Blog

  • Цікаві факти про печери

    Цікаві факти про печери світу зібрані в цій статті.

    Цікаві факти про мамонтову печеру

    Мамонтова печера – найдовша печера в світі (довжина понад 587 км) знаходиться в штаті Кентуккі (США).
    Назва печери нічого спільного з мамонтом не має ( вона була названа через свого величезного розміру).
    Мамонтова печера має приблизно 20 великих залів, 225 підземних переходів і більше 20 глибоких шахт.
    Глибина мамонтової печери – 115 метрів.
    У мамонтової печері протікає підземна річка “Відлуння” (глибиною до 10 метрів і шириною до 60 метрів).
    Мамонтова печера була утворена близько 10 мільйонів років тому.

    Цікаві факти про печери

    Дивовижний кар’єр, який розташовується в печерній системі Еллісон, Джорджія, США. Його глибина – 586 футів (179 м). Цей кар’єр використовують для стрибків з тарзанкою

    Найбільший за площею грот у світі знаходиться на острові Борнео, в печері Гуа-Насіб-Багус. Він називається Саравак і налічує 700 м в довжину, 396 м завширшки і 70 м у висоту (для наочності: у ній помістяться не менш сорока Boeing-747).

    Найглибша печера у світі – печера Крубера-Вороняча, яка розташована в гірському масиві Арабіка в Абхазії. Її глибина становить 2191 м, а довжина перевищує 13 км.

    Найбільша підводна печерна система – Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан. У ній спочивають руїни міст легендарної цивілізації майя.

    Печера, Куева дель Фантасма була названа на честь святого Аума. Ця печера настільки велика, що в ній можуть одночасно перебувати 2 вертольоти. Також у цій печері знаходиться один з найкрасивіших водоспадів у світі.

    Найдовша система печер знаходиться в США. До системи печер Флінт-Рідж в Кентуккі (США) відносять печери, розташовані на п’яти рівнях. Загальна їх протяжність – 288 кілометрів. З них приблизно 100 прохідні.

    Найдовша система печер в Європі знаходиться в Швейцарії. Загальна довжина її проходів становить 130 кілометрів.

    У світі існує велика кількість крижаних печер, але найбільша з них – це печера Ісрісеннвелт в Новій Зеландії. Загальна площа цієї печери становить близько 300 квадратних кілометрів.

    Чотири великі печери, названі Печерами Дракона (на Майорці він вважається не стільки лиходієм, скільки сторожем підземних скарбів), знаходяться на східному узбережжі острова, недалеко від міста Порто-Кристо. Система печер розташована на глибині 25 м і розтягнута на 2,5 км. Першим тут побував основоположник спелеології Едуард Альфред Мартель; він, зокрема, відкрив тут одне з найбільших у світі підземних озер (1150 м в довжину і 30 м в ширину), яке потім так і назвали: Мартель. Вода в цьому озері солонувата, і це підтверджує версію, що печери створило колись Середземне море.

    Найдовшим підземеллям в світі вважаються знамениті Одеські катакомби. Їх загальна протяжність (досліджена на даний момент) перевищує 2500 км. Протяжність одеських катакомб в три рази перевищує протяжність римських катакомб і трохи менш, ніж у 10 разів паризьких катакомб.

    Печера Постойна (Postojna) являє собою 20 – кілометрову мережу з’єднаних між собою проходів, галерей, за якими досвідчені гіди провели більше 31 мільйона чоловік за останні 188 років. Це найбільша печера в “класичному карсті” і найпопулярніша печера в Європі. У 1872 в печері були прокладені рейки, а в 1884 до них було підведено електрику. Поїздка в невеликих вагонетках і електричне освітлення дозволяють милуватися розмірами і пишністю підземного світу. Система печер була створена водами річки Пивка.

    Печера-світлячок в Новій Зеландії знаменита тим, що вона, заповнена хробаками, які світяться в темряві, Гнізда цих черв’яків знаходяться на верхніх стінах печер. Гнізда виглядають як зірки на нічному небі.

    Вчені з’ясували, в якій з печер “живе” найсильніше ехо. Йдеться про печери Ласко і Фонт-де-Гом у Франції, де воно піднімає звук відповідно до 23 дБ і 31 дБ.

    Печера Sotano de las Golondrinas (печера Ластівок) знаходиться в мексиканському штаті Сан-Луїс-Потосі. Гігантська чорна безодня в діаметрі досягає 55 м., Після чого відразу ж починається розширення до 160 м. Глибина печери практично порівнянна з висотою Емпайр-Стейт-Білдінг і становить 376 метрів.

    Меджліс аль Джинн в Омані є другою за величиною печерою у світі. Висота печери становить близько 120-150 м.

    Айсрізенвельт (Австрія) – назва Найбільшої в світі системи крижаних печер (вона знаходиться в 40 км на південь від Зальцбурга) перекладається з німецької як “гігантський крижаний світ”. Протяжність світу – цілих 42 км, але туристів пускають не далі першого. Втім, і цього цілком вистачає.

    У печері Куева-де-лос Кристалес в Мексиці знаходяться найбільші природні кристали у світі. Кристали доходять до 11 м в довжину.

  • Олександр Грін біографія

    Олександр Грін коротка біографія українською мовою російського письменника і прозаїка викладена в цій статті.

    Олександр Грін біографія скорочено

    Олександр Степанович Гриневський народився 11 серпня 1880 в невеликому містечку Слободському Вятської губернії.

    Початкову освіту отримав вдома, потім продовжив навчання в реальному училищі. Однак, незабаром був виключений за сатиричні вірші, що висміювали педагогів. Згодом, Олександр вступив до міського чотирирічного училища, яке закінчив у 1896 році.

    Подався до Одеси, мріючи стати моряком та втамувати спрагу пригод. Був матросом, рибалкою, кухарем, вантажником, землекопом, лісорубом, плотарем на Уралі і золотошукачем. Згодом, хлопець зрозумів, що кар’єра моряка не для нього.

    У 1902 добровольцем пішов до царської армії. Муштра і жорстокість були не для нього, тому він намагався втекти. Після дезертирства став спілкуватися з есерами, які потім допомогли організувати другий втечу. Однак революційна пропаганда, яку вів Грін, привела його до в’язниці. 1903 – 1905 роки він провів у в’язниці суворого режиму. У наступному ж році знову був засуджений і відправлений на заслання. Але на цей раз Гріну вдалося втекти до Петербурга під чужим імям. Приблизно в цей час починає писати перші оповідання.

    У 1906 році вийшла перша розповідь “Заслуга рядового Пантелеева” під псевдонімом “А. С. Г”, завдяки чому йому вдалося уникнути нового арешту. Але багато його творів того часу вилучали.

    У 1907 році під оповіданням “Випадок”, уміщеним у петербурзькій газеті “Товарищ”, уперше з’явився підпис “А. С. Грін”.

    Перша збірка Гріна під назвою “Шапка-невидимка” вийшла в світ у 1908 році. У 1910 році його знову заарештували (цього разу як нелегала) і відправили відбувати заслання протягом двох років у Архангельській губернії.

    З початком громадянської війни письменника покликали до армії. Вирушаючи на службу, з мріями і надією на краще майбутнє, він повернувся важко хворим, без житла і засобів до існування. У відчаї О. Грін звернувся до М. Горького, який домовився про лікарню, дістав рідкісні на той час продукти і ліки, допоміг отримати кімнату в Будинку мистецтв і академічний пайок.

    Почав багато писати, вдруге одружився. У 1924 році Грін з родиною переїхав до Феодосії. Оселившись восени 1930 року в Старому Криму, родина опинилась у дуже скрутному матеріальному становищі.

    Померти письменникові судилося у бідності та забутті. 8 липня 1932 року помер від раку легень..

  • “Стояла я і слухала весну” Леся Українка

    Вірш Лесі Українки “Стояла я і слухала весну” (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:

    Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

    СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ – текст

    Стояла я і слухала весну,
    Весна мені багато говорила,
    Співала пісню дзвінку, голосну
    То знов таємно-тихо шепотіла.

    Вона мені співала про любов,
    Про молодощі, радощі, надії,
    Вона мені переспівала знов
    Те, що давно мені співали мрії.

    Детальний Аналіз вірша “Стояла я і слухала весну” Леся Українка допоможе краще зрозуміти думки поетеси, її настрій, любов до весни.

  • Відомі гетьмани України

    Відомі гетьмани України 17 століття увійшли в нашу історію. Сьогодні ми визначимо прізвища відомих українських гетьманів, які боролись за майбутнє України, захищали землі від нападників, керували та намагалися покращувати життя простих людей.

    ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ ГЕТЬМАНИ

    Андрій Дорошенко

    Дорошенко Андрій Дорофійович (1644-1709) – український політичний та військовий діяч часів Хмельниччини та Руїни, наказний гетьман.
    У липні 1668 року призначений намісником на Лівобережній Україні. Влітку й восени 1672 року залишався наказним гетьманом у Чигирині. У 1675 році як посол їздив до Москви домовлятися щодо умов складання звання гетьмана Петром Дорошенком. Після зречення Петра Дорошенка з гетьманства у жовтні 1676 року перебрався на Лівобережжя. Цього року був обраний сосницьким сотником. Надалі мешкав у місті Сосниця, де помер у 1709 році.

    2. Григорій Дорошенко

    Дорошенко Григорій Дорофійович (невід-1684) – український військовий та політичний діяч часів Руїни, наказний гетьман 1668 року.
    Протягом серпня – жовтня 1671 року Григорій Дорошенко очолював опір козацьких сотень й населення Брацлавщини наступові польського війська. 8 липня 1672 року заманив польські полки на Батозьке поле, де гетьман Петро Дорошенко завдав їм нищівної поразки. Разом із гетьманом брав участь у поході до м. Кам’янця (нині м. Кам’янець-Подільський) та Львова. В бою 2 березня 1674 року під містечком Лисянка з військовими підрозділами гетьмана Івана Самойловича та москалів зазнав поразки й потрапив у полон. Його заслали у Сибір, а у березні 1677 року за клопотанням Петра Дорошенка звільнили.

    3. Михайло Дорошенко

    Михайло Дорошенко (невід. – 1628) – український військовий діяч, з 1618 р. – козацький полковник, реєстровий козацький гетьман (1622–1628 з перервами).
    Дорошенко брав участь у селянсько-козацькому повстанні 1625 р. під проводом Марка Жмайло. В листопаді 1625 обраний гетьманом замість Марка Жмайла. Уклав Куруківський договір 1625 р.: встановив старшині грошову платню, надавав їй земельні маєтності, збільшив реєстр до 6000 вояків. Навесні 1626 року за наказом польського уряду намагався захопити Запорізьку Січ, але внаслідок збройного опору запорожців змушений був відступити на о. Велика Хортиця, де залишив залогу з 1 тис. реєстрових козаків. За Дорошенка було реорганізовано реєстрове козацьке військо, створено 6 реєстрових полків

    4. Степан Опара

    Степан Опара (невід. – 1665) – сотник Медведівської сотні Чигиринського полку, гетьман Правобережної України (1665).
    Перебував на службі у гетьмана Юрія Хмельницького, виконував його доручення у Варшаві. Під час повстання проти Павла Тетері в червні 1665 року захопив за допомогою татар Умань і в червні 1665 року проголосив себе гетьманом Правобережної України. Намагався укласти договір з Іваном Сірком і Василем Дрозденком про спільну боротьбу проти Кримського ханства і Польщі.
    18 серпня 1665 року біля Богуслава Опара був схоплений татарами і разом з кількома своїми старшинами (Радочинським, Царем) виданий польському уряду. Деякий час перебував в ув’язненні в Марієнбурзькій (Мальборкській) фортеці. В середині жовтня 1665 року був страчений у Варшаві.

    5. Богдан Макошинський

    Богдан Макошинський (невід. – 1596) – козацький ватажок, обирався гетьманом в 1584, 1586 і 1594 років. Був дуже популярний серед козаків (переобирався три рази).
    У червні 1594 р. запорожці на чолі з Микошинським протягом кількох днів стримували переправу татарського війська через Дніпро, але після підходу турецької флотилії змушені були відступити. У липні того ж року Микошинський на Базавлуцькій Січі вів переговори з послом імператора Священної Римської імперії Рудольфа II Габсбурга? Еріхом Лясотою щодо участі козаків у протистоянні натиску Османської імперії в Європі. Під час Косинського повстання 1591–1593 рр. і повстання Наливайка 1594–1596 рр. тримався осторонь соціальної боротьби.

    6. Марко Жмайло-Кульчицький

    Марко Жмайло-Кульчицький (рр. н. і см. невід.) – гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 р.
    За одним із джерел рід Жмайло походить з с. Кульчиці. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621 р.).
    В листопаді 1625 скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним польським військом неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука) була змушена піти на перемир’я з польським гетьманом Станіславом Конецпольським.

    7. Павло Скоропадський

    Павло Петрович Скоропадський (1873-1945) – український громадський та політичний діяч, військовик, за правом народження носив князівський титул. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Учасник російсько-японської та I-ї Світової війн. Гетьман Української Держави (29 квітня – 14 грудня 1918). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
    Уряду Скоропадського вдалось добитись внутрішньої стабільності, збити хвилю погромів і бандитизму, стабілізувати фінанси, нормалізувати торгівлю і створити передумови для економічного пожвавлення, принаймні в сільському господарстві.

    8. Венжик Хмельницький

    Венжик Хмельницький (невід. – 1569) – український військовий козацький діяч, козацький полковник, низовий гетьман (1534–1569).
    Гетьман українського козацтва (1534–1536 рр.). За твердженням деяких істориків – дід гетьмана Богдана Хмельницького. Походив з литовсько-українського шляхетського роду. Належав до так званої рангової шляхти. Прославився в битві під Заславом 1534 року: зібравши полки козацтва та загони охочекомонних, розгромив Кримську орду неподалік Заслава на Волині. Під час генеральної битви вдався до створення табору з возів, який згодом – як вид польового укріплення – буде дуже популярним серед козацтва.

    9. Богдан Хмельницький

    Богдан Хмельницький (1595-1657) – український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648 – 1657). Намагався розбудувати незалежну українську державу. Укладав союзи з Кримським ханатом та Московським царством. Брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар – підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Осінню 1638 р. Хмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV. В кінці грудня 1647 з невеличким (300-500) загоном козаків подався на Запоріжжя, де його було обрано гетьманом. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким.

    Також, окрім цих постатей, які ми перерахували, українці мають знати прізвища і інших відомих гетьманів, до яких відносяться: Я. Бадовський, Д. Ярмоленко, М. Ружинський, М. Вишнивецький та ін.

  • “Сто тисяч” Герасим Калитка цитатна характеристика

    Герасим Никодимович Калитка – реалістичний тип куркуля – нагромаджувача грошей і “преоберетателя земельки”. Цитати до образу Калитки зібрані в цій статті.

    Цитатна характеристика Герасима Калитки “Сто тисяч”

    “…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…”;

    “Ох, земелько, свята земелько – Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо – усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…”;

    “…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив – видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею”;

    “Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи”;

    “Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю”;

    “Ох, земелько, свята земелько – Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!”;

    “Їдеш день – чия земля? Калитчина! Їдеш два – чия земля? Калитчина! Їдеш три – чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…

    “Застав його (Романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться”;

    “Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість”;

    “…бере і в свого, і в чужого”;

    “Лупи та дай”;

    “…робітники та собаки надворі повинні буть”;

    “Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового”;

    “Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!”;

    “Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю” (Калитка – Роману);

    “Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні – сам наплодиш завідських свиней”;

    “Хоч би молились (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи”.

  • “Як дитиною бувало” аналіз

    Аналіз вірша Лесі Українки “Як дитиною бувало ” – тема, ідея, художні засоби розкриті в цій статті.

    “Як дитиною бувало” аналіз вірша

    Тема “Як дитиною бувало”: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.

    Ідея “Як дитиною бувало”: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою.

    Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.

    Художні засоби “Як дитиною бувало”

    – риторичне запитання: “Що болить?”;

    – метафори: “біль доходив”, “зірватись має…епіграма”;

    – епітети: “злий жарт”, “епіграма гостра, злобна”.

    Леся Українка майже все життя змагалася з сильною хворобою, тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах вірш “як дитиною бувало…” яскравий цьому приклад. Вже з раннього дитинства доля навчала письменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами, але й гордою не дивлячись ні на що вона продовжувала посміхатися – нехай всі думають що в неї все чудово, хоч це було далеко не так. Ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.

  • Водоспад Вікторія цікаві факти

    Чи знаєте ви щось цікаве про водоспад Вікторія? Цікава інформація про водоспад Вікторія зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про Водоспад Вікторія

    Водоспад Вікторія – єдиний водоспад у світі, таких розмірів. Ширина водоспаду – приблизно 1800 метрів, висота – 128 метрів.

    Знаходиться водоспад на кордоні Замбії і Зімбабве (Африка). Корінне населення називає водоспад як “Гримлячий дим”.

    Водоспад Вікторія відноситься до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

    Кожну хвилину з водоспаду протікає 500 млн літрів води. У 1958 році був зафіксований рекордний рівень стоку – 770 млн (він збільшився через тодішню повінь).

    У дощовий сезон, за секунду через водоспад стікає до 9100 кубічних метрів води.

    Шотландський дослідник Девід Лівінгстон першим з європейців відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь своєї дочки – Вікторії, хоча всі думали що він назвав його на часть королеви Вікторії.

    Водоспад Вікторія майже в 2 рази вище Ніагарського водоспаду.

    Падаюча вода водоспаду утворює бризки і туман, які можуть підніматися на висоту 400 метрів і вище. Туман видно на відстані до 50 кілометрів.

    Водоспад Вікторія практично не відвідували, поки в 1905 році не була проведена залізниця.

    Водоспад розташований на території двох національних парків – “Гримлячий Дим” (Mosi-oa-tunya) в Замбії і “Водопад Вікторія” в Зімбабве. Обидва національних парки є невеликими, вони охоплюють площу 66 і 23 квадратних кілометри відповідно.

    Цікавинки про Водоспад Вікторія, цікаві відомості про Водоспад Вікторія ви можете розширити через форму коментарів.

  • “Баляси точити” значення фразеологізму

    Баляси точити – фразеологізм, який рідко зустрічається в наш час.

    “Баляси точити” значення фразеологізму

    Баляси точити – безпредметна, несерйозна розмова.

    Баляси точити – весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне.

    “Баляси точити” приклади

    І молодиці-цокотухи
    Тут баляндраси понесли…
    (І. Котляревський, Енеїда, І).

    Далі Максим уже орудував бесідою: точив баляси та баляндраси; розказував про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам (Панас Мирний, Хіба ревуть воли…, XI).

    Точила [Дідона] всякії баляси.., Енею тілько б угодить (Іван Котляревський, I, 1952, 77);

    Частина вільних козаків видивлялась на польський табір і точила баляси, від яких схоплювався то тут, то там регіт (Петро Панч, III, 1956, 390).

  • Значення вітру в природі

    Для чого потрібен вітер в природі? Як вітер допомагає людям? Іноді ми навіть і не замислюємося що користь вітру для людини величезна, хоча він впливає на багато що в нашому житті.

    Значення вітру в природі та житті людини

    1. Вітер приносить опади з океанів на сушу (інакше дощ і сніг були б тільки над водною поверхнею).

    2. Очищає повітря (забирає забруднене повітря з міст, недарма в вітряну погоду легше дихається).

    3. Виробляє електроенергію (з давніх-давен люди будували вітряні млини. Полярники, наприклад, використовують вітряні двигуни для отримання тепла і світла).

    4. Бере участь у формуванні рельєфу (згладжує гори і створює нові химерні форми рельєфу (Відома всьому світу долина монументів в США, або бархани в пустелі).

    5. Переносить на велику відстань насіння рослин: трав, чагарників і дерев.

    6. Сприяє утворенню морських течій. Він може розігнати хмари.

    7. Сильно впливає на клімат (Якби в природі не відбувалося руху повітря, то в жарких країнах, де нестерпно пече сонце, стало б ще спекотніше. У холодних країнах стало б ще холодніше. Але вітер переносить тепле повітря з жарких країн в холодні, а холодне повітря – в жаркі країни. Від цього в жарких країнах робиться прохолодніше, а в холодних – тепліше.

    8. Допомагає руху або ускладнює його (Той, хто літав на літаку, помічав, що з точки А в точку В ми прилітаємо, наприклад, за 1 годину, а назад за 1 годину 20 хвилин. Вітер буває попутний і зустрічний. Люди ще в давнину зрозуміли, що човен і без весел може плавати, був би вітер. Стали ловити його широкими полотнищами – вітрилами, поступово навчилися будувати кораблі-вітрильники.

    9. Велике естетичне значення вітру (відчувати в жаркий день лагідний, ніжний, легкий, літній вітерець – одне задоволення).

    Вітер – велика сила, якою користуються люди. Він впливає не тільки на природу, але і на життя людини.

  • Марко Вовчок “Маша” скорочено

    Марко Вовчок “Маша” скорочено

    Марко Вовчок “Маша” короткий зміст (переказ) Ви можете прочитати за 10 хвилин.

    Це розповідь про двох сестер. Від імені однієї і ведеться розповідь.

    Головна героїня була дуже гарна, але сімейного щастя не зазнала – чоловік пиячив, бив її. А от її сестра була звичайна, але “муж в ней души не чаял, и деточки росли”; жили вони щасливо.

    Але сестра не дивлячись на кохання та щастя постійно марніла, а після смерті чоловіка і сама “красного лета не дождалась”.

    Перед смертю сестра попросила головну героїню жити в її домі і стати матірю для її дітей. Головна героїня на той час була вдовою, вона продала все своє майно і перейшла жити до дітей сестри. Хлопчику було десять років, а донечці – чотири. Героїня виростила їх як рідних, вони були добрими дітьми.

    II

    Брат і сестра, були різні. Федір був веселий і покірний, Маша – допитлива, моторна. Федя виконував будь-які прохання, а Маша задавала багато питань. Але Маша була душе цілеспрямована. У сім років вона захотіла навчитися плести кружево, над роботою сиділа цілий тиждень поки не навчилася ідеально плести.

    Коли Маші було десять, тітка з Федором поїхала в місто за покупками, а дівчинку залишили вдома.

    Коли ввечері вони повернулися з міста, то не могли знайти Машу. Сусіди розповіли, що вона бавилася з дітьми, коли її побачила пані (баришня). Маша на питання пані не відповідала, і не захотіла поклонитися їй. А коли пані наказала привести слугам до неї Машу та втекла, з того часу її ніхто не бачив. Тітка і Федір хвилювалися, і пішли шукати її по селу. Коли поверталися додому з сусідського городу до них вибігла злякана Маша…

    III

    Маша не хотіла повертатися додому, бо боялися, що пані її забере. Брат з тіткою заспокоїли її, а вдома почали розповідати, що пані треба коритися, треба її слухати. Але Маша не могла погодитися з цим, вона думала, що від пані можна втекти.

    Тітка розповіла, що тих хто намагався втекти розпинали або садили у в’язницю. Але Маша не могла зрозуміти чому пані має більше прав, ніж всі інші люди.

    IV

    З тих пір Маша постійно тільки й думала про те, чому люди мають працювати на пані, чому вони не вільні робити що завгодно.

    Одного ранку староста прийшов покликати Машу на панщину (барщину), а Маша забилася в куток і стоїть сама не своя. На панщину йти вона так і не погодилася, тітка з братом не змогли її вмовити, хоча розуміли, що і самі через неї можуть постраждати. Старості повідомили, що Маша хвора.

    Тітка сподівалася, що вмовить Машу підкоритися пані, але все було марно.

    Пройшло кілька років. Вся сім’я страждала через Машині відмови від панщини. Кликали її на городи панські, ягоди збирати, а Маша відмовлялась, казала, що хвора. Пані її памятала і наказувала кілька разів привести її. “И водили к ней Машу сколько раз. “Чем больна?” – “Все болит!” Барыня побранит, погрозит и прогонит ее.” Тітка і Федір були не раді, що Маша так себе поводить, але нічого не могли зробити.

    Маша могла пані поклонитися, покаятися і пані б її відпустила, але Маша була горда і не піднімала очей на пані.

    V

    Федя злився на сестру, яка посійно вдавала хвору, а ввечері гуляти виходила. Адже якби пані дізналася б про це, то сильно би розгнівалась. Маша після розмови з братом не виходила на вулицю, тільки дивилася через вікно як інші гуляють та сумувала. Тітка і Федір кілька разів навіть пропонували Маші вийти прогулятися, але вона так і не погодилися вийти на вулицю.

    VI

    Маша днями сиділа вдома, почала марніти і худнути. Привела тітка до неї дерновську лікарку. Лікарка оглянула Машу і сказала, що її хвороба від печалі. Тітка зізналась, що це мабуть панський “сглаз”.

    Лікарка дала пити їй трави, а тітці сказала, що Маши сама свою хворобу “голубит”.

    VII

    Тітка змушувала Машу пити настій трав, але їй це не допомагало. Так вони провели цілу зиму, а з настанням весни Маша “цветней стала, в рост пошла”. Але вдень ходила сонна, тітка мовчала, сподіваючись, що Машина хвороба пройде.

    Однієї ночі тітка помітила як Маша вийшла з дому та пішла на город. Маша злякалась, прохала не сварити її, адже нічні прогулянки були для неї як ковток свіжого повітря.

    Тітка радила Маші піти на панщину, відбути роботу і бути вільною вдень, але Маша не могла змусити себе підкоритися.

    VIII

    Так Маша ночами гуляла, а тітка і Федір сподівалися, що вона подорослішає і стане розумніше.

    Маші було 16 років, стала вона справжньою красунею. “Высокая, статная, белая, как кипень, уста алые, глаза ясные, брови дугой”. Але щастя вона не бачила, тітка сподівалася видати її заміж, але Маша була певна, що щаслива не буде і в шлюбі.

    IX

    За цей час пані забула про Машу, рідко її відвідували дівчата з села і дивувалися, чим же вона хворіє, адже була на вигляд гарна та здорова. По селу почали ходити різні плітки, деякі навіть заздрили, що вони все своє життя на панщині, а Маша вдома сидить.

    Дійшли слухи до пані, вона покликала Машу і наказала зрізати траву в квітнику. Маша серпом розрізала собі руку, пані дала їй хустку, щоб перевязати руку і відправила додому.

    Федір хотів переконати Машу, що пані до неї добре відноситься, але сестра дала таку відповідь: “они в головку целуют да мозжок достают!”.

    Х

    Федір теж почав сумувати, не бачив він радості в такому житті. Тітка порадила йому одружитися на дівчині з Дерновки. Дерновські дівчата були вільні, і Маша була певна, що ніхто за кріпака не погодиться вийти заміж.

    XI

    Федя сумував, Маша насправді почала хворіти. Одного дня Федір приніс звістку, що пані дозволила кріпакам відкупитися. Молодий пан програв у карти, і їй були потрібні гроші.

    Маша кинулася братові в ноги, цілує його, обіймає, і просить відкупити її. Федорові потрібно було подумати, адже, щоб відкупитися їм потрібно було продати останнє. Маша обіцяла працювати не покладаючи рук, і молила викупити її. Маша відправила брата до пані, а сама не могла знайти собі місця чекаючи його повернення.

    Маша дізнавшись, що Федір відкупився почала плакати:

    ” Пускай поплачу, – говорит, – не тревожьтесь: сладко мне и любо, словно я на свет божий нарождаюсь! Теперь мне работу давайте! Я здорова… Я сильная какая, если б вы знали!”

    XII

    Відкупилися вони, продали будинок і все що мали. Шкода було все кидати, тільки Маша була весела. Почала вона працювати, робота кипіла в її руках. Рідні вперше дізналися як Маша може сміятися. І якщо до цього Машу називали “білоручкою”, то тепер вона стала “первой рукодельницей, первой работницей”. Наречені до неї в чергу ставали.

    Пані коли дізналася про це, то сильно гнівалася, адже її обманули. Маша прикидалася хворою і тому за неї вона багато грошей не просила.

    Вони оселилися в старенькій хатинці в місті і почали працювати. З часом новий будинок побудували. Федя і Маша одружилися. Свекруха була в захваті від Маші, любила її як рідну доньку.

    Федя теж з дружиною добре жив, тітка їх двох синочків доглядала.