лише доглядач і його сім’я.
Закінчуючи розповідь про сьогоднішній день острова, оспіваного великим французьким письменником, відзначимо, що серед героїв його безсмертного романа один все ж був не вигаданою, а реальною особою. Це абат Фаріа, який допоміг Едмону Дантесу бігти з непереборної в’язниці Шато Д’іф і розшукати казкові скарби кардинала Спаду.
Виявляється, Фаріа, португалець за походженням, народився в 1756 р. в Західній Індії, в області Гоа, яка тоді була колонією Португалії (у 1961 р. вона возз’єдналася з Індією). Тут він закінчив монастирську школу. Поборник ідей свободи індійського народу, він незабаром очолив антиколоніальний рух, але був схоплений і в ланцюгах відправлений на розправу до Лісабона. Звідти йому пощастило бігти, і він оселився в Парижі, де став однією з образованнейших людей свого часу. Він опанував різні мови, вивчив багато наук. Прославився абат також мистецтвом гіпнозу. На його батьківщині в Гоа зберігся пам’ятник абатові Фаріа. Як бачите, біографія літературного персонажа декілька розходиться з його прообразом.