Blog

  • Михайло Глінка цікаві факти

    Михайло Глінка Цікаві факти життя і творчості композитора Ви дізнаєтеся в цій статті.

    Михайло Глинка цікаві факти

    Михайло Іванович Глинка вважається основоположником російської класичної музики і першим російським композитором-класиком, якому вдалося досягти світової слави.

    До шести років Михайло виховувався бабусею (по батькові) Феклою Олександрівною, яка повністю усунула матыр від виховання сина. Він ріс нервовим, недовірливим і хворобливим. Після смерті бабусі, Михайло знову перейшов в повне розпорядження матері, котра доклала всіх зусиль, щоб стерти сліди колишнього виховання. З десяти років Михайло почав вчитися грі на фортепіано і скрипці.

    Михайло Іванович Глінка мав слабке здоров’я. Це, однак, не заважало йому подорожувати, до того ж географію композитор знав прекрасно.

    Він вільно володів шістьма іноземними мовами, серед яких була і перська.

    Успіх композитору принесла його опера ” Життя за царя ” ( “Іван Сусанін”).

    А опера ” Руслан і Людмила ” – принесла Глинці ряд прикрощів. Прем’єра опери відбулася у Великому театрі в Санкт-Петербурзі в той же день, що і прем’єра першої опери Глінки – 9 грудня. Вищому суспільству опера не сподобалася, публіка її освистала, а імператор Микола I і зовсім, не дочекавшись кінця опери, після четвертого акту демонстративно вийшов із зали.

    М. Глинка перший з композиторів став складати обробляти церковні мелодії в російському стилі.

    Особисте життя Михайла Глінки

    У 1835 році Глінка одружився на своїй далекій родичці, Марії Петрівні Івановій, з якою шлюб зовсім не вдався.

    У 1838 році Глінка знайомиться з Катериною Єрмолаївна Керн, яку любить до кінця своїх днів, присвячуючи їй свої найкращі твори.

    Цікаві факти про Михайла Івановича Глинку допоможуть Вам краще пізнати цього видатного композитора і таємниці його життя.

  • Правити теревені: фразеологізм

    Що означає фразеологізм “правити теревені” знає багато школярів, адже його часто можна зустріти в літературі та повсякденному житті.

    Правити теревені: значення фразеологізму

    Правити теревені – вести пусті, без­предметні розмови.

    Іноді ще кажуть розводити чи розпускати теревені

    Речення з фразеологізмом “правити теревені”

    Їм ніколи Правити теревені Чи вдаватися в якісь сантименти. Вони приїхали завойовувати Париж (М. Слабошпицький);

    Мітинг тягся недовго. Новий комісар багато не балакав. Партизани теж не любили Теревені розводити (Ю. Яновський).

    Пасажири Точили теревені про цю станцію, про потяг, про ціни на борошно й залізничні квитки (Олесь Досвітній)

    Ярослав пройняв брата допитли­вим поглядом: – Де ж ти пропадав так довго? – Прокіп в усьому винен. Отой Вервечка! – виправдувався Демко! – Зустрів мене по дорозі… А ти ж знаєш, як любить він правити теревені. Ого! (Конвісар).

    Почав Теревені правити і до людей скаржитись: – Ото, знаєте, Ратушнюк та оженився на Присяжнюк, та вже мені й не хочуть коритися (Нар. опов.);

    Причім тут зяб? – нахмурилася Марина: – А ні причім. Ніколи мені Теревені правити (А. Крижанівський);

    Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, що Городить теревені (Ірина Вільде);

    – Пішла! Бач, Теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Л. Глібов).

    Їм (жінкам) хоч цілий день, зібравшись у кучу, Теревені правити, а що мужики їх та діти без обіду, так то їм і дарма (Г. Квітка-Основ’яненко);

    Всі вони (художники) молоді, цілеспрямовані. Їм ніколи Правити теревені чи вдаватися в якісь сантименти.

    “Правити теревені” синоніми

      розв’язати губу, язика чесати;
      точити баляндраси, точити ляси.

    “Правити теревені” синоніми

      в рот води набрати, язика прикусити, ні гу-гу, ні пари з уст

    Тепер Ви знаєте що означає “правити теревені” та зможете скласти речення з фразеологізмом “правити теревені”.

  • Ряд Горобцеподібні

    Ознайомимося з Характеристикою птахів ряду горобцеподібні.

    Ряд Горобцеподібні

    Ряд Горобцеподібні – це найчисельніший ряд птахів (понад 5000 видів), або інакше кажучи 3/5 усіх птахів земної кулі. Більшість горобцеподібних є малими птахами (за винятком родини Воронових).

    Задні кінцівки горобцеподібних чотириполі, спрямовані назад першим пальцем.

    За способом живлення горобцеподібні поділяються на:

    – зерноїдні,

    – комахоїдні,

    – всеїдні.

    У більшості горобцеподібних птахів добре розвинуті голосові зв’язки, і вони хороші співаки.

    Гнізда горобцеподібних різноманітні. Багато видів будує гнізда на деревинній рослинності, рідше – на будівлях (сільська чи міська ластівки), землі (жайворонки) чи у норах, розташованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова).

    Тривалість життя горобцеподібних – при утриманні в неволі багато з них доживають до 30 років, а ворона майже до 70 років. Горобець хатній живе до 13 років, а польовий – до 10 років. Ластівки – до 9, граки – 8, ворони – 120 років.

    У горобцеподібних Є багато інстинктів, які забезпечують турботу про потомство: влаштування гнізд, насиджування кладки, вигодовування пташенят, їх захист тощо.

    Значення горобцеподібних

    Комахоїдні види мають велике значення для регуляції кількості багатьох видів комах. Зерноїдні види можуть завдавати певної шкоди культурним рослинам.

    Представники горобцеподібних

    Представники цього ряду – мігруючі птахи, але є серед них і кочові, і осілі. Хатній горобець відноситься до осілих.

    До горобцеподібних належать грак, ворона, галка, сорока, крук, сойка, ластівки, повзик.

    Чи не найчастіше в багатьох містах зустрічається Грак – це птах з чорним з синюватим металевим відтінком оперенням. В Україні граки зимують, але це ті з них, які взимку прилітають з північних областей. Ті граки, що живуть влітку в Україні, на зимівлю відлітають у інші країни.

    Синиці – дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В Україні поширені синиці: велика, довгохвоста, голуба, чубата тощо. Гнізда синиці влаштовують у дуплах, рідше у норах, щілинах скель.

    Найбільший представник воронових в Україні – крук. Він розміром з курку, має великий конічної форми дзьоб, сильні ноги чорного кольору. Все оперення чорне з синім відблиском. Назву птах дістав за уривчастий гортанний крик: “Крук-крук”. Це досить рідкісний птах в Україні, який оселяється подалі від житла людей. Як і більшість воронових, він всеїдний, знищує мишей і полівок, ховрахів, молюсків, збирає мертву рибу, поїдає дрібних пташенят і пташині яйця. Круків, як нечисленних птахів в Україні, охороняють.

  • Вислови Шевченка про мову

    Цитати, афоризми, Вислови Шевченка про мову – показують любов та патріотизм поета до батьківщини, як і Вислови про Україну.

    Вислови Тараса Шевченка про мову

    І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик… (Т. Шевченко)

    Мова рідна, слово рідне,
    хто вас забуває,
    той у грудях не серденько,-
    тільки камінь має.

    Вислови Шевченка про українську мову

    Не одцуравсь того слова,
    Що мати співала,
    Як малого повивала.

    Ну що б, здавалося, слова…
    Слова та голос – більш нічого.
    А серце б’ється – ожива, Як їх почує!

    А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У iх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди.
    Тарас Шевченко. “Передмова до нeздiйсненного видання “Кобзаря”

    Якщо ви знаєте цікаві відомі вислови Шевченка про мову лишайте їх в коментарях.

  • Характеристика Ніни Зарічної

    Характеристика Ніни Зарічної з п’єси Чехова “Чайка” викладена в цій статті.

    “Чайка” характеристика Ніни Зарічної

    Ніна Зарічна – героїня комедії А. П. Чехова “Чайка”. На початку п’єси – це молода, захоплена, вона всім серцем прагне стати частиною “богеми”.

    Ніна Михайлівна Зарічна – одна з центральних фігур п’єси. Батько Ніни проти її захоплення театром, тому дівчині доводиться тікати з дому, щоб зіграти в п’єсі Треплєва. Твір Костянтина їй не дуже подобається, але грає вона з почуттям, що свідчить про неабиякий талант. Ніні, очевидно, подобався Треплев, але після знайомства з Тригоріним всі свої почуття вона віддає відомому поетові. Її цікавить, як відчуває відомий талановитий письменник”, вважає, що знаменитостям “припало на долю життя цікаве, світле, повне значення”, і каже: “За таке щастя я перенесла б нелюбов близьких, бідність, розчарування, я б жила під дахом і їла б лише… хліб…, тим не менш, я б вже спробувала слави… справжньої, балакучої слави…”. Ніна Зарічна дійсно стає актрисою, правда, провінційною. Вона переживає любов і зраду Тригоріна, смерть власної дитини. Батьки не пускають її в свій будинок, і вона ходить околицями, відчуваючи себе бездомною чайкою. Та й артистичне життя виявляється не таким романтичним: “Завтра вранці їхати в Єлець в третьому класі… Грубе життя”. Зарічна відповідає Треплеву на його освідчення в коханні, що вона “Тепер уже… не та…” і “Потрапили ми з вами в круговерть”. Пройшовши випробування, героїня вважає, що “або ми граємо на сцені, або пишемо… головне не слава, а вміння терпіти”. Вона закликає: “Умій нести свій хрест… і віруй. Я вірую… і коли я думаю про моє покликання, то не боюся життя”. На прощання вона говорить Треплеву: “Коли я стану видатною актрисою, приїжджайте поглянути на мене. Обіцяєте?”.

    Як бачимо, протягом п’єси відбулося переродження Ніни Зарічної з мрійливої, екзальтованої дівчини в справжню актрису, яка несе людям щастя спілкування з високим мистецтвом.

  • Володимир Великий хронологічна таблиця

    Володимир Великий хронологія життя викладена в цій статті.

    Володимир Святославович – давньоруський князь, хреститель Київської Русі. 980-1015 pp. – князювання Володимира Великого.

    Володимир Великий хронологічна таблиця

    Народився приблизно 958 року, оскільки близько 978-979 р. вже мав дружину Олаву. Наймолодший син Великого князя Київського Святослава і ключниці при Ольжиному дворі Малуші.

    970 р. був посаджений батьком у Новгороді, де, можливо, від його імені керував брат його матері Добриня. Останньому вдалося швидко порозумітись із місцевою знаттю.

    977 р., після початку усобиці між синами Святослава і загибелі в бою з Ярополком Олега, Володимир та Добриня втекли з Новгорода до Швеції чи до Норвегії; там молодого княжича одружили та надали йому загін вікінгів.

    Близько 980 р. Володимир і Добриня зайняли Новгород і розпочали війну проти союзника Ярополка полоцького князя Рогволода, який відмовився видати свою доньку Рогнеду за Володимира. Узимку 980 р. дядько й небіж взяли Полоцьк, знищили сім’ю Рогволода, а Рогнеду Володимир узяв силою і змусив стати його дружиною. Враховуючи ці обставини, Полоцьк виокремили в уділ нащадкам сина Володимира та Рогнеди – Ізяслава. Після прийняття християнства Рогнеда, ймовірно, стала черницею під ім’ям Анастасія і померла близько 1000 р.

    Улітку 980 р. Володимир іде на Київ, облягає Ярополка в фортеці Родня і змушує до переговорів, але несподівано Ярополка вбивають двоє варягів з дружини Володимира. Князь намагається створити так знаний пантеон Володимира, відібравши до нього частину язичницьких богів (історики навіть говорять про політику “язичницької реакції”). Закріпившись у Києві, де спочатку його сприймали як чужого, 981 р. приєднує Турово-Пінську землю та частину території племен білих хорватів (Червенські міста). Можливо, з цим пов’язані шлюби князя з Малфрідою (ймовірно, представницею скандинавської династії з Турова) та Аделею (чеського чи моравського походження).

    981-983 рр. – успішні походи проти в’ятичів та литовського племені ятвягів, обкладення підкорених даниною.

    984 р. – аналогічний похід на радимичів.

    985 р. – війна з волзькими булгарами. Компромісний мир і шлюб (ймовірно, діти від цього шлюбу Борис та Гліб). Хозарські міста, що відбудувалися після походів Святослава, знову обкладаються даниною.

    Близько 987-989 рр. – похід на Корсунь (Херсонес), за версією “Повісті минулих літ” – тривала облога міста, котре згодом капітулювало. Мета походу – незрозуміла (окупація Тамані і створення Тмутараклнського князівства, “силовий підхід” до питання про хрещення). Результат – мир Русі та Візантії, шлюб Володимира та принцеси Анни і допомога руських дружин імператору Василю ІІ проти бунтівника Варди Фоки. Місце хрещення князя – ймовірно, Херсонес.

    988 – примусове хрещення киян р. (історики частіше говорять про 989 р,), хрещення інших міст проходило не так гладко (відомо, що повстання в Новгороді придушив Добриня). Створив кілька церковних єпархій.

    991-993 рр. завершення завоювання земель на Середньому Дністрі та 11 руті, нова війна з польськими князями.

    994-997 рр. нові походи проти Волзької Булгарії. Протягом усього князювання вів боротьбу з печенігами. Організатор масштабних фортифікаційних робіт у районі Змієвих валів у Подніпров’ї (тут було оновлено та побудовано низку городищ, сотні кілометрів ровів та валів) для захисту від кочовиків. До Зовнішньополітичних досягнень належать мирні угоди (часто підкріплені шлюбами самого князя, його синів і доньок) з Польщею, Чехією, Угорщиною, Візантією, Священною Римською імперією (ймовірно, після смерті Анни 1011 р. Володимир одружився з онукою імператора Генріха II).

    1006 (або 1007) р. приймав у Києві німецького місіонера Бруно з Кверфурта, котрий намагався охрестити печенігів. У сфері внутрішньої політики першим із князів Русі почав карбувати власну монету златники та срібляники (з міркувань престижу), розбудовував міста Русі (зводив нові укріплення у Києві, заснував Переяслав, Володимир на Волині, Володимир на Клязьмі та іп.), будував кам’яні храми (Десятинна церква, початок будівництва Софії Київської). За Володимира було створено перший церковний статут Русі та започатковано навчання дітей бояр, дружинників та міщан “грецьким книгам”. Мав титул “каган”, що може свідчити про певні імперські амбіції. Наприкінці життя, за літописом, намагався передати владу сину Борису, що викликало бунт Святополка та Ярослава.

    Помер 15 липня 1015 року у приміській резиденції у Берестові, готуючись до походу проти Ярослава.

  • “Кавказ” Шевченко аналіз

    ” Кавказ ” Шевченко аналіз твору – тема, ідея, жанр, віршовий розмір, сюжет, композиція.

    “Кавказ” Шевченко аналіз

    Рік написання : 18 листопада 1845 року

    Літературний рід: ліро-епос.

    Тема “Кавказ” : викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.

    Ідея “Кавказ” : співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я – душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога – російського царизму.

    Основна думка: “Борітеся – поборете!”.

    Віршований розмір “Кавказ”: Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом, поет відчув силу “викривального ямба”, як називають цей розмір, і з гнівом кинув його на ненависного ворога.

    Жанр “Кавказ”

      сатирична поема з елементами ліричного; цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у “Кавказі” гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими; І. Франко назвав “Кавказ” “…це огниста інвектива проти темного царства…” Сатиричний твір – інвектива з елементами лірики та героїки.

    Сюжет “Кавказ”

    Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати.

    У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.

    Композиція “Кавказ”

    Твір написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили. Це монолог, точніше – цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить характер і ступінь поетової пристрасті.
    Вся колосальна панорама російського життя з безліччю внут-рішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.

      Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея. Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим. Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця. Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, “доб-рому”, “незабутньому” Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту”. Значить, його вбивця – царизм, а не горці.

    Художні особливості твору “Кавказ”

    Для викриття та засудження загарбницької політики влади Т. Шевченко створює рядки, сповнені великого емоційного напруження. Мова поеми наповнюється гіперболами, використаними у зростаючій градації риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора “війна – царське полювання” розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю-“батюшке” та його “хортам, і гончим, і псарям”. Протиставляє цареві він справжніх славних героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму – до лірики, від іронії – до уславлення.
    Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна (“борітеся – поборете”).

    Ідейно-художній аналіз “Кавказ”

    Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих таємними хмарами і засіяних горем, политих кров’ю. Горем і кров’ю горців. Пейзаж – подальша розповідь про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний метафоричний образ засівання горя і сліз.

    У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність народів царської Росії, їх титанічність і життєдайність, що протистоїть хижаку – царизму, який “карає… що день… добрі ребра й серця розбиває” і п’є кров трудящих. Але народ безсмертний, його кров “живуща”, і тому кат народів “не вип’є живущої крові”, “не скує душі живої”. Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу “знову оживає і сміється знову”. Як гімн нездоланності народу звучать натхненні слова поета: Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля.

    У минулому звертанні до Бога Т. Шевченко говорить про спільність долі всіх народів царської імперії – “правда наша п’яна спить”. Кати – царі і царята – до того знущаються над людьми, що “течуть… кровавії ріки”, що тяжко зароблений хліб насущний селянка замішує не водою, а “кровавим потом і сльозами”.

    Повторивши далі початковий пейзаж, автор показує невимовні страждання народу уже не в переносному, а в прямому значенні: Лягло костьми / Людей муштрованих чимало. / А сльоз, а крові?

    Так Т. Шевченко висловлює гнів не тільки до винуватців трагедії народу, а й трагедії війська, яка полягає не тільки в тому, що гинули тисячі солдат, а й у тому, що солдати – вчорашні селяни – стріляли в таких же селян. За цей всенародний злочин автор саркастично глузує з царя, ставлячи його в один ряд з псарями і собаками-хортами.

    Зразу ж після в’їдливого “Слава!”, яке треба розуміти як “Ганьба царям”, Шевченко знову вживає те саме слово “слава”, але вже в прямому розумінні. Він славить кавказькі сині гори і мужніх горців – “лицарів великих”. Звертаючись до всіх народів, уярмлених царизмом, поет закликає: “Борітеся – поборете!”, бо за них правда. Так забриніли в поемі скупі, але глибокі мотиви революційної героїки.

    Твір викриває гнобительську суть поміщицько-самодержавного ладу. Царську Росію поет змалював як велику тюрму народів: “А тюрм, а люду!.. Що й лічить!”.
    Провідниками цієї політики є царська влада, поміщики і духовенство.
    З ненавистю говорить Т. Шевченко про панівний клас тодішньої Росії, про клас поміщиків, як недолюдків, що знущаються з трудящих.

    Поет викриває панів-лібералів, які вважали себе народолюбцями, бо називали трудящих братами. За їхні брехливі запевнення в любові до народу Т. Шевченко характеризує їх як “суєсловів, лицемірів”. Він з обуренням говорить: Ви любите на братові / Шкуру, а не душу!
    Православна церква, яка була опорою кріпосницьких порядків і розсадником темряви, виправдовувала грабіжницькі дії царизму та поміщиків: В нас дери, / Дери та дай, / І просто в рай, / Хоч і рідню всю забери!
    Так “просвіщали” народ служителі церкви. У гнівних словах розкриває поет, яку “науку” несли народові духовні й світські царські “цивілізатори”: Як і тюрми мурувати, / Кайдани кувати, / Як і носить!..
    Царизм здійснював свою політику на Кавказі ціною багатьох тисяч людських жертв, ціною глибокого народного горя.
    Викриваючи хижацьку діяльність самодержавства, Т. Шевченко закликав боротися проти нього, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів.

  • Персоналії: Західноукраїнські землі на початку 20 ст

    Персоналії

    Західноукраїнські землі на початку 20 століття

    Боберський Іван (4.08.1873, с. Доброгостів Дрогобицького пов., тепер Дрогобицького р-ну Львівської обл.- 17.08.1947, Тржич, Югославія) – гром. діяч, один із засновників укр. спортивного руху. Навчався в ун-тах Львова, Відня і Граца (Австрія). 1890 – 1914 викладав нім. мову і фізичну к-ру в академічній гімназії Львова. В. став одним з організаторів сокільсько-стрілецького руху, 1910-1914 голова “Сокола-батька”. Редагував періодичні видання “Вісті з Запорожжа” (1910-1914) і “Січові вісті” (1912-1914). На поч. І св. війни Б. увійшов до складу Бойової управи УСС, з 1915 – член ГУР. За часів ЗУНР був референтом пропаганди у держ. секретаріаті військ. справ. З 1920 до 1931 перебував у Пн. Америці. Останні 15 років житія мешкав у Тржичі. Автор підручників з фізичного виховання – “Забави й ігри рухові” (1904-1905), “Копаний м’яч” (1906) та ін.

    Грушевський Михайло (29.09.1866, Холм, тепер у Польщі – 24.1 1.1934, Кисловодськ, нині РФ, похований у Києві) – видатний історик, визначний гром.-політ. і держ. діяч. 1886-1890 навчався на іст.-філол. ф-ті Київського ун-ту. 1894 за рекомендацією свого вчителя В. Антоновича переїхав до Львова, де посів кафедру укр. історії ун-ту (до 1913), 1897-1913 очолював НТШ, перетворивши його на зразок європейських академій наук. 1895-1913 редагував “Записки Наукового Товариства ім. Шевченка”. Г. створив у Львові школу істориків України, до якої належали І. Крип’якевич, І. Джиджора, С. Томашівський, М. Кордуба та ін. 1 898 у Львові вийшов перший том монументальної праці Г. “Історія України-Русі” (тт. 1-10, у 13-ти книгах, 1898-1937). Політ. діяльність розпочав у Галичині, ставши 1899 одним із засновників УНДП.

    Романчук Юліан (24.02.1842, с. Крилос, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. – 22.04.1932, Львів) – визначний гром.-політ. діяч, учений, публіцист. Навчався у Львівському ун-ті (1860-1863). Р. учителював (1863-1900), був одним із засновників т-ва “Просвіта” (1896-1906 – голова), НТШ та ін. організацій, редагував журнал “Правда” (1973-1978). 1885 виступив ініціатором створення першого укр. політ, т-ва “Нар. рада” (голова до 1899), УНДП (голова 1899-1907). Р. – депутат галицького сейму (1883-1895) і австр. парламенту (1891-1897, 1901-1918, віце-президент 1910-1918). Входив до складу Укр. Нац. ради ЗУНР, як найстарший за віком депутат 10.11.1918 привів до присяги Держ. Секретаріат – уряд ЗУНР. Деякий час був ув’язнений польською владою. Р. 24.10.1923 прийняв від багатотисячних мас на площі св. Юра присягу, що вони завжди залишаться вірними ідеї укр. державності.

    Трильовський Кирило (псевд. Клим Обух, Січовий батько та ін.; 6.05.1864, с. Богутин Золочівського пов., тепер с. Поморяни Золочівського р-ну Львівської обл. – 19.10.1941, Коломия Станіславської, нині Івано-Франківської обл.) – гром.-політ. діяч, адвокат, видавець, публіцист. Організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Т. вивчав право в ун-тах Чернівців і Львова. Член РУРП. 5.05.1900 організував у с. Завалля Снятинського пов. (тепер Івано-Франківська обл.) осередок укр. пожежно-гімнастичного т-ва “Січ”, згодом – численні осередки “Січей” у селах і містах Галичини. З 1908 очолював Головний січовий комітет, з 1912 – ‘генеральний отаман Укр. січового союзу, при якому 1913 було засновано напіввійськову о-цію Укр. січові стрільці. Т. обирався депутатом австрійського парламенту і галицького сойму. З серпня 1914 очолював Бойову управу Українськиї січових стрільців. Входив до складу Загальної української ради (з 1915), був членом парламенту ЗУНР. Опублікував низку поезій, статей, січових пісень, історичних нарисів.

    Шептицький Андрей (Роман-Олександр-Марія; 29.07.1865, с. Прилбичі, тепер Яворівського р-ну Львівської обл. – 1.11.1944, Львів) – видатний церковний, гром. і культ, діяч, граф. Навчався на юрид. ф-ті Краківського і Вроцлавського (нині Польща) ун-тів, 19.05.1888 здобув наук. ступінь доктора права. 28.05.1888 вступив до монастиря у Добромилі (тепер Львівська обл.), згодом студіював філософію і теологію в Кракові, доктор філософії та доктор теології. 17.12.1900 став галицьким митрополитом УГКЦ. Ш. був депутатом галицького сейму і палати панів австрійського парламенту, відстоював Інтереси укр. населення Галичини. Митрополит заснував церковний музей (1905, нині Нац. музей ім. митрополита А. Шептицького), нар. лічницю (1903, згодом шпиталь), Земельний банк (1910), виступав як меценат укр. к-ри, підтримував діяльність товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сільський господар”. Під час окупації рос. військами Львова Ш. 18.09.1914 був арештований і вивезений у Росію, повернувся у вересні 1917. Член Укр. Нац. ради ЗУНР 1918, двічі інтернований польськими властями. За ініціативою Ш. було засновано Львівську греко-католицьку академію (1928), Богословське наук, т-во (1929), Укр. католицький ін-т церковного з’єднання ім. митрополита Рутського (1939). В умовах польської окупації західноукраїнських земель митрополит постійно залишався оборонцем укр. населення. Ш. у березні 1939 вітав проголошення незалежності Карпатської України, влітку 1941 – відновлення укр. державності та створення уряду Укр. держави – Укр. Держ. Правління на чолі з Я. Стецьком. Митрополит негативно ставився до нім. окупаційного режиму, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення до райхсфюрера Г. Гіммлера, за його згодою значна кількість євреїв переховувалася у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Ш. 21.11.1942 видав пастирський лист “Не убий!”, в якому містилися заклики до примирення. Похований у крипті собору св. Юра у Львові.

    Читайте тему ” Західноукраїнські землі на початку 20 ст “, щоб детальніше знати матеріал.

  • Мастопатія: лікування

    Основні принципи, що застосовуються в лікуванні розглянутого нами захворювання, полягають в нормалізації стану гормонального фону ( тобто нормалізації співвідношення в крові статевих гормонів), а також в усуненні стресів при одночасному підвищенні стійкості організму в їх відношенні. Крім цього, звичайно, виробляється і місцеве лікування тканин залоз. Як було зазначено в описі вище, вузлова мастопатія ( фіброаденома) переважно підлягає хірургічному її видаленню (подібне оперативне втручання визначається як секторальна резекція).

    Мастопатія: лікування

    Лікування мастопатії має бути комплексним, причому найбільша його ефективність досягається при використанні ряду ендокринних препаратів. Наприклад, це гомеопатичні препарати (на рослинній основі), зокрема застосовуються такі їх види:

    Мастодінон. Даний препарат є негормональним, його прийом забезпечує нормалізацію рівня пролактину в крові, а також зниження вираженості больових відчуттів, запобігання розвитку передменструального синдрому. Використовується у вигляді крапель (двічі в день по 30 кап., розбавлених у воді) або у вигляді таблеток (прийом: ранок і вечір по 1 шт.). Курс такого лікування становить 3 місяці.
    Циклодинон. Негормональний препарат, що сприяє зменшенню обсягів вироблення гормону пролактину при одночасній нормалізації менструального циклу і зниженні супутньої хворобливості молочних залоз. Застосовується у вигляді крапель ( щоранку по 40 кап., розбавлених у воді) або таблеток (час прийому – аналогічно прийому крапель, по 1 табл.). Тривалість курсу лікування в будь-якому варіанті – 3 місяці.
    Мамокалм – негормональний рослинний препарат на основі ламінарії (морська водорість). Препарат насичений йодом, за рахунок чого виявляється відповідний вплив, орієнтований на забезпечення нормалізації функцій, властивих щитовидній залозі. Крім цього, препарат також орієнтований на зниження прояви хворобливості в грудях і болі, супутньої менструації. Застосовується препарат Мамокалм у вигляді таблеток (по 1-2 табл. 2-3 р. на день). Враховуючи, що у складі препарату міститься йод, його прийом повинен проводитися з особливою обережністю пацієнтами з актуальними для них порушеннями функцій щитовидної залози. Прийом цього препарату, як і препаратів, перерахованих раніше, необхідно погоджувати з лікарем.
    Дифузна мастопатія виліковується за допомогою гормональної терапії у випадку з досить пізньою стадією перебігу захворювання, що особливо необхідно при наявності інших форм гормональних розладів організму. Використовуються в лікуванні мастопатії також антиестрогени, препарати, що сприяють відсутності овуляції і препарати, орієнтовані на зниження рівня пролактину (крім зазначеного раніше мастодинона).

    Виражені больові відчуття вимагають обмеження в прийомі кави, чаю, какао і шоколаду. Крім цього важливо дотримуватися певної дієти, уникаючи копчених продуктів і продуктів жирних, включаючи в раціон якомога більшу кількість овочів і фруктів. Важлива роль у лікуванні захворювання також відводиться вітамінотерапії, в якій особливо слід приділити увагу таким вітамінам, які відносяться до групи А і Е. За допомогою прийому вітамінів поліпшуються властиві печінки функції, цей орган вкрай важливий з боку забезпечення ним обмінних гормональних процесів.

    Щодо даної хвороби рекомендуємо ознайомитися з іншими статтями: Види або форми мастопатії, Причини виникнення мастопатії у жінок, Загальний опис хвороби, Симптоми мастопатії, а також Діагностування та самообстеження ознак мастопатії.

  • Вірші про сім’ю на англійській мові

    Вірші про сім’ю англійською мовою – для дітей і дорослих зібрані в цій статті. Вірші про батьків, про маму і тата допоможуть вивчити дітям нові англійські слова.

    Вірші на англійській про сім’ю та родину

    Parents
    I have a father.
    I have a mother.
    I have a sister.
    I have a brother.
    Father, Mother, Sister, Brother –
    Hand in hand with one another.

    How are you?
    How is your mother?
    She is fine, thanks.
    How is your father?
    He is fine, thanks.
    How is your sister?
    She is fine, thanks.
    How is your brother?
    He is fine, thanks.

    Here is my father,
    Here is my mother,
    Here is my sister,
    Here is my brother.
    Father, mother,
    Sister, brother –
    We like to be together.

    Вірші англійською про маму

    Love for Mother
    I love my dear mummy.
    I love her very much.
    And do you love your mummy?
    Of cource, and very much.

    Dear Mommy
    Dear Mommy! Dear Mommy!
    I love you!
    Dear Mommy! Dear Mommy!
    Do you love me, too?

    Mother
    Mother is busy
    From morning till night
    To keep her family
    Happy and bright

    Вірші про сім’ю та родину на англійській мові

    This Is My Family
    This is the Father, kind and true.
    This is the mother who cares for you.
    This is the brother so big and tall.
    This is the sister who plays with her ball.

    A Good Rule
    My sisters and brothers
    All go to school.
    We help one another.
    It is a good rule.

    We help our mother,
    When she washes or cooks.
    Together with Father
    We like to read books.

    My Mother’s Face
    I know a face, a lovely face
    As full of beauty as of grace,
    A face of pleasure and of smile.
    In darkness it gives me much light.
    A face that is itself like joy,
    To see it I’m a happy boy.
    And I have a joy that has no other:
    This lovely woman is my mother.

    Вірші на англійській про маму і тата

    Mother and Father
    Mother is the dearest of all friends I know.
    She helps me with a lot of things,
    That’s why I love her so.

    Father is the kindest of all friends I know.
    He likes to take me out with him,
    That’s why I love him so.

    We are a Family
    We laugh and cry,
    We work and play,
    We help each other
    Every day.
    The world’s a lovely
    Place to be
    Because we are
    A family.

    Пальчикова гра:

    This is a family – розправляємо руку
    Let’s count them and see,
    How many there are,
    And who they can be – рахуємо пальці 1, 2, 3, 4, 5

    This is the mother – показуємо на вказівний палець
    Who loves everyone
    And this is the father – показуємо на середній палець
    Who is lots of fun.

    This is my sister – показуємо на безіменний палець
    She helps and she plays,
    And this is the baby – показуємо на мізинець
    He’s growing each day.

    But who is this one? – Показуємо на великий палець
    He’s out there alone,
    Why it’s Jackie, the dog,
    And he’s chewing a bone. – Поворухнути великим пальцем.

    Mum – британський варіант, Mom використовується в Америці (і країнах з американським варіантом мови)