Blog

Ані Лорак – популярна співачка, народна артистка, найкрасивіша жінка України. А яке справжнє ім’я Ані Лорак пам’ятають не всі.

Справжнє ім’я Ані Лорак

Справжнє ім’я Ані Лорак – Кароліна Мирославівна Куєк

Дата народження: 27.09.1978

Місце народження: м. Кіцмань, Чернівецька обл. , Україна

Сім’я Ані Лорак

З 1996 року по 2004 рік Ані Лорак жила у громадянському шлюбі зі своїм продюсером Юрієм Фальосою.

15 серпня 2009 Ані Лорак вийшла заміж за одного з власників туроператора ” Turtess Travel ” – громадянина Туреччини Мурата Налчаджиоглу (нар. 12 червня 1977 ). Пара розписалася в центральному РАГСі Києва, а після цього відсвяткувала своє весілля з розмахом в Туреччині. Зі своїм майбутнім чоловіком співачка познайомилася в 2005 році в Анталііна відпочинку. У 2006 році Мурат переїхав на Україну. А через два роки зробив співачці пропозицію руки і серця.

Дочка Ані Лорак – Софія Муратовна Налчаджиоглу (9 червня 2011 ).

7 квітня 2012 в Києві відбулося хрещення Софії, хрещеним батьком став Філіп Кіркоров.

Ані Лорак – хрещена мати Кароліни Нагірної, дочки Лілії Подкопаєвої та Тимофія Нагорного.

Цікаві факти про Ані Лорак

Псевдонім “Ані Лорак” утворений зворотним написанням імені Кароліна. За словами співачки, ім’я, дане при народженні, несе свою долю, і вона б не хотіла його міняти. За друге місце на Євробаченні 2008 президент України В. Ющенко присвоїв Ані Лорак і одному з авторів її пісні (англійською мовою ) Філіпу Кіркорову звання народних артистів України У 2011 році взяла участь у телепроекті Першого каналу ” Привид Опери ” Ані Лорак має голос в 4,5 октави. За підтримки Ані Лорак видані 2 дитячі книжки: “Як стати зіркою” і “Як стати принцесою”. Ані Лорак – обличчя косметичної фірми Schwarzkopf & Henkel на Україні, шведської косметичної компанії Oriflame і обличчя туристичної фірми TurTess Travel Крім своєї кар’єри, знаменита співачка займається і важливими суспільними питаннями – Ані Лорак є послом Доброї волі з питань ВІЛ СНІД в Україні, за що отримала подяку ЮНІСЕФ та ООН.

Тепер ви знаєте справжнє ім’я Ані Лорак, а також цікаві факти про красиву, харизматичну, талановиту співачку.

Скласти план повісті “Шинель” допоможе даний матеріал, адже з поданих варіантів ви зможете зіставити свій.

“Шинель” план твору

1) Акакій Акакійович і ділові папери в департаменті.
2) Шинель – образ-символ його життя.
3) Шинель ремонту не підлягає.
4) Шинель готова. Вітання колег.
5) Лихо на темній площі.
6) Зустріч із байдужістю “значних людей”.
7) Хвороба та смерть.
8) Поява примари на вулицях Петербургу.
9) Генеральська шинель підійшла мерцю за розміром.

“Шинель” план повісті Гоголя

1. Характеристика Акакія Акакійовича.
2. Акакій Акакійович замовляє собі нову шинель.
3. Грабіжники знімають шинель з бідного чиновника.
4. Акакій Акакійович шукає правди у приватного пристава, у генерала.
5. Чиновник помирає від горя.
6. Привид чиновника лякає перехожих.

“Шинель” Гоголь план

1. Історія життя Башмачкіна.
2. Збір коштів на нову шинель.
3. Пошиття нової шинелі.
4. Втрата шинелі і безрезультатні пошуки справедливості.
5. Поява привиди.
6. Зустріч його зі значним особою.
7. Відплата.

“Блакитна дитина” цитатна характеристика героїв

“…Замислена й трохи печальна. Сумота огортає її збляклі вуста, гусне в дрібних зморшках довкола очей”. ( Мати )

· “…Лобик ще великий, вуха стирчать, і волосся прилизане, мов у дівчини”. ( Толя )

· “…Судилася казкова доля: ходити у формі, курити “Казбек” і водити поїзди”. ( Ванька )

· “…Сидить за масивним столом, спиною до вікна, обличчям до нас. Він, мабуть, невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову. …Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку”. ( Директор школи )

· “Там такий задавака. Як учився в сільській школі, ще у сьомому класі, то в нього одного була справжнісінька портупея з великою мідною пряжкою”. ( Федько )

· “…Ходила здебільшого в самій сорочці, так їй було жарко. Піт зрощував її кругле обличчя, і вона раз по раз витиралася рушником, мов після лазні”. ( Домна Данилівна )

· “Ставив оцінки залежно від того, що ти одержав з іншого, попереднього предмета. Якщо “задовільно”, то хоч проси, хоч моли, вищої оцінки не доб’єшся нізащо”. ( Вчитель фізики Юрій Сергійович )

· “…Відвідував гурток планеристів. Він єдиний із восьмикласників піднімавсь у повітря…” ( Василь Гаврильченко )

· “Двері рипнули, і до класу ступила така молода, така гарна дівчина, що коли б ми зустріли її десь поза школою, то нізащо не повірили б, що вона вчителька”. ( Анжеліка Михайлівна )

· “Дівчата за ним вмирали. Носилися як з писаною торбою, казали, що це єдиний хлопець, вартий їхньої уваги”. ( Кім )

· “В неї був старечий надтріснутий голос, вона трохи сюсюкала, деформована постать її зовсім не пасувала до тих високих емоцій, про які йшлося в поезіях, але ми не помічали того нічого”. ( Марія Федорівна )

· “Серед того неймовірного багатства походжав завжди заклопотаний, завжди трохи сердитий…- середнього зросту чоловік із сивим розпатланим волоссям і запаленими короткозорими очима”. ( Михайло Семенович )

Олександр Твардовський біографія коротка викладена в цій статті.

Олександр Твардовський біографія коротко

Олександр Твардовський – радянський письменник і поет, лауреат багатьох премій, головний редактор журналу “Новий світ”.

Олександр Трифонович Твардовський народився 8 (21) червня 1910 в Смоленської губернії на хуторі Загір’я в селянській родині. Олександр досить рано почав писати вірші. У 14 років він вже залишав свої замітки в газетах. Його роботи сподобалися М. В. Ісаковському, який став хорошим другом і наставником юного поета.

У 1931 році з’явилася у пресі його перша поема під назвою “Шлях до соціалізму”. Він одружився з М. І. Горєловою, у них народилося дві дочки. До того моменту всю родину письменника розкуркулили, а рідний хутір спалили. Незважаючи на це, він підтримував колективізацію та ідеї Сталіна. З 1938 року він став членом ВКП (б).

У 1939 році отримав диплом Московського інституту філософії, літератури та історії. Потім був призваний до лав Червоної Армії, а також брав участь у Фінській війні в якості військового кореспондента. У роки Великої вітчизняної війни вийшла в світ найвідоміша поема письменника – “Василь Тьоркін”. Ця поема стала втіленням російського характеру і загальнонародного патріотизму.

У 1946 році Твардовський закінчив роботу над поемою “Будинок біля дороги”. У 1960-і роки письменник написав поему “По праву пам’яті”, де розповідав всю правду про життя свого батька і про наслідки колективізації. Цей вірш до 1987 року було заборонено до публікації цензурою. Поряд з віршами, письменник захоплювався і прозою. Так, в 1947 році вийшла в світ його книга про минулу війну “Батьківщина і чужина”. У 1960-і роки поет виявляв себе як професійний критик і написав статті про творчість С. Маршака, М. Ісаковського, І. Буніна.

Протягом багатьох років Твардовський був головним редактором журналу “Новий світ”. У 1970 році письменника змусили залишити пост редактора.

О. Т. Твардовський помер 18 грудня 1971 від раку легенів. Поета поховали на Новодівичому кладовищі.

Березовий сік – прозора рідина, що виступає з надломлених і перерізаних гілок і стовбурів берези під дією кореневого тиску. Виділення соку починається навесні і триває до розпускання бруньок, а збір березового соку починається в квітні і по травень.

Важливо пам’ятати, що свіжозібраний березовий сік можна зберігати в холодильнику не більше двох діб, так як по закінченню цього часу його корисні властивості пропадають.

Хімічний склад березового соку

У таблиці наведені усереднені значення ( поживні речовини, мікроелементи) з розрахунку на 1 літр продукту.

Харчова цінність березового соку
Березовий сік калорійність 240.0 кКал
Вуглеводи 58.0 гр
Жири 0.0 гр
Білки 1.0 гр
Цукор 1-4%
Зола 0.5 мг
Березовий сік Макроелементи / Мікроелементи
Залізо 0.25 мг
Калій 273.0 мг
Кальцій 13.0 мг
Магній 6.0 мг
Натрій 16.0 мг
Фосфор 0.01 мг
Алюміній 1.5 мг
Марганнец 1.0 мг
Мідь 0.02 мг
Цирконій 0.01 мг
Нікель 0.01 мг
Титан 0.08 мг
Стронцій 0.1 мг
Кремній 0.1 мг
Барій 0.01 м

Березовий сік корисні властивості для організму людини

Свіжий березовий сік є гарним тонізуючим і загальнозміцнюючим засобом. Також корисний березовий сік при хронічній втомі, сонливості, млявості.

Березовий сік є дуже хорошим дієтичним напоєм.

Свіжозібраний сік вживають при кашлі і ангіні, головних болях, захворюваннях суглобів. Березовий сік – один з кращих засобів, що сприяють поліпшенню обміну речовин і роботи шлунка. Його слід пити при захворюваннях дихальної системи, ревматизмі, туберкульозі, подагрі; каменях у жовчному міхурі та нирках, набряках, так як він має сечогінну дію.

Зовнішньо березовий сік застосовують при фурункульозі і екземі, вуграх і випаданні волосся, пігментації шкіри, не загоюються ранах і виразках.

Березовий сік – протипоказання і шкода

Сік берези протипоказаний людям з виразкою шлунка і сечокам’яною хворобою. Також він шкідливий для тих, хто страждає алергією на березовий пилок.

Микола Костомаров коротка біографія видатного українського історика, поета, громадського діяча викладена в цій статті.

Микола Костомаров біографія коротко

Микола Іванович Костомаров народився 4 (16) травня 1817 В с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії. Він з’явився на світ від звязку місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпачкою і за законами став кріпаком свого власного батька. Після смерті батька він з матірю був у скрутному становищі, так як батько його не всиновив.

Мати перевела Миколу з московського пансіону до пансіону у Воронежі, але рівень викладання був дуже низьким, і хлопчик ледь висиджував нудні уроки, які практично нічого йому не давали. Згодом почав навчання у Воронезькій гімназії.

1833-1837 – навчання в Харківському університеті на історико-філологічному факультеті.

По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845р. – ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846р. – ад’юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

У 1845 – 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів – “Книг буття українського народу”, “Статуту Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія”, відозв “До братів-українців”, “До братів-росіян”, “До братів-поляків”; автор записки про об’єднання слов’янських народів.

Весною 1847 р. Костомарова арештовано. Після річного ув’язнення в казематі “Третього відділу”, а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. 1856р. Костомарова амністовано.

З 1858р. жив у Петербурзі. В 1859 – 1862 рр. – екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні “вівторки”, куди сходилися земляки-українці (П. Куліш, О. Стороженко, В Горленко та ін.). Співробітничав у журналах “Современник”, “Вестник Европы” (один із його засновників), “Отечественные записки”, “Русское слово”, “Русская старина”, “Киевская старина” та ін. Брав діяльну участь у створенні журналу “Основа”, у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862р. залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.

Був членом-редактором Київської археографічної комісії; за його редакцією у 1863 – 1884 рр. видано 12 томів “Актов Южной и Западной России” з історії України і Білорусії 14-17 ст. Показуючи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів у ст. “Две русские народности” (1861), Костомаров розрізняв визначальні риси національного характеру українців та росіян. Автор праць з історії: “Начало Руси” (1860), “Мысли о федеративном начале в древней Руси” (1861), “Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада” (1864), “Вече и вечевое устройство в древней Руси” (1864) та ін. Написав “Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей” (т. 1-7, 1873 – 88).

Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов’янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства “Друшество” й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.

Основними працями його життя стали “Богдан Хмельницький”, “Руїна”, присвячена трагічним подіям, що настали після смерті Хмельницького, “Мазепа” і “Мазепинці”, а також фундаментальна праця “Російська історія в життєписах її найважливіших діячів”, де представлені критичні біографії основних героїв давньоруської, української та російської історії. Власне історії Росії, крім згадуваної роботи про повстання Степана Разіна, присвячене “Північноруське народоправство” (1863) і “Непевний час Московської держави” (1866). Особливий інтерес представляє його наукова розвідка “Останні роки Речі Посполитої”.

В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки “Украинские баллады” (1839), “Вітка” (1840), історичні п’єси.

Костомаров – один з перших українських літературних критиків.

Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.

Цікаві факти про Джеймса Кука

Джеймс Кук – один з найбільших дослідників і мореплавців англійського королівства. За своє життя очолював три експедиції з дослідження Світового океану, всі були кругосвітніми. Його експедиції допомогли не тільки розширити географічні рамки, а й мати хоч якесь уявлення про інших людей.

Джеймс Кук (27 жовтня 1728 – 14 лютого 1779) – англійський військовий моряк, дослідник, картограф і першовідкривач, член Королівського товариства і капітан Королівських ВМС.

На честь Джеймса Кука була названа протока, що розділяє південні і північні острови Нової Зеландії, а також архіпелаг Острова імені Кука і багато маленьких бухт і дрібних заток. Фатальні події наздогнали Джеймса Кука в кінці вісімнадцятого століття (1778), коли він відкрив Гавайські острови.

З приводу популярного міфу, пов’язаного зі смертю Джеймса Кука, Володимир Висоцький написав жартівливу пісню “Одна наукова загадка, або чому аборигени з’їли Кука”.

Коли Джеймс Кук відкрив один з островів, який називався Кеалакекуа, то ніщо не віщувало рокових подій. Навпаки, місцеві жителі спочатку навіть прийняли Кука за якесь божество і почали йому поклонятися. І навіть зробили команду Джеймса подобою жерців. Проте через деякий час з’ясувалося, що Джеймс Кук ніякий не Бог, а звичайний, що не є чоловік. Тоді жителі острова почали натякати мандрівникові на те, щоб він ішов зі своєю командою, поки ще живий. Більше того, плем’я зовсім не сердилося, але було вкрай зажурено таким поворотом подій, до них прийшов не Бог, а якийсь чоловік. Команда і Джеймс Кук прийняли умови і почали залишати острів, проте, буря зіграла злий рок долі, і всім довелося повернутися на злий острів для лагодження щогли корабля. Тоді плем’я почало здійснювати дрібні крадіжки, щоб досадити команді, яка не послухалася їх повчань.

У середині лютого 1779 у тесляра корабля вкрали лещата, а через кілька днів з одного з кораблів вкрали найбільший бот. У підсумку, як будь-яка серйозна людина, Джеймс Кук розлютився і наважився взяти в заручники короля острова. Але, Куку цього зробити не вдалося. Наприкінці лютого 1779 один з найвидатніших мореплавців англійського королівства Джеймс Кук загинув, а тіло його було винесене до невідомого напрямку жителями острова.

Після загибелі Джеймса Кука, його місце зайняв Чарльз Кларк, який зробив спробу висадки збройної команди на острів. Після фатальних подій плем’я тубільців було повністю знищено. Хоча основна мета висадки була повернути тіло загиблого мореплавця, після видачі його тіла, команда все одно продовжила вбивати та грабувати жителів острова.

На борт головного корабля було доставлено більше 150 кг людського м’яса. Разом з цією огидною картиною команді надали голову загиблого Джеймса Кука. Крім того, у Кука була відрубана нижня щелепа. Цікаво, що Кука ніхто не збирався їсти! Кука розчленували для того, щоб роздати частини тіла шаманам, висловлюючи тим самим повагу до мандрівника. За місцевими законами, так плем’я діяло з найсильнішими і гідними війнами або суперниками!

Данте Аліг’єрі біографія скорочено італійського поета викладена в цій статті.

Данте Аліг’єрі коротка біографія

Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 Р. між 14 травня і 13 липня.

Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.

Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року.

Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я.

Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була ” Нове життя”

У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей.

Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.

З цього часу Данте постійно поневірявся по містах Італії, Франції. У вигнанні написав твори “Бенкет”, “Еклоги”, “Послання”, поема “Квітка”, трактат “Монархія”, трактат “Про народне красномовство”.

Ім’я Аліг’єрі два рази вносили в списки осіб, які підлягають амністії, але обидва рази звідти викреслювали. В 1316 році йому дозволили повернутися в рідну Флоренцію, але за умови, що він публічно зізнається в неправоті своїх поглядів і покається, але гордий поет не став цього робити.

З 1316 року він влаштувався в Равенні, куди його запросив Гвідо да Полента, правитель міста. Тут в товаристві його синів, дочки Беатріче, шанувальників, друзів проходили останні роки поета. Саме в період вигнання Данте написав твір, що прославив його у віках, – “Комедію”, до назви якої через кілька століть, в 1555 р, у венеціанському виданні додадуть слово “Божественна”. Початок роботи над поемою відноситься приблизно до 1307, а останню з трьох (“Пекло”, “Чистилище” і “Рай”) частин Данте написав незадовго до смерті.

Він мріяв за допомогою “Комедії” прославитися і повернутися додому з почестями, але його надіям не судилося збутися. Захворівши малярією, повертаючись з поїздки до Венеції з дипломатичною місією, поет 14 вересня 1321 помер.