Blog

” Солодкий світ ” Рильський аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір, жанр та інші питання розкриті в цій статті.

Максим Рильський “Солодкий світ” аналіз вірша

Вірш “Солодкий світ”, написаний у формі сонету, належить до ранньої лірики поета. Чому так гарно жити на світі? Мабуть, відчуття щастя складається з дрібниць: блакитно-біле небо, сонце, тонке віття дерев, погляд коханої. Вже цього досить, щоб, незважаючи на “довгі муки безсердечних літ”, зрозуміти усю красу життя і сказати: “Солодкий світ”.

Тема “Солодкий світ” : краса навколишнього світу, вміння сприймати її.

Ідея “Солодкий світ” : радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях, неповторність кожної хвилини буття.

Основна думка : треба пройти довгий та тернистий шлях за для розуміння та сприйняття “солодкого світу”

Жанр “Солодкий світ” : сонет

Римування “Солодкий світ” : перехресне

Віршований розмір : п’ятистопний ямб

Художні засоби “Солодкий світ”

Епітети – солодкий світ, простір блакитно-білий, дух ширококрилий, золотий небесний квіт, узори надвесняних тонких віт, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, по довгих муках безсердечних літ Метафори – благословляє дух ширококрилий солодкий світ, янголи нам свічі засвітили Уособлення – пролісок несмілий, Порівняння – сонце-золотий небесний квіт, погляд, ніби пролісок несмілий;немов трава, що зеленить граніт, неначе спогад нерозумно-милий Лексика старослов’янського походження – благословляє, прозріли Епіфора –у кінці кожної строфи повторюються слова – солодкий світ Інверсія – дух ширококрилий, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, свічі засвітили Риторичне питання:

Чи янголи нам свічі засвітили
По довгих муках безсердечних літ,
Чи ми самі прозріли й зрозуміли
Солодкий світ?

Вірш М. Рильського “Солодкий світ!” сповнений радості життя, розуміння його привабливості й неповторності. Особливо цінні вияви справжніх, чистих почуттів (“погляд, ніби пролісок несмілий”, “ніби спогад нерозумно-милий”). Мабуть, треба пройти довгий шлях мук нерозуміння, щоб поцінувати те, що є, відкрити для себе “солодкий світ”. Епіграф до вірша, лексика старослов’янського походження (благословляє, прозріли) вказують на вплив біблійних джерел.

Софія Ковалевська цікаві факти про життя (біографію) вченого-математика Ви дізнаєтеся в цій статті.

Софія Ковалевська цікаві факти

Професор Софія Ковалевська Отримала світове визнання як учений, але виявилася непотрібною в Росії.

Знайомство Ковалевської з математикою відбулося ще в дитинстві: стіни її кімнати в садибі Полібіно були обклеєні (через брак шпалер) лекціями професора Остроградського про диференціальне і інтегральне числення.

Талант юної Софії до науки помітили відразу, в 15 років вона отримала дозвіл слухати лекції математика І. М. Сеченова і вивчати астрономію у професора В. Л. Грубера в Військово-медичної академії.

Софія була на не тільки математик, а й містик. Вона вірила в знаки долі і віщі сни, часто передбачаючи прийдешні події життя. Прабабуся Ковалевської була циганською ворожкою, і Софія вірила, що успадкувала її містичний дар.

Софія хотіла продовжити навчання наукам за кордоном, але за правилами 19 століття вона могла подорожувати по Європі тільки з родичами або чоловіком. Сестра Анна порадила їй фіктивний шлюб, який допоможе здійснити задумане. Фіктивний шлюб з Володимиром Ковалевським поступово став справжнім, у них народилася донька.
Софія виявилася романтичною натурою, Присвячувала чоловікові вірші і дуже ревнувала його до дам, що проповідували “вільну любов”. Володимир Ковалевський був талановитим вченим-біологом, який намагався займатися комерцією, щоб забезпечити дружині гідне життя.

У 1870 році 20-річна Ковалевська вирушила до Берліна, щоб продовжити навчання в Берлінському університеті, де отримала відмову “Жінка не може значитися в законних студентах Берлінського університету”.
За допомогою вона звернулася до великого математика Вейерштраса, при зустрічі вона не змогла підібрати слів і простягнула свої листки із записами. Переглянувши роботу молодої особи, захоплений вчений погодився давати Софії приватні уроки.

У неї було багато планів, але в кінці 1890 року повертаючись після поїздки по Європі в Стокгольм, вона підхопила застуду. Нездужання перейшло в Запалення легенів, з яким медики ніяк не могли впоратися. Позначився і виявлений лікарями в дитинстві порок серця.

10 лютого 1891 року Софія Василівна Ковалевська померла уві сні. Їй було всього 41 рік.

Хронологічна таблиця біографії М. Куліша Донесе важливі події життя і творчості письменника.

Микола Гурович Куліш – український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог. Жертва сталінського терору.

Микола Куліш хронологічна таблиця

18 грудня 1892 р. в с. Чаплинці на Херсонщині в бідній селянській родині народився Микола Куліш.

1905 Року навчання в Олешківському (тепер Цюрупинськ Херсонської області) міському восьмикласному училищі.

1908 Року вступив до Олешківської прогімназії (не закінчив, бо заклад закрили)

1914 р. – вступив до Одеського університету на історико-філологічний факультет, але навчання так і не почав.
1914-1917 рр.- мобілізували до війська.

З 1918 р.- голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор “Першого Українського Дніпровського полку” в Херсоні.
1922-1925 рр.- інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар “Первинка”).
1924 р.- перша п’єса “97”.
1925 р.- переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР.
20 листопада 1925 р. було створене літературне угрупування ВАПЛІТЕ, восени 1926 р. його президентом став Микола Куліш.
1928 р.- унаслідок партійної критики відбулася “самоліквідація” ВАПЛІТЕ. Нищівна критика п’єси “Народний Малахій”, як наслідок – заборона.

1929 р.- комедію “Мина Мазайло” було знято з репертуару й невдовзі охрещено “фашистською”.
1933 р.- тяжка утрата – смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси ” Маклена Граса “. Створено Спілку радянських письменників України, Миколу Куліша не зараховано до складу її членів.
7 грудня 1934 р. під час похорону друга Івана Дніпровського М. Куліш був заарештований. Засуджений до 10 років Соловецьких таборів.

3 листопада 1937 року – за постановою особливої трійки НКВС розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.

“Герой нашого часу” – уславлений роман російського письменника Лермонтова Михайла Юрійовича (1814–1841). Вперше вийшов друком 1840 року. У романі описані 30-ті рр. XIX ст.

“Герой нашого часу” аналіз

Жанр. Психологічний роман

Жанрова специфіка роману – морально-психологічний роман, соціально-психологічний роман

Провідна тема – доля покоління Лєрмонтова під час реакції (час правління Миколи І), після розгрому декабристів

Основна дія роману розгортається на Кавказі

Проблематика. Герой і час, людина і епоха, людина і доля, смисл буття, людина і суспільство, добро і зло, життя і смерть, свобода внутрішня і соціальна, кохання і зрада, правда і фальш.

Композиція. Роман складається з 2 частин і 5 глав, кожна з яких має більш-менш завершений сюжет, але всі разом вони розв’язують єдину проблему – розкриття історії людської душі.

Головні герої. Григорій Олександрович Печорін, штабс-капітан Максим Максимович, Бела, Азамат, Казбич, Ундіна, юнкер Грушницький, лікар Вернер, княжна Мері, Віра, офіцер Вулич

Розповідь про оленя для дітей може бути використана учнями 2, 3 класу на уроках природознавства. Повідомлення про оленів може бути доповнене Цікавими фактами про оленів.

Розповідь про оленів

Благородний олень – найдавніший мешканець лісів. Роги прикрашають голову самця, причому прикраса змінюється щороку: до початку весни старі роги відпадають, і на їх місці починають рости нові. Молоді роги називаються – панти. На дотик вони м’які, покриті бархатистою шкірою, ростуть швидко і до кінця літа стають твердими. У цей час олені чешуть роги об дерева, поки не зчистять вже не потрібну шкіру. Чим старше і сильніше тварина, тим роги у нього красивіше, важче, більші. У молоденьких оленів роги не розгалужені, гострі і прямі, як сірники, через що і називають молодих оленів “Спичак”.

Олень – велика, витончена тварина з тонкою довгою шиєю і стрункими ногами.

Тіло оленя вкрите густою грубою шерстю. Оленята розфарбовані строкато: на спинках у них білі округлі цятки.

На оленя стародавні люди полювали. Про це свідчать знайдені в древніх похованнях намиста з оленячих зубів. У ті часи оленів було безліч в лісах і на полях. Від оленя людина отримувала м’ясо, роги, шкіру. І так захопилися люди полюванням на оленя, що винищили майже всіх. Та ще й під час Великої Вітчизняної війни гітлерівці нещадно відстрілювали оленів. Зараз люди оберігають і піклуються про оленів.

Що їдять олені? Але якщо оленів стане дуже-дуже багато, то це буде погано для лісу. Харчуючись листям, гілками, корою дерев і чагарників, олені можуть з’їсти велику частину молодих пагонів дерев і чагарників. Влітку тварини їдять траву, причому їдять вони в будь-який час доби. А ось взимку годуються зазвичай вночі. Олені чудово розбираються у властивостях самих різних рослин. Коли двом групам благородних оленів – хворим і здоровим, дали одні і ті ж трави, то здорові з’їли все без розбору, а ось хворі вибрали тільки ті трави, які могли їм допомогти.

Наприкінці літа у оленів починаються весілля. Самці викликають на поєдинок всіх, хто захоче забрати у них наречених. Б’ються олені рогами. Вдосталь позмагавшись, слабкіший олень йде, а переможець забирає в ліс своїх наречених, які стояли осторонь і спостерігали за поєдинком. Під час весіль олені ревуть, тому і називають їх – “ревуни”. Ревуть олені найчастіше вранці, на світанку. Звук гарний, як в трубу сурмлять. Ревуть олені близько двох тижнів, і весь цей час не їдять, тому сильно худнуть.

У глухому куточку лісу народжуються у самок оленята. Одне або два. Перші дні плямисті оленята зовсім безпорадні: нерухомо лежать в густій??траві. Мама тримається поблизу, пасеться і вартує, завжди готова захистити малюків від ворогів. На 4-5 день оленя стає на ноги і ходить за мамою. Спочатку тільки материнським молоком харчуються, потім траву пробують. Повністю самостійними оленята стають, коли їм виповнюється один рік.

Розповідь про північного оленя

Північний олень – одна з найкрасивіших тварин Півночі. Його можна зустріти в тундрі Крайньої Півночі, Гренландії, Скандинавії та Сибіру. Тривалість їх життя приблизно 20 років.

Олень важить 100-200 кг. Його довжина від 1.85 до 2.2 метра, а висота в холці 1.5 метра. Роги є і у самців, і у самок. Самці скидають роги в листопаді-грудні, а самки – в червні. Потім роги відростають знову.

Дуже широкі копита оленів розділені на дві великі половинки. Така форма копит дозволяє легко переміщатися по пухкому снігу або слизькій землі. Гострим краєм копита олень може шкребти лід і добувати їжу.

Щоосені в тундрі стає важко знаходити їжу і північні олені мігрують в лісотундру або тайгу, де можна сховатися від завірюхи і знайти їжу. Це переселення триває 1-2 місяці. За цей час тварини проходять від 200 до 750 кілометрів. Олені рухаються великим стадом, за яким на деякій відстані йдуть вовки. Якщо якась тварина відіб’ється від стада або захворіє, вовки її з’їдять.

Шерсть на тілі коротка з густим підшерстям. Восени олені линяють, і у них відростає зимова шуба. Це світла, майже біла довга шерсть. Тільки на морді, спині і ногах вона залишається темно-сірою.

Коли сонце починає припікати і комарі і мошки нападають на оленів, вони знову переміщаються. Влітку в стаді народжуються оленята, кожне з яких важить близько 6-7 кілограм. На голові оленяти видно дві шишки, з яких потім починають виростати роги.

За рік олені з’їдають близько 120 видів рослин, серед яких 50 видів лишайників. Взимку за добу один олень з’їдає 4-5 кілограмів лишайника, добуваючи його з-під снігу за допомогою копит. Їжею в зимовий час оленів є також яйця птахів, м’ясо лемінгів, морські водорості. Влітку харчування північних оленів стає більш різноманітним. Вони годуються всілякими травами, грибами, пагонами карликових верб і беріз.

Північні олені вважаються прирученими. Однак ведуть майже дике життя, адже сама людина переслідує оленів, а не навпаки. Люди отримують від оленів їжу і одяг, що захищає від холоду. Олень є незамінним засобом пересування в умовах північного бездоріжжя.

Іван Карпенко-Карий хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника, драматурга викладена в цій статті.

Іван Карпенко-Карий хронологічна таблиця

29 вересня 1845 – народився Іван Карпович Тобілевич в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі. (псевдонім “Карпенко-Карий” поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п’єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”).

1859 р. – працює писарчуком станового приставу в містечку Мала Виска, пізніше – канцеляристом міської управи.

1864 – на службі в повітовому суді.

1865 – переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

1870 – одружився з Надією Тарковською (у них було 7 дітей). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських.

1881 – втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

1883 – оповідання “Новобранець” (під псевдонімом Гнат Карий). За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М. Старицького.

1883 – одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.

1884 – заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав першу драму “Чабан” (“Бурлака”), а також п’єси “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Наймичка”, “Безталанна”.

1886–1887 – п’єси “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Наймичка”, “Безталанна”, ” Мартин Боруля “.

1886 – вийшов перший “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого.

1887 – отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну.

1888 – з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше – до трупи іншого брата – Панаса Саксаганського.

1890 – вступив до товариства українських артистів, написав комедію ” Сто тисяч “.

1897 – склав записку до з’їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з’їзду виголосив Панас Саксаганський.

1899 – “Сава Чалий”, присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.

1900–1904 – створив власну трупу, п’єси “Хазяїн”, “Суєта”, “Житейське море”.

1906 – захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

Аналіз пісні “До бору, дружечки до бору” – тема, ідея, художні засоби

“До бору, дружечки до бору” аналіз пісні

Тема: звернення до дружечки з проханням вирубати сосну для “заміту”.

Ідея: уславлення українського гіллячка на весь світ.

Основна думка: “заміт” – фундамент, початок заснування сімейного життя, в якому пануватимуть злагода, радість і щастя.

Жанр: весільна пісня.

Римування: паралельне.

Художні засоби

Звернення: “До бору, дружечки…”.

Повтори: “До бору…”, “та рубай же…”.

Епітет: “Славне гіллячко”.

Сосна – цар-дерево, яке вічне зелене. У стародавніх колядках розповідається про сосну із золотою корою. Шишки печуть на весілля, вони символізують плодючість. Смола сосни – живиця – гоїть рани.

Пiд час весiльного дiйства iснував обряд прикрашання гiльця (гiлки дерева). Обирали вiчнозелене дерево (сосну, ялину), як символ здоров’я, краси та довголiття, урочисто, з пiснями прикрашали його калиною, барвiнком, васильками. Робили це дружбоньки (дружби) – нинiшнi свiдки.

“Пригоди Олівера Твіста” – другий роман Чарлза Діккенса, в якому англійський письменник, змальовуючи непривабливу дійсність робітних будинків і світу підліткової злочинності, розповідає про незавидну долю хлопчика-сироти Олівера Твіста.

“Пригоди Олівера Твіста” сюжетний ланцюг

Народження Олівера Твіста в робітному домі, боротьба за життя, смерть матері -> голодне існування дітей, їх “бунт” – Олівер просить добавки їжі -> суд відмовляється віддати хлопця сажотрусові, який уже замордував кількох дітей -> Твіста віддають у найми до трунаря Соуерберрі -> бійка з Ноєм Клейполом через образу пам’яті матері -> втеча Олівера до Лондона -> хлопець знайомиться з вуличним крадієм Джеком Даукінсом, і той відводить його до старого злодія Феджіна -> Олівер учиться красти -> пограбування хлопцями старого джентльмена з книгою -> Олівера хапають, б’ють і відводять до суду -> власник книжкової крамнички заступається за хлопця -> Твіста звільняють, він непритомніє, і містер Браунлоу, якого нібито пограбував Олівер, забирає його додому -> про Олівера Твіста в домі Браунлоу піклуються, як ніхто й ніколи в житті, лікують -> щоб віддячити своїм рятівникам, він виконує різні доручення -> коли Олівер відносить гроші за книгу в крамничку, його з допомогою Ненсі хапають і приводять до Феджіна, який боїться, що хлопець може їх виказати -> злодій Сайкс планує пограбувати будинок у Чертсі й на допомогу бере Олівера, який мав пролізти у кватирку й відчинити двері -> зчиняється шум, пограбування не вдається -> пораненого Олівера злодії кидають у канаві -> хлопець доповзає до будинку, у ньому впізнають грабіжника, але надають йому притулок і допомогу -> лікар Лосберн рятує хлопця від в’язниці -> Олівер живе у місіс Мейлі й Рози, прощений та оточений любов’ю -> хвороба Рози й переживання Олівера -> шпигування за хлопцем незнайомців -> історія Гаррі та Рози -> одруження сторожа робітного дому містера Бамбла з наглядачкою місіс Корней -> містер Монкс забирає у місіс Бамбл золотий медальйон і золоту обручку, які розкривають таємницю народження Олівера Твіста, та викидає їх -> Ненсі зустрічається з Розою й розповідає їй про Монкса та Феджіна, про їх підступні наміри проти Олівера -> Олівер зустрічається з містером Браунлоу й пояснює своє зникнення -> Ной і Шарлотта, прислужники трунаря, тікають до Лондона й потрапляють до злодіїв -> Проноза потрапляє до в’язниці -> Ной Клейпол за дорученням Феджіна стежить за Ненсі на мосту -> Сайкс убиває Ненсі й утікає -> містер Браунлоу розмовляє з Монксом, сином давнього друга, який переслідував свого брата Олівера, щоб не ділитися спадщиною, і той під тиском доказів зізнається в злочинних намірах -> загибель злочинця Сайкса і його пса -> Гаррі, син місіс Мейлі, зрікається розкошів, стає сільським священиком і одружується з Розою -> злодій Феджін потрапив у в’язницю й був страчений -> подружжя Бамбл позбавили посад, і воно зубожіло, дійшовши до того самого робітного дому -> Роза, яка виявилася тіткою Олівера, узялася за його виховання та створила для нього справжній родинний затишок.