П’єр Боннар (1867 — 1947) — французький художник, літограф, ілюстратор.
П’єр Боннар біографія скорочено
Народився П’єр 3 жовтня 1867 у паризькому передмісті Фонтен-о-Роз, у інтелігентній родині.
Він сам з дитинства всіляко цікавився стародавніми мовами та малюванням.
Після закінчення юридичного факультета у 1888 році Боннар поступає до Школи витончених мистецтв. Усі свої кошти він витрачав на сплату навчання у цій школі. В цей час він затоваришував з Полем Серюз’є, Морисом Дені, Полом Рансоном. Разом вони створили групу «Набі» (від стародавнього єврейського слова «пророк»).
Незабаром П’єр Боннар поступає до майстерні відомого театрального діяча Люн’є-По. Разом із Серюз’є він написав декорації до сатиричної п’єси А. Жаррі «Король Убю». Водночас молодий художник виробляє та розфарбовує маріонеток для лялькового театру, який було організовано чоловіком його сестри, композитором Клодом Террасом.
Перший успіх до Боннара прийшов у 1891 році, після перемоги у конкурсі плакатів, які рекламували шампанське. Після цього з’являються перші живописні роботи. Усі намальовані ним картини у 90-х роках, навіть портрети, більше нагадують декоративні панно: «М-ль Андре Боннар з собаками» (1890 рік), «Буль де неж», «Жінка із зайцем» (1891 рік).
До Першої Світової війни П’єр Боннар ілюструє багато видань — «Паралельно» Поля Верлена, «Дафніс і Хлоя», «628-Є-8» Октава Мирбо, «Природня історія» Жюля Ренана та ін.
Але головне місце надавав живопису. «Бабуся з дитиною», «Дитина їсть вишні», «Молода дівчина коло лампи». В багатьох зі своїх картин Боннар малював домашніх тварин — кішок, собак. У 1896 році у паризькій галереї «Дюран-Рюель» було організовано першу персональну виставку робіт Боннара.
Створює низку портретів — Мізії та Таде Натансонів, Е. Вюйара, Ж. Бессона та ін.
У 1912 роцу П’єр Боннар купує заміський дім у Верноні. Тут він малює свою відому серію «Інтер’єри». Художник експериментує із зображенням оточуючих предметів. Всі картини з інтер’єрами об’єднує одне — інтимність і безтурботність, прояв краси у звичайних речах.
Усі ці роботи приносять славу Боннару. Він постійно виставляє свої картини у багатьох галереях Франції, інших країн Європи, США.
В останні два десятиліття свого життя П’єр Боннар все більше захоплюється пейзажами та натюрмортами. Він переїздить до невеличкого міста Ле Канне, де купує вілу «Ле Боске». Серед творів цього періоду у Боннара — «Червоні маки» (1926 рік), «Балконні двері» (1933 рік), «Оголена у ванні» (1938–1941 роки).
З початком Другої Світової війни, особливо у 1940–1941 роках, умови життя Боннара погіршуються. Під час окупації Німеччиною П’єр змушений був обмінювати свої картини на харчі. Між тим Боннар продовжує малювати. Його улюбленими фарбами стають жовті, помаранчеві та золотаво-сірі тони. Все частіше він використовує чисту білу фарбу. Саме нею П’єр Боннар пише одну з останніх своїх картин — «Циркового коня» у 1946 році. За декілька днів до смерті Боннар закінчив свію останню картину — «Мигдальне дерево квітне».
Помер художник 23 січня 1947 року