Blog

“Русалонька із 7-В” аналіз – тема, ідея, сюжет, композиція, характеристика Софійки.

“Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських” аналіз

Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю.

Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості.

Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин.

Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою.

Експозиція: У квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі

Зав’язка: Під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі.

Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли.

Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський.

У книзі “Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських” Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу – писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною.

Головна героїня книги – чуйна до людей, кмітлива Софійка – розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час.

Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач “Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських”, глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами.

Софійка – героїня книги “Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських”.

У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила допомогти йому.

Ганс Крістіан Андерсен ” Нове вбрання короля ” скорочено читати на українській мові Ви можете разом з дітьми.

“Нове вбрання короля” скорочено

Король деякої держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому нове плаття з настільки тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши деякий час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королю “невидиме плаття”.

Король і його придворні помічають, що самі не в змозі побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не уславитися дурнями. Таким чином, король ходить голяка, і всі захоплюються його новим чудовим костюмом. Лише маленький хлопчик, який спостерігав за цим видовищем, викриває короля, крикнувши йому вслід фразу, що стала згодом крилатою:

“А король-то голий!”

Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося. Хитрі обманщики, які вже встигли отримати від короля золото, втекли з міста.

Адам Бернард Міцкевич – польський поет, політичний публіцист, діяч національно-визвольного руху. Хронологічна таблиця життя і творчості Адама Міцкевича викладена в цій статті.

Адам Міцкевич хронологічна таблиця

24 грудня 1798 народився на хуторі Заосьє поблизу міста Новогрудка (Литовська губернія) у родині збіднілого шляхтича.

1812 – помер батько, залишивши сім’ю у скрутному становищі.

1807-1815 – навчання в домініканській школі при Новогрудському храмі Михайла Архангела.

1815 – поступив у Віленський університет.

1817 – брав участь у створенні та діяльності патріотичних молодіжних гуртків филоматов і філаретів, написав програмні вірші (“Ода до юності”).

1819-1823 по закінченні університету служив учителем в Ковно.

1823, жовтень – заарештований у Вільні і поміщений у в’язницю

1824 – випущений з в’язниці в квітні на поруки. У жовтні був висланий у вигнання з Литви.

1824 – 1829 пробув в Росії: Санкт-Петербург, Одеса, Крим, Москва

1829 – виїхав з Петербурга за кордон. Жив у Німеччині, Швейцарії, Італії.

1832 – оселився в Парижі, співпрацював з діячами польської та литовсько-білоруському еміграції, займався політичною публіцистикою.

1834 – одружився на Цілині Шимановській, яка народила йому 6 дітей

1839-1840 викладав латинську літературу в Лозанні.

1840 став першим професором слов’янської словесності в Колеж де Франс.

1841 підпав під вплив проповідника польського месіанства Анджея Товяньского.

1845 – за пропаганду товянізма французький уряд 1845 усунув Міцкевича від читання лекцій.

1852 – був відправлений у відставку.

1855 – Міцкевич овдовів, і восени поїхав до Константинополя, маючи намір організувати Новий польський, а також єврейський легіон для допомоги французам і англійцям в боротьбі з Росією.

26 листопада 1855 – заразившись холерою, помер.

У 1890 році прах Міцкевича був перевезений з Парижа до Кракова і поміщений в саркофаг у Вавельському кафедральному соборі.

Вірш СВІТЛИЙ СОНЕТ Ліни Костенко – це історія кохання без взаємності.

СВІТЛИЙ СОНЕТ Ліна Костенко

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

“Світлий сонет” Ліна Костенко аналіз

Світло – це ранок життя, юність, це пробудження першого кохання. Проте для молодої героїні перше кохання виявилося непростим, без взаємності.

Нерозділене кохання супроводжують щастя і печаль вод­ночас. Сімнадцятирічна дівчинка ридає – для неї це велика трагедія, лірична героїня – досвідчена жінка, яка осягнула науку почуттів, мудро стверджує: “все як слід”. На пере­тині цих полярних поглядів виникає легкий сумовитий усміх, який пронизує вірш. Злива почуттів жінки характеризується словами на означення горя – “сумна”, “печаль”, “ридає”, “сльо­зи”, “неприємність”. Лірична героїня по-іншому, з висоти життєвого досвіду оцінює нерозділене кохання – вона певна, ще душа дівчинки вивищилась, стала незмірно багатшою, пережила глибоке емоційне очищення, тому й використовуєть­ся відповідна лексика: “це ще не сльози”, “пощастило дівчинці”. Попереду в неї справжні випробування, тривоги, гіркі розчарування, але це невідомо юнці, яка пережимає пер­шу поразку в почуттях так болісно і безпосередньо. Моло­денька “вишенька” через страждання і смуток доторкнулася до світлого людського почуття, пізнала його силу і красу.

Лірична ж героїня по-іншому, з висоти життєвого досвіду оцінює нерозділене кохання – вона певна, що душа дівчинки стала багатшою. Попереду в неї справжні випробування, тривоги, розчарування, але це невідомі юнці, яка переживає першу в житті поразку.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша СВІТЛИЙ СОНЕТ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Цікаві факти про Антарктиду, про її відкриття викладені в цій статті.

Антарктида: цікаві факти

Антарктида – найпівденніший континент Землі. Антарктида розташована в Антарктичному регіоні Південної півкулі, майже повністю на південь від полярного кола, в оточенні Південного океану. Антарктида – п’ятий найбільший континент в після Азії, Африки, Північної Америки та Південної Америки ( Площа: 14,000,000 км2). Вона майже в два рази більше Австралії. Близько 98 % Антарктиди покрито льодом.

1. Найнижча температура ( за всю історію на Землі) була зафіксована в Антарктиді: -89,2 °C (-128,6 °Ф) 21 липня 1983.

2. Антарктида – самий сухий континент; вона вважається пустелею. Опадів дощу і снігу буває мало. Через холодний клімат, лід майже не тане.

3. Лід в деяких місцях може бути з товщиною більше 4 км. Айсберги в Антарктиді утворюються в результаті відколу (обламування) льодовиків. Якщо крижаний покрив Антарктиди розтане, світові океани піднімуться на 60-65 метрів.

4. Близько 70% прісної води Землі знаходиться у крижаній шапці Антарктиди.

5. У Антарктиді немає держав. Континент регулюється міжнародним договором ( Договір про Антарктику ) .

6. Доменне ім’я Антарктиди – .aq

7. Антарктида не має постійних жителів. Але є тимчасові жителі в науково-дослідних станціях, які розкидані по всьому континенту (близько 1-5 тис. людей).

8. Антарктида – найкраще місце у світі, щоб знайти метеорити.

9. Один з найбільших айсбергів (можливо, найбільший айсберг) відколовся з льодового шельфу Росса в Антарктиді в 2000 році. Довжина: 295 км, ширина: 37 км, з площею поверхні 11000 кв. км над водою (без урахування льоду під водою).

10. Тільки близько 0,4 % Антарктиди не покрита льодом.

11. Антарктида є єдиним континентом, де немає мурах.

12. Антарктида – найвищий континент Землі, середня висота поверхні континенту над рівнем моря становить понад 2000 м, а в центрі континенту досягає 4000 метрів.

Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і теплішими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80-90 м/сек).

Ви можете додавати цікавинки про Антарктиду, цікаві відомості через форму коментарів.

“Джейн Ейр” скорочено на українській мові Ви можете прочитати за 10 хвилин.

Бронте Ш. “Джейн Ейр” скорочено читати

“Джейн Ейр – класичний роман Шарлотти Бронте, про непросту долю сироти із сильним, незалежним характером, про її дитинство, дорослішання, пошук свого шляху й подоланні перешкод, що встають на цьому шляху.

У цей день Джейн Ейр навіть і думати не варто про прогулянку: вітер нагнав хмари, які в кілька миттєвостей вибухнули крижаним зимовим дощем. Залишалося тільки пробратися в бібліотеку, де затишно потріскує вогонь каміна, залізти на підвіконня, засунути важкі штори і полинути разом з сером Томасом Бьюїком і його птахами до таємничих берегів Норвегії.

Міс Джейн Ейр десять років. Будучи зовсім крихтою, вона втратила батька і матір. Тепер сирота живе в багатому маєтку своєї тітки по материнській лінії – вдови місіс Рід. Крім Джейн, в будинку також виховуються рідні діти місіс Рід – Еліза, Джон і Джорджіан. І всі вони ненавидять маленьку Джен Ейр.

Покійниця-мати всупереч волі заможного батька вийшла заміж за бідного пастора. Через рік після народження дочки пастор Ейр помер від тифу, заразившись небезпечною недугою під час візитів в будинки бідняків. Тиф передався його дружині, так що в недалекому майбутньому вона пішла за чоловіком, залишивши маленьку дочку під опікою дружини свого без часу покійного брата.

Тепер кожен день маленької Джейн доводиться вислуховувати докори тітки, терпіти приниження і побої братів і сестер. І навіть прислуга дивиться на крихту Ейр зверхньо. Щогодини Джейн нагадують, що вона знаходиться в будинку рыдны по величезній милості, в іншому випадку її долею стали б голод, холод і злидні.

Серед всіх мешканців маєтку Гейтсхед найбільшим ворогом Джейн Ейр був її кузен Джон. Цей чотирнадцятирічний телепень не упускав можливості образити сирітку і дати слабкый дівчинці ляпаса. У цей день Джон, за своїм звичаєм, знову знайшов привід, щоб причепитися до кузини. Не в силах більше мовчати, тендітна Ейр з відвагою накинулася на свого мучителя. В ході нетривалої бійки перемогу, звичайно ж, здобув Джон, а Джейн боляче вдарилася об одвірок. Але ось невдача – місіс Рід немов не помітила рани, що кровоточить на голові Джейн і звинуватила її в нападі на майстра Джона.

За це “негідна дівчинка” була покарана і відправлена ​​в “червону кімнату”. Тут колись помер містер Рід. Всі домашні були переконані, що в покоях і по сей день живе дух померлого господаря, так що в кімнату з побоюванням заходили навіть вдень. Джейн ж виявилися замкнена тут на цілу ніч. За час перебування в кімнаті з дівчинкою трапився нервовий припадок, і вона сильно захворіла.

Місіс Рід викликала чоловіка, який би міг оглянути хвору. Ним став, звичайно, не лікар, який лікував членів сім’ї, а лише аптекар, що викликався для хворої прислуги. Добрий містер Ллойд багато розмовляв зі своєю маленькою пацієнткою. “Чому плакала юна міс? Від болю? Її хтось вдарив? “” Я не маленька, щоб плакати через подряпини, – говорила з розстановкою розумненька Ейр, – Я плакала через те, що глибоко нещасна “.

Завдяки турботам містера Ллойда Джейн була визначена в школу-притулок. Назавжди залишаючи Гейтсхед, Джен не прощається з рідними, тітка Рід наказала племінниці не турбувати їх вранці. Джен це не засмутило: “Вони мені не родичі і не добрі друзі, а вороги. Прощай, Гейтсхед! Я не стану нудьгувати “.

Школа-інтернат, він же Ловудский притулок, не опинився обітованою землею. Вихованки цього похмурого навчального закладу часто були змушені задовольнятися мізерною їжею, вони ходили в однакових коричневих сукнях з грубої тканини, спали по двоє на незручних ліжках, грілися біля сирітського вогню і слухали настанови нудних старих дів. На тлі цього помітно виділялася лише фігура директорки міс Марії Темпль – величної красуні з рисами аристократки. Вона стала справжнім ідеалом для юної Джейн Ейр.

Хоч як би був поганий Ловудский притулок, для Джейн він став справжнім порятунком. Він визволив її з “золотої в’язниці” Гейтсхед, подарував подругу і наставницю, а також озброїв багажем необхідних знань. Провівши вісім років у стінах Ловуду, Джейн Ейр отримала квиток в доросле життя.

Направляючи оголошення в газету, молоденька випускниця ще не підозрювала, що нове місце роботи стане для неї доленосним.

Вісімнадцятирічну Джейн Ейр запросили в багатий маєток Торнфілд. Джейн повинна була займатися вихованням його маленької мешканки на ім’я Адель. Власник Торнфілда і опікун Адель містер Едвард Рочестер бував удома нечасто і більшу частину часу проводив у ділових роз’їздах. Це був смаглявий, міцно збитий чоловік, грубуватий і глузливий, не красень і не ввічливий джентльмен.

Треба сказати, що Джейн також ніколи не могла похвалитися красою. Однак щось невблаганно вабило цих двох людей. Рочестера захоплювали розум, доброта, велична неприступність нової гувернантки, Джейн манила грубувато-добродушна глузливість, життєва мудрість і неканонічність краси господаря. А коли на горизонті з’явилася красуня міс Бланш, що претендувала на роль майбутньої дружини Рочестера, Джейн зрозуміла, що ревнує і закохана.

Усвідомлюючи, що їй, сірій мишці, безглуздо змагатися зі сліпучою Бланш, Джейн всерйоз подумувала про нове місце роботи. Яким же було її здивування, коли містер Едвард Рочестер зізнався їй у своїх почуттях і запропонував стати його дружиною. Джен тут же погодилася вийти заміж за коханого… але щастю пари не судилося статися так швидко.

Коли закохані Джейн і Едвард стояли біля вівтаря, церемонію перервав незнайомець. Він заявив, що цей шлюб не може бути дійсним, тому що Рочестер уже одружений. Захоплений зненацька, Едвард тут же в усьому зізнався.

Виявляється, в юності його одружили на багатій вест-індійській спадкоємиці, приховавши від горе-жениха, що у нареченої спадкова схильність до психічних розладів. Незабаром недуга, на яку була приречена Берта (так звали дружину Едварда), проявилася повною мірою. Молода жінка перетворилася на справжнього монстра. Рочестеру нічого не залишалося, як замкнути чудовисько в кімнатах величезного будинку і зажити новим життям.

Потім Едвард закохався в красуню співачку, яка незабаром кинула свого залицяльника, залишивши йому на пам’ять дочку. Це Адель, учениця Джейн.

Як не благав нещасний наречений пробачити його обман, Джейн була непохитна. Вона не могла залишатися в будинку на правах утриманки. З болем в серці Джейн Ейр залишає Торнфілд і найдорожчу людину на світі.

Після довгих поневірянь Джейн Ейр вдається знову знайти притулок і добрих друзів. Вона знайомиться зі священиком Сент-Джоном Ріверсом і його прекрасними сестрами, починає викладати в сільській школі і вести тихе розмірене і по-своєму щасливе життя. На подив, блакитноокий красень Сент-Джон закохується в Джейн, робить їй пропозицію і запрошує до Індії, куди він прямує в якості місіонера.

Розуміючи, що почуття до Сент-Джона навіть віддалено не нагадують те, що вона відчуває до Рочестера, Джейн благородно відмовляється від пропозиції. А незабаром, за волею долі, вона зустрічається з мандрівником, який виявляється приятелем якогось Джона Ейра, покійного дядька Джейн. Виявляється, містер Ейр довгі роки безуспішно шукав свою племінницю. Перед смертю він заповів свій величезний статок саме їй.

Тепер Джейн несказанно багата. По доброті душевній, вона ділить успадковані гроші між своїми рятівниками – Сент-Джоном і його сестрами.

Весь цей час Джейн не покидають думки про Рочестера. Одного разу вона дізнається, що Торнфілд і його господаря спіткало велике горе. Божевільна затворница маєтку підпалила будинок і загинула під час пожежі. Намагаючись врятувати дружину, Рочестер, отримав важкі каліцтва. Він втратив зір, позбувся кисті руки, частина його тіло покрита шрамами від опіків. Однак для Джейн це не важливо! Вона мчить до коханого, щоб сказати йому “Я тебе люблю!”. Тепер вона готова стати його дружиною.

Едвард і Джейн щасливо живуть в своєму новому будинку. Через кілька років до Рочестера частково повертається зір, і він бачить усмішку свого новонародженого сина.

Народні прикмети про дощ, про його прогнозування, зібрані в цій статті.

Українські прикмети про дощ

Горобці сидять настовбурчившись – незабаром збереться дощ.

Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

Вовча ягода перед дощем особливо пахне.

Червоний місяць – на вітер, блідий – на дощ.

Якщо вранці туман піднімається, утворюючи хмари, – перед дощем, а як припадає до землі – на сонячний день.

Якщо влітку в лісі на горобині багато плодів – осінь буде дощова, мало плодів – передбачається суха осінь.

На Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло – червень буде дощовий і холодний.

Глибокий сніг у січні – будуть дощі влітку.

Якщо у січні часто будуть снігопади та завірюхи, то в липні часто йтимуть дощі.

Якщо 15 лютого випав сніг – на дощову й холодну весну.

Якщо з берези тече багато соку – літо буде дощовим, і навпаки.

Явдоха з дощем – буде літо тепле й мокре.

Купчасті хмари надвечір не зникають – погіршиться погода, задощить.

Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.

Як дуже кумкають жаби, то це прикмета, що буде в скорім часі дощити.

Коли 25 квітня дощ падає, то початок травня буде дощовим.

Як травень з частими дощами, то й літо буде мокре, але обмаль буде у вересні, і навпаки.

Соковито пахтить м’ята – невдовзі збереться на дощ.

Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хмари,- чекай дощу, а коли припадає до землі – буде сонячна днина.

Веселка віщує зміну погоди: вечірня обіцяє гожу, а ранкова – дощову.

Кінець травня дощовий – буде мало фруктів.

Якщо мурашки лазять по землі, а мурашника поблизу немає – через добу збереться на дощ.

Якщо одсиріло в покосах сіно – на дощ.

Риба ловить над водою мошок – на дощ.

Горобці зранку купаються у пилюці – по обіді буде дощ.

Якщо граки пасуться на траві – невдовзі задощить.

Якщо сильно пахнуть квіти жовтої акації, а довкола них густо в’ються комахи – на дощ і негоду.

В усі свербить – буде дощ.

Нема уранці роси – то буде дощ.

Це справді давня і точна прикмета, що перед дощем ніколи не буває роси на траві, на городині.

Як літом заплачуться вікна (роса на вікнах), то це прикмета, що буде дощ.

Як нема на траві чи на дереві вранці роси, – це прикмета, що через день-два буде дощ.

Гуси вилежуються і брьохаються у воді, котру їм заготували, – на дощ.

Корови мало п’ють води, вдень сплять – на дощ.

Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву – назавтра збереться на дощ.

Перед дощем вовна на вівцях м’якшає і випростується.

Розкумкались вдень жаби – чекай дощу.

Мурахи ховаються в гнізда – на грозу або сильний дощ.

Хмари потяглися по небу смугами – буде дощ.

Глухий грім – до тихого дощу, розкотистий – на зливу.

Висока й крута веселка – на вітер, низька й положиста – на дощ.

Ліс без вітру шумить – на дощ.

Ластівки, літаючи низом, граються – на дощ та вітер.

Комарі, мухи та інші комахи набридливі – на дощ і негоду.

Якщо при сході сонця парка духота – під вечір збереться на дощ.

Якщо в тиху погоду шумить ліс – перед грозою.

Листя на деревах повертається верхнім боком донизу – на дощ.

Михайло Глінка хронологічна таблиця життя і творчості російського композитора викладена в цій статті.

Михайло Глінка хронологічна таблиця

1804 20 травня (1 червня) – в селі Новоспасське, Смоленська область, народився Михайло Іванович Глінка в сім’ї відставного капітана

1817 – Михайло вступив в Шляхетний пансіон, який перебував при Головному педагогічному інституті. Тут він посилено займався музикою. Його навчали відомі музичні педагоги – Карл Цейнера і Джон Філд. Навчаючись в пансіоні, Михайло познайомився з О. С. Пушкіним

1823 – Михайло Глінка почав працювати на струнним септетом, адажіо і рондо для оркестру. Також почав писати дві оркестрові увертюри. В цей же рік композитор побував на Кавказі, де ознайомився з етнічною музикою. На її основі створив “Перський хор”

1824 – вступив на службу до канцелярії Ради шляхів сполучення

1829 – Глінка разом з Павліщевим видали “Ліричний альбом”

1830 квітень – композитор побував в Італії та Німеччині. Перебуваючи за кордоном, він написав кілька творів – Секстет для фортепіано, двох скрипок, альта, віолончелі та контрабаса і Патетичне тріо для фортепіано, кларнета і фагота

1833 – під керівництвом німецького теоретика Зігфріда Дена Михайло Глінка вивчав поліфонію і інструментування

1834 – композитор повертається в Росію після того як отримав звістку про смерть батька

1835, квітень – Михайло Глінка обвінчався у церкві з Марією Петровою Івановою, яка була його далекою родичкою

1836 – закінчив оперу “Життя за царя”. У цьому ж році відбулася прем’єра опери

1837 – почав роботу над новою оперою на сюжет поеми “Руслан і Людмила” А. С. Пушкіна

1838, весна-літо – Михайло Глінка провів в Україні. Тут він займався відбором співочих для капели

1839 – Михайло Іванович кидає свою дружину заради Катерині Керн, своєю новою музи.

1840 весна – написав романс “Я помню чудное мгновенье” на вірші Пушкіна і присвятив його Катерині Керн

1841 – почався шлюборозлучний процес Глінки з дружиною

1842 – Глінка залишає Керн

1844 – композитор подорожує по Франції і Іспанії

1845 10 квітня – Глінка дає великий благодійний концерт в Парижі. Перебуваючи в Іспанії він вивчав іспанську фольклор і написав дві симфонічні увертюри

1846 – закінчився шлюборозлучний процес. Решту свого життя Глінка провів у статусі холостяка

1847 – композитор покуштував своє родове село Новоспасское

1848 – Михайло Іванович написав увертюру “Ніч в Мадриді”. Він вирішує покинути Росію і зупиняється в Варшаві. Тут він написав симфонічну фантазію “Камаринская”

1851 – повернення на батьківщину. Викладає спів, готує оперні партії і камерний репертуар

1852 – Глінка знову подорожує по Іспанії і Франції. У Парижі він починає роботу над симфонією “Тарас Бульба”

1854, травень – повернення на батьківщину. Композитор перебуває в Царському Селі, а пізніше переїжджає в Петербург. Почав роботу над написанням мемуарів під назвою “Записки”

1856 – Глінка їде в Берлін і пише музику на церковнослов’янські тематики

1857, 15 лютого – Михайло Іванович Глінка вмирає і був похований на лютеранському кладовищі