Blog

  • Цікаві факти про поцілунки

    Мабуть багато з нас люблять цілуватися, майже всі знають що з допомогою поцілунку ми можемо спалювати калорії, вони допомагають зняти стрес. А якщо ти чоловік і любиш цілуватися, то проживеш щонайменше на 5 років більше, ніж ті, хто не любить цілуватися. А які ще Цікаві факти про поцілунки вам відомі?

    Цікаві факти про поцілунки

    1. Поцілунок – це найефективніша Гімнастика від зморшок. При поцілунку у людини працюють від 29 до 34 лицьових м’язів.

    2. Цілуйся, щоб Зміцнити імунітет. У процесі пристрасного поцілунку відбувається обмін корисними для здоров’я речовинами – жирами, мінеральними солями, білками. Ті, хто цілується, одержують усі антитіла, необхідні для протидії хворобам.

    3. Хочеш схуднути – цілуйся. При швидкому та романтичному поцілунку спалюється 2-3 калорії. Поцілунок, який триває 60 секунд, спалює 26 калорій. Учені встановили: якщо щодня цілуватися по 3 хвилини, за рік можна скинути аж 3 кг! І це без дієт і виснажливих тренувань.

    4. Поцілунки продовжують життя та допомагають подолати депресію. Лікарі провели дослідження і дізналися, що чоловіки, які щодня цілують дружину перед роботою, живуть на 5 років довше, ніж ті, хто цього не робить.

    А жінкам Поцілунки допомагають зняти стрес. Ферменти, що виділяються при поцілунку, перешкоджають виробленню гормону стресу.

    5. Якщо поцілунок триває довше ніж півтори хвилини, в людини покращується обмін речовин і прискорюється кровообіг, збільшується кількість гормонів у крові. Пристрасні поцілунки прискорюють серцебиття й тренують серцевий м’яз.

    6. Цілуватися особливо корисно тим, у кого хворі легені. Адже Поцілунки розвивають легені. Якщо зазвичай ми робимо майже 20 вдихів на хвилину, то під час поцілунку ми дихаємо втричі частіше.

    7. Під час поцілунку завдяки тому, що покращується кровообіг і обмін речовин, клітини мозку насичуються киснем. А це підвищує здатність до концентрації, покращує пам’ять. Та й загалом стимулює розумову діяльність.

    8. Тим, хто часто цілується, не страшний Карієс. Поцілунки стимулюють підвищене утворення слини, яка обмиває зуби й очищає їх від нальоту.

    9. Спиш на роботі? Тоді скоріше цілуйся! Адже під час поцілунку в кров надходить багато адреналіну, який тонізує організм.

    10. У тебе поганий настрій? Ще швидше поцілуйся! Адже поцілунки сприяють викиду в кров ендорфіну – того самого гормону щастя.

    11. Під час поцілунку в організмі людей виробляється речовина, що за своїм наркотичним впливом у 200 разів сильніша за морфій.

    12. За все життя людина витрачає на Поцілунки 20160 секунд! А це зовсім мало – лише 4 з половиною хвилини на рік! Чому ж ми так мало цілуємося?

    13. Усім так приємно цілуватися, бо Губи в 200 разів чутливіші за пальці рук.

    14. 66% людей заплющують очі під час поцілунку, адже так романтично, впевнені вони. А решта воліє спостерігати за партнером.

    15. Перший поцілунок у житті людини відбуватися в середньому у віці 14 років.

    16. Французький поцілунок, тобто глибокий поцілунок із використанням губ і язика, у Франції називають “союзом душ”.

    17. Найдовший поцілунок тривав 30 годин 59 хвилин і 27 секунд. Цей рекорд встановили в 2002 році американці Луїза Альмодовар і Річ Ленглі.

    18. Крім людей, на планеті Земля в губи вміють цілуватися шимпанзе, собаки, коні та канадські дикобрази.

    19. Найбільше поцілунків – аж 127 ! – у фільмі “Дон Жуан” 1927 року. Так багато та пристрасно цілував двох акторок Мері Астор і Естелль Тейлор виконавець головної ролі – Джон Беррімор.

    20. 65% людей під час поцілунку нахиляють голову праворуч. Лікарі встановили, що звичка нахиляти голову в певну сторону формується ще під час внутрішньоутробного розвитку.

    21. Існує наука про поцілунки, яка називається філематологією.

    22. Середньовічний японський манускрипт застерігає чоловіків від поцілунку від глибокого поцілунку під час жіночого оргазму, так як жінка в пориві пристрасті в цей момент може відкусити партнеру мову.

    23. Скріплення весільної церемонії поцілунком, можливо, сходить до середніх століть, коли поцілунком скріплювалися контракти.

    24. У тридцяті роки в Голлівуді було встановлено залізне обмеження – тривалість поцілунку не повинна була перевищувати трьох секунд, цілувальники повинні були твердо стояти на землі (ніяких повисань на шиї, легковажних задирань д’горі ніжки, і вже тим більше, ніякого сексу в ліжку).

    25. Древні єгиптяни ніколи не цілувалися губами. Замість цього вони цілувалися своїми носами. Хоча багато чоловіків і жінки вважають це дитячістю, більше 95% з них люблять тертися носами під час поцілунком.

    Сподіваємося, що цікаві факти про поцілунки допомогли вам дізнатися нову та корисну інформацію.

  • Цікаві факти про одяг

    Чи знаєте ви щось цікаве про одяг? Цікава інформація про одяг для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про одяг

    Штани придумали кочівники-скіфи. Ця деталь одягу врятувала шкіру вершників від потертостей через довге сидіння в сідлі. Пізніше штани поширилися і серед інших народів. Тільки древні римляни відкидали цей предмет гардероба, вважаючи його придатним лише для варварів. Тим не менш, вершники римської армії мали право носити штани з практичних міркувань.
    Спочатку штани були не одним елементом одягу, а двома окремими калошами, які кріпилися до поясу за допомогою тасьм. Саме тому в більшості мов слово “штани” має тільки форму множини.

    Гудзики на рукавах з’явилися вперше на військових мундирах. Оскільки більшість солдатів набиралося з селян, то серед них вважалося нормальним витирати губи після їжі власними рукавами. Це призводило до того, що сукно на них витирають до блиску. Щоб зберегти дорогу форму довше, і була введена мода пришивати нарукавні гудзики.
    Перші гудзики не несли ніяких практичних функцій і були всього лише декоративним елементом. В середні століття в Європі їх кількість на одязі залежала від соціального статусу людини: чим вище становище в суспільстві – тим більше гудзиків можна було нашити. Так на один з повсякденних нарядів короля Франції Франциска I було пришито більше 13500 гудзиків!

    Жіночі колготки масово почали продаватися в Радянському Союзі в 50-х рр. XX століття під офіційним позначенням “рейтузи Чулкова”. Їх поставляли з Чехословаччини з написом “калготи пунчохове”, що перекладається буквально як “рейтузові штани”. Напевно, жінкам не дуже подобалося слово “рейтузи”, тому чеське слово “калготи”, трішки змінившись, міцно увійшло до словника мешканок СРСР.

    Светри з’явилися в гардеробі європейців лише в XIX столітті і спочатку рекламувалися як одяг для схуднення. Під час занять спортом людина в такому одязі інтенсивно потіла. Оскільки англійською мовою слово “потіти” звучить як “to sweat”, то новий предмет одягу отримав назву светр, що можна буквально перекласти як “пітник”.

    Вважається, що сорочки поло зобов’язані своєю появою французькому тенісистові Рене Лакоста на прізвисько “Крокодил”. Нібито саме Лакоста в 30-х рр. XX століття почав виступати в сорочках такого типу. Крім того, Рене помістив крокодила на груди своїх поло, а пізніше зробив його символом свого власного бренду – Lacoste. Насправді подібні сорочки з’явилися трохи раніше в середовищі англійських гравців в поло, звідки, власне кажучи, і взялася назва одягу.

    Балаклави, шапочки з прорізами для очей і рота, які так люблять носити всілякі повстанці і терористи, з’явилися під час Кримської війни. Англійських солдати, які стояли під Балаклавою, страждали від холоду та вітру. Особливо вразливою частиною тіла було обличчя. Щоб захистити солдатів від негоди, з Англії поставлялися в’язані шапки, які в розкатаному виді закривали обличчя. Ось від назви міста і походить назва таких головних уборів – “балаклава”.

    У Росії часів Павла I було заборонено носіння Жилетів. Імператор чомусь вважав їх одягом бунтівників і революціонерів. Людину, яка одягала жилет і з’являлася на вулиці, могли заарештувати і посадити до в’язниці. Коли Павло I був убитий змовниками, модники зітхнули з полегшенням і дістали з схованок свої улюблені жилети.

    Ще відносно недавно Кишені були тільки на предметах чоловічого гардеробу. Кишені на жіночому одязі з’явилися з легкої руки знаменитої Коко Шанель на початку минулого століття.

    Всі знають, що Джинси родом з американського Дикого Заходу. Однак їх назва походить не від англійського слова, а від італійського “januas” – “генуезький”. Саме в Генуї з’явилася та тканина, з якої шили перші джинси.

    Цікавинки про одяг, цікаві відомості про одяг ви можете додавати через форму коментарів.

  • Чим відрізняється лімфа від крові?

    Чим відрізняється лімфа від крові Ви дізнаєтесь з цієї статті.

    В чому полягає різниця між лімфою і кров’ю?

    Відмінність полягає в наступному:

    Кров слугує для постачання корисних речовин і кисню до тканин та органів, а лімфа – це своєрівний дренаж, який слугує для видалення шкідливих речовин з організму. Швидкість течії крові в організмі є набагато вищою від швидкості лімфи. Швидкість крові в організмі людини може змінюватися, в залежності від того чи підвищується чи знижуюється артеріальний тиск, а швидкість течії лімфи залишається незмінною.

    Що таке кров?

    Кров – це рідка сполучна тканина організму, до складу якої входить плазма, а також формені елементи, такі як еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. Загальна частка крові в порівнянні з масою людини становить близько 6-7%.

    Кров циркулює по судинах не входячи в контакт з іншими тканинами тіла через наявність гістогематичних бар’єрів.

    Що таке лімфа?

    Лімфа – це один із різновидів сполучної тканини. У ній знаходяться всі залишки мікробів, токсинів, вірусів і також залишки розпаду клітин. У складі лімфи, на відміну від крові, немає еритроцитів з тромбоцитами, але у ній наявна величезна кількість лімфоцитів. Також від лімфи відгалужуються лімфатичні судини, які служать для відтоку лімфи та виконують роль дренажу, який сприяє виведенню тканинної або інтерстиціальної рідини.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались в чому різниця між кров’ю та лімфою.

  • Чим відрізняються однодольні рослини від дводольних?

    Чим відрізняються однодольні рослини від дводольних? Прочитавши цю статтю Ви зрохумієте в чому полягає різниця між однодольними рослинами і дводольними?

    Чим відрізняються однодольні рослини від дводольних?

    Характеристика класу Однодольні

    Для представників класу Однодольні характерні такі ознаки: наявність однієї сім’ядолі, як правило, мичкуватої кореневої системи, простих цілокраїх листків з паралельним або дуговим жилкуванням, оцвітина переважно проста. Плід – зернівка, ягода, коробочка тощо.

    Характеристика класу Дводольні

    Для представників класу Дводольні характерні такі ознаки: насіння має дві сім’ядолі, квітка здебільшого 4-, 5-членна, коренева система переважно стрижнева, а жилкування – сітчасте, листки різноманітні (прості й складні), рослини деревні та трав’янисті.

    Орган, процесДводольніОднодольні
    НасінняЗародок з двома сім’ядолямиЗародок з однією сім’ядолею
    Коренева системаСтрижневаМичкувата
    СтеблоДерев’янисте, трав’янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стебліТрав’янисте (рідко дерев’янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу
    ЛистокПростий або складний, цілокраій або надрізанийПростий, цілокраій
    ЖилкуванняСітчастеПаралельне або дугове
    КвіткаЧотири, п’ятичленнаТричленна
    ЗапиленняКомахами (здебільшого)Вітром (здебільшого)

    Будова насінин у дводольних і однодольних рослин неоднакова. Типовою дводольною рослиною є квасоля, однодольною – жито. Головною відмінністю в будові насінин є наявність двох сім’ядоль у зародку дводольних і однієї – у однодольних рослин. Функції їх різні: в насінні дводольних у товстих, м’ясистих сім’ядолях містяться поживні речовини (квасоля).

    У однодольних єдина сім’ядоля – щиток – тоненька пластиночка, розміщена між зародком і ендоспермом насінини і щільно притиснена до ендосперму (жито). При проростанні насінини клітини щитка поглинають поживні речовини з ендосперму і передають їх до зародка. Друга сім’ядоля редукована або відсутня.

    Проростки дводольних і однодольних рослин відрізняються одні від одних і своїми надземними частинами. У дводольних є дві сім’ядолі, які нагадують листочки, а в однодольних їх немає. Щиток зародка однодольних, який вважається єдиною сім’ядолею їх насінин, під час проростання зародка зникає, тобто використовується зародком для живлення.

    У частини дводольних під час проростання сім’ядолі виносяться над поверхнею грунту і стають першими фотосинтезуючими листками. Це надземний тип проростання (гарбуз, клен). У інших сім’ядолі залишаються під землею і є джерелом живлення проростка (горох). Автотрофне живлення починається після появи пагонів із зеленими листками над грунтом. Це підземний тип проростання.

  • “Хлопчик-мізинчик” скорочено

    “Хлопчик-мізинчик” брати Грімм скорочено

    Жив колись на світі селянин-бідняк з дружиною, але дітей у них не було. Подумали вони, що добре було б мати дитину, хоча б маленьку.

    Незабаром дружина завагітніла і через сім місяців народила дитину, і був це здоровий хлопчик, але зріст був всього з палець. Назвали його за його зріст Хлопчик-мізинчик.

    Вони добре його годували, але хлопчик все не ріс і не ріс і залишався таким же, як і народився; але очі були у нього розумні, і незабаром він показав себе тямущим і старанним.

    Зібрався раз селянин в ліс дрова рубати і сказав про себе: “Добре, якщо б хто приїхав за дровами з візком”. Хлопчик сказав, що привезе візок. Батько сумнівався, що маленький син справиться з цією справою.

    – Це, батюшка, нічого! Якщо мати запряже, то я залізу коню в вухо і буду кричати, куди йому слід їхати.

    Запрягла мати коня і посадила Хлопчика-мізинчика коню в вухо, і став хлопчина кричати куди їй їхати. По дорозі в ліс назустріч йшли двоє незнайомців.

    – Глянь, – сказав один з них, – що це таке? Їде віз, візник на коня покрикує, а самого його не бачити.

    Вирішили вони простежити за незвичайним візком. Дійшли вони в глиб лісу, де рубали дерева.

    Батько дістав з кінського вуха свого синочка, і всівся він весело на билинку.

    Здивувалися двоє незнайомців, побачивши Хлопчика-мізинчика і придумали як отримати з цього користь.

    – Послухай, це малятко могло б нам принести щастя, ми б показували його в місті за гроші, – давай-ка купимо його.

    Незнайомці запропонували селянину продати маленького хлопчика, але батько ні за що не погоджувався продавати свого сина. Хлопчик-мізинчик піднявся до батька на плечі і порадив погодиться на пропозицію.

    І ось продав його батько за великі гроші двом незнайомцям, вони попрощалися.

    Хлопчик-мізинчик попросив незнайомця посадити його на поля капелюха, щоб розглядати околиці. Увечері хлопчик-мізинчик попросив спустити його вниз по потребі.

    Зняв чоловік капелюх і посадив крихітку на придорожнє поле. Тут він стрибнув і став пробиратися між грудками землі, примітив мишачу нірку і раптом ковзнув в неї.

    Підбігли ті до мишачої нори, стали тикати в неї палицями, але марно, і довелося їм повернутись додому ні з чим.

    Коли Хлопчик-мізинчик зауважив, що вони пішли, він вибрався з підземного ходу назовні. Була ніч і йти по полю було небезпечно, тому він забрався в раковину равлика, щоб там переночувати.

    У раковині він почув розмову двох осіб, які хотіли обікрасти пастора. Хлопчик-мізинчик запропонував свою допомогу, і вони взяли його з собою.

    Прийшли вони до дому пастора, і забрався Хлопчик-мізинчик в комору та як закричить звідти на все горло:

    – Ви все хочете забрати, що тут є?

    Своїм криком хлопчик-мізинчик розбудив куховарку, і злодії зі страху втекли. Увійшла кухарка в комору, а Хлопчик-мізинчик тим часом непомітно пробрався в комору.

    Служниця, обнишпорив всі кути, вляглася знову в ліжко, думаючи, що все це їй наснилося. А Хлопчик-мізинчик забрався в сіно і, знайшовши там затишне містечко для сну, вирішив відпочити до ранку, а потім вже повернутися додому до батька-матері.

    Коли почало світати, служниця пішла дати трохи корму худобі. Взяла вона оберемок сіна, в якому спав бідний Хлопчик-мізинчик. Але він спав так міцно, що нічого не помітив, і прокинувся вже в роті у корови, яка схопила його заодно з сіном.

    Намагався він вибратися, щоб не бути розчавленим, але йому довелося, сповзти в шлунок. У шлунку ставало тісно і він закричав:

    – Не треба мені більше свіжого корму, не давайте мені більше свіжого корму!

    Служниця, в цей час доїла корову; і почула що хтось кричить. Це злякало її і вона побігла до пастора. Пастор і сам злякався, почувши це і подумав, що в корову вселився злий дух, і він велів її зарізати. Зарізали корову, а шлунок, де сховався Хлопчик-мізинчик, кинули в купу гною.

    Хлопчик-мізинчик майже вибрався з коров’ячого шлунку, але тепер його проковтнув голодний вовк. Хлопчик вирішив з вовком домовиться, і сказав що знає де є багато їжі для нього і докладно описав вовкові будинок свого батька.

    Вовк, не довго роздумуючи, забрався в будинок через водостічну канаву. Наївшись досхочу, він хотів було назад повертатися, але черево у нього так роздулося, що колишньою дорогою він вибратися вже не міг! На це й розраховував Хлопчик-мізинчик і, піднявши у вовчому череві страшний шум, став кричати і борсатися щосили.

    Тут від шуму прокинулися батько з матір’ю, підбігли до комори і заглянули в щілину. Як побачили вони, що забрався туди вовк, кинулися геть; схопив батько сокиру, а мати косу.

    Почув Хлопчик-мізинчик голос свого батька і як закричить:

    – Милий батюшка, я тут, тут, я сховався в вовчому череві!

    Батько зрадів, що їх син знайшовся. Вони вбили вовка, розпороли йому черево і витягли звідти дитину.

    Всі були раді один одного бачити. Хлопчик-мізинчик розповів, що був і в мишачій нірці, і в коров’ячому шлунку, і в вовчому череві, а тепер уже обіцяв бути завжди з батьками.

  • “Запорожці пишуть листа турецькому султану” опис

    Опис картини “Запорожці пишуть листа турецькому султану” Наведений в цій статті

    “Запорожці пишуть листа турецькому султану” – відома картина російського та українського художника Іллі Рєпіна, яку він створив в двох екземплярах. Величезне панно (3,58?2,03 м) було почато в 1880 і закінчено тільки в 1891 році.

    “Запорожці пишуть листа турецькому султану” Рєпін опис

    Сюжет цього шедевра великого російського художника добре відомий: Запорізькі козаки пишуть відповідь на пропозицію турецького султана перейти на сторону Османської імперії. Зберігся і текст цієї відповіді, повний найвишуканіших образ на адресу “владики блискучої Порти”. Перед нами такий собі “мозковий штурм” – процес вигадування відповіді султану.

    Композиція картини представляє собою чітко виражений центр, навколо якого автор вибудовує кілька “кіл”, наповнених різним смисловим змістом.

    В центрі – писар. Чи не єдиний із зображених володіє грамотою. Судячи з одягу – це семінарист з козаків, який взявся викласти відповідь запорожців на папері. Створення цього листа явно приносить йому задоволення. Свою радість писар висловлює досить стримано, як личить людині “вченій”.

    Розглянемо “ближнє коло”. Над фігурою писаря навис козак з трубкою в руках. Судячи з усього, це один з головних натхненників запорожців. Він зображений за хвилиною обмірковування чергового вишуканого лайливого слова на адресу Мохаммеда. Ще секунда і новий рядок послання буде придумано… Далі за годинниковою стрілкою – козаки, запорожці, що ледь не падають від реготу, а біля них сидить напівголий козак, який із задоволенням смакує кожне слово листа. Воїни, що голосно сміються, козаки без тіні усмішки на обличчі – всі із задоволенням приймають участь в процесі написання відповіді.

    У зовнішньому “колі” особливо помітні дві постаті: регочучий козак у червоному жупані і похмурий запорожець з пов’язкою на голові. Вони немов протиставлені один одному. Якщо уважно роздивитися, то далеко не всі козаки піддалися радості і веселощам. То тут, то там зображені тривожні, серйозні, перелякані обличчя. Запорожець з пов’язкою немов уявляє собі прийдешні бої з турками, прийдешні втрати… Поряд із регочучим здорованем в червоному жупані художник зобразив скептично налаштованого козака в жовтому головному уборі. У його погляді осуд і тривога… Скептично налаштований і козак в помаранчевому, що виглядає з-під руки регочучого козака в центрі. Однак, тривога і скепсис в явній меншості тут. Атмосферою картини стали сміх, молодість, впевненість, відвага – головні якості воїнів Запорізького козацтва.

  • Капуста цвітна: хімічний склад, калорійність, корисні властивості

    Цвітна капуста – однорічна рослина сімейства капустяних. Інша назва цвітної капусти – кучерява.

    Цвітна капуста хімічний склад

    У таблиці наведені усереднені значення ( поживні речовини, вітаміни, мікроелементи) з розрахунку на 100 грамів продукту.

    Харчова цінність цвітної капусти
    Капуста цвітна калорійність 28.4 кКал
    Вуглеводи 4.2 гр
    Жири 0.3 гр
    Білки 2.5 гр
    Вода 90.0 гр
    Моно – і дисахариди 3.8 гр
    Крохмаль 0.4 гр
    Харчові волокна 2.1 гр
    Органічні кислоти 0.1 гр
    Зола 0.8 гр
    Капуста цвітна вітаміни
    Вітамін А 0.02 мг
    Вітамін B1 0.1 мг
    Вітамін В2 0.1 мг
    Вітамін В3 0.9 мг
    Вітамін В6 0.2 мг
    Вітамін В9 23.0 мкг
    Вітамін C 70.0 мг
    Вітамін Е 0.2 мг
    Вітамін Н 1.5 мг
    Вітамін PP 0.6 мг
    Капуста цвітна Макроелементи / Мікроелементи
    Залізо 1.4 мг
    Калій 210.0 мг
    Кальцій 26.0 мг
    Магній 17.0 мг
    Натрій 10.0 мг
    Фосфор 51.0 мг
    Як бачимо з таблиці вище, калорійність цвітної капусти становить в середньому 28.4 Ккал/100 гр продукту, що робить продукт одним з найбільш дієтичних.

    Цвітна капуста корисні властивості для організму людини

    Завдяки тонкій клітинній структурі капуста цвітна засвоюється організмом краще інших капуст. У ній є менше грубої клітковини ніж у білоголової капусти, тому вона легко перетравлюється і менше подразнює слизову оболонку шлунка. Особливо вона корисна при шлунково – кишкових захворюваннях і в дитячому харчуванні.

    При зниженій секреторній функції шлунка рекомендуються до вживання страви з відвареної цвітної капусти. При виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки дозволяється капуста цвітна, в той час як білокачанна капуста заборонена до вживання.

    Цвітну капусту можна вважати рекордсменом за вмістом біотину серед доступних в звичайному харчуванні харчових продуктів. Біотин або вітамін Н перешкоджає запальним процесам шкіри, він запобігає появі специфічного захворювання залоз шкіри – себореї. Його часто включають до складу засобів для догляду за шкірою обличчя та волосся.

    Регулярне вживання в їжу цвітної капусти знижує ризик розвитку раку молочної залози у жінок і раку передміхурової залози у чоловіків. Як кольорова так і інші увазі капусти, є профілактичним засобом проти раку.

    Сік цвітної капусти рекомендується при гастриті, діабеті, бронхіті, порушеннях в роботі нирок, хворобах печінки.

    Надзвичайно корисний багатий фруктозою і глюкозою сік цвітної капусти хворим на цукровий діабет. А розведений наполовину з водою сік кучерявою капусти чудово заспокоює запалені ясна.

    Цвітна капуста – протипоказання і шкода

    У цвітній капусті присутні пуринові основи, що обмежує її використання при подагрі. Також цвітна капуста входить в список потенційно небезпечних продуктів і може викликати алергічну реакцію.

  • Вірші та загадки про мухомор

    Вірші про мухомори та загадки про мухомори для дітей на українській мові зібрані в цій статті.

    Вірші про мухомор

    Дитячий вірш про мухомор

    Я мухомор, я людомор,
    Червоний, наче помідор,
    Кашкет цяцькований розлогий,
    А сам стрункий і довгоногий.
    Серед урочища грибного
    Не знайдеш красеня такого.
    Та я отруйний, пам’ятай!
    Мене побачиш ––обминай!

    Я – МУХОМОР, я показний!
    А ще… з картоплею смачний!
    Неправду, діти, він говорить,
    Він тут у лісі мухи морить.

    Серед лісу, на полянці,
    Виріс гриб в червоній шапці,
    Білі плямочки він мав,
    Хто ішов, його минав.
    Нумо діти скажем хором,
    Його звали… МУХОМОРОМ!

    Загадки про мухомор

    Вийшов красень на стежину,
    Вдягся в білу одежину,
    Капелюх червоний взяв –
    Всіх навколо налякав! (Мухомор)

    Красень гриб цей хоч куди,
    Та у руки не бери!
    Кожна муха його знає,
    Як побачить – геть втікає! (Мухомор)

    Вдяг він шапку червоненьку
    (Не стареньку, а новеньку),
    Ще й сметанкою покрапав,
    Щоб ніхто його не хапав. (Мухомор)

    Шапинка червона, ще й цяточки білі,
    Виріс отруйний грибок на дозвіллі.
    Кращий за всіх цей грибочок із виду,
    Та не готуйте його до обіду. (Мухомор.)

  • “Код да Вінчі” скорочено

    “Код да Вінчі” скорочено

    У Луврі пізно ввечері відбувається вбивство куратора Жака Соньера, тіло якого спотворене дивними знаками. Поліція вважає, що вбитий так сам себе пошматував. Його вбивця, Сайлес, дзвонить якомусь Учителю і доповідає, що четверо осіб, які повідомили йому перед смертю одну і ту ж інформацію, прибрані. Певне братство створило наріжний камінь, на якому знаками зашифровано, де зберігається секрет цього братства. Всі четверо убитих показали, що карта знаходиться в паризькій церкві Сен-Сюльпіс. Учитель вимагає терміново дістати цю карту.

    Поліція звертається за допомогою до професора релігійної символіки Гарвардського університету Роберта Ленгдона. Соньер, який раніше не знав Ленгдона, призначив напередодні в Парижі професору зустріч.

    З Нью-Йорка в Рим вилітає єпископ Арінгароса, батько-голова братства “Опус Деї”. З недавніх пір за братством спостерігає спеціальна група, так як деякі його члени були помічені за непорядні вчинки, але братство знаходиться під егідою Ватикану. Нещодавно на деяких членів братства були здійснені напади. Арінгароса одержує звістку, що Сайлес знайшов наріжний камінь.

    Ленгдона привозять в Лувр на місце злочину. На думку поліції, Соньер перебував у себе в кабінеті, коли на нього напали. Він вибіг в галерею і включив сигналізацію, зірвавши зі стіни картину. Вхід до галереї перекрила решітка, яка опустилася, і вбивця вистрілив в куратора через неї. Соньер проповз досить велику відстань і помер. Поліція виявила його оголеним, лежачим на спині з розкинутими руками і ногами. У центрі живота була намальована п’ятикутна зірка – пентакль. У темряві, поруч з трупом було видно пурпурні букви і цифри. Вбивця безслідно зник.

    Сестра-Церкви Сен-Сюльпіс Сандрін зустрічає прибулого в Париж представника “Опус Деї”.

    Намагаючись розшифрувати написане, Ленгдон приходить до висновку, що Соньер своєю позою скопіював знамениту картину Леонардо да Вінчі “Вітрувіанська людина”.

    Капітан Безу Фаш, який веде розслідування, передає знімки зі знаками в відділ криптографії, і на місце злочину прибуває криптограф Софі Неві з судової поліції. Вона повідомляє Ленгдону, що він в небезпеці.

    Арінгароса зустрічається з Сайлес, якому він колись врятував життя, і з Учителем.

    Софі Фашу повідомляє, що набір цифр – це послідовність Фіббоначчі. Поліпшивши момент, вона зустрічається наодинці з Ленгдоном і каже йому, що він перший підозрюваний у вбивстві, тому в кишеню йому підклали спеціальний маячок стеження. Крім таємних знаків, написаних біля тіла, був напис, яку Фаш стер: Соньер просив знайти Ленгдона. Напис призначалася не для поліції, а для неї, так як вона внучка Соньера.

    Софі залишилася сиротою в чотири роки. Її батьки, бабуся і молодший брат загинули в автомобільній катастрофі, і дівчинку виростив дід. Десять років тому, повернувшись додому без попередження, вона застала діда в суспільстві дивних людей, які поклоняються якомусь предмету і здійснюють дивні обряди. Софі порвала з ним стосунки. З тих пір вони не бачилися, хоча дід просив її про зустріч.

    За допомогою Софі Ленгдону вдається втекти з Лувру. Уважно перечитавши запис, Ленгдон приходить до висновку, що це анаграма слів “Леонардо да Вінчі Мона Ліза”, а послідовність Фібоначчі – це шифр.

    Софі залишається одна в Луврі. Вона хоче знайти “Мону Лізу” і дізнатися, що за таємниче послання їй залишив дід.

    Сайлес приходить до церкви Сен-Сюльпіс. Він просить сестру Сандрін залишити його одного, щоб помолитися. Сховавшись, сестра Сандрін спостерігає за ним.

    Софі приходить на місце злочину. Ленгдон не тікає, а повертається до неї. Подумавши, він приходять до висновку, що в написі біля покійного був зашифрований символ таємного товариства, яке Софі колись бачила у діда. Оглянувши скло на картині “Мона Ліза”, вони бачать напис кров’ю – один з фундаментальних принципів братства.

    Софі оглядає іншу картину Леонардо да Вінчі “Мадонна в гроті”. Там вона знаходить незвичайної форми ключ, який вона колись в дитинстві бачила у діда, і який повинен відкрити скриньку з безліччю секретів. На ключі вони бачать адресу.

    Ленгдона заарештовує агент служби безпеки Лувру, але Софі рятує його.

    Сайлес, думаючи, що він в церкві один, дістає зі схованки Біблію, щоб з’ясувати, де знаходиться наріжний камінь. Сестра Сандрін дзвонить зв’язковим членам братства і з’ясовує, що вони всі вбиті.

    Софі і Ленгдон збігають від поліції. Ленгдон розповідає про братерство “Пріорат Сіону”, печаткою якого позначений ключ. Тамплієри передали братству привезені з Єрусалиму до Європи важливі секретні документи, в яких мова йде про чашу Грааля.

    Нічого не знайшовши, Сайлес вбиває сестру Сандрін.

    Арінгароса отримує від Ватикану велику суму.

    За вказаною на ключі адресою знаходиться швейцарський банк. Софі з Ленгдоном знаходять сейф, але не знають номера рахунку. Президент відділення банку Андре знає, що їх підозрюють у вбивстві, їх знімки вже поширені Інтерполом. Софі розповідає йому, що сталося. Поліція, яка слідувала за ними, прибуває в банк. Берні згоден допомогти сховатися, йому не потрібні проблеми на території банку, а Соньер був його другом. Ленгдон згадує напис біля тіла покійного – це номер рахунку.

    У сейфі виявляється шкатулка з символом Пріорату Сіону на кришці. Взявши шкатулку з собою, Берні вивозить втікачів з банку непоміченими.

    Сайлес кається Учителю, що не виконав завдання, але той його заспокоює: він знає, кому Соньер передав інформацію.

    Всередині скриньки виявляється криптекс, циліндр з дисками. Криптекс винайшов Леонардо да Вінчі, але Соньер любив вирізати такі штуки з дерева. Поміркувавши і дізнавшись від Софі про обряд, який вона бачила в дитинстві, Ленгдон приходить до висновку, що Соньер був одним з вищих членів суспільства, яким довірено таємницю, і в криптекс зазначено, де знаходиться чаша Грааля. Повинно бути ще три людини присвячених в таємницю, мабуть Соньер відчував якусь небезпеку, якщо хотів довірити таємницю внучці і йому.

    По радіо почувши, що Софі і Ленгдона звинувачують у вбивстві ще трьох осіб, Берні вимагає, щоб вони віддали те, що Соньер довірив йому охороняти. Софі і Ленгдон збігають, кинувши Берні одного в лісі. Ленгдон здогадується, що в братство проник зрадник. Він вирішує звернутися до видатного вченого Лью Тібінга, який займається вивченням чаші Грааля. Тібінг зацікавиться крітпексом і не видасть їх поліції.

    Вислухавши Софі з Ленгдоном, Тібінг показує їм картину Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря”. У кожного з тринадцяти учасників вечері є своя чаша, але Біблія і інші легенди вважають, що чаша Грааля з’явилася саме тут. Тібінг вважає, що чаша Грааля – не предмет, а людина, причому жінка, так як символ жіночого начала – посудина. Ця жінка зображена на картині, і вона – Марія Магдалина.

    Згідно з різними документами і древнім сувоєм Мертвого моря, між Ісусом і Марією Магдалиною були романтичні стосунки, вони були подружжям. Кров в чаші Грааля – це дитина Ісуса, якого носила в собі Марія Магдалина. Церква приховувала цей факт і оголосила Марію Магдалину блудницею, що не відповідало дійсності.

    Щоб врятувати дитину, Марія втекла до Франції і народила там дівчинку Сару. Документи про життя Ісуса, Марії і Сари були заховані і знайдені тамплієрами. Пошук чаші Грааля – це пошук могили Марії Магдалини.

    Рід Ісуса розвивався, з’єднався з родом французьких королів, які заснували Париж.

    Слуга Тібінга Ремі повідомляє господареві, що Ленгдона і Софі розшукує поліція. Щоб Тібінг не здав їх владі, Ленгдон показує йому криптекс. Це бачить Сайлес, який прокрався під його вікно. Тим часом до будинку Тібінга під’їжджає поліція.

    Поміркувавши, Тібінг, Софі і Ленгдон приходять до висновку, що Соньер передав таємницю братства Софі, так як інші хто знали її вбиті. Вбивця повинен бути підісланий Церквою.

    Тібінг вивчає криптекс, а Ленгдон в іншій кімнаті розглядає шкатулку. У ній він знаходить шматок дерева з написом на невідомій йому мовою, але тут Сайлес вдаряє його по потилиці. Погрожуючи Софі і Тібінга пістолетом, Сайлес вимагає віддати йому криптекс. Тібінг вибиває у нього пістолет.

    У будинок Тібінга вривається поліція, але Тібінг, Ремі, Софі і Лендокс, взявши Сайлес встигають втекти. Ленгдону незрозуміло, як Сайлес міг їх знайти.

    Тібінг пропонує полетіти всім в Англію на своєму літаку. Поміркувавши над криптекс, втікачі вирішують, що потрібно знайти могилу тамплієрів, а зашифроване слово – Софія. У криптекс лежить ще один криптекс разом із запискою, в якій повідомляється, що потрібно знайти в Лондоні могилу лицаря, похованого Папою, і взяти там кулю.

    Почувши новини, Арінгароса розуміє, у що він втягнув Сайлес, і вирішує летіти в Лондон.

    Обдуривши англійську поліцію, Тібінг разом з Ленгдоном, Софі, Ремі і Сайлес їдуть до могили лицаря до церкви, де поховані тамплієри. Поки Тібінг з Софі і Ленгдоном знаходяться в церкві, Ремі, який працює на Вчителя і розраховує отримати велику суму, звільняє Сайлес. Сайлес вривається з пістолетом в церкву, вимагаючи віддати йому наріжний камінь. Ленгдон загрожує розбити криптекс. Тоді Ремі приставляє пістолет до скроні Тібінга, і Ленгдон віддає криптекс. Ремі веде Тібінга і відпускає Софі з Ленгдоном.

    У будинку Тібінга поліція робить обшук. З’ясовується, що його слуга Ремі був колись причетний до дрібних крадіжок. Також поліція виявляє систему прослуховування людей.

    Софі повідомляє в поліцію про викрадення Тібінга. З нею розмовляє з Франції капітан Фаш. Він вибачається за звинувачення і хоче зустрітися з втікачами.

    Сайлесу дзвонить Учитель і просить, щоб Ремі привіз йому камінь в резиденцію “Опус Деї”.

    У дослідницькому центрі Королівської бібліотеки Софі з Ленгдоном зустрічають бібліотекаря Памелу Гетто.

    Залишивши Ремі із зв’язаним Тібінгом в машині, Сайлес приходить в резиденцію. До машини приходить Учитель, якого ніхто раніше не бачив. Він вбиває Ремі, забравши крітпекс.

    Памела вивчає документи і приходить до висновку, що лицар – це Ісаак Ньютон, Великий майстер Пріорату Сіону, який був проклятий церквою. Похований Ньютон в Вестмінстерському абатстві філософом Олександром Поповим, чиє ім’я і слово “Папа” пишуться однаково.

    У резиденції “Опус Деї” Сайлес заарештовують. Під час затримання він чинить опір і випадково ранить єпископа Арангароса.

    На могилу Ньютона приходять Софі і Ленгдон, що переживають за Тібінга. Їх бачить Учитель, який сховався. Софі і Ленгдон бачать напис на надгробку, в якому повідомляється, де знаходиться Тібінг.

    У зазначеному місці вони знаходять Тібінга, який цілить в них з пістолета. Це і є Учитель, який організував вбивство Соньера, сім’ї Софі і інших людей, щоб ніхто не дізнався таємницю Грааля. Тібінг інсценував розмову з Ремі і Сайлес, обдуривши їх. Тепер він хоче заволодіти таємницею криптекс.

    Сайлес тягне пораненого єпископа, щоб йому надали допомогу. Кілька місяців тому, Арінгаросу запропонували, щоб “Опус Деї” вийшов з під опіки Ватикану. Коли єпископ відмовився, йому зателефонував якийсь Учитель і запропонував посприяти в пошуку священної реліквії. Єпископ шкодує, що наказав Сайлесу слухатися Вчителя.

    Намагаючись перехитрити один одного, Тібінг і Ленгдон розгадують, що означає куля на могилі – яблуко. Але тут поліція арештовує Тібінга.

    Сайлес вмирає від отриманого поранення.

    Ленгдон і Софі приїжджають до Шотландії, до церкви, на яку вказує останній запис в криптекс. Там вони зустрічають жінку, у якої точно така ж скринька. Жінка виявляється бабусею Софі, яка багато років живе під іншим ім’ям. З бабусею живе молодший брат Софі. Бабуся і брат не поїхали тоді в машині і після того, що сталося змушені були ховатися.

    Софі знайшла сім’ю, а Ленгдон повинен виїхати. Вони домовляються зустрітися незабаром у Флоренції.

  • Марко Вовчок “Козачка” характеристика героїв

    Марко Вовчок “Козачка” характеристика героїв – Олесі, панночки, Івана викладена в цій статті.

    Марко Вовчок “Козачка” характеристика героїв

    Олеся

    Олеся дочка заможного козака. Після того, як помирає її мама, а згодом і батько, Олеся залишається сиротою. Трохи згодом вона вирішує вийти заміж за кріпака. Це означає, що вона сама має піти в неволю. Не слухаючи того, що все село намагалося відмовити її, вона все таки виходить заміж. Після заміжжя її доля складається нещасливо. Гроші, що залишаються після батьків швидко закінчуються. В Олесі народжується три сини, але тут їй доводиться пережити нове нещастя: Івана змушують їхати з паном у Москву. Згодом дітей теж відправляють служити паничам, відриваючи від матері. Від виснажливої роботи Олеся швидко старіє і починає хворіти. Не спроможну поратися по господарству, її виганяють з панського двору. Олесі трапляється добрий чоловік, що бере її на роботу і платить гроші. Але через деякий час він пропонує Олесі їхати з ним на хутір. Жінка йде просити дозволу у пані, але та не пускає. Не допомагають ні гроші, які має платити їй Олеся, ні вмовляння її нового господаря. Жінку знову беруть у панський двір. Там вона згодом і помирає. Панам ніякого діла до смерті служниці немає. Її ховають інші слуги.

    Іван

    Другорядний персонаж, чоловік Олесі. Після одруження він стає все похмурішим, оскільки йому боляче дивитися на життя власної сім’ї. Помирає на чужині, встигаючи написати додому лист, у якому розповідає, що не має ні копійки і часто навіть голодує.

    Пані

    Пані безіменна упродовж усього твору Її характер описаний авторкою через її дії. Вона непривітна до людей, взагалі не вважаючи кріпаків живими істотами, що мають право думати та відчувати. Івана й Олесю, які приходять до неї за благословенням перед одруженням, вона зустрічає сухо, лише згадує, щоб добре працювали. Коли Олеся, в розпачі від того, що від Івана немає звісток, приходить до пані, та виганяє її. Не зважує вона на сльози Олесі і коли від неї відривають її дітей. Вона лише гримає на жінку за те, що вона плаче. Остаточно розкривається сутність пані, коли вона спочатку сама виганяє хвору Олесю, щоб та марно не їла, а потім не відпускає жінку на хутір з чоловіком що найняв її. Пані вимагає грошей. Коли Олеся, поговоривши з господарем, обіцяє гроші, виявляється, що пані хоче ще більше. Вона просить так багато, що чоловік, який найняв Олесю, не в силі стільки платити. Він пробує переконати пані, але вона вперто стоїть на своєму.