Blog

  • “Сонце низенько, вечір близенько” аналіз

    “Сонце низенько, вечір близенько” Аналіз – тема, ідея, основна думка, художні засоби

    “Сонце низенько, вечір близенько” аналіз

    Тема: присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих.
    Ідея: уславлення почуття, яке є смислом життя двох люблячих сердець.
    Основна думка: вірність у коханні – основа родинного затишку.
    Жанр: пісня, інтимна лірика.

    Римування: паралельне.

    Твір побудовано на діалозі двох закоханих.

    Художні засоби “Сонце низенько, вечір близенько”

    Повтори: “Ой прийди, прийди”.
    Метафора: “Спішу до тебе, / Моє серденько”.
    Звертання: “Серденько моє”.
    Епітет: “Кохання вірно, чесно, примірно”.

    “Сонце низенько” – народна пісня, в якій оспівується кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися. Головне у стосунках молодих людей – вірність та чесність, ніжність, Хлопець називає дівчину “мої серденько”, дівчина – “мій голубочку”. їхні почуття глибокі, такі, що закохані не уявляють собі життя одне без одного. У пісні є характерні вигуки, пестливо-зменшувальні слова та інші засоби виразності.

  • “Дикі лебеді” Андерсен скорочено

    “Дикі лебеді” Андерсен скорочено читати на українській мові Ви можете за 5 хвилин. Короткий зміст казки “Дикі лебеді” не донесе всіх деталей, тому краще її Читати повністю.

    “Дикі лебеді” скорочено

    Давно жив король, у якого було одинадцять синів і дочка Еліза.

    Добре вони жили, поки не померла їхня мати. Король одружився на злій королеві, яка не злюбила бідних дітей.

    Вона віддала Елізу на виховання в село якимось селянам, а принців перетворила в диких лебедів.

    Елізі виповнилося п’ятнадцять років, і вона повернулася додому. Побачивши, яка вона гарненька, королева розгнівалась і зненавиділа пасербицю.

    Мачуха вирішила зробити її потворною за допомогою трьох жаб, але ті попливли по воді червоними маками, ледь доторкнулися до невинної дівчини. Тоді мачуха-чаклунка спотворила пасербицю брудом; навіть король-батько не визнав рідну дочку і вигнав її.

    У лісі вона заснула і всю ніч снилися Елізі брати: “Всі вони знову були дітьми, грали разом, писали грифелями на золотих дошках і розглядали чудесну книжку з картинками, яка коштувала півкоролівства”.

    Скупавшись в струмку, Еліза знову повернула собі свою красу.

    Зустрічна старенька сказала їй, що бачила на річці одинадцять лебедів в золотих коронах. Серце підказало Елізі, що це її брати. І справді, ввечері прилетіли лебеді – і перетворилися в принців!

    – Ми, браття, – сказав найстарший, – літаємо в вигляді диких лебедів від сходу до самого заходу. Коли ж сонце заходить, ми знову приймаємо людський образ. Тому на часі заходу сонця ми завжди повинні мати під ногами тверду землю. Живемо ж ми далеко-далеко за морем. Туди доводиться перелітати через все море, посеред якого стирчить невеликий самотній стрімчак, на якому ми абияк і можемо відпочити, тісно притулившись один до одного. Лише раз на рік дозволено нам прилітати на батьківщину – всього на одинадцять днів.

    – Візьміть мене з собою! – попросила Еліза.

    У сітці з гнучкого верболозу понесли її брати-лебеді по повітрю. Страшною була ночівля в бурю на крихітному острові – “не більше голови тюленя”.

    Живучи в чудовій країні, Еліза все міркувала про те, як їй зняти чари із своїх братів.

    Одного разу уві сні з’явилася Елізі фея Фата-Моргана. Вона сказала, що якщо своїми ніжними руками дівчина нарве пекучої кропиви, розімне її босими ногами, зробить з отриманого волокна довгі нитки і сплете з них одинадцять сорочок, які потрібно накинути на лебедів, чаклунство зникне. Причому працюючи, принцеса не повинна говорити ні слова. Інакше брати помруть!

    Еліза взялася до роботи. Пухирі від опіків крапиви були на її руках, але молодший брат вимив її руки сльозами і там, куди падала сльозинка, зникали пухирі, вщухав біль.

    Працювала Еліза в печері. Молодий і красивий король тієї країни випадково під час полювання побачив “німу” дівчину в печері і забрав з собою. Елізі вдалося захопити приготоване волокно і одну сорочку.

    Король проголосив її своєю нареченою, хоча архієпископ запевняв що дівчина відьма. Після весілля ночами юна королева тихенько йшла зі спальні в свою потаємну кімнатку, схожу на печеру, і плела там одну кропив’яну сорочку за одною, але, коли почала вже сьому, у неї закінчилося все волокно.

    Потрібно було йти на кладовище за новим запасом. Дівчину підстеріг архієпископ і подумав: “Хто може вночі бродити по кладовищу? Тільки відьма! “

    Еліза не могла виправдатися – адже не могла говорити. Швидко йшла робота, бракувало лише однієї сорочки.

    Церковники засудили Елізу до спалення.

    В ув’язненні дівчина доплетала останню сорочку. Брати прийшли до короля, намагаючись заступитися за сестру, але не встигли – на світанку знову перетворилися в лебедів. Вранці, поки стара шкапа везла Елізу до багаття, натовп хотів розірвати сорочки, але прилетіли брати. Кат вже схопив дівчину за руку, але вона встигла накинути сорочки на братів, а значить, змогла вимовити: “Я невинна!” – І втратила свідомість. Брати все розповіли, а колоди для багаття перетворилися в кущ червоних троянд з єдиною білою трояндою, яку король поклав Елізе на груди, і вона прокинулася, а “в серці її були спокій і щастя”.

  • Загадки про спорт

    Загадки про спорт для дітей

    Загадки про спорт українські Зібрані в цій статті, рівень складності у них теж різний, деякі складні, деякі простіші.

    Загадки про спорт з відповідями подані нижче:

    Загадка про спорт
    Бокс, хокей, бобслей, футбол,
    Сноуборд і волейбол…
    Стадіон, басейни, корт –
    Об’єднало слово… спорт.

    Загадка про хокей
    Дві команди, як в футболі,
    Та на крижаному полі,
    І дорослих, і дітей
    Позбирав на лід… хокей.

    Загадка про футбол
    Кулю шкіряну ганяють,
    Лиш одну на полі мають!
    По ногах не б’ють – це фол!
    Називають гру… футбол.

    Загадка про сноуборд
    Той, хто диво-дошку має,
    Із гори, мов птах злітає.
    Це не гра – зимовий спорт!
    Зветься вид цей… сноуборд.

    Загадка про бобслей
    З гірки мчаться сани-біб,
    В них сидить кілька осіб.
    Швидкість там – не для дітей!
    Звуть вид спорту цей… бобслей.

    Загадка про біатлон
    Ця спортивна боротьба –
    Рух на лижах і стрільба…
    Гонка-справжній марафон!
    Цей вид спорту… біатлон.

    Загадка про санки
    Сіла купа дітвори
    І поїхала з гори…
    Люблять їх усі малята.
    Звуть візочок цей… санчата.

    Загадка про ковзани
    З нетерпінням зиму ждуть,
    Лід малюють – іскри йдуть!
    Гострі та стрімкі вони.
    Мають назву… ковзани.

    Загадка про лижи
    Покатають нас вони,
    Але це не ковзани!
    Білі, чорні, сині, рижі…
    Дощечки ці звуться.. лижі.

    Цікаві загадки про спорт

    Кожного вдариш – Він злиться й плаче. А цього стукнеш – Від радості скакає! Те вище, те нижче, Те низом, те навскач. Хто він, догадався? Гумовий… (М’яч) Він лежати зовсім не хоче. Якщо кинути, він підскочить. Ледве вдариш, відразу навскач, Ну, звичайно – це… (М’яч) Силачем я стати вирішив, До силача я поспішив: – Розповідайте от про що, Як ви стали силачем? Посміхнувся він у відповідь: – Дуже просто. Багато років, Щодня, уставши з постелі, Піднімаю я… (Гантелі) Є галявина в нашій школі, А на ній козла й коні. Кувиркаемся ми отут Рівне сорок п’ять мінут. У школі – коні й галявина?! Що за чудо, угадай-ка! (Спортзал) Зелений луг, Сто ослонів навколо, Від воріт до воріт Бойко бігає народ. На воротах цих Рибацькі мережі. (Стадіон) Дерев’яні коні по снігу скакають, А в сніг не провалюються. (Лижі) На снігу дві смуги, Зачудувалися два лиси. Підійшла одна ближче: Тут бігли чиїсь… (Лижі) На білому просторі Ддве рівні рядки, А поруч біжать Коми так крапки. (Лижня) Хто по снігу швидко мчиться, Провалитися не боїться? (Лижник) Ніг від радості не чуючи, З гірки страшної долілиць лечу я. Став мені спорт родней і ближче, Хто допоміг мені, діти? (Лижі) Він на вид – одна дошка, Але зате назвою гордий, Вона зветься… (Сноуборд) Є хлопці в мене Два срібних коні. Їжджу відразу на обох Що за коні в мене? (Ковзани) Хто на льоді мене наздожене? Ми біжимо наввипередки. А несуть мене не коні, А блискучі… (Ковзани) Ціпок у вигляді коми Жене шайбу перед собою. (Ключка) У дворі з ранку гра, Розігралася дітвора. Лементи: “шайбу!”, “мимо!”, “бий!” – Там іде гра -… (Хокей) Цей кінь не їсть вівса, Замість ніг – два колеса. Сядь верхи й мчися на ньому, Тільки краще прав кермом. (Велосипед) Не схожий я на коня, Хоч сідло є в мене. Спиці є. Вони, зізнатися, Для в’язання не годяться. Не будильник, не трамвай, Але дзвонити вмію, знай! (Велосипед) Раннім ранком уздовж дороги На траві блищить роса, По дорозі їдуть ноги И біжать два колеса. У загадки є відповідь – Це мій… (Велосипед) Естафета нелегка. Чекаю команду для ривка. (Старт) На квадратиках дошки Королі звели полки. Немає для бою в полків Ні патронів, ні багнетів. (Шахи)

    Загадки про спорт використовують для конкурсів, в навчанні, вони допомагають розвити логіку, вчать швидко думати. Якщо ви можете доповнити цю статтю, лишайте загадки в коментарях.

  • Чи залежить особисте щастя від щастя народу?

    Чи залежить особисте щастя від щастя народу? Над цим питанням задумувався чи не кожен житель нашої країни. Ми – самі творці свого щастя, і цей, на перший погляд, простий акт вимагає докладання багатьох зусиль.

    Чи залежить щастя людини від щастя народу?

    Ми часто задумуємось над цим питанням. Проаналізувавши всі “за” та “проти”, можемо з певністю сказати, що – так, щастя людини таки залежить від щастя народу. Оскільки, людина – частинка цього народу, вона, немов маленька зірка однієї цілої галактики, і якщо саме вона не буде світитися, то галактика не буде вже повноцінною, оскільки одна частинка не буде додавати яскравості до загальної картини. Буде щасливий народ – буде щаслива людина.

    Яскравим прикладом є історія українського народу. Український народ споконвіку поневірявся іноземним загарбникам, був полоненим для сусідніх країн, але, згуртувавшись, та, повіривши у власні сили, нам все-таки вдалося здобути таку бажану незалежність.

    Треба згадати події 60-х років минулого століття, тоді, коли відбулась прем’єра фільму “Тіні забутих предків”, саме він став поштовхом для багатьох письменників, які оголосили протест з приводу дій тодішньої влади. Подібні дії українського народу призвели до того, що на референдумі з приводу питання про українську незалежність 90% проголосували “за”, саме вони дали шанс на життя та розквіт нашої незалежної держави.

    Отже, єдність народу є запорукою особистого щастя кожного з нас.

  • “Скотоферма” аналіз

    “Скотоферма” аналіз

    Автор – Джордж Оруелл

    Рік написання – 1945

    Жанр – антиутопія, сатира

    В основу книги були покладені реальні історичні події, що відбулися в Росії з 1917-го по 1944-ий рік. Твір відкривається промовою старого призового кнура Ватажка (прототип – Ленін), який закликає тварин (робітників і селян) на боротьбу з людством (панівним класом). Другий розділ розповідає про підпільну боротьбу, стихійне повстання голодних звірів проти містера Джонса (прототип – Микола II) і перетворення “Панського двору” (Російської Імперії) в “Скотний двір” (СРСР).

    У третій частині твору автором малюється ударна робота нової держави, в четвертій показується ставлення сусідніх ферм (країн) – плутні (США) містера Калмінгтона (прототип – Уїнстон Черчілль) і Склоки (Німеччини) містера Пітера (Адольфа Гітлера) до нової ферми.

    П’ята глава повісті розповідає про втечу з “Скотоферми” інтелігенції в особі люблячої кусковий цукор і різнокольорові стрічки конячки Моллі, яка розробляється Обвалом (прототип – Лев Троцький) вітряка (НЕП – нової економічної політики СРСР, яка прийшлася на 20-ті роки XX століття) і зміщення розумного і підприємливого кнура неповоротким (на перший погляд) Наполеоном (прототип – Йосип Сталін).

    У шостій частині твору Оруелл зображує важку працю тварин, виникнення в суспільстві потреби в предметах, які виробляються за межами ферми (зарубіжний імпорт), встановлення Наполеоном нової торгової політики із зовнішнім світом. На цьому етапі історичного розвитку ферми (СРСР) свині перебираються в господарський будинок (всупереч встановленим ватажком семи заповідей, які вони потихеньку починають переписувати) і починають шукати внутрішнього ворога (зруйнована вітром млин з легкої подачі Стукача (прототип – В’ячеслав Молотов) стає диверсією втікшого від псів Наполеона (радянських силових структур) Обвалу).

    У сьомій частині “Скотного двору” відбувається відновлення вітряка (символічний образ, висхідний ще до традиції Сервантеса), на ферму обрушується голод, після чого проводяться показові страти прихильників Обвалу. Восьма глава розповідає про культ особи Наполеона (Сталіна) і Бій під вітряком (Велику Вітчизняну Війну).

    У дев’ятій частині до тварин приходить усвідомлення тягот їх життя, в десятій – Оруелл дає картину як справжнього, так і майбутнього Англії (прототип – Європа), в якій людські ферми приймають тваринну, а мешканці останньої приходять до висновку, що керівні ними свині нічим не відрізняються від людей (ворогів-капіталістів).

    Внутрішнє політичне протистояння між людьми (багатіями) і тваринами (бідняками) завершується формуванням нового ідеального суспільства, заснованого на принципах рівності. Розшарування усередині тваринного світу відбувається поступово, але його зачатки видно вже в найперших вчинках свиней (висунення їх на лідируючі позиції під час загальних зборів, відбір у тварин молока і яблук). Прихід до влади Наполеона малюється і як природний (мешканці ферми звикли до його керівництва), і як силовий (його підтримує дев’ять лютих псів). Бекаючі політичні гасла ( “Чотири ноги добре, дві – погано!”, “Чотири ноги добре, дві – краще!”) Вівці символізують собою малограмотні населення ферми (СРСР), що йде на поводу у влади. Зміцнення урядової позиції Наполеона відбувається за допомогою брехні і обману: сім заповідей, написаних на стіні комори, постійно змінюються, набуваючи новий, необхідний вождю, сенс. Завершується історія “Скотного двору” встановленням дружніх відносин з людьми і повним уподібненням до свиней, які на початку починають ходити на двох ногах, потім носити людський одяг і походити рилами на людські обличчя.

    Художні образи головних героїв мають або конкретних історичних (Микола II, Сталін, Троцький, Молотов), або узагальнених прототипів. Трудяга-кінь по кличці Боєць символізує собою робітничий клас, бачить єдину можливість поліпшити своє життя шляхом щоденної праці. Чим складніше стає обстановка на фермі, тим сильніше впрягається в роботу кінь. Боєць свято вірить товаришеві Наполеону, час від часу сумнівається в тому, що йому говорить Стукач, але всякий раз при цьому йде на будівництво вітряка, витрачаючи на це як свій робочий, так і особистий час.

    Багатостраждальні кури, вимушені віддавати свої яйця на продаж (щоб на виручені гроші Наполеон міг поповнити засіки голодної ферми) і періодично гинуть то від внутрішніх бунтів, то від наклепів на самих себе (кілька птахів стратять за те, що їм наснилося, як вони співпрацювали зі стукачами) є символічним чином радянського селянства.

    Дисидентський прошарок суспільства являє собою старий ослик Веніамін – частіше за все мовчить, але періодично відкриває тваринам очі на дії влади (наприклад, коли фургон шкуродерів відвозить за межі ферми хворого Бійця). Саме цей герой краще за всіх розуміє суть того, що відбувається на “Фермі”: “Їм ніколи не жилося ні краще, ні гірше – голод, непосильна праця і обдурені очікування, такий, говорив він, непорушний закон життя”.

    Духовенство в повісті Оруелла втілилося в художньому образі улюбленця містера Джонса – ручного ворона Мойсея (чергове говорить ім’я, яке вказує на біблійну основу персонажа). З цим героєм читач зустрічається двічі: до повстання тварин (часи Російської Імперії і розквіт православ’я) і після Бою під вітряком (часткове відродження православ’я після закінчення Великої Вітчизняної Війни).

    Фінал “Скотного двору” можна назвати пророчим: Оруелл, сам того не підозрюючи, передрік поступове становлення СРСР на шлях капіталізму (об’єднання свиней з містером Калмінгтоном) і повернення йому колишньої назви “Панський двір” (Російської Федерації замість зниклої Російської Імперії).

  • Афанасій Фет хронологічна таблиця

    Афанасій Фет перші 14 і останні 19 років життя офіційно носив прізвище Шеншин – російський поет-лірик німецького походження, перекладач, мемуарист, член-кореспондент Петербурзької АН.

    Афанасій Фет хронологічна таблиця

    5 грудня 1820 Афанасій Афанасійович Фет народився в маєтку Новосілки Мценського повіту Орловської Губернії, що належав відставному офіцеру Афанасію Неофитовичу Шеншину. Фет був сином Шарлоти-Єлизавети Фет.

    1835-1837 – Афанасій навчався в німецькому приватному пансіоні Крюммера в Верро (нині Виру, Естонія). У цей час він почав писати вірші, проявляти інтерес до класичної філології.

    1838 – вступив до Московського університету, спочатку на юридичний факультет, потім – на історико-філологічне (словесне) відділення філософського факультету. Навчався 6 років: 1838-1844 роки.

    1840 – вийшла збірка віршів Фета “Ліричний пантеон” за участю Аполлона Григор’єва, друга Фета по університету.

    1845 – вступив на військову службу в кирасирский Військового ордена полк, став кавалеристом. У 1846 році йому присвоєно перше офіцерське звання.

    1850 – вийшла друга збірка Фета, яка отримала позитивні відгуки критиків в журналах “Современник”, “Москвитянин” і “Вітчизняні записки”.

    1853 – Фета перевели в гвардійський полк, розквартирований під Петербургом. У Петербурзі зустрічався з Тургенєвим, Некрасовим, Гончаровим та ін., А також його зближення з редакцією журналу “Современник”.

    1854 – проходив службу в Балтійському Порту, яку він описав у мемуарах “Мої спогади”.

    1856 – вийшла третя збірка Фета під редакцією Тургенєва.

    1857 – Фет одружився на Марії Петрівні Боткіній

    1858 – вийшов у відставку в чині гвардійського штаб-ротмістра і оселився в Москві.

    1859 – стався розрив поета з журналістом Долгоруким А. В. з “Современника”.

    1863 – вийшло двотомне зібрання віршів Фета.

    1867 – Афанасій Фет обраний мировим суддею на 11 років.

    1873 – Афанасію Фету повернуто дворянство і прізвище Шеншин. Літературні твори та переклади поет і надалі підписував прізвищем Фет.

    1883-1891 – публікація чотирьох випусків збірника “Вечірні вогні”.

    21 листопада 1892 – помер у Москві. За деякими даними, його смерті від серцевого нападу передувала спроба самогубства. Похований у селі Клейменово, родовому маєтку Шеншиних.

    Хронологічна таблиця Фета коротко описує основні події в житті письменника, але ви можете розширити її на свій розсуд.

  • “Битися з вітряками” значення фразеологізму

    Що означає фразеологізм “Битися з вітряками” ви дізнаєтеся, прочитавши дану статтю.

    “Битися з вітряками” значення

    Вислів “Битися з вітряками” означає:

      марно боротися з уявними перешкодами. безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод.

    “Битися з вітряками” походження

    Походження фразеологізму пов’язане з безсмертним твором іспанського письменника Мігеля Сервантеса “Дон Кіхот”. Головний герой, підстаркуватий дворянин, начитавшись старовинних романів, уявив себе мандрівним рицарем. В одній із подорожей він побачив вітряки, яких прийняв за велетнів, і почав із ними битися. Його двобій був справою марною і безглуздою.
    Вислів “воювати з вітряками” вживають у значенні “безрезультатно боротися з перешкодами”, “займатися безнадійною справою”.

    “Битися з вітряками” приклади

    Його міркування про вади авторитарної Системи.., в якій ми прожили стільки років, нагадують подекуди загальновідомі змагання з вітряками. (Й. Мейстер, До рангу власних заслуг)

    Доктор Верходуб.., довідавшись про причину зміни настрою своєї, як він казав, Наяди, почав її переконувати, що її плани боротьби, – то “боротьба з вітряками”. (Г. Костюк, Світ Винниченкових образів та ідей)

    – Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла? Не вийде в тебе нічого, – репетувала Марія. – Як ти не розумієш, що ти Воюєш з вітряками (З журналу).

    – Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає Боротьбою з вітряками? (О. Гончар);

    Вивчаючи суму поглядів художника, приймаючи або відкидаючи його концепції, критик не повинен накидати йому свої, бо то напевне буде Боротьба з вітряками (З газети).

  • Цікаві факти про авокадо

    Чи знаєте ви щось цікаве про авокадо? Цікава інформація про авокадо для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про авокадо

    Дерево авокадо є вічнозеленим (авокадо не переносить ні посухи, ні морозів). З його дерева виготовляють меблі.

    У світі налічується понад 400 сортів авокадо.

    Найбільший виробник авокадо у світі – Мексика.

    У листі, шкірці і кісточці авокадо міститься речовина звана як ” Персін “, яка викликає погіршення роботи травної системи і алергічну реакцію у людини і тварин.

    Мексиканська закуска – Гуакамоле є однією з найзнаменитіших страв з авокадо (вона складається з пюре авокадо, лаймового соку, солі та деяких приправ і овочів).

    З авокадо готуються салати і холодні закуски, до них зазвичай додається лимонний або лаймовий сік (він допоможе уникнути окислення).

    У Бразилії, з авокадо виготовляють молочні коктейлі і солодкі креми.

    З авокадо добувають Авокадове масло – яке застосовується у фармацевтиці і при виготовленні косметики.

    Авокадо багате джерело жирів, вітаміну С і вітамінів групи В, калію і волокон. Але, деякі люди відчувають алергію після вживання авокадо.

    Стиглі авокадо можна використовувати для полегшення сонячних опіків і поліпшення тонусу шкіри.

    Авокадо Хасс – є найпопулярнішим і найбільш споживаним типом авокадо.

    Авокадо Збирають в незрілому вигляді ( він повністю дозріває після одного – двох тижнів).

    Авокадовое дерево може жити більше 100 років.

    Цікавинки про авокадо, цікаві відомості про авокадо ви можете додавати через форму коментарів.

  • “Щедрик, щедрик, щедрівочка” слова і аналіз

    “Щедрик, щедрик, щедрівочка” – різдвяна українська народна пісня, що отримала всесвітню популярність в музичній обробці Миколи Леонтовича. Англійською мовою відома під назвою “Carol of the Bells”.

    “Щедрик, щедрик, щедрівочка” текст

    Щедрик, щедрик, щедрівочка,
    Прилетіла ластівочка,
    Стала собi щебетати,
    Господаря викликати:

    – Вийди, вийди, господарю,
    Подивися на кошару,
    Там овечки покотились,
    А ягнятка народились.

    В тебе товар весь хороший,
    Будеш мати мірку грошей.
    Хоч не гроші, то полова,
    В тебе жінка чорноброва.

    Щедрик, щедрик, щедрівочка,
    Прилетіла ластівочка.

    “Щедрик, щедрик, щедрівочка” аналіз

    Тема: зображення справжнього господаря, який завдяки своїй праці має достаток та ще й жінку чорноброву.

    Ідея: схвалення господаря за його вміння доглядати худобу і отримувати належну платню за свою роботу.

    Основна думка: за результатами праці, сумлінного господарювання вимірюється і добробут людини; той живе багато, хто не цурається роботи.

    Композиція “Щедрик, щедрик, щедрівочка”

    Твір має обрамлення, тобто починається і закінчується одними й тими словами:

    Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка

    Щедрівка побудована у формі діалогу.

  • “Крихітка Цахес” скорочено

    “Крихітка Цахес” скорочено

    “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” скорочено читати українською можна за 5 хвилин.

    “Крихітка Цахес” Гофман скорочено читати

    У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свобода в його починанні. А феї і маги вище всього цінують тепло і свободу, так що при Деметрії безліч фей з чарівної країни Джінністан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутій задумав ввести в своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про освіту були у нього найрадикальніші: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чарами, а найперша турбота правителя – розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси і прищеплювати віспу. Таке просвітництво в лічені дні засушив квітучий край, фей вислали в Джінністан (вони не надто пручалися), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверде, яка вмовила-таки Пафнутія дати їй місце канонісси в притулку для шляхетних дівчат.

    Ця-то добра фея, повелителька квітів, побачила одного разу на курній дорозі заснулу на узбіччі селянку Лізу. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тому же кошику свого виродка сина на прізвисько крихітка Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики і павукові ручки. Пошкодувавши злобного виродка, фея довго розчісувала його заплутане волосся… і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутися і знову рушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь полонився потворним крихіткою і, повторюючи, що хлопчик диво як хороший собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи толком, чим її виродок став подобатись людям.

    Тим часом у Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий в дочку свого професора Моша Терпіна – веселу і чарівну Кандида. Мош Терпін одержимий давньогерманським духом, як він його розуміє: ваговитість в поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпно, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдаряється в усі романтичні дивацтва, такі властиві поетам: зітхає, блукає на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж – втілена життя і веселості, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, дуже приємний і забавний студент-поклонник.

    Тим часом в зворушливий університетський заповідник, де типові бурши, типові просвітителі, типові романтики і типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, вторгається нове обличчя: крихітка Цахес, наділений чарівним даром приваблювати до себе людей. Увійшовши в будинок Моша Терпіна, він зовсім зачаровує і його, і Кандиду. Тепер його звуть Цинобер. Варто комусь у його присутності прочитати вірші або дотепно висловитися – всі присутні переконані, що це заслуга Циннобера; варто йому бридко замяукати або спіткнутися – винен неодмінно виявляється хтось з інших гостей. Всі захоплюються витонченістю і спритністю Цинобера, і лише два студенти – Бальтазар і його друг Фабіан – бачать всю потворність і злість карлика. Між тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника з особливих справ – і все це обманом, бо Цінобер примудрявся привласнювати собі заслуги найдостойніших.

    Сталося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап’ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус – маг, мандрівний інкогніто. Бальтазар одразу визнав у ньому мага, Фабіан ж, зіпсований освітою, спочатку сумнівався; однак Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера в магічному дзеркалі. З’ясувалося, що карлик – не чарівник і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив швидко, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Цинобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара і Кандиду, але і всі князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея змушена погодитися і відмовити Цахесу у своєму заступництві – тим більше що чарівний гребінь, яким вона розчісувала його кучері, Альпанус хитро розбив.

    У тому-то й річ, що після цього розчісування в голові у карлика з’явилися три огнистих волосини. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його вади – іншим, і лише деякі бачили правду. Волоски належало вирвати і негайно спалити – і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін вже влаштовував заручини Цинобера з Кандидою. Грім грянув; всі побачили карлика таким, який він був. Їм грали, як м’ячем, його штовхали ногами, його викинули з будинку, – в дикій люті і жаху втік він у свій розкішний палац, який подарував йому князь, а неспокій у народі зростав невпинно. Всі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красеня. Не забула вона і мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі у Лізи виріс такий чарівний і солодкий лук, що її зробили особистої поставщицей освіченого двору.

    А Бальтазар з Кандидо зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.