Blog

  • Євген Гуцало “Зірка” аналіз

    Аналіз вірша “Зірка” Євгена Гуцало викладений в цій статті.

    Євген Гуцало “Зірка” аналіз вірша

    Тема : зображення зіркової ходи небосхилом.

    Ідея : захоплення зіркою як джерелом радості та позитиву.

    Основна думка : демонстрування краси срібної зірки та нічної природи рідної батьківщини.

    Жанр : пейзажна лірика.

    Вірш “Зірка” Євген Гуцало

    Із коромислом по воду

    Аж до моря зірка ходить.

    Коли зірка йде по воду –

    Весело сміється,

    Коли зірка йде з водою –

    Срібло з відер ллється.

    Срібна зірка йде з водою,

    Срібні в зірки руки,

    Ллється чисте срібло з відер

    На ліси та луки.

    Ллється чисте срібло з відер

    На маки й калину,

    На заквітчану у місяць

    Срібну Україну.

  • “Витрішки продавати” фразеологізм

    “Витрішки продавати/купувати” значення фразеологізму з прикладами розкрите в цій статті. Що таке витрішки?

    Витрішки – це витріщання очей; розглядання кого-, чого-небудь.

    “Витрішки продавати” фразеологізм

    Витрішки купувати (продавати) – заглядати без діла, роздивлятися безцільно.
    Витрішки продавати – ледарювати.

    “Витрішки продавати” речення (приклади)

    Навіщо студент приходить на заняття – Витрішки продавати чи чогось-таки навчитися?

    В магазин квітів дівчина прийшла не Витрішки купувати : її мама сьогодні святкувала День народження.

    Виборний. Та що його питати: він по городу гав ловив та витрішки продавав… (Котляревський, Твори, т. II, 1953, стор. 28).

    – А я більше не піду до їх сидіти в кутку та витрішки продавати, – сказала писарша (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 137);

    І пішов [Пархім] по базару витрішків їсти (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 476);

    – Навіщо нам туди йти? Витрішки купувати я не хочу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 11);

  • Василь Голобородько цікаві факти

    Василь Голобородько – український письменник. Член Національної спілки письменників України, АУП.

    Василь Голобородько цікаві факти

    Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині, в цьому ж селі прожив до 2001 року. Працював у шахті лісогоном, у радгоспі електриком. Вирощував картоплю, тримав корову, заготовляв сіно. А на Заході тим часом виходили його книжки, захищалися по ним дисертації.

    Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні – діяла заборона компартійних цензорів. Трьом книжкам, підготовленим у видавництвах, зупинили вихід у світ вже на стадії верстки. Не дали поету і повчитися. Вищу освіту Василь Голобородько здобував протягом 38 років: вступив у 1964, а отримав ступінь магістра – у 2002.

    Після 2001 переїхав до Луганська, жив в п’ятиповерхівці, перебудованій з колишнього гуртожитку для хіміків. Голобородько переїхав до шахтарського міста, коли поховав дружину, сільську бібліотекарку Юлію Луценко, і старшого сина Павла, який розбився на мотоциклі.

    Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем.

  • Цікаві факти про раків

    Цікаві факти про рака річкового відкриють вам невідому інформацію про цей вид тварин класу Ракоподібні.

    Цікаві факти про раків

    У рака твердий хітиновий покрив. Є пара великих клешнів і 4 пари ходових ніг, а шоста пара утворює хвостовий плавець.

    Забарвлення рак А змінюється залежно від місцеперебування і властивостей води: від зеленувато-бурого до синьо-коричневого кольору.

    Як вразливий вид рак широкопалий занесений до Червоної книги України.

    В іудаїзмі раки заборонені в їжу євреям, бо не відповідають критеріям для кошерних тварин.

    Яйця деяких раків (щитнів і зяброногів) володіють великою стійкістю: вони легко переносять висихання, промерзання і переносяться вітром.

    У довжину раки можуть вирости до 20 см. Рак живе в річках і озерах. Головна умова для його існування – чиста вода. У забруднених місцях рак не може жити і гине. В день раки ховаються в своїх укриттях: у норах, під камінням, в корінні дерев, а вночі виходять годуватися.

    М’ясо раків білого кольору і має приємний, ніжний смак. Воно в основному знаходиться в шийці (хвості) рака і займає приблизно 1/5 від його загальної ваги. Трохи м’яса є в клешнях і зовсім небагато в ходильних ніжках.

    Найбільшими у світі раками славиться річка Муррей в штаті Вікторія; тут їх називають yabby.

    У Китаї особливо смачно готують ракові шийки, відварюючи їх у підсоленій воді і загортаючи м’ясо в тонку скибочку шпику; вмочивши в борошно, шийки опускають у киплячу олію, обвалюють у мигдальній крихті і подають до столу.

    Смачний і невигадливий в приготуванні каджунський “попкорн” – закуска з ракових шийок, які очищають від панцира, занурюють у рідке тісто і смажать у фритюрі.

    Середньовічна Франція нарекла раків cardinalisee (“зведені в кардинальський сан”; “червоні”) і ввела в ранг делікатесів, після чого страва стала поширюватися по всій Європі.

    У Фінляндії регулярно влаштовують свята, присвячені ракам, а в Швеції кожну другу середу серпня на честь частування раками відбувається святковий пікнік.

    На Русі раки завжди були дуже популярні. У салаті “Олів’є” за рецептом кінця XIX століття мало бути 25 відварених раків (або їх заміна у вигляді ракових шийок і червоних клешнів).

  • Як клен готується до зими?

    Як клен готується до зими, якщо Ви шукаєте відповідь на це запитання, то, прочитавши дану статтю, неодмінно її знайдете.

    Як клен готується до зими?

    Що таке клен?

    Клен – це дерево, бо кущ родини кленових. Росте переважно в Північних районах нашої Земної кулі. Існує близько 200 видів, в Україні росте лише 5 з них.

    Дерево зазвичай заздалегідь готується до зими. Підготовка клена до зими полягає в опаданні листя. Міняти колір листя починає ще з кінця серпня, саме тоді, коли день стає коротшим. З настанням холоду ріст клену не припиняється, він просто дещо уповільнюється.
    На пагонах залишаються тільки ті бруньки, які витримують морози від -35С до – 40С. У холодну пору крохмаль, як запасна поживна речовина, у клена перетворюється в цукор.
    Наявність товстої кори на пагонах пом’якшує різкі коливання зимової температури, а навесні зберігає рослину від сонячних опіків.
    Дуже важливо знати, що короткочасні відлиги взимку, поки рослини ще перебувають в зимовому спокої, менш небезпечні, ніж весняні заморозки, коли бруньки вже розкрилися і рослина почала розпускатися.

    Але іноді трапляється так, що зима дуже сувора та люта і дерева гинуть від перемерзання. Причиною таких наслідків є несприятливі умови, які їм довелося пережити в попередні пори року, наприклад, посуха, або навпаки – велика кількість дощів.

    Клен – листопадне дерево. Влітку листя має зелений колір, восени – кольорова гама дуже змінюється, оскільки, кленовий листок може бути багряним, червоним, помаранчевим, жовтим, коричневим тощо, бувають випадки, коли один листок має 6 (а то й більше) кольорів.

    Цікаві факти про клен: листя клену використовують у медицині, також дерево може прогнозувати погоду, якщо по гільці клена капля за каплею тече сік, то значить через декілька годин буде дощ.

  • Загадки про квітень

    Загадки про квітень на українській мові для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

    Загадки про квітень для дітей

    Йде по річці льодохід,
    Несе кригу, несе лід.
    Перелітний птах вернувся,
    У бору ведмідь проснувся.
    В небі жайворон співає,
    Холодів уже немає!
    Ось і пролісок привітний.
    Як цей місяць зветься?
    (Квітень)

    Квітнуть вишні, абрикоси,
    Зеленіють верби коси…
    …і зайчик сонячний сміється,
    Бо теплий дощик з неба ллється. (Квітень)

    Місяць славний квітникар
    Сонячно і рясно
    Уквітчав наш календар першим цвітом-рястом.
    Який це місяць?
    (квітень)

    Люто річка реве,
    І розламує лід.
    У свій будиночок шпак повернувся,
    А в лісі ведмідь прокинувся.
    В небі жайворонка спів…
    Який місяць прийшов? (Квітень)

    Вслід за березнем прибіг
    Й ну смішити нас усіх.
    Хто з нас любить жартувати,
    Усіляко кепкувати?

  • “Хлопчики” Чехов скорочено

    ” Хлопчики ” – розповідь Антона Чехова, написана в 1887 році. Вперше опублікована 21 грудня 1887 в “Петербурзькій газеті” № 350 з підзаголовком (Сценка) і з підписом-псевдонімом А. Чехонте. Одна з перлин творчості письменника, що пом’якшує драматизм традиційного різдвяного оповідання.

    Додому до сім’ї Корольових на різдвяні свята здалеку приїжджає гімназист 2-го класу Володя. З ним приїжджає погостювати його приятель Чечевіцина. Сестрам Володі він представляється Монтігомо, Яструбиний Кіготь, вождь непереможних. Володя не грає, як завжди з сестрами, не бере участі в передсвяткових приготуваннях всієї родини, а осібно перемовляється про щось з Чечевіциним. Сестри підслухавши, дізнаються, що хлопчики готують втечу до Америки. Але втекти далеко не вийшло: їх повертають з Гостиного двору найближчого міста, де вони з’ясовували можливість покупки пороху…

    “Хлопчики” Чехов скорочено

    Приїхав Володя з другом додому. Мати і тітка кинулися обіймати й цілувати його. Вся сім’я зраділа, навіть Мілорд, величезний чорний пес.

    Володя представив свого друга Чечевіциним. Сказав, що привіз його погостювати.

    Трохи згодом Володя і його друг Чечевіцин, приголомшені галасливою ​​зустріччю, сиділи за столом і пили чай. У кімнаті було тепло.

    Три сестри Володі, Катя, Соня і Маша – найстаршій з них було одинадцять років, – сиділи за столом і не відривали очей від нового знайомого. Чечевіцин був такого ж віку і зросту, як Володя, але не такий пухкий і білий, а худий, смаглявий, покритий ластовинням. Волосся у нього було щетинисте, очі вузенькі, губи товсті, взагалі був він дуже негарний, і якщо б на ньому не було гімназійної куртки, то по зовнішності його можна було б прийняти за кухарчиного сина. Він був похмурий, весь час мовчав і жодного разу не посміхнувся. Дівчатка відразу зрозуміли, що це, мабуть, дуже розумний і вчений чоловік.

    Дівчатка помітили, що і Володя, завжди веселий і говіркий, на цей раз говорив мало, зовсім не посміхався і начебто навіть не радий був тому, що приїхав додому. Він теж був зайнятий якимись думками, і, судячи з тих поглядів, якими він зрідка обмінювався з одним своїм Чечевіцина, думки у хлопчиків були спільні.

    Після чаю всі пішли в дитячу. Батько і дівчатка сіли за стіл і зайнялися роботою, яка була перервана приїздом хлопчиків. Вони робили з різнокольорового паперу квіти і бахрому для ялинки. У попередні свої приїзди Володя теж займався приготуваннями для ялинки або бігав на двір подивитися, як кучер і пастух робили снігову гору, але тепер він і Чечевіцин не звернули ніякої уваги на різнобарвний папір і жодного разу навіть не побував у стайні, а сів з другом біля вікна і вони стали про щось шепотітися; потім вони обидва розкрили географічний атлас і стали розглядати якусь карту.

    Абсолютно незрозумілі слова Чечевіцина і те, що він постійно шепотівся з Володею, і те, що Володя не грав, а все думав про щось, – все це було дивно. І обидві старші дівчатка, Катя і Соня, стали пильно стежити за хлопчиками. Увечері, коли хлопчики лягали спати, дівчинки підкралися до дверей і підслухали їхню розмову. Хлопчики збиралися бігти кудись в Америку добувати золото; у них для дороги було вже все готово: пістолет, два ножі, сухарі, збільшувальне скло для добування вогню, компас і чотири карбованці грошей. Себе Чечевіцин називав при цьому так: “Монтігомо Яструбиний Кіготь”, а Володю – “блідолиций брате мій”.

    Рано вранці в святвечір Катя і Соня тихо піднялися з ліжок і пішли подивитися, як хлопчики будуть бігти в Америку. Володя сумнівався, але все-таки поїхав.

    На другий день приїжджав урядник, писали в їдальні якийсь папір. Матуся плакала. Але ось у ганку зупинилися гринджолята, і від трійки білих коней валив пар.

    Виявилося, що хлопчиків затримали в місті, в Гостиному дворі (там вони ходили і запитували, де продається порох). Володя, як увійшов в передпокій, так і заридав і кинувся матері на шию. Папаша повів Володю і Чечевіцина до себе в кабінет і довго там говорив з ними.

    Послали телеграму, і на другий день приїхала дама, мати Чечевіцина, і відвезла свого сина. Коли виїжджав Чечевіцин, то обличчя в нього було суворе, гордовите, і, прощаючись з дівчатками, він не сказав жодного слова; тільки взяв у Каті зошит і написав на знак пам’яті: “Монтігомо Яструбиний Кіготь”.

  • Елінор Портер цікаві факти

    Елінор Портер цікаві факти з життя та творчості відомої американської дитячої письменниці і романістки викладені в цій статті.

    Елінор Портер цікаві факти

    Народилася майбутня письменниця 19 грудня 1868 в містечку Літтлтон, штат Нью-Гемпшир в родині багатого аптекаря. З дитинства Елінор виховувалася в пуританському дусі і співала в церковному хорі.

    Вона Була досить хворобливою дитиною, тому вчителі в початкових класах приходили до неї додому.

    Завдяки своїм вокальним даним дівчина стала випускницею найстарішого музичного навчального закладу США – Консерваторії Нової Англії.

    У 1892 році Елінор вийшла заміж за Джона Лаймана Портера, бізнесмена з Вермонта, після 10 років жвавого листування.

    Елінор Портер Не могла мати дітей, тому знайшла розраду в написанні історій для дітей та допомоги сирітським притулкам.

    Перші оповідання були опубліковані в жіночому журналі “Домашній співрозмовник” і нью-йоркському тижневику.

    У 1907 році було опубліковано її першу повість під назвою “Проти течії: історія Маргарет”.

    Найзнаменитіша повість Еленор Портер – ” Полліанна “. На Бродвеї було поставлено однойменну п’єсу, яка пройшла з великим успіхом.

    Відома американська актриса, зірка німого кіно Мері Пікфорд, за право екранізувати роман заплатила його авторці чималу на той час суму. Роман “Полліанна” захопив читачів настільки, що на адресу Елеонор Портер посипався шквал листів з проханнями розповісти, що сталося з головною героїнею роману далі.

    Примірник роману “Поліанна” Елеонор Портер подарувала своїй бабусі Меріон на знак великої пошани і вдячності за ті поради, які письменниця отримала від неї у дитинстві. Цей примірник тепер дбайливо зберігається в одній із найбільших бібліотек світу – Бібліотеці Конгресу США.

    До числа найбільш популярних творів відносять – “Просто Девід” 1916 року, “Шлях до згоди” 1917 року, “Про гроші, гроші” 1918 року, “Світанок” 1919 і “Мері-Мерайя” 1920 року.

    Померла письменниця 21 травня 1920 року. У “Нью-Йорк таймс” був написаний некролог під коротким заголовком “Померла автор Поліанни”.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Елінор Портер.

  • Цікаві факти про водорості

    Цікаві факти про водорості для дітей і дорослих допоможуть дізнатися багато нового. Водорості виконують незамінну функцію для всього світу, який існує як під водою, так і на суші.

    Цікаві факти про водорості

    Водорость – одноклітинна рослина, яка може рости навіть у вашому басейні при відповідних умовах. В основному водорості зустрічаються в морських і прісноводних водах.

    Існує більше 20 000 видів водоростей.

    У багатьох країнах Сходу, морські водорості – це поширений продукт харчування. Їх вживають у їжу в такій же кількості, як ми вживаємо картоплю. Середньостатистичний японець вживає близько 10 кг водоростей на рік.

    Найбільший представник даних нижчих рослин – Ламінарія. Вона може досягати більше 60 м в довжину.

    Динаміт – це “інгредієнт” для створення вибухового пристрою. Однак, мало хто знає, що сам він виготовляється з водоростей, тільки скам’янілих.

    Водорості важливі для людини з точки зору їжі і медицини.

    Водорості – головне джерело харчування для риб.

    Океани покривають 71% поверхні Землі; і виробляють 71% кисню. Але деякі вчені вважають, що водорості виробляють 87% кисню.

    У деяких регіонах Індійського океану поверхня води освітлюється навіть вночі. Світло настільки яскраве, що навіть можна прочитати газету. Це світло виробляється крихітними морськими водоростями, дінофлагеллятами. Іноді освітлювана поверхня досягає діаметра в 1,5 км.

    Водоростям належить рекорд перебування на найбільшій глибині серед фотосинтезирующих організмів. Найчастіше Водорості мешкають на глибині близько 30 метрів, поодинокі види можуть опускатися і до 200 м. Але в 1984 році була знайдена кораллінова червона водорість, яка мешкала на глибині 268 метрів.

    Водорості використовуються в багатьох очисних спорудах, що скорочує застосування небезпечних хімікатів. Також вони використовуються деякими електростанціями для зменшення викиду вуглекислого газу.

    Водорості мають хлорофіл і можуть виробляти власну їжу під час процесів фотосинтезу.

    Червоні водорості є важливою частиною коралових рифів. Червоні водорості рідко зустрічаються серед звичайних водоростей, оскільки вони можуть включати до складу клітинних стінок карбонат кальцію, що робить їх більш стійкими і довгоживучими.

    Цікаві факти про бурі водорості

    Їстівна бура водорість з Азії (Ундарія периста), що з’явилася біля берегів США, заполоняє водний простір, призводить до вимирання тварин і псує кораблі і причали. Ундарія перисту ми знаємо як вакаме.

    Бурі водорості в основному зустрічаються в приливних зонах помірних і полярних морів, але деякі з них також мешкають глибоко в океані. Серед бурих водоростей можна зустріти самі великі і складні водорості, такі як гігантська ламінарія і вільно плаваючий бур’ян саргасс.

  • “Екзамен” Грінченко скорочено

    “Екзамен” Грінченко короткий зміст (переказ) оповідання ви можете прочитати за 7 хвилин.

    “Екзамен” Борис Грінченко скорочено

    У Тополівській школі має відбутися екзамен, на якому повинен бути член ради шкільної. В школі до цього всі готувалися, і молодий вчитель, і сторож Кирило Криворукий. Разом вони мазали глиною підлогу, білили стіну, адже приміщення школи – це стара маленька хатка, яку волость віддала на школу.

    Учням наказали обережно ходити, щоб не пошкодити свіжий ремонт. Шкільні парти були в жахливому стані, їх не раз ремонтували, ці парти позбивано було гвіздками й клинцями. Та й в учительському стільцеві був потрібний ремонт.

    Стільців було мало, тому ще два стільці було взято в батюшки і в волості – для самого батюшки й “члена”.

    Школярі прийшли на екзамен одягнені по-празниковому: мало не на всіх були новіші свитки, а то й чумарки, босих не було.

    Сторож востаннє витирав вікна, батюшка та вчитель боялись за учнів, хотіли щоб всі здали екзамен.
    Школярі теж переживали за екзамен, боялися члена шкільної ради, думали страшний він чи ні, намагалися розпитати про нього у вчителя Олексія Петровича.

    Учитель намагався впевнити, що страшного в “тому панові” нічого нема. Найменші учні питали чи не битиме їх пан, якщо вони не будуть відповідати на його питання.

    Деякі учні повторяли вивчене, всі хотіли отримати “свідоцтво”. Один маленький хлопчик, так злякався пана, що хотів втекти додому.

    Було половина десятої і батюшка наказав учням займати свої місця.
    Прочитали молитву, посідали. Вчитель та батюшка, поділивши школярів, почали дещо перепитувати їх, перебиваючи один одному. Але діло не ладналося: і вчителі, і школярі були стурбовані.
    Якось минула година, а члена ради не було і дітей відпустили на вулицю, деякі продовжували повторяти. Батюшці надокучило ждати, і він пішов додому, попрохавши зараз же прислати по його, скоро приїде член.

    Минуло ще кілька годин, але члена шкільної ради так і не було. Нарешті, години в три він приїхав, всі учні зайшли до класу, повернувся батюшка.
    Маленький школярик, що хотів утікати від пана, ще більше заліз у куток і ввесь зігнувся, – неначе якось хотів сховатись. У багатьох перехопило дух.

    Двері відчинилися, увійшов член шкільної ради Куценко.

    Пан Куценко років 25-30 був волосним писарем, а жінка його торгувала бакалією. І в писарстві, і в крамарстві йому так пощастило, що через десять років він мав уже свою крамницю в повітовому місті і, потроху посуваючись угору, зробився з писаря значною особою в місті. Недавнечко він був міським головою, а тепер директором повітового банку, що через його ж шахрайства незабаром мав впасти, і разом він – член земської управи і шкільної ради,- тим і їздить він по сільських школах на екзамени яко голова “екзаменаційної комісії”.

    Куценко російський правопис він знав погано, на екзаменах з російської мови любіше мовчав. На екзаменах же з закону божого та з рахунків почувався він вільніше, найбільш як справа доходила до лічби. Арифметику знав добре, возив з собою свій завдачник, де були папірцями й олівцем позначені завдачі, які він звичайно і безодмінно давав рішати школярам. До цього треба додати хіба ще те, що, силкуючись удавати з себе пана, він без жалю нівечив і українську, і російську мову, нехтуючи першу і не знаючи другої.

    Піп, учитель сіли за стіл, а Куценко взяв список учнів і почав викликати учнів.
    Першого учня він запитав “Отче наш, іже єси…”, “Троице”, хлопець дуже нервував, відповідав невпевнено, тому батюшка намагався йому підказувати. Далі учень розповідав про Ноя, і пан Куценко наголосив на тому, що потрібно слухати батьків.

    – То-то!.. Всегда должно слушаться, потому отец обикновенно єсть родитель! – промовля член, удаючись уже до всіх школярів, а ті зо страхом дивились на все, що робилося у їх перед очима.

    Далі Куценко запитував по арифметиці, дав завдання прочитати “Мартышка в старости слаба глазами стала, а у людей она слыхала, что это зло еще не так большой руки, лишь стоит завести очки”… та пояснити як він розуміє цю розповідь. Хлопець відповів на все і Куценко збирався вже його відпускати, але вчитель нагадав, що потрібно перевірити правопис. Хлопець написав на дошці речення, але Куценко знайшов там лише дві помилки, хоча їх було набагато більше.

    Саме таким робом узялися й до другого школяра. Тільки, як дійшли до арифметики, бідолашний ніяк не міг рішити завдачу – даремно направляв його вчитель, даремно підганяв член. Член почав кричати, погрожувати, що подать на вчителя рапорт, так як той не навчив дітей.
    Бідолашний учитель тільки крутивсь на одному місці. Школярі сиділи білі, як крейда.
    Зненацька почулися заводи плачу маленького хлопчика, що хотів утікати від “пана”. Почувши це пан заспокоївся. Екзамен останніх шістьох хлопців, що здавали на “свідоцтва”, відбувся тихо, надто, що всі вони “арихметику” знали, і пан член не мав рації сердитися.

    Нарешті скінчили. Пан член устав. Він вирішував чи екзаменувати школярів першого та другого року. Їх запитали чи вміють вони читати і вирішили закінчити екзамен.

    Пану Куценко потрібно було сказати завершальну промову, він привітав тих хто здав екзамен, а хто не здав наказав вчитися:

    …учітеся, потому шо наука… то-єсть… потому, шо без єї человек тьомний… А арихметику, особливо арихметику, шоб знали. Потому, обикновенно, арихметика – то велика наука!..

    На кінець Куценко сказав, що школа хороша, про це він і доповість “совєту”.

    Учнів відпустили після прочитання молитви. А пан Куценко, учитель пішли до батюшки:

    – Обикновенно треба закусить. Може б того… й водочка?..
    – Так, так… От ми там і протокол екзаменськой подпишем…
    1884.

    Б. Грінченко був одним із перших прозаїків, які показали нестерпне становище сільського вчительства в буржуазно-поміркованому суспільстві. Типові грані життя народної школи відбиті в оповіданні “Екзамен”: тут показано повну залежність учителя від інспекторів-невігласів, з неприхованим осудом розкладається реакційна політика царизму в галузі народної освіти. Вірогідність зображення підтверджується спогадами самого письменника, який учителюючи зазнавав постійних переслідувань з боку шкільного начальства та сільських властей.