Blog

  • “В житах” Косинка аналіз

    “В житах” Косинка аналіз твору

    Новела “В житах” з однойменної збірки засвідчує орієнтацію письменника на стефанівський тип письма. Перед читачами постає лише один “щасливий” день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром і переховувся в житах. Звідси – назва новели. “В житах” – це не лише місце дії, це багатогранний символ, що уособлює в собі й життя селянина, і його ставлення до навколишнього світу, і становлення як людини на землі. Деморалізована ідеологія світлого більшовицького майбутнього призвела до того, що молодий юнак ловить коротку мить і милується життям, але неспокій сидить у серці, бо при думці про розстріл комуніста Матвія Киянчука “до болю робиться сумно”. Саме в житах випадково знаходить Корнія Уляна, вона йшла в сусідське село Чорносливку до матері. Уляна була вимушена через свою бідність стати дружиною гнилищанського багатія Дзюби, але вона досі кохає Корнія Дізіка.

    Закохані сп’яніли від щастя в житах, адже там загубилася їхня доля. Що станеться з ними далі – невідомо. Світовідчуття героя твору сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер.

    Ідея твору – з’ясування сенсу людського існування, адже інколи все своє життя людина чекає на одну мить щастя, а ще наштовхує на думку, що життя кожної миті ставить нас перед вибором, як і героя твору.

    У творі здіймаються Проблеми порушення гармонії між навколишнім та внутрішнім світом, проблема вибору та його наслідків, проблема духовної дезорієнтації в умовах складних громадянсько-політичних процесів.

    Для нього в ту мить жита, “червона хустка Уляни” і він сам – єдине мірило буття на землі, усе інше – потім. Корнію не хочеться згадувати про те, що мучить його совість, а саме розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Він молодий, трохи іронічний (“ми, дезертири,- народ бойовий”, але спраглий до життя. “…Мені хочеться співати, як співають старі, коли згадають молодість, а я ще хочу співати!”).

  • Найменші країни світу

    Деякі держави так малі, що міста перед ними здаються просто гігантами. Вашій увазі представляється найменші країни світу. Ось десять найменших країн.

    Найменші країни світу

    10. Гренада
    Столиця: Сент-Джорджес
    Населення: понад 100 тис. чоловік.
    Валюта: Східно Карибський долар
    Гренада – острівна країна, що складається з самої Гренади і 6 невеликих островів у південній частині Гренади. У 1649-1763 роках була французькою колонією, 1763-1974 роках перейшла вже в руки британської колонії. У 1974 році здобула незалежність. Гренаду також називають “островом спецій”, так як вона є провідним виробником різних спецій таких як кориця, гвоздика, імбир, перець запашний і особливо мускатний горіх, який забезпечує 20% світових поставок. Мускатний горіх зображено на прапорі Гренади. Гренада – другий найбільший виробник мускатного горіха в світі (після Індонезії).
    Гренада знаходиться на південному сході Карибського моря.
    Площа Гренади : 348,5 км2.

    9. Мальта
    Столиця: Валлетта
    Населення: більш 446 тис. чоловік.
    Валюта: Євро
    Мальта – південно-острівна країна Європи, знаходиться в Середземному Морі. Валлетта найменша столиця в Європейському Союзі (площа всього 0,8 км2). Мальта є популярним туристичним місцем з теплим кліматом, численними зонами відпочинку, архітектурними та історичними пам’ятками.
    Площа Мальти : 316 км2.

    8. Мальдіви
    Столиця: Мале.
    Населення: більше 400 тис. чоловік.
    Валюта: Мальдівська руфія
    Мальдіви знаходяться в Південній Азії на південь від Індії. Колись ця країна була колонією Португалії, Нідерландів та Британії. У 1965 році здобула незалежність, 1968 році стала республікою. Мальдіви складаються з 1192 коралових островів. Вона знаменита своїми піщаними пляжами і красивою природою.
    Площа Мальдів : 300 км2.

    7. Сент-Кіттс і Невіс
    Столиця: Бастер
    Населення: 50 тис. чоловік.
    Валюта: Східно Карибський долар
    Сент-Кіттс і Невіс знаходиться в Карибському морі, складається з двох островів: Сент Кітс і Невіс.
    Площа Сент-Кіттс і Невіс: 261 км2.

    6. Ліхтенштейн
    Столиця: Вадуц
    Населення: більше 40 тис чоловік.
    Валюта: Швейцарський франк.
    Ліхтенштейн знаходиться в Західній Європі.
    Площа Ліхтенштейну: 160 км2.

    5. Сан – Марино
    Столиця: Сан-Марино.
    Населення: більше 32 тис. чоловік
    Валюта: Євро
    Сан-Марино знаходиться в Італії
    Площа Сан – Марино: 61,2 км2

    4. Тувалу
    Столиця: Фунафуті
    Населення: більше 10 тис. чоловік.
    Валюта: Австралійський долар, Долар Тувалу
    Тувалу знаходиться в Тихому океані на захід від Австралії.
    Площа Тувалу : 26 км2.

    3. Науру
    Столиця: Ярен.
    Населення: більше 10 тис. чоловік.
    Валюта: Австралійський долар
    Науру також найменша острівна країна в світі. Науру знаходиться в Тихому океані, на схід від Австралії.
    Площа Науру : 21,3 км2.

    2. Монако
    Столиця: Монте-Карло.
    Населення: понад 38 тис. чоловік.
    Валюта: Євро.
    Монако є домом для найбільшого числа мільйонерів і мільярдерів на душу населення у світі. Межує з Францією з 3 – х сторін і з одного боку омивається Середземним морем, Монако найбільш густонаселена країна в світі. Найпопулярніший щорічний захід: гонка Формула 1, з треками, які проходять вулицями міста.
    Монако знаходиться на півдні Європи на березі Лігурійського моря.
    Площа Монако : 2,02 км2.

    1. Ватикан
    Столиця: Ватикан.
    Населення: близько 900 осіб.
    Валюта: Євро
    Найменша країна в світі – Ватикан, знаходиться в Італії, всередині міста Рима.
    Площа Ватикану : 0,44 км2.

  • “Дон Гарсія Наваррський” Мольєр

    “Дон Гарсія Наваррський або Ревнивий принц” (фр. Dom Garcie de Navarre ou le Prince Jaloux), героїчна комедія Мольєра У п’яти актах. Вважається найбільш невдалою п’єсою Мольєра. За життя автора п’єса не видавалася. Перше видання здійснено Лагранжем і Вино в 1682 р в сьомому томі Повного зібрання творів Мольєра.

    “Дон Гарсія Наваррський” головні герої

    – Дон Гарсія Наваррський, принц Наваррский, закоханий в донну Ельвіру
    – Донна Ельвіра, принцеса Леонська
    – Дон Альфонс, принц Леонский, що приймається за принца Кастильского, дона Сільва
    – Донна Інеса, графиня, закохана в дона Сільва
    – Дон Морега, викрадач Леонського престолу, закоханий в донну Інесу
    – Еліза, довірена донни Ельвіри
    – Дон Альвар, довірений дона Гарсіа, коханий Елізи
    – Дон Лопе, довірений дона Гарсіа, закоханий в Елізу
    – Дон Педро, конюший Інеси
    – Паж донни Ельвіри

    “Дон Гарсія Наваррський” скорочено

    Дія відбувається в Асторозі, іспанському місті в королівстві Леон, на тлі боротьби за Леонский престол. Принц дон Гарсія Наваррский закоханий в донну Ельвіру, і вона відповідає йому взаємністю, але ревнива вдача принца бентежить її. Раз за разом дон Гарсія шукає зустрічі з донною Ельвірою, щоб визнати свою слабкість і просити вибачення, але раз за разом їх зустріч закінчується новим нападом ревнощів.
    Дон Сільва звільняє Леон від влади дона Морега і в нагороду повинен отримати руку донни Ельвіри. Але виявляється, що під маскою дона Сільви переховувався дон Альфонс, брат донни Ельвіри. Дон Альфонс бере в дружини донну Інесу, а дон Гарсіа отримує руку донни Ельвіри, яка змирилась з його ревнощами.

    Історія створення “Дон Гарсія Наваррський”

    У 1660 р Мольєр позбавляється сцени в Пті-Бурбон, деякі з акторів, що залишилися без роботи, покидають трупу, щоб продовжити кар’єру в театрі Бургундський готель. Сам Мольєр, переситившись успіхом в фарсовому репертуарі, знову вирішив спробувати себе в героїчному амплуа. Для нового спектаклю Мольєр складає нову п’єсу в іспанському стилі, роботу над якою він почав двома роками раніше, використавши в неї сюжет п’єси італійця Джачинто Андреа Чіконьіні “Щасливі ревнощі принца Родріго”, яка, у свою чергу заснована на п’єсі “Дон Гарсія Наваррський” невідомого іспанського автора.

    Прем’єру грають 4 лютого 1661 на сцені театру в Пале-Рояль в Парижі, яку Людовик XIV надає трупі Мольєра замість зруйнованого театру в Пті-Бурбон. Постановка закінчується повним провалом. Мольєр, ставлячи героїчну комедію, заступає на територію Бургундського готелю, але при цьому в акторській грі і декламації відмовляється від високого стилю, яким пишалися актори Бургундського готелю. Преціозний стиль п’єси, олександрійський вірш, розлогі монологи, одноманітна інтрига і відсутність динаміки в розвитку дії суперечать природній грі, запропонованої Мольєром.

    Спектакль витримав лише 7 показів, зібравши при цьому рекордно низькі для театру Мольєра збори (третю виставу 8 лютого зібрав 168 ліврів, а на останньому спектаклі 17 лютого збори склали лише 70 ліврів проти 600 на прем’єрній виставі 4 лютого). 29 вересня 1662 “Дон Гарсія Наваррський ” було зіграно для королівського двору в Пале – Рояль, 29 вересня 1663р. в Шантійиі і в жовтні того ж року двічі у Версалі. Наступне подання цієї п’єси Мольєра відбулося тільки 26 лютого 1871 на сцені театру Комеді Франсез.

    Кращі фрагменти тексту з “Дона Гарсія Наваррського” Мольєр пізніше включив у свої комедії “Мізантроп”, “Тартюф” і “Амфітріон”.

  • “Кобзарю…” Ліна Костенко

    Вірш “Кобзарю…” Ліни Костенко побудований у формі діалогу автора з Кобзарем. У чотирьох строфах Ліна Костенко розповідає своєму попереднику з дев’ятнадцятого століття Т. Шевченку про нелегку епоху, “оцей двадцятий невгомонний вік”.

    “Кобзарю…” Ліна Костенко

    Кобзарю,
    знаєш,
    нелегка епоха
    оцей двадцятий невгомонний вік.
    Завихрень – безліч.
    Тиші – анітрохи.
    А струсам різним утрачаєш лік.

    Звичайні норми починають ст? аріти,
    тривожний пошук зводиться в закон,
    коли стоїть історія на старті
    перед ривком в космічний стадіон.

    Вона грудьми на фініші розірве
    Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
    І, невагома, у блакитній прірві
    відчує врз вагому самоту.
    І позивні прокотяться луною
    крізь далі неосяжно голубі…

    А як же ми, співці краси земної?
    Чи голоси у нас не заслабі?
    Чи не потонуть у вітрах простору?
    Чи сприймуть велич нової краси?..

    Тарас гранітний дивиться суворо:
    – А ви гартуйте ваші голоси!
    Не пустослів’ям, пишним та барвистим,
    не скаргами,
    не белькотом надій,
    не криком,
    не переспівом на місці,
    а заспівом в дорозі нелегкій.
    Бо пам’ятайте,
    що на цій планеті,
    відколи сотворив її пан Бог,
    ще не було епохи для поетів,
    але були поети для епох!

    Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

    Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Кобзарю…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

  • “І все таки до тебе думка лине” жанр

    І все-таки до тебе думка лине

    І все-таки до тебе думка лине,
    Мій занапащений, нещасний краю,
    Як я тебе згадаю,
    У грудях серце з туги, з жалю гине.
    Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
    А тяжчого від твого не видали,
    Вони б над ним ридали,
    Та сором сліз, що ллються від безсилля.
    О, сліз таких вже вилито чимало, –
    Країна ціла може в них втопитись;
    Доволі вже їм литись, –
    Що сльози там, де навіть крові мало!

    “І все таки до тебе думка лине” жанр

    Жанр вірша “І все таки до тебе думка лине” : громадянська лiрика

    Входить до циклу “Невільничих поезій”.

    Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого “занапащеного, нещасного краю” , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи.

    Ідея “І все таки до тебе думка лине”:
    О сліз таких вже вилито чимало,-
    Країна ціла може в них втопитись;
    Доволі їм вже литись,-
    Що слози та, де навіть крові мало… –
    Це заклик до дії за визволення рідного краю.

    Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна “ридати” над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак “соромиться” сліз, що ллються від безсилля.

    Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє “твердий і мужній тон”(М. Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.

    Написаний у 1895р.

    “І все таки до тебе думка лине” мотив Туги за Батьківщиною відчувається в кожному рядку.

    Патріотичний мотив вірша “І все таки до тебе думка лине” – один з найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими попу­лярними серед частини української інтелігенції. Детальний Аналіз вірша “І все таки до тебе думка лине” підтверджує ще і пояснює чому жанр вірша саме такий.

  • Що таке рецептори?

    В даній статті ви дізнаєтеся визначення терміну ” Рецептори ” та їх класифікацію.

    Що таке рецептори?

    Система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається Аналізатором, або сенсорною системою.

    Вчення про аналізатори розробив Павлов (ввів термін у 1909 році).

    Кожен аналізатор складається з трьох основних частин:

      Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори). Провідної (чутливі нервові шляхи). Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку).

    Рецептори це – чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси.

    Групи рецепторів:

    – зовнішні

    – внутрішні

    До зовнішніх рецепторів належать : слухова, зорові, нюхові, смакові, дотикові.

    До внутрішніх рецепторів належать – рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату.

    Дистантні рецептори – ті, що отримують інформацію на певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові).

    Контактні рецептори – рецептори, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з ними (дотикові).

    Залежно від природи подразнення рецептори поділяють на:

    – Механічні – які збуджуються при механічному подразненні звуковою хвилею (слухові), дотиком, тиском (дотикові);

    – Хімічні – рецептори смаку, нюху;

    – Світлові – рецептори ока, температурні, рецептори положення тіла і його частин у просторі (у м’язах, суглобах, зв’язках, внутрішньому вусі).

    За внутрішньою будовою рецептори бувають:

    – Найпростішими, що складаються з однієї клітини;

    – Високоорганізованими, що складаються з великої кількості клітин, що входять до складу спеціалізованого органу чуття.

  • “Незнайома” Блок аналіз вірша

    Аналіз вірша “Незнайома” Блок

    Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш ” Незнайома “, що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста:

    Щовечора над ресторанами,
    Де шал гарячий не приглух,
    Правує окриками п’яними
    Весни хмільний і тлінний дух.

    Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про “пияк з очима кроликів”, про безвихідь і дикість життя.

    А в небі, все схопивши позирком,
    Байдуже скривлюється диск.

    Конфлікт у вірші О. Блока “Незнайома” подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії – це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану.

    Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка.

    Вона повільно йде між п’яними,
    І все зажурена, одна,
    Духами дишачи й туманами,
    Сідає мовчки край вікна.

    Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома – загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з “нетутешнього” світу, тому ліричний герой бачить “берег зачарований і чарами пойняту даль”. Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти.

    Отже, вірш “Незнайома” – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину.

    Віршовий розмір “Незнайома” Блок

    Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)

  • “Чайка на крижині” Л. Костенко

    Вірш Ліни Костенко “Чайка на крижині” складається з п’яти частин. В цій стаття наведені 2 частини “Крила” та “Крига на Одрі”.

    Ліна Костенко “Чайка на крижині”

    “Крига на Одрі”

    В цьому році зима не вдягала білої свити.
    Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
    Пошукала, поплакала… Що ж робити? –
    Бідувала в старій із торішніх зів”ялих трав.

    Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
    Сперечалася з морем, несла сум”яття вітрів.
    Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
    Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

    Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
    Лід кришився, б”ючись об каміння берегове…
    І нарешті по Одрі – темній, широкій –
    На останній крижині самотня чайка пливе.

    – Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
    Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
    А крижина тонка. А крижина майже прозора…
    Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

    Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
    затріщить і відломиться… Піде вода кругами…
    – Дивна людино! Я ж маю крила,
    Нащо крилатим грунт під ногами?

    КРИЛА А й правда, Немає поля, крилатим грунту не треба.
    То буде воля. Землі немає, Немає пари, То буде небо. То будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина…
    А як же людина?
    А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає.
    А крила має.
    А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
    а з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи.
    У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії,
    або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає…
    А крила має, А крила має!

  • “За городом качки пливуть” аналіз

    “За городом качки пливуть” Аналіз – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.

    “За городом качки пливуть” аналіз пісні

    Тема “За городом качки пливуть”: зображення різної долі під час сватання бідних і багатих дівчат.

    Ідея: засудження соціальної нерівності, яка є перешкодою до щасливого подружнього життя, возвеличення справжньої дівочої краси.

    Основна думка “За городом качки пливуть”:

    1) любов – почуття, на яке не повинні впливати гроші, матеріальний стан закоханих;

    2) Нащо мені на подвір’ї / Воли та корови, / Як не буде в моїй хаті / Любої розмови!

    Жанр: соціальна, родинно-побутова пісня, інтимна лірика.

    Композиція “За городом качки пливуть”

      Експозиція: Вбогі дівки заміж ідуть, / А багаті плачуть. Зав’язка: Чи чула ти, дівчинонько, / Як я тебе кликав, / Через твоє подвір’ячко / Сивим конем їхав?. Кульмінація: Нащо мені на подвір’ї / Воли та корови, / Як не буде в моїй хаті / Любої розмови. Розв’язка: Оце вдова своїй доні / Весілля справляє.

    Художні засоби “За городом качки пливуть”

      Протиставлення: “Вбогі дівки заміж ідуть, / А багаті плачуть. / Вбогі дівки заміж ідуть, /А багаті дівки сидять”. Повтори: “Вбогі дівки заміж ідуть”, “А багаті…”, “Нехай знають…” Риторичне запитання: “Чи чула ти, дівчинонько?..”. Риторичні оклики: “Темна нічка – петрівочка – / Вийти боялася!”, “Бо я хлопець молоденький / Не зрадив нікого!”, “Хоче собі багатую / Невістку шукати!”, “Як не буде в моїй хаті / Любої розмови!”. Епітет: “люба розмова”. Метафора: “скрипка витинає”. Звертання: “Чи чула ти, дівчинонько?”, “Ой не бійся, дівчинонько…”.

    “За городом качки пливуть” – родинно-побутова пісня, побудована на протиставленні та діалозі парубка й дівчини. Народна мораль утверджує думку про те, що пару собі треба обирати з любові, а не за багатство, статки. Хоч кожна мати хоче для сина “королівни”, а собі багатої невістки, син прислухається до свого серця і сватає доньку бідної вдови, бо “нащо мені на подвір’ї воли та корови, як не буде в моїй хаті любої розмови!” Пісня трохи задерикувата, з уживанням прийому паралелізму (качки пливуть – вбогі заміж ідуть, каченята крячуть – багаті плачуть).

  • “Конотопська відьма” характеристика Явдохи Зубихи

    Образ Явдохи Зубихи – уособлення у повісті “Конотопська відьма” нечистої сили. Поява подібної героїні підкреслює комічність ситуації, допомагає яскравіше висвітлити якості характеру сотника, писаря та інших. Характеристика Явдохи Зубихи з цитатами наведена в цій статті.

    Явдоха Зубиха характеристика “Конотопська відьма”

    Явдоха Зубиха – престарезна мешканка Конотопу, відьма вроджена. Вона стара-стара вдень, вночі – молода. Вміє на всіх наводити ману. Розумна, мудра, з гарним почуттям гумору. Її відьма кування допомагає як їй самій, так і односельчанам. Та далі ми бачимо, що де знайдеш, там і втратиш. Вона свої сили направляє на добрі справи, але на зло відповідає злом. У Явдохи є головний відьмацький атрибут – чорний кіт. Вона доїла худобу, була знахаркою, не тонула у воді – всі ці риси мають за основне джерело фольклор.

    Портрет і зовнішність Явдохи:

    “…Вона вже і тоді така стара була, як і теперечки, так, що, коли б не забрехати, було їй літ п’ятдесят зроду. І кажуть про неї люди, що вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє; а у саму глуху північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп’ять стане стара, як була учора. Так вона як помолодіє, то й надіне білу сорочку і коси розпустить, як дівка, та й піде доїти по селу коров, овечат, кіз, кобил, собак, кішок, а по болотам жаб, ящериць, гадюк. Уже пак така не здоїть, кого задумала! Хоч і ні за що і нічого нема, то вона таки візьме своє”.

    Риси характеру Явдохи Зубихи:

      рішучість і винахідливість; підступність і хитрість; розумність і обізнаність у справі ворожіння; вміння “ощасливити” людей; здатність до помсти і покарання; улесливість і користолюбство.

    Цитатна характеристика відьми Явдохи Зубихи

    “Приперли й ту, відопхали човном до паль, підв’язали вірьовками, підняли догори… плюсь! Як об дошку, так наша Явдоха об воду і не порина, а як рибонька поверх води, так і лежить, і бовтається зв’язаними руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: “Купочки-купучі, купочки – купоньки!”. Увесь народ так і жахнувсь… “От відьма, так, так!”.

    “Враг рода человіческого; Явдоха Зубиха, великоіменитаявідьма преславної слободи Конотопа. Вона і до убитку тебе препроведе; вона і глумленіє над ними вчинила, похитивши в нас двері; вона превратила гнусообразную твою Паню Солоху – нехай здорова буде! – замість ліпообразної пани Олени і одружила тебе з нею; вона, вона, всьому злу суть і вина, і причина, і предмет”

    Пістряк про Явдоху:

    “Несумнітельно сія баба суть от баб єгипетських. Вона єхидна прелюта, похитила дождевиє каплі і скри у себе у чванці або у іному місцеві”.

    “…Так прудко плава, як тая щука, тільки попереду і позаду хвиля устає, бо звісно, як відьма плава: вже так не по-нашому”.

    “Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї, усяк хоче тусана або запотиличника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику”.

    “…Вона є природжена відьма, що і у воді з каменюками не тоне, і дощі з неба краде, і мару на людей насила”.

    “А що Зубисі досталося, так нехай бог боронить! Поки пан Халявський Був конотопським сотником, так пожила у розкоші. Був їй і батрак, була й наймичка, від сотника панщиною приставлена, і на ралець ходили до неї люди зараз після сотнички, і ніхто не смів її по йменню: Семеновна або пані Зубиха. …Як же пана Халявського змінили, так і на неї увесь мир плюнув. Та вона таки швидко зачахла, зачорніла і скоро дуба дала. Та ще не зараз і вмерла. Що вже страждала! Умира і не вмира, і руками, і ногами не двига, а стогне на всю хату, так що і на вулиці чути було… Нікуди її по-людськи поховати; виволокли за село, зарили низь у яму, прибили осиковим кілком та зверху і заплішили, щоб ще не скочила. Собаці собача смерть!”

    Цитати Явдохи Зубихи “Конотопська відьма”

    “Ось де я була: отсе достала горщик з хмарами, де було заховала їх на тридев’ять рік, так отсе пан конотопський сотник присилував мене повипускати хмари і дощ пустити”.
    “От вона зараз шатнулась, достала каганець, піднесла до кота, тернула його проти шерсті, так іскри з нього і посипали…”
    “А кіт що є духу нявчить, а далі аж на ноги устав та потягнувсь і засвітив очима ще дужче, чим каганець у хаті палав… Тут Явдоха мерщій у жлукти і полізла… а як вилізла, так стала дівкою! Та й дівка ж немудра? І молода, і хороша, і чорнява, і ще, мабуть, красивіша від чернігівської протопопівни!”
    “…Поки вражу щуку зопинила, поки її замовила, щоб даласи здоїти, аж і крикнув перший півень, та хоч він нам не страшний, та усе-таки треба було поспішати, щоб не заспівав другий, тоді б так на вулиці простяглась…”
    “Ой, лишенько! Ой, рятуйте! Ой, біда! – став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись… Пан Пістряк і козацтво кинулось до нього, що йому так сталося? Аж він шелесть… піднявся догори і полетів, як птиця, усе – таки, кричачи що є голосу…”
    ” Пан Забрьоха притулив тую виделочку до серця панни хорун-жівни… вона зараз спросоння і заговорила і каже: “І вже мені пан Халявський… плюю на нього. Микиточку, мій голубчику! Де ти? Прибудь до мене: хоч би я на тебе подивилась…””
    “Тільки таки що Уласович заніс ногу, Явдоха як свисне, як цмокне!.. днище піднялося угору, на ньому пан сотник верхи, а ззаду підсіла Явдоха, та знай веретеном поганя та цмока, та приговорює, мов на кобилу, і піднялися під самі небеса!”