Blog

  • Що таке роздільна здатність?

    Що таке роздільна здатність і для яких пристроїв важлива ця властивість розуміють не всі, але це питання необхідно вивчити перед покупкою нового ноутбука чи телевізора.

    Що таке роздільна здатність?

    Роздільна здатність – це кількість точок по горизонталі та вертикалі, які монітор здатний відтворити чітко й роздільно, називають його роздільною здатністю.

    Стандартними є такі режими роздільної здатності:

      640?480, 800?600, 1024?768, 1152?864.

    Чим більша роздільна здатність, тим краща якість відтворення зображення (телевізор, монітор, сканер, фотокамера).

    Вираз ” Роздільна здатність 800х600 ” означає, що монітор може виводити 600 горизонтальних рядків по 800 точок у кожному.

    Тепер Ви знаєте для яких пристроїв важлива роздільна здатність та що це таке.

  • “Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв

    “Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв Повісті викладено в цій статті.

    “Таємниця козацької шаблі” головні герої

      дружна родина Руснаків: тато, мама, їхня донечка Наталочка; легкова машина на ім’я Машка; дядько Богдан (історик, мандрівник і взагалі вельми цікавий чоловік); національно свідомий, дуже патріотично налаштований привид; пластуни зі Львова Северин та Василь; родина національно несвідомих чортів: мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип; “Добірне товариство”, яке складалось із чортів, відьом та відьмаків, пан Щуровський (нині щур) колись був козаком, який зрадив своїх у бою під Берестечком; миршавий, дебелий.

    “Таємниця козацької шаблі” характеристика героїв

    Наталочка Руснак – маленька довірлива дівчинка, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: “Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!” Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі.

    Риси характеру : сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість

    Батьки Наталки: свідомі патріоти, віруючі, люблять сівати українських пісень, поважають та знають історію своєї батьківщини, мама членкиня Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови “Просвіта”;

    Чортяча родина : мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип. Саме вони полюють на козацьку шаблю, аби швидше спекатися священної реліквії, бо не хочуть, щоб у персонажів книжки відродився патріотизм. Тож чорти з усіх сил заважають національному пробудженню, особливо серед молоді – хай краще телевізор дітки дивляться.

    Риси характеру Антипа : хитрість, підступність, самовпевненість, безжальність, відсутність патріотизму, нахабство, насмішкуватість

    Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок ( довжиною більше 100 см) , хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою.

    Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою.

    Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі ставилися до шаблі як символу військової звитяги. Козаки повсякчас удосконалювали свою техніку шабельного бою.

    Шабля завжди посідала визначне місце у свідомості українців, асоціюючись у першу чергу з козаком – захисником Вітчизни. Оспівана великим Кобзарем як невід’ємний супутник українського лицаря, шабля фігурує у величезній кількості українських народних дум, поезій, прислів’їв та приказок:

      Шабля – це зброя, Шабля – це правда, Шабля козацька – це сила і влада! Береженого бог береже, а козака шабля стереже. Дай Боже воювати і шабель не виймати. Кінь, шаблюка, вітер в полі – і ніхто не здолає козацької волі! Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного. В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.

    Образ Машки. Машина не нова, не вельми гарна, уже підстаркувата. Зате трішки чарівна. Коли треба, нікого не питаючи, мчить по дорозі швидше за нового іноземного джипа. Машка сама вмикає та вимикає звуковий сигнал, а якось її “ясні кришталеві очі” у потрібний момент своїм блиском легко розігнали всіх чортів та відьом під час їхнього бенкету в Підгорецькому замку, можна сказати – врятували Наталочці життя.

  • Морфо-функціональні особливості середнього мозку

    Розглянемо яка Будова та фізіологія середнього мозку.

    Структурно функціональні особливості середнього мозку

    Середній мозок це – найменший і найбільш просто влаштований відділ головного мозку, що включений в стовбур головного мозку.

    Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них.

    У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м’язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м’язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м’язи спини).

    В середньому мозку людини є:

    підкіркові центри зору і ядра нервів, що іннервують м’язи ока; підкіркові слухові центри; всі висхідні та низхідні провідні шляхи, що зв’язують кору головного мозку із спинним і йдуть транзитно через середній мозок; пучки білої речовини, що зв’язують середній мозок з іншими відділами центральноїнервової системи.

    Структурні одиниці середнього мозку:

    – чотиригорбкове тіло;

    – червоне ядро;

    – чорна субстанція;

    – ядра ІІІ – ІV пари черепномозкових нервів.

    Чотиригорбкове тіло виконує аферентну функцію, решта утворень – еферентну.

    Чотиригорбкове тіло тісно взаємодіє з ядрами ІІІ – ІV пар черепномозкових нервів, червоним ядром, із зоровим трактом. За рахунок цієї взаємодії відбувається забезпечення передніми горбами рефлекторної реакції на світло, а задніми – на звук. Забезпечують важливі рефлекси: Старт-рефлекс – рухова реакція на різкий незвичний подразник (підвищення тонусу згиначів), Орієнтир-рефлекс – рухова реакція на новий подразник (поворот тіла, голови).

    П Ередні горби з ядрами ІІІ – ІV пари черепномозкових нервів забезпечують реакцію конвергенції (сходження осних яблук до серединної лінії), рух очних яблук.

    Червоне ядро бере участь у регуляції перерозподілу м’язового тонусу, відновлення пози тіла (підвищує тонус згиначів, знижує – розгиначів), підтримці рівноваги, готує скелетні м’язи до довільних і мимовільних рухів.

    Чорна речовина мозку координує акт ковтання і жування, диханя, рівень кров’яного тиску (патологія чорної речовини мозку призводить до підвищення ров’яного тиску).

    Функціональне значення середнього мозку полягає в тому, що тут розташовані підкіркові центри слуху і зору; ядра головних нервів, що забезпечують іннервацію поперечносмугастих і гладких м’язів очного яблука: ядра, що відносяться до екстрапірамідної системи, що забезпечує скорочення м’язів тіла під час автоматичних рухів.

    Середній мозок забезпечує регуляцію ряду вегетативних функцій організму (жування, ковтання, тиск крові, дихання). Середній мозок за рахунок сторожових зорових і слухових рефлексів, посилення тонусу м’язів-згиначів готує організм до відповіді на раптове роздратування. На рівні середнього мозку реалізуються Статичні і статокинетичні рефлекси.

    Тепер вам відомі будова та функції середнього мозку.

  • Вірші та загадки про часник

    Вірші та загадки про часник для дітей на українській мові зібрані в цій статті.

    Вірші про часник

    Хто гострого хоче часник хай придбає,
    Він всякі мікроби вогнем випікає.

    А часник біленький і такий пахучий,
    І такий зубастий, і такий пекучий.
    А візьмеш до сала й чорної шкоринки,
    Аж язик втікає, вибігають слинки.
    З м’ясом і в салатах він так смачно пахне,
    Хто зайде на кухню, так відразу й ахне!
    Він людей лікує, хворість відганяє.
    Той завжди здоровий, хто часник вживає!

    Загадки про часник

    Що то за голова,
    Що лиш зуби й борода?
    (Часник)

    Стріли випустив у небо,
    Сам захований в землі.
    Знає: всім на зиму треба
    Його зубчики малі…
    (Часник)

    Зелені ноги-косиці
    Виросли вгору із землиці,
    А зубате головище
    Коренем-вусом у землю свище.

    “ЧАСНИК” Оля Стасюк

    “Прощавайте, всі хвороби,
    Вимітайтеся, нероби,
    Всі болячки й паразити –
    Досить наші сили пити!

    Працювати завжди звик
    Цар городів, Пан Часник!” –
    Так розхвалював приправу
    Дядько. Клав у кожну страву,
    І від цього чудо-діла
    Щось від нього аж пашіло.
    Хрумав, хрумав кілограми,
    Фітонциди їв горами, –
    Бачте, начитався десь,
    Що часник корисний весь.
    Що ж, часник дуже корисний,
    Та не в таких дозах, звісно…
    Й після N-ного зубка
    Забирала вже “швидка”.

    Звісно, цей сюжет – не диво,
    Та повчальний і правдивий.
    Часник – добре. Та багато
    Вам зашкодить навіть м’яти.
    Тож в “корисне” і “належить”
    Добирайте трохи межі.

  • Що таке цілеспрямованість?

    Що значить бути цілеспрямованим Ви дізнаєтеся з цієї статті. Цілеспрямованість важлива кожній людині, адже наполегливість і цілеспрямованість – ключ до успіху.

    Що таке цілеспрямованість?

    Цілеспрямованість – це значить стати ближче до мети, до своєї мрії.

    Цілеспрямованість – це таке людська якість, яка не дозволяє нам збитися з наміченого шляху, не дивлячись на всі удари долі, перешкоди, складності, підступи недоброзичливців, перешкоди, витівки конкурентів.

    Що потрібно зрозуміти для себе, щоб бути цілеспрямованим?

    1.Для початку, Потрібно поставити цілі. Під цим поняттям варто розуміти не абстрактні поняття – наприклад, хочу бути знаменитим, щасливим, успішним, багатим, а цілком вимірні і конкретні цілі. Це потрібно для того, щоб в самому кінці шляху можна було визначити і проаналізувати пройдений результат. Наприклад – мету “заробити 100 доларів за жовтень на розробці дизайну одягу” значно простіше визначити і проаналізувати, була, досягнута вона чи ні, ніж така мета як “хочу мішок грошей”.

    2.Після того як була поставлена конкретна мета, потрібно задати самому собі питання: “Чи потрібно воно мені? І навіщо? Чи готовий я витратити свої сили і час на все це? “. Що необхідно зробити для того, щоб не втратити час і сили даремно? Часто людина ставить перед собою непотрібні і важкодоступні цілі. Необдумані. Результат завжди один і той же – приходить повне розчарування в собі або своїй діяльності. Постійними супутниками такої людини стають депресія і поганий настрій. Вони супроводжують людину протягом наступних днів, а в деяких випадках і тижнем, місяців.

    3.Якщо на всі ці запитання були отримані позитивні відповіді, то Складається план майбутніх дій. Він повинен і буде коригуватися протягом відведеного часу, але початкові етапи необхідно позначити на самому початку. Не потрібно заглиблюватися в “стратегічні покрокові інструкції” всіх своїх дій. Необхідно тільки позначити основні пункти та тези. Все інше буде складено в процесі руху до мети.

    Прикладом цілеспрямованих людей з життя можуть служити олімпійські чемпіони, які до своєї мети-медалі йшли довго шляхом старанних тренувань, падінь і злетів. Вони є прикладом того, що не можна упускати руки ні за яких обставин.

    Приклад цілеспрямованості в літературі: У літературі також цілеспрямований герой більше подобаються читачеві. Сам Одіссей чого вартий – він цілих 20 років добирався до своєї батьківщини, кінцевої мети подорожі. І все – таки дістався.

    Приклади цілеспрямованості в житті : цілеспрямованою людиною можна назвати Білла Гейтса, який придумав і розробив марку Apple. Він зумів вибитися з бідності і показати тим людям, які не вірили в нього, що все в твоїх руках. Навіть зради близьких людей, крадіжки особистих ідей не повинні бути причиною відмови від своїх цілей.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися що значить бути цілеспрямованим і чому дана риса має таке значення для людини.

  • “Казка про рибалку та рибку” скорочено

    “Казка про рибалку та рибку” скорочено на українській мові викладена в цій статті.

    “Казка про рибалку та рибку” скорочено

    Старий з дружиною живуть у моря. Старий заробляє собі на прожиток риболовлею, і одного разу в його сіті попадається незвичайна золота рибка, здатна говорити людською мовою. Вона обіцяє дати викуп і просить відпустити її в море, але старий відпускає її (рибку), не просячи нагороди. Повернувшись додому, він розповідає дружині про те, що сталося. Вона сварить його і змушує повернутися до моря, покликати рибку і попросити хоча б нове корито. Біля моря старий кличе рибку, яка з’являється і обіцяє виконати його бажання, кажучи: “Не журися, іди собі з Богом”.

    Повернувшись додому, він бачить у дружини нове корито. Однак “апетити” старої все зростають – вона змушує чоловіка повертатися до рибку знову і знову, вимагаючи для обох, а потім тільки для себе, все нових і нових незаслужених нагород (отримати нову хату, бути стовповою дворянкою, бути “вільною царицею”, бути “володаркою морською”). Море, до якого приходить старий, поступово змінюється від спокійного до штормового. Ставши дворянкою, стара демонструє зневагу до джерела її успіхів, чоловіка, а, побувавши царицею, і зовсім його виганяє.

    Під кінець вона кличе чоловіка назад і вимагає, щоб рибка зробила її “володаркою морською”, причому сама рибка повинна стати їй. Рибка не відповідає на прохання старого, а коли він повертається додому, то бачить стару, позбавлену всього дарованого. Сидить стара біля старого розбитого корита.

    Так і з’явилася приказка “залишитися біля розбитого корита” – тобто, погнатися за великим, а залишитися ні з чим.

  • Кочовики за раннього залізного віку ЗНО

    Кочовики за раннього залізного віку:

    Першим народом на наших землях, який називають кочовим, Були кіммерійці.

    Суспільне, господарське та духовне життя кіммерійців:

      на думку деяких істориків створили державу, більшість вважають, що існували племена на чолі з вож­дями; основою їхнього господарства було конярство, пересувалися разом зі своїми стадами на великі відстані; першими на теренах України, хто почав виплавляти з болотяної руди залізо, розвиток ремесел; поховання у курганах, жител не залишили.

    Вони панували в наших степах у X (IX) – VII ст. до н. е. У лісостепу в цей період існувала чорноліська землеробська культура.

    Суспільне, господарське та духовне життя скіфів.

    У VII ст. до н. е. причорноморські степи опанували скіфи. Визначний грецький історик Геродот зараховував до скіфських племен власне скіфів (скіфів-кочовиків), царських скіфів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів. Єдиними пам’ятками життя кочових скіфів є могили-кургани, найвідоміші з них: Гайманова Могила, Товста Могила (саме в ній археолог і поет Борис Мозолевський знайшов славетну золоту пектораль), Солоха, Чортомлик.

    У V ст. до н. е. скіфські племена згуртувалися в об’єднання, що його називають Велика Скіфія. Найвищого піднесення вона досягла в IV ст. до н. е. за часів царя Атея. Велика Скіфія за часів царя Атея мала наступних вигляд:

      владу царя обмежували народні збори; заняття – кочове скотарство (конярство), ремесла, торгівля; карбування власної монети; релігія – язичництво, го­ловні божества – Табіті (вогню), Папай (неба, прабатько скіфів); мистецтво – поширення звіриного стилю, кам’яні скульптури на курганах.

    Причини та наслідки занепаду Великої Скіфії :

      погіршення економічного становища через посушливість клімату; у III ст. до н. е. скіфів з причорноморських степів у пониззя Дніпра і в Крим витіснили сармати, які були також кочовим іраномовним племенем. Удар сарматської кінноти, вдягнутої в залізні панцирі, озброєної довгими списами та мечами, що атакувала ворога зімкнутим клином, не могло витримати жодне військо. Їхня модель важкоозброєної кінноти потрапила в Європу й суттєво вплинула на форму­вання середньовічного лицарства; скіфи у степовому Криму та пониззі Дніпра створили державу Мала Скіфія зі столицею в Неаполі (на місці сучасного Сімферополя), яка упала у IV ст. під ударами гунів.

    Сармати панували на Півдні України майже 600 років, у III ст. н. е. цьому поклали край германські племена готів, що прийшли з півночі, а їх, у свою чергу, витіснили тюркомовні племена гунів, які прикочували зі сходу.

  • Жан Дюбюффе біографія

    Жан Дюбюффе (1901 – 1985) – французький художник і скульптор.

    Жан Дюбюффе біографія

    Народився 31 липня 1901 в Гаврі в сімї виноторговця.
    Творча кар’єра була розпочата в 1942 році. Він створював примітивні, дитячі, гумористичні роботи на противагу встановленим смакам. Для багатьох робіт він готував товстий шар матеріалів, таких як асфальт, галька, скло, щоб збагатити поверхневу структуру своїх творінь.

    В 1944 році відбулася його перша персональна виставка в паризькій галереї Р. Друена. Був близький до сюрреалістів. Став основоположником Ар Брют – дослівно “грубого” або “сирого” мистецтва, принципово близького до аматорського живопису дітей чи самоуків, що не визнає загальноприйнятих естетичних норм і використовує будь-які підручні матеріали. В 1948 році почав збирати колекцію ар брют (в даний час знаходиться в Лозанні). В 1975 році заснував у Парижі Фонд Дюбюффе.

    Серед пізніх робіт Дюбюффе виділяються численні величезні, білі, необпалені репрезентативні скульптури з важкими контурами кольорових ребер і граней. У музеї сучасного мистецтва Нью-Йорка представлені його роботи ” Cow with the Subtile Nose”, “Beard of Uncertain Ретурнс”.

    Помер 12 травня 1985 року в Парижі.

  • “Гамлет” стислий переказ

    “Гамлет” короткий переказ п’єси Шекспіра можна прочитати за 15 хвилин.

    “Гамлет” стислий переказ

    У Данії помер король, а його дружина Гертруда через два місяці вийшла заміж за брата свого покійного чоловіка, Клавдія, який ы зайняв престол. Це дуже засмутило Гамлета, сина Гертруди, для нього це була зрада матері, так як він дуже любив батька. Також Гамлету була підозріла раптова смерть короля. Клавдій говорив, що брата вкусила змія, але Гамлет підозрював дядька.

    Одного разу принц довідався, що солдати, які стояли на варті, кілька разів бачили привид короля. З’являвся він опівночі і мовчав. Гамлет вирішив зустрітися з ним. Вночі зі своїм другом Гораціо та солдатом-охоронцем Марцеллом прийшов на місце, де з’являвся привид. Опівночі дух батька виник перед ними і покликав Гамлета поговорити наодинці. Привид сказав, що спав у саду, Клавдій підкрався і влив йому у вухо сік блекоти, від чого король помер. Дух просить помститися за нього, але не чинити нічого злого королеві. Привид зник, а Гамлет про це розповів тільки Гораціо.

    Знаючи хитру вдачу Клавдія, Гамлет став поводитися як божевільний. Король з королевою вирішили, що божеволіє він від кохання. Гамлет дійсно кохав Офелію, дочку Полонія – радника короля. Гамлет почав поводитися грубо з Офелією, але вона вибачала йому, думала, що він втратив глузд з горя. Одного разу Гамлет послав Офелії листа, де писав про своє кохання. Дівчина показала листа батькові, а той вирішив поговорити з королем та королевою. Гамлет тим часом не тільки страждав, а й був у постійних роздумах: чи справді’Клавдій убивця, чи був то привид батька, а чи злий дух.

    До міста якраз приїхали мандрівні актори, Гамлет любив їх вистави, особливо про Пріама, царя Трої. Гамлет попросив акторів зіграти цю виставу перед королем та королевою, бо там є епізод, де Луціан, близький родич графа, вбиває його і одружується з його дружиною. Принца цікавила реакція короля на цю сцену, щоб зрозуміти, чи винен він у смерті брата.

    Під час вистави Гамлет помітив, як змінилося обличчя Клавдія, коли Луціан вбив графа. Король з королевою після цієї сцени покинули зал. Гамлет зрозумів, що король винен.

    …Гертруда запрошує до себе сина й хоче поговорити про його поведінку, особливо його коментування вистави. Разом з тим вона хоче дізнатися причину божевілля. Гамлет, йдучи до матері в покої, бачив Клавдія, що молився, але вирішив поки не вбивати.

    Полоній ховається за портьєрами в кімнаті королеви, щоб підслухати розмову матері з сином. Гертруда говорить, що її та батька (тобто Клавдія) турбує поведінка Гамлета. Принц обурюється, що вона вбивцю називає батьком і починає грубити. Гамлет вирішує поговорити з матір’ю відверто. Королева обурилася, що син говорить таким тоном з нею, і вирішила покликати короля. Гамлет хапає її за руку, щоб не йшла. Королева злякалася, думала, що він справді божевільний, і скрикнула. Із-за портьєри почувся крик: “Допоможіть королеві!”. Гамлет думає, що то король, і протикає портьєру мечем. Королева обурюється його кривавим вчинком, а принц говорить, що її поведінка ще гірша. Просить її визнати свою провину й покаятися. Привид, який раптово з’явився перед очима Гамлета, нагадав прохання: не кривдити королеву. Принц пообіцяв, а королева ще більше була налякана поведінкою сина. Гамлет продовжував переконувати матір, щоб вона прислухалася до його слів.

    Коли Гамлет побачив, кого він убив, був дуже засмучений. Король тепер має причину вислати принца з країни. Він відсилає його до Англії разом із Розенкранцем і Гільденстерном. У охоронців були листи до короля Англії з проханням вбити Гамлета, як тільки той ступить на землю. Гамлет запідозрив щось. Вночі він викрав листи і замінив своє ім’я на імена охоронців.

    Незабаром на корабель напали пірати. Датський корабель втікає, а Гамлет лишається в полоні у піратів. Довідавшись, хто він, пірати висадили принца в найближчому датському порту, сподіваючись, що він добре віддячить. Незабаром Гамлет був у палаці.

    Вдома він дізнається, що Офелія збожеволіла. Коли вона розвішувала на гілках свої віночки, одна гілка відламалася й дівчина впала в швидкий потік. Лаерт, брат Офелії, хоче помститися Гамлетові за батька й сестру. Це все використовує у своїх цілях Клавдій. Він пропонує отруїти кінець шпаги. Лаерт погоджується.

    Відбувається дивна сцена біля могили Офелії. Лаерт стрибає в могилу, щоб і його поховали разом із сестрою. В Гамлеті прокидається кохання. Він кидається також до могили… і побилися з Лаертом. Їх розняли, але король підбурює наївного Лаерта на дружнє змагання з Гамлетом. Озрик, наближений короля, повідомляє Гамлету, що король впевнений у його перемозі. У призначений день всі зібралися, щоб подивитися на змагання. Лаерт поранив Гамлета, вони помінялися шпагами, й Гамлет поранив Лаерта.

    Підступний король приготував напій з отрутою, щоб дати Гамлету, коли той захоче пити. Але отруту випила королева й вигукнула: “О Гамлете, отруєно мене!”

    Гамлет все розуміє, а ще Лаерт, помираючи, говорить, що в усьому винен король. Гамлет вбиває короля, а Гораціо просить: “Ще подиши на цьому світі й про мене розкажи”.

    Дія третя

    Сцена 1

    Кімната в замку.

    Входять король, королева, Полоній, Офелія, Розенкранц і Гільденстерн.

    Король
    І не змогли хоч якось манівцями
    Дізнатись, що попутало його,
    Збентеживши отак зненацька спокій
    Свавільним, небезпечним маячінням?

    Розенкранц
    Він визнає, що сам не свій зробивсь,
    А через що, сказать ніяк не хоче.

    Гільденстерн
    Промацати себе він не дає
    І випорсає з спритністю безумця,
    Як тільки до признання ми його
    Підводимо.

    Королева
    А як він вас прийняв?

    Розенкранц
    Так чемно, як належить.

    Гільденстерн
    Та дуже силувано в поведінці.

    Розенкранц
    Скупий питати, а відповідати
    Готовий радо.

    Королева
    Чи не закликали
    Його ви до розваг?

    Розенкранц
    Випадком, пані,
    Ми на шляху до замку перегнали
    Якихсь акторів, мовили про них
    Йому, і він аж наче звеселивсь,
    Почувши це. Вони вже при дворі,
    І я гадаю, вже на цей їм вечір
    Загадано виставу.

    Полоній
    Чиста правда;
    Величностям він вашим передав
    Запрошення почути й подивитись.

    Король
    Із щирим серцем. Вельми рад я чути,
    Що він схиливсь до цього.
    Спонукайте його, панове, й далі
    Ви до розваг.

    Розенкранц
    Все зробимо як слід.
    Розенкранц і Гільденстерн виходять.

    Король
    Гертрудо, люба, нас також облиште;
    Ми потай Гамлета позвать веліли,
    Щоб він, мов ненароком, тут спіткав
    Офелію.

    А я й Полоній, з наміром найкращим,
    Побачимо, небачені, їй зустріч
    І непохибно зможемо дізнатись,
    Вважаючи на поведінку принца,
    Чи не нудьга любовна, чи не тим
    Він мучиться.

    Королева
    Я вам корюсь.
    (До Офелії.)
    Голубко,
    Бажала б я, щоб саме в вашій вроді
    Ховалася причина всіх щаленств
    Мойого Гамлета. Чесноти ваші,
    Я сподіваюсь, виправлять його
    На радість вам обом.

    Офелія
    Якби ж то, пані.

    Королева виходить.

    Полоній
    Гуляй тут, доню. Ви ж, мій володарю,
    Зі мною звольте бути.

    (До Офелії)
    Вдай, немов
    Читаєш щось із книжки, і тому
    На самоті. Усі ми варті гани,
    Бо часто ми подобою й лицем
    Святим та божим підсолодимо
    Самого чорта.

    Король (убік)

    Ох, правдиво надто!
    Якраз в моє сумління ляпас влучив!
    О, не такі гидкі в повії щоки,
    Намащені циноброю й білилом,
    Як вчинок мій, фарбований словами,
    Який важкий тягар!

    Полоній
    Вже, чую, йде; ховаймося, мій пане.

    Король і Полоній виходять.

    Входить Гамлет.

    Гамлет
    Чи бути, чи не бути – ось питання.
    Що благородніше? Коритись долі
    І біль від гострих стріл її терпіти,
    А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,
    Покласти край йому? Заснути, вмерти –
    І все. І знати: вічний сон врятує,
    Із серця вийме біль, позбавить плоті,
    А заразом страждань. Чи не жаданий
    Для нас такий кінець? Заснути, вмерти.
    І спати. Може й снити? Ось в чім клопіт;
    Які нам сни присняться після смерті,
    Коли позбудемось земних суєт?
    Ось в чім вагань причина. Через це
    Живуть напасті наші стільки літ.
    Бо хто б терпів бичі й наруги часу,
    Гніт можновладця, гордія зневаги,
    Відштовхнуту любов, несправедливість,
    Властей сваволю, тяганину суду,
    З чесноти скромної безчесний глум,
    Коли б він простим лезом міг собі
    Здобути вічний спокій? Хто стогнав би
    Під тягарем життя і піт свій лив,
    Коли б не страх попасти після смерті
    В той край незнаний, звідки ще ніхто
    Не повертався? Страх цей нас безволить,
    І в звичних бідах ми волієм жити,
    Ніж линути до невідомих нам.
    Так розум полохливими нас робить,
    Яскраві барви нашої відваги
    Від роздумів втрачають колір свій,
    А наміри високі, ледь зродившись,
    Вмирають, ще не втілившись у дію.
    Але тихіш! Офелія! Згадай
    Мої гріхи в своїй молитві, німфо.

    Офелія
    Як вам жилося, принце, всі ці дні?

    Гамлет
    Уклінно дякую: гаразд, гаразд.

    Офелія
    У мене, принце, є від вас дарунки,
    Що я давно вернути прагну вам;
    Візьміть, будь ласка, їх.

    Гамлет
    Та я ж нічого
    Не дарував вам зроду.

    Офелія
    Ні ж бо, принце.
    Ви добре знаєте, були дарунки,
    Ще й запашні слова їх обгортали,
    Стократ дорожчими робивши їх;
    Та витхнувсь аромат. Душа не йме дарів,
    Як той, хто дав їх, приязню збіднів.
    Візьмить же, принце, їх.

    Гамлет
    Ха, ха, Ви чесна?

    Офелія
    Принце!

    Гамлет
    Ви гарна?

    Офелія
    Що ваша милість має на увазі?

    Гамлет. Що коли ви чесна й гарна, то негоже вашій чесноті вдаватися в розмови з вашою красою.

    Офелія. Хіба в краси, може бути краще товариство, ніж чеснота?

    Гамлет. Авжеж. Адже влада краси швидше зробить із чесноти звідницю, ніж сила чесноти перетворить красу на свою подобу. Колись це був парадокс, та наш час його стверджує. Колись я вас кохав.

    Офелія. Ви й мене примусили в це повірити.

    Гамлет. Даремно повірили. Прищеплювати вам чесноту – марне діло, однаково гріхом тхнутиме. Я вас не кохав.

    Офелія. Тим більше я була ошукана.

    Гамлет. Іди в черниці. Нащо тобі плодити грішників? Сам я більш-менш чесний, та й то міг би закинути собі дещо таке, що краще було б моїй мамі й не родити мене на світ. Я дуже пихатий, мстивий, честолюбний. До моїх послуг стільки гріхів, що я не можу ні охопити їх думкою, ні змалювати в уяві, ні знайти час на те, щоб їх здійснити. Пощо таким, як я, плазувати межи небом і землею? Ми всі затяті пройдисвіти: не вір нікому з нас. Іди собі в чорниці. Де твій батько?

    Офелія. Удома, принце.

    Гамлет. Хай за ним замкнуть двері, щоб він удавав блазня тільки у своїй хаті. Прощайте.

    Офелія. О небеса, згляньтесь над ним!

    Гамлет. Як ти віддасися, я дам тобі в посаг ось яку напасть: коли б ти навіть була цнотлива, як лід, і чиста, як сніг, однак не втечеш від поговору. Тож іди собі в чорниці! Прощай. Але як тобі конче забагнеться заміж, то віддайся за дурня. Бо розумні добре знають, яких страховищ ви з них робите. У черниці! І хутчіше. Прощай.

    Офелія. О сили небесні, зцілить його!

    Гамлет. І про ваше малювання та підмальовування я чував. І чував чимало. Бог дав вам одне обличчя, а ви робите собі інше. Ходите то вихилясом, то наче пава, і сокочете манірно, і божі створіння неподобно прозиваєте, і свою розпусність видаєте за наївність. Іди собі, з мене годі. Ви мене й так звели з глузду. Кажу тобі, у нас більш не буде шлюбів. Ті, що вже побрались, хай усі, крім одного, живуть, а інші зостануться при самих собі. Отже, в черниці!

    Виходить.

    Офелія.
    О, що за дух знеміг! Меч, розум, мова –
    Солдата, вченого і царедворця;
    Надія й цвіт прекрасної держави,
    Шляхетності свідчадо і взірець,
    З якого приклад брали,- все пропало!
    А я, нужденніша за всіх жінок,
    Що упивалась медом клятв його,
    Дивлюсь, як цей величний, гордий розум,
    Мов дзвін розколотий, задеренчав;
    Як незрівнянний молодості образ
    Розбивсь об безум. Горе, я від плачу
    Не сліпну! Що я бачила, що бачу!
    Входять король і Полоній.

    Король
    Кохання? Ні, не в тім його недуга;
    В його словах хоча й замало складу,
    Але нема й безумства. Щось та зріє
    В його душі, пригніченій журбою.
    Зродитись в ньому може і таке,
    Чого боятись слід. Про всяк випадок
    Я рішення поквапливо дійшов,
    А саме: в Англію хай їде він
    Данину недоплачену справляти,
    І, може, море та нові країни,
    Та зміна вражень витиснуть йому
    Те, що в душі сидить, над чим б’ючись,
    Думки змінили і його самого
    До невпізнання. Як вам наша думка?

    Полоній
    Це буде добре. Як, проте, гадаю,
    Почин і джерело нудьги тієї
    В відтрученім коханні.

    (До Офелії.)

    Що там, дочко?
    Не переказуй, що казав принц Гамлет:
    Ми чули все. Чиніть, ласкавий пане,
    Як воля ваша. Та, як згодні ви,
    Хай по виставі королева-мати
    Попросить сина їй повісти смуток,
    Відверто поговорить з ним. А я,
    Коли дозволите, краєчком вуха
    Піймаю все. Як їй не пощастить,
    Шліть в Англію його або замкніть,
    Де радить мудрість вам.

    Король
    Хай так. Негоже,
    Що шал вельможних ходить без сторожі.

    Виходять.

    Переклад Б. Тена

  • Хронологічна таблиця Василь Стефаник

    Стефаник хронологічна таблиця життя і творчості наведена в цій статті.

    Стефаник Василь Семенович (1871-1936) – український письменник, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Галичини.

    Хронологічна таблиця Василя Стефаника

    Дата Подія
    14 травня 1871Народився Василь Семенович Стефаник в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
    1883Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні). Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш.
    1888Оповідання “Нечитальник”
    1889“Лумера”
    1890Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
    1892Після закінчення гімназії Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова.
    1890Перша стаття – “Жолудки наших робітних людей і читальні”
    1893 – 1899Пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.
    1896-1897Час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників на перших порах пов’язувалося з модерністичною абстрактно-символічною поетикою.
    1896 – 1897Він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під заголовком “З осені”.
    1897У чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші реалістичні новели Стефаника – “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села.
    1899Перша збірка новел – “Синя книжечка”.
    1900Вийшла друга збірка Стефаника – ” Камінний хрест “
    1901Третя збірка новел Стефаника – “Дорога”
    1904Одружився з Ольгою Гаморак, мав чотирьох синів. але в 1914 році дружина померла
    1905Четверта збірка письменника – “Моє слово”
    1916Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка.
    1927 – 1933Стефаник опублікував ще більше десяти новел. В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”, “Слава йсу”, “Людмила”, “Каменярі”.
    1933Відмовився від персональної пенсії, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції.
    7 грудня 1936Останні роки життя письменник тяжко хворів. Помер і похований у рідному селі.