Blog

Іван Вишенський – мислитель, богослов, полеміст. Біографія Івана Вишенського – не дуже детальна, історія зберегла дуже мало документальних свідчень про Вишенського.

Іван Вишенський коротка біографія

Народився Вишенський близько 1550 р. в містечку Судова Вишня (нині Львівської області), мабуть, у вбогій міщанській сім’ї.

Початкову освіту здобув у Луцьку, продовжив навчання в Острозі, куди його міг запросити, за припущенням І. Франка, український магнат Василь-Костянтин Острозький, який оточував себе талановитими людьми.

Приблизно в 1580 р. І. Вишенський у розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом-аскетом. Йому тоді було 30–35 років (час його народження датують 1545–1550 рр.). Перебуваючи далеко за межами Батьківщини, він жив турботами рідного народу. “Що спонукало покинути світське життя,- писав І. Франко,- чи пересит двірським шумом, чи які родинні гризоти, чи може яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо”. Іоанн – це чернече ім’я, світське ж ім’я Вишенського – можливо, Ілля.

На Афоні митець розпочав свою літературну діяльність як письменник-полеміст. Його листи, послання (прозовий, частіше віршований літературний твір, написаний у формі листа чи звернення автора до якоїсь іншої особи) набували значного поширення на Україні, пробуджували в народі антифеодальні й антикатолицькі настрої. Львівське братство кликало Вишенського на Батьківщину. І в зв’язку з цим десь на початку ХVІІ ст. (1604) він здійснив подорож на Україну. Прибувши до Львова, Вишенський бере участь у боротьбі з польсько-шляхетським засиллям. Але пробув тут недовго, бо не зійшовся в поглядах з керівниками місцевого братства (зокрема, з Ю. Рогатинцем). Відвідав деякі монастирі.

Залишивши Львів, митець деякий час жив в Унівському монастирі, потім у свого друга Княгиницького у створеному ним Манявському скиті (Прикарпаття). І. Франко вважав, що саме Вишенський порадив Княгиницькому заснувати цей скит, щоб боротися проти католицької та уніатської реакції.

Вишенський не знав компромісу, завжди виступав проти будь-яких поступок ворогові.

Прожив письменник у рідних краях не більше двох років і знову повернувся на Афон.

Про подальше життя І. Вишенського на Афоні майже немає документальних звісток. Голодне аскетичне життя підірвало здоров’я письменника, туга за Батьківщиною не покидала його. У листі до І. Княгиницького (1610) він скаржився на “некия болезни телесныя”, через які він не міг побувати ще раз у рідному краї. Вважають, що він помер у 20-х рр. ХVІІ ст. в одній із печер на Афоні.

Основні віхи життєвого шляху Вишенського уявляються і домислюються на основі його творів. Можна додати, що він був людиною великого темпераменту, із невичерпною силою та енергією боровся за духовну і соціальну свободу народу, глибоко розумів його тяжкий стан, той гніт і безчестя, що їх несли на Україну польсько-шляхетські поневолювачі.

Фразеологізми – стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні. Роль фразеологізмів в українській мові, в мовленні.

Роль фразеологізмів

Використання фразеологізмів дозволяє:

Посилити наочність і образність тексту: Створити потрібну стилістичну тональність (урочистості, піднесеності або зниження): Більш яскраво висловити своє ставлення до інформації, передати авторські почуття і оцінки.

Виразність фразеологізмів може посилюватися в результаті їх перетворень (розширення, зниження, заміни слів) і перетворення з загальномовних в індивідуально-авторські.

Фразеологізми роблять мовлення виразнішим. Влучнішим, дотепнішим. Єдина з ними біда – фразеологізми не мають правил, їх можна вивчити лише один по одному. Певний вантаж цих висловів ми отримуємо в буденному житті і користуємося навіть не замислюючись.

Вірш “Очима ти сказав мені: люблю…” Ліни Костенко – приклад інтимної лірики поетеси.

“Очима ти сказав мені: люблю…” Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Очима ти сказав мені: люблю…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Тарас Шевченко біографія коротко – ознайомить вас з основними подіями в житті і творчості Кобзаря.

Тарас Шевченко біографія стисло

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою – мати померла, коли йому було 9 років, батько – у 12 років.

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету – портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року.

Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком – художником І. Сошенком, а через нього – з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.

Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський Викупили молодого поета з кріпацтва.

Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою “Кобзар”.

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.

В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.

У 1844р. написав гостро політичну поему “Сон” (“У всякого своя доля”), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.

Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.

Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.

2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання.

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з “Заповітом”, 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій (м. Канів).

“Літопис Григорія Грабянки” описує історію з часів виникнення козацтва і до 1709 року. У тексті літопису подається багато державних документів, гетьманських універсалів, актів, грамот.

“Літопис Григорія Граб’янки” аналіз

Автор “Літопис Григорія Граб’янки”

Г. Грабянка походить з козацького роду, вчився у Києво-Могилянській академії. Спочатку був гадяцьким сотником, пізніше – полковником.

Тема “Літопис Григорія Граб’янки” : Зображення подій Визвольної війни 1648–1654 рр., коли під керівництвом Б. Хмельницького українському козацтву вдавалося перемагати польсько-шляхетських та татарських загарбників.

Ідея “Літопис Григорія Граб’янки” : уславлення Богдана Хмельницького – людини розумної, освіченої, обізнаної у військовій справі і прагнень народу; засудження Брюховецького і Тетері, які нечесним шляхом захопили владу, розчленили українські землі, не цікавилися життям народу, були байдужі до його страждань, дбали тільки про особисті інтереси, збагачувалися пограбуванням держави й трудящих.

Основна думка: народ підтримує, висловлює свою вдячність, пошану тому вождеві, який уболіває за них і відстоює їх інтереси, а не навпаки, змушує поневірятися, терпіти гноблення і приниження.

Жанр “Літопис Григорія Граб’янки” : літопис дуже близький до жанру давньоруської повісті, твір сформований “сказаніями”. Таке звернення до традиційних жанрів давньоукраїнської літератури викликано бароковими традиціями літератури к. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.

Також Г. Граб’янка з великим бажанням використовує народний героїчний епос козацьких пісень і дум, народних легенд.

Композиція “Літопис Григорія Граб’янки”

У структурі літопису є й вибірки з іноземних літописів, козацьких записів, а також оповідань очевидців конкретних історичних подій. Саме це й стало визначним для жанрової специфіки літопису.

За манерою написання твір умовно можна поділити на дві частини. Перша – це ретроспективний зачин, де військові дії тлумачаться через історію народу. Ця частина є більш близькою для фольклорних творів. Друга частина тяжіє до аналітичного мислення, барокового історизму (історія в її динаміці). З опису подій 1664 р. літопис ведеться строго за хронологією. Автор намагався зафіксувати події, що відбувалися на Україні у другій половині ХVІІ ст., після смерті Хмельницького.

Сюжет “Літопис Григорія Граб’янки”

Особливе місце в сюжетній структурі твору надається сказанням про Б. Хмельницького, які описують його розум, політичну поміркованість, хоробрість і віру в український народ (наприклад, викрадення в Барабаша листів польського короля джурою Хмельницького).

Істинною причиною війни між Україною і Польщею Г. Граб’янка називає загарбницькі наміри польської шляхти щодо України, а ніяк не сварку між Хмельницьким та шляхтичем Чаплинським.

Уміння аналізувати й мудро тлумачити історичні події підвищує ідейну вагому цінність літопису. Важливою сюжетною лінією у літописі є опис одностайної підтримки народом Визвольної війни, розпочатої Хмельницьким.

І все-таки центральне місце в ідейно-тематичній структурі літопису займає війна. Цікаво, що автор охоче описує подвиги безіменних героїв війни. Найважливішим битвам присвячені цілі глави-сказання (битви під Жовтими Водами, Корсунем). Головними героями літопису поруч з Хмельницьким і простими козаками стають хоробрі ватажки козацького війська І. Богун, М. Кривонос та ін. Возз’єднання України з Росією автор оцінює позитивно, зображуючи радість українців.

Художні засоби “Літопис Григорія Граб’янки”

Щодо стильового оформлення літопису, то Г. Граб’янкою багато чого використано з народної творчості: влучні традиційні порівняння, сатиричні прийоми, ритміку оповіді.

Історія написання “Літопис Григорія Граб’янки”

Цей літопис присвячений воєнним діям, що відбувалися у 1648–1654 рр. Уперше він був надрукований у Києві 1854 р. Відомо, що Г. Грабянка – людина книжна, добре обізнана з літописами польськими й українськими. Головним завданням твору автор вважає докладне висвітлення подій Визвольної війни, зберегти для нащадків опис героїчних справ українського козацтва.

У творі наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів.

Цікаві факти з життя Василя Бикова – радянського і білоруського письменника та громадського діяча Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Василь Биков цікаві факти

Народився в 1924 році в селі Бички, Вітебська область, в родині селянина.

З дитинства Був творчим хлопчиком – захоплювався малюванням і закінчив Вітебське художнє училище.

В роки Великої Вітчизняної війни Василь Биков будував оборонні споруди в Україні. Якось трапилось так, що він відстав від своєї колони і червоноармійці прийняли його за шпигуна. Василя ледве не розстріляли.

В 1942 році Був мобілізований. Спочатку служив піхотинцем, потім у протитанковій артилерії. Брав участь у багатьох визначних боях – під Кривим Рогом, Олександрією та Знам’янкою.

Під час бойових дій Був важко поранений у живіт та в ногу. Лікарі записали його як загиблого. Ця подія лягла в основу його першої повісті “Мертвим не боляче”.

Справжню популярність принесла йому повість “Третя ракета”, написана в 1962 році.

По закінченню війни проживає у Гродно. Там його вперше друкують в газеті “Гродненська правда”, де він і працював.

Має звання майора.

Василь Биков – член Спілки письменників СРСР та секретар Гродненського відділення Спілки письменників.

Переїхавши до Мінська, де його обирають депутатом Верховної ради.

Був двічі одружений. Перша його дружина – вчителька російської мови Надія Кулагіна, з якою нажив двох синів за 30 років шлюбу. Друга дружина – Ірина Суворова.

Нагороджений Державною премією СРСР за повість “Дожити до світанку” (1973 рік). Має звання Народного письменника Білорусі. Нагороджений Ленінською преміє за повість “Знак біди” (1986 рік.)

З 1990 року стає президентом об’єднання білорусів світу “Бацькаушчына” .

З приходом О. Лукашенка до влади, В. Биков постійно крики тує владу, за що зазнав переслідувань і гонінь. Вимушений був виїхати на постійне пожиття до Чехії, потім до Фінляндії і ФРН.

Повернувся на Батьківщину тільки за місяць до смерті.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Василя Бикова.

“Майстер і Маргарита” характеристика Гелли

Гелла – персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, член почту Воланда, дуже красива жінка-вампір. Її ім’я було взяте автором з енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Так називали рано загиблих дівчат на острові Лесбос, які згодом перетворювалися на вампірів. Зовні вона дуже приваблива, зеленоока і рудоволоса. У романі вона постає перед читачем лише кілька разів в якості мовчазної служниці Воланда. На шиї у дівчини потворний шрам, який свідчить про те, що вона вампірша. По квартирі, де зупинився Воланд зі свитою, вона ходить оголена в одному фартусі.

У сцені останнього польоту, під час якого вся свита перевтілюється, Гелла відсутня. Це пояснюється тим, що дівчина є наймолодшим членом свити і розташована внизу ієрархії. До того ж їй не в кого було перевтілюватися, хіба що в мертву дівчину. Проте дружина письменника стверджувала, що це результат незавершеності роботи над романом. Під час сеансу чорної магії в театрі, в “нехорошій квартирі” і на балу у Сатани Гелла виконувала тільки допоміжні ролі. Це характерно для вампірів, так як вони є нижчим розрядом нечистої сили.

Чи знаєте ви щось цікаве про життя Моцарта? Якщо ні, то дана стаття розкриє цікаві факти з життя (біографії) Моцарта.

Вольфганг Амадей Моцарт: цікаві факти

Моцарт – австрійський композитор і виконавець-віртуоз, який виявив свої феноменальні здібності в чотирирічному віці.

Повне ім’я композитора звучить як Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт (Joannes Chrysostomus Wolfgang Theophilus (Gottlieb) Mozart). Самому ж Моцарту більше подобалося, коли його називали Вольфанг.

Усього в родині Моцартів народилося Семеро дітей, але вижили тільки двоє: Вольфганг і його старша сестра.

Вся сім’я Моцартів була музично обдарованою. Леопольд Моцарт, батько композитора, грав на скрипці і органі, керував церковним хором і служив придворним композитором архієпископа Зальцбурзького. А ще він написав “Досвід грунтовної скрипкової школи” – книгу, яка вважалася одним з кращих підручників із скрипкової гри.

В 4 роки написав концерт для клавесина.

Друг сім’ї Моцартів, придворний зальцбурзький трубач Йоганн Андреас Шахтнер, розповідав таку історію. Якось Леопольд Моцарт прийшов додому разом з приятелем Шахтнера і побачив, як 4-річний Вольфганг щось пише на нотному папері. Причому в чорнило син вмочував не тільки перо, але і пальці. Як повідомив молодший Моцарт дорослим, він пише концерт для клавесина. Батько взяв лист, забруднений кляксами, і заплакав – настільки в творі було все струнко.

Грав на клавесині разом з сином Баха.

Коли Вольфгангу було близько восьми, його талант високо оцінив Йоганн Крістіан Бах (син того самого Йоганна Себастьяна Баха). Кілька разів вони грали на публіці разом: Бах садовив на коліна маленького генія і виконував з ним сонати на клавесині: кілька тактів він, декілька – Моцарт. Слухачам же здавалося, що за інструментом всього один музикант – настільки злагоджено вони звучали. Також артисти грали в чотири руки і багато розмовляли про музику.

У 12 років Моцарту замовив оперу імператор Священної Римської імперії.

Коли Моцарту було 12, імператор Іосіф II замовив йому оперу “Уявна простушка” для італійської трупи. Композитор-підліток написав твір за кілька тижнів – правда, співакам воно не сподобалося, і прем’єра так і не відбулася.

Став масоном сам і привів в ложу батька.

Наприкінці 1784 Моцарт примкнув до масонів – вступив у віденську ложу “В ім’я благодійності”. Композитор написав музику для декількох масонських ритуалів, та й в опері “Чарівна флейта” теж звучить тема масонства. Пізніше, за рекомендацією самого Моцарта, в ту ж ложу прийняли і його батька.

Сальєрі ні при чому!
Навколо причини смерті Моцарта досі багато питань. У медичному висновку зазначено, що він помер від ревматичної лихоманки – можливо, її ускладнила гостра серцева або ниркова недостатність. Однак деякі мистецтвознавці досі вважають, що музиканта отруїв суперник Антоніо Сальєрі – правда, підстав вважати, що між композиторами була ворожнеча, не дуже багато. Проте в 1997 році, через 200 з невеликим років після смерті Моцарта, в Мілані пройшов суд над Сальєрі. Суддя вислухав дослідників творчості обох музикантів і лікарів і постановив: Сальєрі невинний.

Моцарта поховали, як бідняка
Похорон композитора проходив по третьому розряду – його останки помістили в загальну могилу з ще кількома трунами. Точне місце поховання досі невідомо: у ті часи надгробні плити і камені ставили не на могилі, а у цвинтарних стін. До кладовища в день похорону Моцарта ніхто з його близьких не дійшов – хвора вдова не змогла вийти з дому, а гості провели композитора до міських воріт.