Blog

“Вавилонська вежа” легенда

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
– А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! – мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
– Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу – та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон.
А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю – золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* – досягти неба, де живе Бог.
“Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,- подумав він,- що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!”

І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
– Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
– Но мор пент!
– Нічого не розумію! – кричить йому інший.
А виходить:
– Женком пренепа!

І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
– Віндадори!
– Маракірі!
– Бобеобі!
– Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками – хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону – будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу

План роману Пушкіна “Дубровський” ви можете скласти самі виходячи із запропонованих варіантів.

План “Дубровського” по главам

План 1 глави роману “Дубровський”
1. Близькі друзі
2. Сварка
3. Змова Троєкурова з Шабашкіним
План 2 глави роману “Дубровський”
1. А. Г. Дубровський програє суд
2. Старий Дубровський захворює
План 3 глави роману “Дубровський”
1. Нянька повідомляє про те, що трапилося молодого Дубровського
2. Приїзд Володимира в Кістенівку
План 4 глави роману “Дубровський”
1. Кирила Петровича мучать докори сумління
2. Приїзд Троєкурова до Дубровського
3. Смерть старого Дубровського
План 5 глави роману “Дубровський”
1. Похорон А. Г. Дубровського
2. Приїзд чиновників в Кістенівку
3. Чиновники залишаються в будинку на ніч
План 6 глави роману “Дубровський”
1. Архип за розпорядженням Володимира підпалює будинок
2. Архип рятує кішку
План 7 глави роману “Дубровський”
1. Розслідування пожежі
2. В околицях з’являється зграя розбійників
План 8 глави роману “Дубровський”
1. Поява молодого вчителя-француза Дефоржа
2. Француз вбиває ведмедя
План 9 глави роману “Дубровський”
1. В день храмового свята 1 жовтня
2. Святкове застілля в Покровському
3. Розмова про розбійників
План 10 глави роману “Дубровський”
1. Спіцин і Дефорж в одній кімнаті.
2. Пограбування і залякування Спіцина вночі
План 11 глави роману “Дубровський”
1. Знайомство Дубровського з французом-учителем
2. Обмін документами

План оповідання “Дубровський”

1. Устрій життя в селі Покровське – маєток Кирила Петровича Троєкурова.
2. Кистенівский барин Андрій Гаврилович Дубровский, подібність біографій поміщиків.
3. Випадкова сварка переростає в люту ворожнечу, яка призводить до смерті Дубровського.
4. Троєкуров робить спробу до примирення, але син Дубровського Володимир виганяє його.
5. Разом з ковалем Архипом Володимир підпалює маєток, який повинен відійти у володіння Троєкурова.
6. В кистенівских лісах орудує зграя розбійників, ім’я Дубровського наганяє страх на навколишні села.
7. Троєкуров наймає для сина вчителя-француза з Москви.
8. Любов Марії Кирилівни і вчителя.
9. Храмове свято, святкове застілля в Покровському.
10. Француз Дефорж приходить до чиновника Спіцина.
11. Дефорж відкриває Маші, що він Дубровський.
12. До Маші сватається князь Верейський.
13. Спроба Маші передати листа Володимиру закінчується невдачею.
14 Весілля. Поява Дубровського. Маша каже йому, що він запізнився, і відмовляється їхати з ним.
15. Дубровський покидає зграю і переховується за кордоном.

Пушкін “Дубровський” план

1. Сварка старих приятелів.
2. Несправедливий суд.
3. Додому.
4. Не треба лікаря, батюшка помер.
5. Я тут вже не господар.
6. Пожежа.
7. Розбійники.
8. м-р Дефорж.
9. Трапеза у Троєкурова.
10. А передчуття не підвело.
11. Витівка Дубровського.
12. Спокійно, Маша, я Дубровський.
13. Князь Верейский.
14. Сватання.
15. Княгиня або розбійниця?
16. Будь ласка, не хочу за князя!
17. Каблучка.
18. Князь мій чоловік.
19. Останні бій.

Короткий план “Дубровського”

1) Конфлікт Дубровського і Троєкурова.

2) Підписання паперів на володіння Кістенівкою.

3) Приїзд Володимира до батька (Дубровського).

4) Смерть Дубровського.

5) Передача будинку Троєкурову.

6) Підпал садиби Дубровського.

7) Хто ж винен у пожежі?

8) Історія Маші Троєкурової.

9) День Храмового свята у Троєкурова.

10) Нічне лжепограбування.

11) Знайомство з французом Дефоржем.

12) Маша і Володимир. Несподіване одкровення.

13) Новий господар – князь Верейський.

14) Верейский робить пропозицію Маші.

15) Побачення Маші і Дубровського.

16) Троєкуров вирішує прискорити весілля.

17) Троєкуров дізнається про листування закоханих Маші і Дубровського.

18) Весільна цермонія.

19) Дубровський розпускає зграю розбійників.

План роману “Дубровський” по главам і багато різних інших варіантів допоможуть скласти свій план і отримати за нього хорошу оцінку.

Образ чуми в романі Камю

Чума у творі Камю – багатоплановий і багатозначний образ, який символізує не тільки фашизм: це і хвороба, і війна, і жорстокість судових вироків, і несправедливе суспільство, і фанатизм церкви, і розстріл переможених, і смерть дитини – це зло взагалі, зло, невіддільне від буття. Чума – це і абсурд, і трагічна людська доля. У контексті роману чума є універсальною метафорою зла в усій його багатоликості й нездоланності. “Зачумленістю” Камю вважає також невігластво й брехню. Люди не знають або роблять вигляд, ніби не розуміють, що бацили в будь-яку мить можуть перетворити їхнє існування на пекло. Люди живуть брехнею, “бо важко жити лише тим, що знаєш, і тим, що пам’ятаєш, і не мати надії”, а брехня заспокоює. Жити ілюзією часто стає потребою, тому люди бояться назвати чуму чумою, а зло – злом.

Символічне значення образу чуми в романі “Чума”

Фашизм, війна, беззаконня, фанатизм, трагічна людська доля, зло, абсурд, стихійне лихо, смерть, нескінченна поразка, абстракція.

Ернст Симон Блох (1885 – 1977) – німецький філософ, соціолог і публіцист неомарксистской орієнтації.

Ернст Блох біографія скорочено

Народився 8 липня 1885 в Людвігсхафені в єврейській родині залізничного службовця. Свій перший філософський твір написав у 13 років. В цей же час долучився до соціалістичних ідей, познайомившись в 14 років з промовами Августа Бебеля і Рози Люксембург, а також виписуючи соціал-демократичну газету “Форвертс”. Вивчав філософію, музику і фізику, навчався у Георга Зіммеля, Макса Вебера, Освальда Кюльпе. Цікавився музикою (Густав Малер був серед його переваг) і мистецтвом (особливо експресіонізмом). Був у дружніх стосунках з такими людьми, як Бертольт Брехт, Курт Вайль, Вальтер Беньямін і Теодор В. Адорно.

1908 рік – Захистив докторську дисертацію в дусі неокантіанства, про Генріха Ріккерта і проблемах гносеології.

З 1911 починалося творча співпраця з Дьєрдем Лукачем. Під час еміграції останнього з Угорщини після падіння радянської республіки Блох ініціював кампанію солідарності за звільнення Лукача з австрійського ув’язнення.

У 1917 році – будучи противником війни, Блох, хоч і не був призваний через короткозорість, був змушений емігрувати до Швейцарії, де почав працювати над своєю філософією надії.

1919 рік – після закінчення Першої світової війни повернувся до Німеччини, де вступив до Комуністичної партії.

1933 – повторна еміграція з Німеччини в Цюріх через прихід до влади нацистів.

1934 – висланий з Швейцарії. Переїжджає в Париж.

1937-1938 – живе і працює в Празі, Чехословаччина.

1938 – емігрував до США. Макс Хоркхаймер відмовився прийняти його на роботу в Інститут соціальних досліджень, який перемістився з Франкфурта в Нью-Йорк, вважаючи погляди Блоха “надто комуністичними”.

1948 – покликаний Вернером Краусом на професуру до університету Лейпцига, Східна Німеччина.

У 1949-1956 роках – професор філософії Лейпцизького університету (НДР), директор Інституту філософії при Лейпцігському університеті (з 1949). Удостоєний Національної премії НДР (в 1955 році).

1957 – позбавлений звання професора після тривалих конфліктів із владою Східної Німеччини через придушення повстання в Угорщині в 1956 році. Проти примусової відправки Блоха на пенсію висловилися багато його колег і товариші, включаючи теолога Еміля Фукса.

З 1959 – перебуваючи на території ФРН, прийняв рішення не повертатися в НДР і став професором в Тюбінгені. Університети Загреба і Сорбонни присвоїли йому звання почесного доктора.

Учасник діалогу марксизму і християнства. Критично підтримував “нових лівих” і студентський рух 1960-х років; налагодив дружні стосунки з Руді Дучке.

Психоаналітик і екосоціаліст Джоел Ковел назвав Блоха “найбільшим із сучасних утопічних мислителів”. Філософ другого покоління Франкфуртської школи Юрген Хабермас стверджував, що “тільки Ернст Блох і Карл Мангейм в нашому столітті очистили вираз” утопія “від присмаку утопізму і реабілітували його як чисте середовище для проекту альтернативних можливостей життя, які повинні бути закладені в самому історичному процесі”.

Особисте життя

У 1913 році одружився на Ельзі фон Стірцкі, дочці пивовара. Овдовів в 1921 році. Повторно одружився, але шлюб з Ліндою Оппенгеймер тривав недовго. Третьою дружиною стала польський архітектор Карола Піотрковска, з якої Блох одружився у Відні в 1934 році і залишався з нею до кінця своїх днів.

Блох помер в Тюбінгені 4 серпня 1977 року.

“Собаку з’їсти” значення фразеологізму зможе пояснити не кожен, хоча данний вислів є часто вживаним.

“Собаку з’їсти” значення фразеологізму

З’їсти собаку (вовка, муху) – набути великого досвіду в якійсь справі, грунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь;

Речення з фразеологізмом “Собаку з’їсти”

Хіба ж Ласієві позичати того досвіду? Та за стільки років головування він Собаку на роботі З’їв (Ю. Збанацький);

– І це я знаю, – поблажливо промовив він, мовляв: молодий ти ще, а ми на цім ділі Собаку з’їли (П. Загребельний);

Михайло Степанович таки поганенький рибалка. А ви в цій справі вже З’їли вовка (З журналу);

У всіх тих штуках Гершко Гольдкремер здавна, як то кажуть, З’їв муху (І. Франко).

“Собаку з’їсти” антонім

мало квасу випив(мало що знати в житті)

Тепер Ви знаєте що означає “собаку з’їсти” та зможете скласти речення з фразеологізмом “собаку з’їсти”.

Образ Клавдія в п’єсі Шекспіра є негативним. Його характеристика викладена в цій статті.

“Гамлет” характеристика Клавдія

Клавдій – центральний персонаж трагедії Шекспіра “Гамлет”, в його образі показано тип кривавого монарха узурпатора, настільки ненависний гуманістам. Зберігаючи маску добропорядної людини, турботливого правителя, ніжного чоловіка, цей “усмішливий негідник” не зв’язує себе ніякими моральними нормами: порушує клятву, спокушає королеву, убиває брата, здійснює підступні задуми проти законного спадкоємця. При дворі він відроджує старі феодальні звичаї, потурає шпигунству, доносам. “Диксе й зле тут панує”. наділений “волшбой розуму, підступництва чорним дарунком”, Клавдій проникливий і обережний: він спритно запобігає походу Фортинбраса на Данію, швидко гасить гнів Лаерта, перетворюючи його в знаряддя розправи з Гамлетом, створює видимість колегіальності в керуванні державою. Боячись, що народ заступиться за принца, підступи проти нього король веде дуже обережно: він не вірить поголосці про божевілля Гамлета

Конфлікт між гуманістом Гамлетом і тираном Клавдієм це конфлікт старого й нового часу

” Олень Август ” Гуцало Короткий зміст

Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина в хустинці, студент.

Женя теж прилаштувався в кінець черги. Його помітили не зразу, мабуть, думали, що він теж артист. Але хлопчик не вмів грати, він повернувся спиною до черги й почав роздивлятися чоловіка за знімальною камерою.

Режисер Альтов одразу побачив зайвого героя й роздратувався: чомусь перехожим цікавіше подивитися, як знімається кіно, а не сам фільм.

Альтов прогнав Женю. Через деякий час хлопець знову опинився на знімальному майданчику, і режисер, помітивши це, невдоволено насварився пальцем.

Знімати скоро закінчили. Хлопчик був невдоволений – яке це кіно, коли ні переслідування шпигунів, ані поїздів, що мчать, ні кораблів, що пливуть під білими вітрилами. Якась буденна черга, і все.

Альтов крикнув Жені, щоб ішов додому, потім вирішив покатати захопленого глядача на машині. Режисер розумів, що не вартий захоплення хлопчини, тому йому захотілося зробити для Жені щось гарне. Він показав хлопчику будівництво, на якому буде знімати новий фільм. І сказав, що там немає нічого цікавого. Потім запитав, чи хоче Женя зніматися в кіно, наприклад, у фільмі “Олень Август”. І розповів, що це про золотошукачів, які заблукали в тайзі і яких урятував хлопчик на ім’я Август.

Женя одразу уявив собі й тайгу, і багато оленів із замріяними її. Сказав про це режисерові, той засміявся – й видіння зникло, шився лише брудний будівельний майданчик, її мов відчув неприязнь до Жені. Хлопчик зміг уявити те, що недоступне йому, режисерові. І, мабуть, не здогадується про своє обдарування, про свою неповторність.

Треба було повертатися додому. Женя відчув зміни в настрої режисера й не наважився спитати про фільм. Подумав, що в усьому і олені, яких він побачив. Сказав Альтову, що, може, й не було ніяких оленів, чим розсердив того ще більше.

Повертаючись додому, Женя вирішив, що сам поставить фільм, буде грати в ньому і врятує золотошукачів. Весело застрибав і раптом зупинився: назустріч йому йшло багато мовчазних весняних оленів.

” Думка ” (“Тече вода в синє море…”) – вірш, думка Тараса Шевченка 1838 року.

Тарас Шевченко “Думка” вірш

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
“Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,-
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити”.
Сидить козак на тім боці,-
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,-
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак – шляхи биті
Заросли тернами.

[1838, С.-Петербург]