Blog

  • Які фрукти можна дітям

    Які фрукти і коли можна давати дітям? Фрукти та овочі є важливою частиною раціону малюка. Вони зміцнюють молодий організм і підвищують імунітет. Проте багато батьків не знають, які фрукти можна давати дитині. Тому їм варто знати деякі рекомендації.

    Які фрукти можна дітям

    Багато фахівців з дитячого харчування впевнені, що фрукти можна давати малюкові вже у віці 1,5-2 місяці. Інші стверджують, що починати прикорм слід з 4-5 місяців. Спочатку він подається У вигляді пюре, щоб привчити організм до нового харчування.

    Можна почати вводити в раціон яблучний сік, який легко засвоюється організмом. Потім дозволяється експериментувати з вишневим, сливовим, абрикосовим, гранатовим і журавлинним соком. Дитина може відмовлятися від нових для неї продуктів, тому в такому випадку слід зробити перерву і відновити спроби трохи пізніше (через 2-3 тижні).

    Багато батьків задаються питанням, Які фрукти давати дитині до року. У першу чергу варто підкреслити, що маляті в цьому віці не варто пробувати екзотичні плоди (ананас, папайю, цитрусові, манго і т. д.). По-перше, вони занадто грубі для дитячого шлунка, по-друге, здатні викликати алергічну реакцію. Краще зробити вибір на користь Груш, яблук, слив, абрикосів, персиків і бананів.

    Пюре можна розводити водою або молоком. Після прийому нової їжі за дитиною варто стежити, щоб дізнатися, як вона реагує на зміну раціону. Якщо негативних реакцій не спостерігається, можна продовжувати давати прикорм.

    Коли дитині вже рік, фрукти повинні стати важливою частиною його раціону. Також варто спробувати зробити асортимент більш широким, додавши в список вживаних продуктів хурму, кизил та ягоди: чорну смородину, агрус, малину, чорницю, лохину, суницю і ожину.

    Найкраще давати дитині фрукти в сирому вигляді, хоча сухофрукти також можуть стати частиною раціону. Курагу, чорнослив, інжир, родзинки і фініки можна вживати в їжу дітям віком старше року.

    Як давати дитині фрукти: правила

      Перед тим як дати дитині фрукти, слід потерти їх на дрібній тертці. Тільки в такому вигляді фрукти будуть засвоюватися в організмі. Змішувати пюре та соки з різних фруктів не слід, оскільки тоді вони можуть втратити свою вітамінну цінність. Краще всього давати їх окремо. Якщо фрукти кислі, можна додати цукор, але зовсім небагато. Занадто солодкі продукти малюкові протипоказані. Бажано давати фрукти не частіше одного разу на день. Коли дитині виповниться 1 рік, можна збільшити кількість прийомів до двох разів. Фрукти краще давати в другій половині дня (з 2 до 6 годин) після прийому молока. Вони повинні залишитися для малюка основною їжею. Перший місяць фруктове пюре необхідно давати маленькими порціями. З часом їх можна збільшити, орієнтуючись на самопочуття дитини. Краще давати дитині пюре домашнє, оскільки дитяче харчування швидко псується після відкриття.

    Коли давати дитині фрукти, батьки вирішують самостійно. Але варто пам’ятати, що різноманітність раціону допоможе малюкові вирости здоровим. Якщо виконувати основні правила, то всі вітаміни і мікроелементи будуть засвоюються.

  • Слова пісні “Школа, школа, школа”

    Слова пісні “Школа, школа, школа”

    Музика і слова: Наталія Май. Слова: Наталія Май.

    1. Школа, школа, школа, ти чекала нас
    І мовчав дзвіночок ціле літо
    Школа, школа, школа, ми йдемо у клас
    Щоби друзів там своїх зустріти,

    Приспів
    Мов одна родина, наші вчителі,
    Добрими очима нас стрічають,
    І пливуть тихенько, наші дні шкільні,
    Непомітно всі ми виростаємо-о-о-о.

    Програш
    2. Школа, школа, школа, золоті вогні,
    І кохання першого тривога,
    Школа, школа, школа, з літа й до весни,
    Кличуть знову нас до знань дороги.

    Приспів
    Мов одна родина, наші вчителі,
    Добрими очима нас стрічають,
    І пливуть тихенько, наші дні шкільні,
    Непомітно всі ми виростаємо-о-о-о.

    Програш
    Приспів
    Мов одна родина, наші вчителі,
    Добрими очима нас стрічають,
    І пливуть тихенько, наші дні шкільні,
    Непомітно всі ми виростаємо-о-о-о.

  • “Гімн” Франко аналіз вірша

    Вірш “Гімн ” – один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Поезія “Гімн” (Вічний революціонер) входить до збірки І. Франка “З вершин і низин”. Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості.

    Аналіз вірша “Гімн” Франко

    Збірка: “З вершин і низин”, розділ “De Profundis”

    Рік написання “Гімн”: 1880

    Літературний рід : лірика.

    Вид лірики : громадянська.

    Жанр “Гімн” : гімн (ліричний вірш).

    Провідний мотив : боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу.

    Віршовий розмір “Гімн”: чотиристопний хорей

    Римування “Гімн”: суміжне

    Композиція вірша “Гімн” – вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: “Вічний революціонер”, “Він не вмер, він ще живе”, “Розвалилась зла руїна”.

    “Гімн” Франко тема та ідея

    Ідея “Гімн”: незламність бажання й пошуків волі і правди, невпинне зростання визвольного руху.

    Тема “Гімн” : психологічний та патріотичний драматизм. “Вічного революціонер” – втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.

    Основна думка “Гімн”:
    1. Заклик до активної життєвої позиції
    2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство
    3. Програс людства зупинити не можна
    4. Заклик до оптимістичного світобачення

    Художні засоби “Гімн” Франко

    Щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує Анафору “ні”:

    Ні попівськії тортури,
    Ні тюремні царські мури,
    Ані війська муштровані,
    Ні гармати лаштовані,
    Ні шпіонське ремесло
    В гріб його ще не звело.

    * – “Дух” персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
    * – У поезії використані Риторичні запитання : “І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?”
    * – За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), Алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну.
    – Перелічення – Рве за поступ, щастя й волю.
    – Метафора
    Художні засоби вірша “Гімн” надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.

    “Гімн” Франко ідейно-художній аналіз

    Вірш – це гімн безсмертному волелюбному духу, який є силою, що “тіло рве до бою,/Рве за поступ, щастя й волю.” Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть вільну думку, науку і волю. Символічного значення набуває й ліричний герой, який уособлює могутнього архангела, месію, пророка, поета. Він постає перед нами вічним мандрівником, який ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух проти кривди і незгоди. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком.

    Образи вірша “Гімн” – дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета.

    “Гімн” Франко критика

    З цього вірша постав образ вічного ре­волюціонера як одвічного людського духу, що “тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю”. Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж ти­сячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що во­лелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки “вчора розповився”, рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених…

    Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (Хропко).

  • Як вибрати стільці на кухню?

    Перед купівлею стільців на кухню потрібно враховувати, що вони мають витримувати постійні навантаження. Тому не варто купувати неякісні і дешеві вироби, а для цього потрібно знати як вибрати стільці на кухню.

    Як вибрати стільці на кухню?

    Тип кухонних стільців

    Стільці для кухні можуть бути м’якими або жорсткими. Кожен варіант має свої недоліки і переваги.

    М’які частіше потребують ремонту, адже їх сидіння нестійке до продавлювання. Тверді моделі відрізняються тривалим терміном служби.

    Якщо в будинку є діти, то кращі стільці З оббивкою, яка легко миється. Також легко повинна митися і спинка, яку часто беруть руками.

    Стільці можуть бути розкладними. Таке рішення підходить для компактних кухонь, звідки можна прибирати частину і знову ставити, коли приходять гості. У просторому приміщенні будуть доречні стаціонарні моделі. Стільці з коліщатками не слід вибирати для кухні, адже це може призвести до травм.

    Можна різних видів, це залежить від вашого столу та інтер’єру кімнати.

    Матеріал для кухонних стільців

    Стиль стільців багато в чому залежить від обіднього столу. Тому варто пам’ятати, що з дерев’яним столом не будуть добре виглядати пластикові стільці. В даному випадку підійдуть стільці з масиву або під дерево в класичному стилі. При цьому зручно купувати стіл разом зі стільцями, але не обов’язково, щоб вони йшли в комплекті.

    Стільці з пластика. Мають невелику вагу, завдяки чому вони легко штабелюються і переносяться в інші кімнати. У маленькій кухні будуть доречні пластикові прозорі стільці. Вони візуально роблять інтер’єр легше і не крадуть цінний простір. Також ці стільці легко видозмінювати – досить надягти на них чохол, що підходить до дизайну кухонного інтер’єру. Пластикові стільці можна купувати до столу із пластику, скла, а також МДФ, покритого емаллю, або плівкою ПВХ.

    Дерев’яні стільці підходять до класичного дерев’яного столу. Такі вироби бувають як м’якими, так і жорсткими. Але стільці з дерева досить важкі, а також практично завжди стаціонарні. Вони виглядають досить потужно, через що візуально збільшують інтер’єр. Якщо вибір припав на цей матеріал, то варто розглядати лише тверді деревні породи: модрина, дуб, бук, в’яз, ясен, яблуня, тис.

    Стільці з ротанга. Серед виробів з маленькою вагою популярні не тільки пластикові стільці. Плетені меблі з ротанга не вимагають догляду. Такі стільці добре поєднуються з плетеним столом, а також зі скляним або звичайним деревянним.

    Економічним варіантом є стілець з ДСП. Це може бути модель з металевим каркасом, яка володіє довговічністю і міцністю.

    Для столів з пластику, скла та іншого сучасного матеріалу варто вибирати стільці з металевим каркасом. Вони бувають м’якими або твердими, якщо це дерев’яне або пластикове сидіння. Оригінально виглядають поєднання різних матеріалів, наприклад, коли каркас має дерев’яну і металеву частини.

    Оббивка для кухонних стільців

    Оббивка для кухонних стільців може бути виконана з екошкіри, шкіри або шкірозамінника. Вибираючи стільці для їдальні у вітальню, бажано віддати перевагу моделям з дерева з текстильною оббивкою, яка поєднується за кольором з м’якими предметами меблів.

    Можна розглянути популярні варіанти оббивки:

      Гобелен. Оббивка з естетичним зовнішнім виглядом, що складається з 100% бавовни. Флок – замінник оксамиту. Він не схильний до вигоряння і легко миється. Майкровелюр. Відомий ще під назвою ягуар. На цьому матеріалі не збирається бруд і пил. Також оббивка відмінно пропускає повітря.

    Важливий не тільки тип оббивки, а й наповнювач стільця. Найкраще, якщо під оббивкою буде знаходиться пух з пером. Ватин в якості наповнювача може привести до появи молі. Не бажані також вата, поролін і синтепон, адже вони не тримають довго певну форму. Довго прослужить та оббивка стільця, яка міцно закріплена до каркасу. Вона повинна бути не приклеєною, а прибитою цвяхами.

    Вибір стільців для кухні в магазині

    Щоб точно дізнатися, які стільці для кухні краще, необхідно сісти на нього прямо в салоні меблів. Це допоможе зрозуміти, чи підходить висота і кут нахилу спинки. Бажано, щоб спинка була нахилена приблизно на 108 градусів. Якщо ноги згинаються під прямим кутом, а ступні вільно стоять на підлозі, то висота виробу підібрана вірно. Також потрібно звернути увагу на ширину сидіння, особливо якщо це стільці з підлокітниками. Оптимальна ширина становить 49-50 см.

    Бажано купувати моделі з глибиною сидіння в межах 40-45 см. Зручне положення людина займає на стільці тоді, коли від краю сидіння до згину ноги залишається відстань в середньому 5 см.
    Якщо серед членів сім’ї є дуже високі або занадто низькі люди, то краще віддати перевагу стільцям з регулюванням висоти.

  • Борис Олійник хронологічна таблиця

    Борис Олійник хронологічна таблиця життя і творчості українського поета та перекладача викладена в цій статті.

    Борис Олійник хронологічна таблиця

    Дата Подія
    22 жовтня 1935Народився в селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині.
    1953Закінчив школу. Друкуватися почав ще в школі.
    1953-1958Навчався на факультеті журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу. Після закінчення університету працював завідуючим відділу республіканської газети “Молодь України”
    1959Збірка нарисів “За Сіверським Дінцем”
    1959-1970Очолював парторганізацію СП України. Збірки поезій: “Б’ють у крицю ковалі”(1962),”Двадцятий вал”(1962),”Вибір”(1964), “Гонг”(1965), “Поезії”(1965), “Коло”(1968).
    1962-1973Працював в журналі “Ранок”. Пройшов шлях від простого кореспондента до головного редактора. Був заступником головного редактора журналу “Дніпро” та старшим редактором видавництва “Дніпро”
    1971-1974Заступник голови правління Спілки письменників України.
    1974-1991Завідувач відділу, член редколегії журналу “Вітчизна”
    1976-1991Секретар Спілки письменників України та СРСР. Член ЦК КПУ і ЦК КПРС.
    1980-1991Депутат Верховної Ради УРСР X, XI скликань, голова Комісії Верховної Ради з питань освіти і культури
    1989-1991Заступник Голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР.
    1989“Поворотній круг”
    1993Книга “Відступник, або Два роки в Кремлі”
    1992-2006Депутат Верховної Ради України 1-4 скликань
    1995Поетична збірка “Шлях”
    1999Голова Комітету з Державних премій України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва при Раді Міністрів України.
    2000Поетична збірка “Таємна вечеря”
    2001Поетична збірка “Знак”
    2007Поетична збірка “У замкненому колі. Із окупаційного зошита”
    15 жовтня 2009Удостоєний звання “Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка”
    30 січня 2012Національною Академією наук України висунений кандидатом на здобуття “Нобелівської премії”

    Хронологія життя Бориса Олійника викладена в цій статті, може бути розширена чи звужена на ваш розсуд.

  • “Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” характеристика героїв

    “Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” характеристика героїв

    Головним персонажем твору Галини Малик Є дівчинка Галя – школярка, яку всі називають Аля.

    Перший Недорадник – головний негативний персонаж казки. Він опинився в Недоладії через те, що Аля не домалювала йому голову. А без голови він не міг стати королем. Заздрість до Недороля зробила Недорадника жорстоким – він відрубав людям голови лише задля того, щоб знайти таку, на яку потім можна надіти корону. Жага влади стала метою його існування. Коли Аля повернулась додому і домалювала йому голову, він назавжди зник з Недоладії, але залишився намальованим на портреті в її кімнаті.

    Недороль Десятий – правитель Недоладії. Він не поганий, але занадто м’який, як для короля, тому й не має потрібного авторитету. Саме тому Перший Недорадник робить що хоче, а Недороль йому не забороняє (навіть убивати людей!), бо дуже боїться, що той відбере в нього корону. Але він допомагає Алі, тому що розуміє, що вона – його єдиний шанс позбавитись суперника.

    Недочеревик – спритний, магічний, дивний. Недочеревик – персонаж нейтральний, тому що він не підтримує ні Алю, ні Недорадника. Він лише робить свою справу – стежить за тими, хто чогось не доробляє і притягує їх та їхні “вироби” в Недоладію. Усі герої потрапляють у цю країну завдяки йому.

    Недолацько – негарний, доброзичливий, привітний. Недоладька не домалював один хлопчик, тому він мав дивну зовнішність. Голову прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір’їною збоку, капелюшок сидів криво, лівого вуха зовсім не було, очі на місці, зате одне більше, а друге – менше, ніс набік скривлений, губи перекошені, навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним, кремезний, широкоплечий хлопчина, стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога в нього була коротша від правої. Його ім’я відповідало його дивній зовнішності, яким його зобразив хлопчик. Проте він був люб’язним, товариським, добрим, допоміг Алі. Недоладько – людина, яка любить свою країну, бажає їй кращої долі: “Доробимо все, що в нас ще не дороблено. І заживемо на славу! Адже це наша Батьківщина”

    Недоштанник – незадоволений, роздратований, товстий.

    Недопопелюшка – недомальована роботяща та добра дівчинка з відомої казки; ризикована, доброзичлива, має добре серце, співчутлива

    Інші персонажі, на кшталт годинникаря Недожденя, гвардійця Недобороди та інших Недоладян, допомагають Алі на шляху до пошуків дороги додому.

  • “Друга планета” Дімаров скорочено

    Дімаров “Друга планета” читати скорочено Ви можете за 12 хвилин, але зміст повісті краще буде зрозумілий якщо читати її повністю.

    “Друга планета” Дімаров скорочено читати

    14-літній Віктор разом зі своїми батьками та тіткою-генетиком Павлиною збирається полетіти на Венеру. Батьки спочатку думали залишити його на Землі у татової сестри Павлини та вона теж мала туди летіти, і хоча мати хотіла його залишити та врешті згодилася взяти Віктора. Віктор дуже любив проводити час у тітки, так як, не зважаючи на її суровий характер, у неї завжди було дуже цікаво: у неї жив кактус-сторож, квітка, що сама себе поливала та Цезар – морда, як у тигра, тулуб, мов у лева, лапи, як у мавпи, а хвіст, наче в бобра.

    Тепер на Землі всі живуть у багатоквартирних баштах, що можуть переміщувати квартири між собою. Так сім’я Віті живе на 242 поверсі, а ще недавно жила на 21. Всі фабрики та заводи сховані під землю, щоб не отруювати середовище, а земля вкрита лісами та річками. Всі жителі переміщуються на махольотах. Батько просить Віктора написати про Венеру і він занотовує, що 500 років тому вперше люди полетіли на Венеру: вони створили захисний бар’єр від Сонця у вигляді сріблястої парасольки, щоб понизити температуру, створили там атмосферу і населили планету рослинами і звірями. Рослинність там мутувала і тепер просто гігантських розмірів. Так як людина через підвищену вологість довго жити на Венері не могла, було штучно створено дві раси за подобою людей. Венеріани відрізнялись від людей тим, що мали довші і могутніші тулуби, мускулистіші руки і ноги. Оранги були більш примітивними і схожими на орангутангів.

    У кожного з сім’ї була своя мета на Венері: тато як соціолог і історик має разом з венеріаном Ван – Геном знайти орангів, що десь сховались вглибині планети; мати як геолог має дослідити венеріанські опали; тітка Павлина знайти істоту-рослину держи-дерево і з’ясувати, що воно таке.

    На Венері Вітя знайомиться з сином Ван-Гена Жоркою і стають друзями, а їх батьки вирушають на пошуки орангів. Наступного дня маячки батьків на радарах поводять себе дивно і за ними відправляється пошукова група. Вони знаходять маячки на звірах і розуміють, що чоловіків викрали оранги. Мати Віті наполягає, щоб її також доставили до місця де зник тато. Тим часом тітка Павлина вирушає на пошуки держи-дерева і бере з собою Вітю і Жорку.

    У пошуках держи-дерева вони піднялися на скелю і там побачили як воно підкралось, обкутало ядовитими пагонами антилопу і забрало її. Коли ж почали спускатися зі скелі Жорка помітив венеріанські опали за якими приїхала мати Віті. Та тільки вони розчистили жилу як почалася злива і їм довелося тікати від потоку води і сховатися у печері. Коли злива вщухла почали спуск до майданчика, де їх мав забрати гелікоптер. Та з’явилось держи-дерево і поповзло до них, вони видерлися на дерево, та держи-дерево поповзло і туди. Вони пригнули в воду і потік погнав їх до водоспаду і тільки завдяки дереву, що зачепилось за берег, їм вдалося врятуватись. Вітя про себе почав звинувачувати у всьому тітку Павлину, та коли вони знайшли бананове дерево і поїли, він заспокоївся. Вночі вони попросипалися і побачили дивовижний танець лісу.

    Наступного дня тітку Павлину і Вітю схопили у полон оранги з істотами, які нагадували венеріанців. У всіх орангів були нагрудні знаки – волохата рука, що стискає за горло венеріанина, а нижче знак сплетіння колючок держи-дерева. Жорка встиг сховатися і почав за ними слідкувати. Дорогою оранги с істотами полювали за допомогою луків на антилоп, коли ж двох істот було поранено один з орангів просто добив їх. Вночі на табір орангів напало держи-дерево і щоб воно відступило, оранги кинули йому на поталу декількох істот. Ранком схопили Жорку.

    Оранги провели тітку Павлину, Вітю і Жорку через підземний тунель, який охоронявся іншими орангами, до величезного плато, де мешкала цивілізація орангів. На полях і садках працювали істоти схожі на Жорку. На площі стояла статуя оранга з маленькими вусиками і підписом “Адольф Гітлер”, всі ж оранги при зустрічі кричали один одному “Хайль”. Це була мілітаризована держава, у основу якої були покладені труди Гітлера і Ніцше. Основною метою орангів було панування на Венері і винищення раси венеріан. Мова була людська тільки перекручена ззаду наперед, так “вода” була “адов” і тільки слова Адольф Гітлер і хайль залишились без змін.

    Тітку Павлину, Вітю і Жорку посадили у в’язницю. Після допитів тітка Павлина з’явилась з новинами, що тут зараз батьки Віті і Жорки. Тато Віті став придворним істориком, а Ван-Гена назвали його слугою, так як в іншому випадку його б убили. Тепер і Жорці треба на словах стати слугою тітки Павлина та носити ошийника як усі інші істоти. Тітку Павлину беруть генетиком, а Вітя стає її помічником, і вона має допомогти створити агресивних істот, що винищать усіх венеріанців.

    Вітя і тітка Павлина йдуть до Оранга Третього, фюрера орангів, і вона просить його не проговоритись хто його батько. Після знайомства з Орангом Третім герої взнають, що імена мають тільки оранги зі званнями, і чим вище ранг тим більше літер у імені. У палаці вони познайомились з Ранг, Анг, Нг і Г. Після зустрічі був банкет, на якому побились Ранг і Нг. Оранги хизувались тим, що в них малий мозок, адже для виконання наказів фюрера багато розуму не потрібно. Тим часом тато наказує Віті всіляко допомагати тітці Павлині і всі йдуть з бенкета.

    На вулиці з клітки забирають Жорку, який розповідає, що сидів там разом зі своїм татом Ван-Геном і той розповів йому про тутешні звичаї.

    Наступного дня тітка Павлина спустилася у лабораторію, познайомилась з тутешніми професорами-орангами і почала конструювати монстрів. Також усі герої пішли до плантацій держи-дерев, яких вивели оранги для охорони своїх земель і тепер кормили істотами, яких тримали у клітках. Біля плантацій був храм держи-дерева, який ззовні і всередині був весь у отруйних колючках. Посередині храму була нора також уквітчана колючками, куди спускали винуватих орангів і які потім через отруту помирали у муках.

    Наближалось свято, коли починало зацвітати держи-дерево і мало найсильнішу отруту. Головний жрець захотів виміняти Ван-Гена і Жорку на інших істот, а їх принести у жертву. Тато відмовив.

    Через деякий час тітка Павлина заявила, що вона винайшла ген, який зробить істот агресивними. До лабораторії набилося багато орангів і коли розбудили істоту, то вона почали винищувати всіх орангів, але не чіпала Вітю, Жорку і Павлину. Коли ж істоту вбили, сторожа забрала тітку Павлину до Оранга Третього.

    Вітя злякався за тітку Павлину, та коли вона повернулася, то розповіла, що спершу фюрер був злий, так як істота вбила з 30 орангів і серед них був Нг. Та коли тітка йому сказала, що вона зробила справжнього агресора і тепер потрібно модифікувати ген, що істота не нападала на орангів, Оранг Третій заспокоївся і дав їй бляшанку більшу навіть ніж у Ранга.

    Коли тітка Павлина лягла спати, Жорка підбив Вітю викрасти з холодильника ген і підсипати його на фабриці, де вирощували істот. Хлопці йдуть до фабрики та коли Жорка перестрибує через паркан його хапає варта, а Вітя сам повертається додому.

    Вдома Вітя розповів все тітці Павлині. До них приходить тато з Ван-Геном. Виявилось, що Жорку посадили у клітку і викинуть як жертву держи-дереву. Коли спробували попросити за нього у фюрера той сказав, що він їм тут не зарадить. Ван-Ген упав духом і хотів піти до клітки, щоб разом з сином зустріти смерть. Та татко приніс стріли і сказав, що вони будуть воювати.

    Тато розповів, що напередодні свята всі оранги напиваються і навіть сторожа, тоді вони і підуть визволяти Жорку. Коли настав вечір свята і всі оранги були п’яні вони пробралися до дому головного жреця і забрали у нього ключі від клітки, потім Ван-Ген його вбив.

    Всі разом подалися до скелі, там Ван-Ген самотужки видерся і мотузкою підняв інших. Тим часом герої скочували каміння, щоб не дати орангам їх схопити.

    Коли всі піднялися на скелю переслідування закінчилось і всі рушили до табору. Через декілька днів їх підібрав гелікоптер.

    Через місяць земляни повертились на Землю, за цей час зникла держава орангів. Їх не вбили, а переловили і почали лікувати, так як людський ген у орангутангів мутував і призвів до тих наслідків з якими стикнулися головні герої.

    А. Дімаров “Друга планета” стислий переказ Ви можете доповнити власними враженнями, відгуками, улюбленими уривками через форму коментарів.

  • Грибоєдов біографія скорочено

    Олександр Грибоєдов біографія скорочено українською мовою російського драматурга, поета викладена в цій статті.

    Олександр Грибоєдов біографія коротко

    Грибоєдов Олександр Сергійович народився 4 січня (15 н. с.) 1795 року в Москві в родині офіцера, дворянина. Отримав різносторонню домашню освіту. З семи років відданий в Московський університетський пансіон. В одинадцять років Грибоєдов – студент Московського університету. Закінчивши словесне відділення філософського факультету, він вступив на юридичне відділення і отримав другий диплом – кандидата права. У 1810 році навчається на природничо-математичному факультеті.

    Ще в студентстві почав захоплюватися літературою, був постійним учасником літературних зібрань. Крім цього Олександр Грибоєдов брав уроки у професора Буле. Тоді ж були написані перші твори Грибоєдова.

    У 1812 році з початком Вітчизняної війни життя Грибоєдова дуже змінилося. Він увійшов до складу полку графа Салтикова, хоча і не брав участі в бойових діях.

    У 1817 році він вступає на службу в Петербурзьку колегію закордонних справ.
    У 1826 році був заарештований через підозри у зв’язку з декабристами. Після виправдання служить дипломатом в Туреччині. Потім стає секретарем в Персії з дипломатичною місією.

    У 1828 році бере участь у підготовці Туркманчайського мирного договору, укладеного з Персією. За укладання Туркманчайського мирного договору з Персією нагороджений орденом святої Анни. Потім він отримує призначення повноважним міністром у Персію.

    22 серпня (3 вересня) 1828 року в Тифлісі Грибоєдов одружується на Ніні Чавчавадзе, дочці свого друга, відомого поета О. Чавчавадзе. Залишивши дружину в Тавризі, виїхав з посольством до Тегерана.

    Убитий в Тегерані 30 січня (11 лютого) 1829 натовпом перських фанатиків. Тіло Грибоєдова було перевезено до Тифлісу і поховано на горі святого Давида

    Відомі комедії Грибоєдова: “Студент”, “Молоде подружжя”, “Удавана невірність” . Однак найвідоміший твір Грибоєдова – “Лихо з розуму”.

  • Загадки про птахів українською мовою

    Загадки про птахів українською – використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Загадки про птахів на українській мові (про синичок, снігурів, сороку, ворону, голуба, горобця, сову, зозулю, павича, пінгвіна, дятла, орла та інших птахів) зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі простіші. Всі загадки про птахів з відповідями (відгадками).

    Загадки про птахів українською мовою

    Без сокири і без рук, а дім будує. (Пташка)

    Двічі народжується, а раз помирає. (Птах)

    Загадки про синичок і снігурів

    Жовтогруді щебетушки
    мають чорні капелюшки,
    сірі лапки, білі щічки,
    називаються… (синички).

    Як зима – вона на гілці,
    І співа, мов на сопілці…
    Жовті груди, чорні крила,
    Кусень сала сама з’їла. (Синиця)

    На моє віконечко
    Прилетить, мов сонечко,
    Мила пташка жовтогруда,
    Запищить – і день розбудить!
    Як горобчик невеличка.
    Хто це, діточки? …(Синичка).

    У червонім фартушку
    птах стрибає по сніжку
    і розпитує синичку
    про найближчу годівничку. (Снігур)

    Завіває хуртовина –
    І летять на Україну
    Милі пташки невеличкі –
    Кольорові рукавички.
    Як червоні ліхтарі,
    Сяють взимку… (снігурі).

    Загадки про дятла

    Тук-тук-тук чути стук,
    Та цей звук не від рук.
    Птаха дзьобом стовбур б’є,
    Лікарем для лісу є. (Дятел)

    В лісі лине дивний звук:
    Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Гострий дзьоб, як молоток:
    Тук-тук-тук! Цок-цок-цок!
    Буде лісу помагати
    Працьовита пташка… (дятел).

    Вірно людям я служу,
    Їм дерева стережу.
    Дзьоб міцний і гострий маю,
    Шкідників їм добуваю. (Дятел)

    Загадки про сороку та ворону

    Як щось гарно заблищить,
    Так вона туди й летить…
    У гніздо несе оздоби,
    Все красуні до вподоби! (Сорока)

    Тут і там вона літає,
    і на хвіст плітки збирає.
    Що довідається, – все
    вмить по лісу рознесе. (Сорока)

    Гордо птаха походжає,
    Пташенят життю навчає.
    Дуже мудра чорна птиця,
    І біда, як розізлиться. (Ворона)

    Біло-чорна скрекотуха
    Забалакала нам вуха,
    Бо новини непрості
    Є у неї на хвості…
    Хто ж ця пташка білобока?
    Здогадалися? …(Сорока).

    Хто це каже:”Кар-кар-кар”?
    Хто літає поміж хмар?
    Це дзьобата горда пані
    Ходить в сірому жупані.
    Як зоветься ця матрона?
    Знають всі, що це… (ворона).

    Загадки про горобця

    Цвінь-цвірінь, цвінь-цвірінь,
    Танцювать йому не лінь.
    Соняшники поклювати,
    Булочку посмакувати…(Горобець)

    Що це за сіренька пташка?
    Ловить гусінь і комашок,
    Цвірінчить вона, стрибає,
    В теплий край не відлітає.
    Цей маленький жвавий хлопчик
    Називається… (горобчик).

    Загадка про голуба

    Вранці вийду я із хати,
    Щоб пташок нагодувати,
    Як матуся, вони ніжні,
    Чорні, сірі, білосніжні,
    Сиві, світло-голубі…
    Це туркочуть… (голуби).

    По асфальту чимчикує,
    Із людьми про щось воркує…
    Сизокрилий, добрий птах,
    Знається він на листах! (Голуб)

    Дитячі загадки про птахів

    Я гніздо люблю будувати
    під дахом сільської хати. (Ластівка)

    Прохолоди чиста просинь –
    на поріг ступає осінь.
    Вдаль від рідної землі
    линуть в вирій… (журавлі).

    Понад хмарами літає,
    пильно здобич виглядає.
    Як побачить її – вмить
    камінцем униз летить. (Орел)

    Птах поважно походжає,
    у хвості квітник ховає.
    Як розпустить він хвоста,
    наче ружа зацвіта. (Павич)

    Як веселка кольоровий,
    має здібності до мови.
    Слово птаху лиш скажіть,
    він його повторить вмить. (Папуга)

    Для мисливця допомога,
    Як летить – птахам тривога!
    Має дуже гострий зір,
    Ціниться із давніх пір! (Сокіл)

    Сіра пташка на лужку
    Нам кує :”Ку-ку, ку-ку-ку”.
    Та погану звичку має –
    Яйця в гнізда підкладає.
    Ця матуся-вередуля
    Називається…(зозуля).

    Сіро-чорний, волохатий,
    Птах цей може налякати,
    Він полює на мишей,
    Спить в дуплі весь божий день,
    А настане темна ніч –
    “Пугу-пугу” каже…(сич).

    У долині цілий день
    Він співа дзвінких пісень.
    Як верба і як калина,
    Птах цей – символ України.
    Тішить піснею людей
    Гарна пташка – …(соловей).

    Вдень вона лягає спати
    Бо всю ніч їй знов літати,
    Ловить мишок, гризунів,
    З нею їм вже не до снів! (Сова)

    Першим я приніс весну,
    Пробудив усе від сну.
    Заспіваю під вікном,
    Звуть усі мене… (шпаком).

    Десь живе поміж снігами
    Птах із ластами-ногами,
    Гордо носить чорний фрак,
    Та не полетить ніяк –
    Перевальцем між крижин
    Ходить дивний птах – …(пінгвін).

    Пташка хвіст свій розпустила –
    І півсвіту затулила!
    Як веселка, пір’я сяє,
    Та поганий голос має
    Набурмосений панич…
    Здогадались? Це…(павич).

    Птах цей довгі ноги має,
    Голову в пісок ховає,
    Хоч і швидко він біжить –
    В небеса не полетить!
    Я догнати намагаюсь,
    Та швидкий, як вітер…(страус).

    На даху моєї хати
    Оселився птах цибатий.
    Довгий дзьоб і ноги має,
    Мишок, жабок полюбляє.
    Чемних діток іздалека
    В кожен дім несе…(лелека).

    Ноги довгі, мов жердини,
    чваньковита ця пташина,
    нові чоботи убрала,
    по болоту почвалала. (Чапля)

    Білосніжні, гарні птиці
    Дім будують на водиці,
    Дуже схожі на гусей,
    Обережні до людей! (Лебеді)

    Автори Наталія Гуркіна, Леся Вознюк, Ганна Осадко

    Якщо ви знаєте цікаві загадки про птахів лишайте їх в коментарях.

  • “Ой ти, коте, коточок”

    “Ой ти, коте, коточок” – колискова

    “Ой ти, коте, коточок” текст

    Ой ти, коте, коточок!
    Не ходи рано в садочок,
    Не полохай дiвочок,
    Нехай зiв’ють вiночок
    Iз рутоньки, iз м’ятоньки,
    З хрещатого барвiночку,
    З запашного василечку.
    Ой спи, дитя, до обiду,
    Покiль мати з мiста прийде
    Да принесе три квiточки:
    Ой первую зросливую,
    А другую сонливую,
    А третюю щасливую,
    Ой щоб спало, щастя знало,
    Ой щоб росло, не болiло.
    На серденько не кволiло,
    Сонки-дрiмки в колисоньку.
    Добрий розум в головоньку,
    А рiсточки у кiсточки.
    Здоров’ячко у сердечко,
    А в роточок говорушки,
    А в нiженьки ходусеньки,
    А в рученьки ладусеньки.

    “Ой ти, коте, коточок” аналіз

    Тема: оспівування колискової малечі зі всілякими побажаннями: бути розумним, міцним здоров’ям, щасливим.

    Ідея: віра матері у щасливе майбутнє своєї дитини.

    Основна думка: для матері її дитина – найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ.

    Художні засоби “Ой ти, коте, коточок”

    – Звертання: “Ой ти, коте, коточок!”, “Ой, спи, дитя, до обіда”

    – Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібні-ло-пестливих форм; “віночок”, “м’ятоньки”, “барвіночку”, “Васи-лечку”, “квіточки”, “колисоньку”, “головоньку”, “кісточки”, “сердечко”, “говорушки”, “ходусеньки”, “ладусеньки”.

    – Повтори: “ой щоб…”

    – Епітети: “запашний василечок”, “добрий розум”.

    Найдорожче для матері – її дитина. Тому вона дбає про неї від народження, колише безсонними ночами, мріє про щасливу для неї долю і закликає ту долю своїми колисковими піснями. Колискові побудовані так, що вони справді приколисують, заспокоюють дитину, називаючи близькі й зрозумілі поняття – пухнастого грайливого котика, гарну квіточку, красивий віночок, у який вплітали як символи здоров’я та довголіття хрещатий барвінок, руту, м’яту, васильки. Кажуть, що діти уві сні ростуть. Тож матері й бажають, щоб росли здоровими, розумними, вчилися швидше ходити й говорити. Любов матері до дитини. Лагідність передаються багатьма зменшувально-пестливими словами.

    У багатьох колисанках мотив присипання пов’язаний з ще однією напівміфічною істотою – котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі, стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов’язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину.

    Текстів, де кіт бере участь у заколисуванні дитини, дуже багато, у багатьох варіантах і різних поєднаннях. Подекуди чітко простежується віра в те, що кіт є оберегом для дитини.