Blog

  • Загадки про Плутон на українській мові

    Загадки про Плутон на українській мові можуть бути використані на уроках астрономії. Також для зацікавлення учнів можна використати Цікаві факти про Плутон.

    Загадки про Плутон для дітей

    По порядку всі планети
    Назве будь-який з нас:
    Раз – Меркурій,
    Два – Венера,
    Три – Земля,
    Чотири – Марс.
    П’ять – Юпітер,
    Шість – Сатурн,
    Сім – Уран,
    За ним – Нептун.
    Він вже восьмий йде у нас.
    А дев’ята в нас планета
    Називається… (Плутон)

    ~~~

    Сама далека від Сонця планета, яку і в телескоп побачити нелегко (Плутон)

    ~~~

    Потрібно п’ять годин, щоб світло
    Долетіло до цієї планети… (Плутон)

    ~~~

    Планета ця найменша серед всіх,
    Життя там не було й не буде.

    Власні загадки про Плутон українською мовою Ви можете лишати через форму коментарів.

  • “Каторжна” образ Докії

    Борис Грінченко особливо яскраво зобразив дитячу психологію в оповіданні ” Каторжна “.

    “Каторжна” образ Докії

    Докія, головна героїня оповідання, рано залишилася без матері, яка дуже любила свою маленьку донечку. Батько не балував ласкою свою доньку, а з того часу, як одружився ще раз, дуже рідко згадував про Докію. Зате мачуха ніколи не забувала про падчерку: ледь не з першого дня спочатку давала їй штурханців, а потім почала бити дівчинку. “Принеси дров, почисть горщики, побав малу дитину, послідкуй за худобою”, – тільки й чула Докія від мачухи. Дівчинка була такою забитою й відлюдькуватою, що і мачуха, і батько, і чужі називали її “каторжною”. Люди наче зовсім забули її ім’я. Докія росла неласкавою, ніколи не плакала, нікому не жалілася, мовчки, з-під лоба, наче вовк, поглядала на мачуху, штовхала зведеного маленького братика. Одного разу мачуха побачила, що Докія бавить хлопчика, але кинулася до дітей, закричала на дівчинку, і та більше не няньчила братика. Люди дивувалися з поведінки Докії, але тільки сусідська дівчина Христя одного разу пожаліла каторжну, та у відповідь почула грубощі. Жоден житель села не замислився над причиною такої поведінки. Та й сама Докія не намагалася налагодити хоч якісь стосунки з ровесниками. Єдиною розрадою дівчинки була калина, до якої припадала дівчинка, мов до рідної матінки, співала пісень та плакала. Але ненависна мачуха дізналася про це й безжально зрубала кущ.

    Минув час, Докія виросла, стала в красивою дівкою, на яку заглядалися парубки, але жоден так і не наважився підійти до каторжної, бо “зараз стусанами нагодує”. Та одного разу хлопець із сусіднього села зупинив її, обняв, задивився в її очі, наговорив ласкавих слів – і серце каторжної розтануло. Вона покохала Семена, сподівалася на щастя, але він зрадив Докію, привселюдно висміяв її. Важко уявити, що вона пережила в цю мить. Каторжна ненавиділа зрадника, його коханку, усіх, хто сміявся з її нещастя, і готова була живцем спалити своїх ворогів – і таки запалила хату, стіни якої бачили її приниження. Та в останню мить Докія згадала, що в хаті залишилася маленька дівчинка Санька, яка любила її. І каторжна схаменулася, кинулася гасити вогонь, що вже розгорявся, почала підгортати під себе солому і не помічала, що язики полум’я палили її тіло.

    Борис Грінченко у невеликому оповіданні зумів тонко відтворити психологію зневаженої, затурканої, забитої дитини, яку ніхто не любив. Вона рада була отримати ласку хоча б від маленького зведеного братика, відчути тепло його обіймів, але й тут втрутилася мачуха. Вона систематично вибивала з дівчинки залишки любові до людей, до світу, називала її каторжною, і Докія виросла злою, мовчазною, готовою стусанами відбиватися від усіх, хто зневажає її. Усе життя люди методично вбивали в ній найщиріші почуття, проганяли її, називали каторжною. Але глибоко в душі вона залишалася людяною, адже не змогла допустити, щоб через її необачний учинок загинули невинні душі.

    Оповідання Грінченка – цс вирок бездушності світу, жорстокості людей, усьому тому, що робить душу героїні не просто черствою, а й по-справжньому жорстокою. Та людська природа перемогла в душі Докії, хоча дівчина так і не отримала відповіді на своє останнє запитання: “За що?”.

    Цитатна характеристика Докії з твору “Каторжна”:

    “Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!”

    “Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, – ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли…”

  • Бертольд Брехт “Життя Галілея” історія написання

    “Життя Галілея” – п’єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, один з найзначніших його творів. Перша редакція п’єси датується 1939 роком, друга, суттєво відрізняється від першої, – 1945-м; на думку ряду дослідників, існує і третя редакція, спеціально підготовлена Брехтом до постановки спектаклю в театрі “Берлінер ансамбль” в 1955 році.

    Бертольд Брехт “Життя Галілея” історія створення

    Існує три редакції п’єси “Життя Галілея”.

    У першій редакції (1938–1939) автор підсилює позитивне начало в образі Галілея: відмовляючись від свого вчення, Галілей не зрікається його, а лише відступає під тиском обставин заради наступу в майбутньому. Галілей, не зламаний інквізицією, згодом напише відомі “Бесіди” і цим дасть поштовх для подальшого злету наукової думки. Таке трактування образу і вчинку Галілея містило в собі натяк борцям-антифашистам на необхідність будь-якої, хоч і підпільної боротьби з фашизмом.

    Другу редакцію п’єси про Галілея (1945–1946) Брехт написав у США. Драматург випускає всі моменти, які могли б романтизувати головного героя. Галілей тут життєлюб, для якого кварта свіжого молока значить не менше, ніж наукова істина. Це й приводить ученого до зради науці. У фіналі п’єси Галілей передає свій останній рукопис учневі і зізнається: “Упродовж кількох років я був таким сильним, як і влада. Але я віддав свої знання можновладцям для того, щоб вони їх використали, чи не використали, чи зловживали ними – як їм заманеться – у власних інтересах. Я зрадив своє покликання. І людину, яка зробила те, що зробив я, неможливо терпіти серед людей науки”. Така зміна в трактуванні постаті Галілея була викликана тим, що у зв’язку з випробуванням атомної бомби в Хіросімі та Нагасакі надзвичайно гостро постала проблема відповідальності вчених за використання їхніх винаходів.

    Остання, Третя редакція “Життя Галілея” (1956) була поставлена в “Берлінському ансамблі” вже після смерті драматурга. Переконаний у тому, що науковий прогрес може набути загрозливої для людської цивілізації форми, Брехт ще більше загострює проблему наукової та громадянської неспроможності Галілея. Він вилучає сцени “Чума” та “Андреа провозить через кордон рукопис Галілея”, які свідчили про те, що вчений зацікавлений у кінцевій перемозі наукової істини. Таким чином відбулася повна зміна ідейної спрямованості твору. Змінився світ – змінився і герой Брехта.

  • Хронологічний довідник Галицько-Волинська держава ЗНО

    Хронологічний довідник Галицько-Волинська держава ЗНО

    1054 Р., кінець лютого – 1068 р,, 15 вересня – князювання в Києві Ізяслава Ярославича.

    1068 Р. Поразка руських дружин Ізяслава, Святослава та Всеволода Ярославичів на р. Альті від Половців, Згадка про київське віче. Виступ киян проти Князя Ізяслава, його вигнання, звільнення з ув’язнення Князя Всеслава

    1078 р., З Жовтня – Битва Ізяслава та Всеволода Ярославичів з Олегом Святославичем на Нежатиній Ниві поблизу Чернігова. Загибель Ізяслава.

    1097 P., 19 Жовтня – Любецький з’їзд князів. Схвалення принципу князівської вотчини. Вотчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися у спадщину дітям та онукам. Спро­ба припинити усобиці, об’єднатися для боротьби із зовнішніми ворогами.

    1113 р., квітень – повстання в Києві після смерті князя Святополка Ізяславича. Закликання на княжий стіл переяславського князя Володимира Мономаха, який прибув до Києва 20 квітня.

    Укладання юридичних норм – “Статуту” (“Уставу”) Володимира Мономаха, за яким обмежувалися високі лихварські відсотки, заборонялося брати в кабалу селян-закупів.

    1113 р., 20 квітня – 1125 р., 19 травня – князювання у Києві Володимира Всеволодовича (Мономаха). Відновлення великокнязівської влади на більшій частині давньоруських земель. Успішна боротьба з половцями.

    1125 р., 19 травня – смерть князя Володимира Всеволодовича (Мономаха).

    1125 р., 20 травня – 1132 рр., 15 квітня – правління в Києві Мстислава Володимировича. Низка пере­мог над половцями. Закінчення періоду єдності на Русі.

    1141 р. – об’єднання князем Володимирком Володаревичем галицьких земель в єдину державу.

    1153 р. – 1187 р., 1 жовтня – князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькій землі. Потужна держава, у якій значний вплив мали бояри.

    1169 р., 12 березня – розорення Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським. Початок занепаду Київської держави.

    1185 р. 1-13 травня – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Розгром руської дружини половецьким ханом Кончаком на р. Каялі.

    1187 р. – найдавніша згадка назви “Україна” в Київському літописі, сповіщаючи про смерть переяславсь­кого князя Володимира Глібовича.

    1199 р. – об’єднання волинським князем Романом Мстиславичем Волинської та Галицької земель. Утво­рення Галицько-Волинської держави.

    1199 Р.-1205 р., 19 червня – князювання Романа Мстиславича у Галицько-Волинському князівстві. Роз­ширення могутності держави. Здобуття Києва.

    1205 р., 19 червня – загибель князя Романа Мстиславича у бою під Завихвостом на р. Віслі. Початок бо­ротьби за його спадщину.

    1223 31 травня – поразка руських дружин і половецького війська у битві з монголами на р. Калці.

    1238р. – утвердження Данила Романовича у Галичі.

    Розгром військом Данила Галицького лицарів-хрестоносців під Дорогичином.

    1238-1264 рр. – князювання в Галицькій землі Данила Романовича. Правив дружно з братом Васильком, який до 1269 р. княжив на Волині.

    1239р. – розорення монголами Переяславщини та Чернігівщини.

    1240р., Зима – 6 грудня – князювання в Києві Данила Романовича (через тисяцького Дмитра). Об’єднання Волинської, Галицької та Київської земель.

    1240р., листопад – 6 грудня – облога й розорення Києва військами хана Батия. Початок монголо – татарського ira. Падіння ролі міст. Занепад ремесла й торгівлі.

    1241р. – вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство. Розорення Володимира, Галича та інших міст. Кременець вистояв під натиском ворога.

    1245 р., 17 серпня – перемога галицько-волинських дружин князів Данила та Василька над боярською опозицією й угорсько-польським військом біля м. Ярослава. Утвердження в Галицькій земля князя Данила Ро­мановича.

    1245 р., жовтень – 1246 рр. – поїздка Данила Галицького в Орду “за ярликом”. Визнання залежності Галицької землі від Золотої Орди.

    1253 р., 7 жовтня – коронація Данила Галицького легатом римського папи Інокентія IV у Дорогичині. Прагнення отримати допомогу Західної Європи у боротьбі із Золотою Ордою.

    1256 р. – перша літописна згадка про місто Львів.

    1264-1301 рр. – князювання Лева Даниловича (Лева І) у Галицькій землі. Приєднав до своєї держави За­карпаття та Люблінську землю.

    1270-1288 рр. – правління у Волинській землі князя Володимира Васильковича, ініціатора створення Другої, Волинської частини Галицько-Волинського літопису.

    1301 р.- 1308 р., 24 квітня (1315 р.) – князювання в Галицько-Волинській державі Юрія Львовича (ко­роля Юрія І).

    1315-1323 рр. (1308-1323) – Правління Андрія і Лева Юрійовичів (Андрія І та Лева И) у Галицько-Волинському князівстві.

    1324(1325) р. – 1340 р., 7 квітня – правління мазовецького княжича Болеслава Тройдейовича (Юрія II Болеслава) у Галицько-Волинській державі.

    1340 р., 7 квітня – отруєння галицького князя Юрія II Болеслава.

  • Представники українського бароко

    Якщо Ви не знаєте що таке “бароко”, і що це за стиль мистецтва, то, прочитавши дану статтю, ви знайдете відповіді на всі свої запитання.

    Представники українського бароко

    Бароко в літературі України XVII-XVIII столітті набуло великого значення. Головна функція літературного бароко: гуманізація духовної культури. В основі творів письменників були трагічні події засновані на реальних історіях, страждання людей від утисків влади, беззаконня чиновників тощо.

    Особливості композиції: поєднання непоєднуваного, наприклад, добра і зла, прекрасного і потворного, високого та низького.

    Письменники доби бароко :

      поет Іван Величковський, видатний публіцист Феофан Прокопович, полеміст Іван Вишенський, майстер “фігурного вірша” Симеон Полоцький, Дмитро Туптало, Касіян Сакович Петро Могила. Бароко характерне було для творчості Григорія Савича Сковороди.

    Певних зусиль до розквіту Українського бароко в архітектурі доклали й іноземні, і українські майстри ( Войцех Лєнартович, Павло Гижицький, Растреллі Вартоломей, Паоло Фонтана, Іван Баптист, Йоган-Георг Шедель, Григорович-Барський, Ковнір Степан Дем’янович тощо).

    Яскравим зразком Скульптури бароко була творчість Пінзеля та представників Львівської школи скульптури.

    Що таке барокко?

    Бароко – стиль європейського мистецтва, що з‘явився в Італії на початку XVI – кінця XVIII ст. Бароко зароджується відразу після Ренесансу (Відродження). Засновником бароко вважають Мікуладжело Буонарроті.

    Етимологія “бароко”, версії:

    1) португальська мова “perola Barroca” – “перлина неправильної форми”;

    2) латинська мова “baroco” – термін використовувався в схоластиці з приводу різновидів силогізму;

    3) французька мова “baroquer” – “пом‘якшувати контур”.

    Здобутки бароко: заглибленість у внутрішній духовний світ людини; неприязнь до зла в будь-яких його аспектах та ін.

    Вплив українського бароко На розвиток національної української літератури: різноманітність жанрів літератури, утвердження духовної культури, розвиток драматургії.

  • Даррелл “Балакучі квіти”

    Дж. Даррелл “Балакучі квіти”

    Уривок з оповідання

    Одібравши потрібний ключ, Кралевський встромив його в замок і відчинив важкі двері. З мансарди на мене хлюпнуло сліпуче сонячне світло і мало не оглушив різноголосий пташиний спів. Здавалось, що в тьмяному коридорі вчитель розчинив переді мною браму раю. Мансарда була простора, займала майже цілий поверх. Підлога гола, з меблів – лише довгий сосновий стіл у центрі. Зате на всіх стінах від підлоги до стелі висіли ряди красивих легких кліток з десятками жвавих, щебетливих мешканців.

    Долівка була густо встелена насінням; воно приємно хрумкотіло під ногами, наче дрібний гравій на пляжі. Зачарований такою силою птаства, я неквапом переходив од клітки до клітки, милуючись кожною пташиною. Тим часом Кралевський (який, певно, геть-чисто забув про моє існування) схопив зі столу велику лійку і заходився спритно наливати воду в поїлки своїх плеканців.

    Моє перше враження, що всі птахи в клітках – канарки, було хибним. На мою втіху, тут виявилися щиглі зі строкатим клоунським оперенням – червоним, жовтим, чорним; оливково-жовті зеленяки, схожі на цитринове листя в розпалі літа; коноплянки в ошатних шоколадно-білих твідових костюмах; рожевогруді снігурі та ще безліч іншого птаства.

    В одному кутку мансарди я надибав скляні двері, що вивели мене на балкон. З обох боків були прибудовані просторі вольєри. В одній жив чорний дрізд з оксамитовим пір’ям та чепурним бананово-жовтим дзьобом; у другій, навпроти,- схожий на дрозда птах у розкішному оперенні всіх небесних відтінків – од густо-синього до опалового.

    – Кам’яний дрізд, – оголосив Кралевський, несподівано зазирнувши в двері і вказуючи на цього гарного і птаха.- мені привезли його торік з Албанії… Тоді він був ще пуцьвірінком. На жаль, я ніяк не можу знайти для нього даму.

    Він приязно помахав дрозду лійкою і знову зник за дверима. Дрізд зиркнув на мене пустотливим оком, спушив пір’я на грудях і видав серію уривчастих звуків, що нагадували жартівливий сміх. Надивившись на нього досхочу, я пішов назад на мансарду, де Кра-левський все ще розливав пташині воду.

    – Чи не хотів би ти мені допомогти? – спитав він, дивлячись на мене відсутнім поглядом, і опустив лійку, так що тоненька цівка води полилася на його начищений до блиску черевик.- Дві пари рук виконають цю роботу швидше. Візьми лійку… отак… а я діставатиму блюдечка… чудово! Саме те, що треба!

    Я наливав воду в керамічні блюдечка, а Кралевський зграбно, двома пальцями брав їх і ставив у клітки так, наче тицяв льодяники дитині до рота. При цьому він без угаву балакав і зо мною, і з птахами абсолютно однаковим рівним тоном, через те я іноді не міг второпати, до кого він звертається: до мене чи до котрогось з мешканців кліток.

    – Атож, вони сьогодні в доброму гуморі, бо надворі сонячно… Ти розумієш… коли сонце перейде на цей бік, вони почнуть співати, адже так, мої співушечки?

    Іншим разом треба відкласти більше… лише два, серденько, лише два. Хіба можна назвати це виводком, навіть з найпалкішим бажанням? Ну що, смакує тобі новий корм? А в тебе вдома є пташка? У мене, як бачиш, чимало цікавих екземплярів… Не роби цього в чисту воду… Розводити декотрих, звісно, нелегко, але це вдячна робота, особливо з гібридами. У мене завжди успішно йде схрещування… Звичайно, тільки тоді, коли ти відкладеш не менше двох… хитрюга, хитрюга!

    Нарешті з напуванням було скінчено. Кралевський помилувався ще якусь хвилю своїми улюбленцями, всміхнувся сам до себе і старанно витер руки маленьким рушничком. Затим він провів мене по мансарді, спиняючись перед кожною кліткою, щоб розповісти історію птаха, його родовід, а також поділитися планами щодо майбутнього кожного підопічного. Ми розглядали – в доброзичливому мовчанні – пухкенького, жвавого снігура, коли раптом пронизливо залунав мелодійний дренькіт, що майже заглушив пташиний спів. на мій подив, цей дзенькіт линув звідкілясь зсередини живота вчителя.

    – Клянусь Юпітером! – жахнувся він, зводячи на мене страдницький погляд.- О Всевишній!

    Діставши з кишені годинник, він натиснув важілець, і передзвін стих. Я був трохи розчарований тим, що джерело звуку виявилось таким зрозумілим; наскільки привабливішими стали б наші уроки, думав я, коли б у вчителя час од часу дзвеніло всередині. Кралевський тривожно зиркнув на годинник, і спохмурнів.

    – Клянусь Юпітером… – ледь чутно повторив він. – Уже дванадцята година… Час летить, мов на крилах… а тобі ж за півгодини треба рушати…
    Учитель поклав годинник назад до кишені й пригладив лисину.

    – Ну от що, – зронив він нарешті. – За півгодини ми навряд чи досягнемо видатних наукових успіхів, тому я пропоную спуститися в сад і зібрати трохи жовтозілля для птахів. Звісно, якщо ти не проти. Ця рослина дуже корисна для них, надто коли вони несуться.

    Ми спустилися в сад і збирали там жовтозілля доти, доки з вулиці почулися сигнали автомобіля Спіро, схожі на крики підстреленої качки.

    – По тебе, здається,- чемно зауважив Кралевський. – Ми встигли зібрати достатньо зеленого корму. Твою допомогу важко переоцінити. Отже, завтра рівно о дев’ятій, домовились? Чудово! Вважаймо, що сьогоднішній ранок пройшов змістовно: перше знайомство, так би мовити, прикидка. І я сподіваюсь, що цим акордом ми започаткували нашу дружбу. Боже мій, як це важливо! Au revior, тобто до завтра, як кажуть французи.

    Коли я причинив за собою рипучу чавунну хвіртку, він гречно помахав мені рукою і пішов назад до будинку, лишаючи за собою слід із золотистих пелюстків жовтозілля.

    Вдома мене одразу спитали, яке враження справив новий учитель. Не вдаючись в деталі, я сказав, що людина він гарна і що ми, напевне, з ним заприятелюємо. На розпитування про перший урок я досить чесно відповів, що сьогоднішній ранок було присвячено орнітології та ботаніці. Всіх це, здається, задовольнило.

    Стара жінка зітхнула і роззирнулась довкола.

    – От квіти, наприклад, – вказала вона на букети в кімнаті. – Ти чув коли-небудь, як розмовляють квіти.

    Я збентежено хитнув головою. Досі я не уявляв собі, що квіти володіють даром мови.

    – Запевняю тебе, вони велемовні. Ведуть довгі бесіди між собою, хоча, природно, я не розумію, про що саме. Коли ти доживеш до моїх літ, можливо, тобі теж пощастить почути їх, якщо твоє серце не зачерствіє. Кажуть, що з плином часу людина зневірюється, байдужіє і через те краще сприймає абстрактні ідеї. Нісенітниця! У всіх старих, яких я знаю, мізки з отроцтва зашкарубли, позакривались, мов сірі устриці.

    Місіс Кралевська пильно глянула на мене.

    – Мабуть, я здаюсь тобі дивакуватою? Пришелепкуватою? З оцими балачками про велемовні квіти?

    Я щиро поспішив її запевнити, що нічого такого мені не здається. Ясна річ, квіти можуть гомоніти між собою, чом би ні? Приміром, кажани часом стиха полискують, я це чую, а дорослі ні, бо звуки надміру високі.

    – То-то ж бо! – зраділа вона. – Проблема в довжині хвилі. Гадаю, це все через уповільнення руху. Окрім того, кожна квітка має свою індивідуальність, – замолоду ми цього не помічаємо. Вони різняться одна від одної, достоту мов люди. Бачиш отам троянду у вазочці?

    У кутку на столику в срібній вазочці пишалась оксамитова троянда такого насиченого червоного кольору, що видавалася майже чорною. Невимовної краси квітка, з пелюстками досконалої форми і з ніжним пушком на них, таким, як на крильцях юного метелика.

    – Правда ж, гарна? – мовила місіс Кралевська. – Справжня красуня, чи не так? Вона стоїть у мене два тижні. Важко повірити? А попервах це був миршавий пуп’янок. Хирлявий, чахлий, не знати було, чи й виживе. Хтось необачно засунув його в букет разом з айстрами. А це смертельно, просто смертельно! Ти не уявляєш, які жорстокі всі складноцвіті – айстри, стокротки тощо. Це грубі, приземлені квіти, і не годилося тулити до них таку аристократку, як троянда. Коли її принесли сюди, вона була геть зів’яла, непомітна між айстрами. На щастя, я почула їхні голоси, доки дрімала тут. Завели розмову жовті айстри, вони завше войовничі. Я не знаю, про що вони балакали, але звучало це страхітливо. Спершу я не втямила, до кого вони звертаються; думала, просто сваряться. Я підвелася з ліжка і побачила цю бідолашну троянду в брутальному оточенні, виснажену, змучену. Зразу ж витягла її, поставила окремо, додавши у воду півтаблетки аспірину. Аспірин відживлює троянди. Срібні монетки – для хризантем, аспірин – для троянд, бренді – для пахучого горошку, цитриновий сік – для м’ясистих квітів на зразок бегонії. Отож, коли її було врятовано від айстр і підживлено, троянда воскресла і аж засвітилася вдячністю. Тепер вона намагається зберегти свою красу якомога довше, щоб зробити мені приємність.

    Пані Кралевська закохано подивилась на красуню, яка сяяла в срібній вазі.

    – Так, я чимало дізналась про квіти. Вони точнісінько як люди. Якщо їх збирається разом забагато, вони починають дратувати одне одного і в’януть. Змішай кілька видів і сам побачиш, які спалахнуть між ними чвари. Звичайно, важливу роль відіграє вода. Знаєш, дехто думає, що воду слід міняти щодня. Безглуздя! Квіти від цього швидко гинуть. Я міняю воду раз на тиждень, кладу в неї жменьку землі, і квіти буяють.

    Відчинились двері, в кімнату з променистою усмішкою увійшов Кралевський.

    – Вони вилупились! – сповістив він. – Усі четверо. Це така радість! Я непокоївся, бо це її перший виводок.

    – Чудово, любий! Я теж дуже рада, – заясніла місіс Кралевська. – Ну, а ми з Джеррі досить змістовно побесідували. Принаймні для мене це було цікаво.

    Я сказав, що для мене це також було вельми цікаво, і підвівся.

    – Неодмінно приходь до мене ще, – запросила місіс Кралевська. – Можливо, мої міркування дещо екстравагантні, але тобі варто їх послухати.

    Вона всміхнулася мені й приязно змахнула рукою на прощання. Ми з Кралевським пішли до дверей. На порозі я спинився, глянув назад і всміхнувся. Жінка лежала нерухомо під важким покривалом золотистих кіс. Мені здалося, що в тьмяному світлі кімнати квіти присунулися ближче до неї, з’юрмились біля ліжка в напруженому очікуванні, – ану ж вона розповість їм яку історію. Немічна стара королева в оточенні свого почту – одухотворених квітів.

  • “Запорожці у короля” Руданський

    Співомовка “Запорожці у короля” відтворює епізод, коли придворні польського короля вирішили пожартувати над козаками. Вони пригостили їх сметаною й чекали, що запорожці за мастять нею свої вуса, а вони потім посміються над ними. Але не так вийшло. Кмітливі козаки попросили меду, з його допомогою завертіли вуса догори й спокійнісінько поїли сметану, самі посміявшись над “ляхами препоганими”, які в ті часи часто вороже ставилися до українців.

    Степан Руданський “Запорожці у короля”

    Приїхали запорожці,
    Короля вітають,
    Король просить їх сідати,
    Козаки сідають.

    Сидять собі. В них жупани
    Все кармазинові,
    І самі такі храбренні,
    Вуса прездорові.

    Задивились на ті вуса
    Ляхи препогані.
    “Що б їм, – кажуть, –
    дати істи?
    Даймо їм сметани!”

    Поставили їм сметани,
    їсти припрошають,
    Але наші запорожці
    Разом відмовляють:

    “Славная у вас сметана!..
    Тілько почекайте,
    А перше нам, запорожцям,
    Щільник меду дайте!”
    Дали меду запорожцям…

    Вони як поїли,
    Так ті вуса прездорові
    Вгору й завертіли.
    Та й говорять королеві:

    “Кажи, ясний пане,
    Нехай тепер запорожцям
    Подають сметани!”

  • І. Жиленко “Жар-птиця” аналіз

    І. Жиленко “Жар-птиця” аналіз

    Аналіз вірша Ірини Жиленко “Жар-птиця” – тема, художні засоби, ідея, композиція

    Ірина Жиленко “Жар-птиця” аналіз

    Тема “Жар-птиця” : зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.

    Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (гава).

    Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (гава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.

    Характеристика героїв “Жар-птиця”

    1) Жар-птиця: “золота”, “очі-намистинки”, “чудесна”, “непристойно яскрава”, “нескромна птиця”, “птаха екзотична, південна, до снігів незвична”, чита “Барвінок” і “Мурзилку”, “клює родзинки”, “п’є молоко”;

    2) Гава : “трьохсотлітня”, “старезна, без ока, …кульгава”, у неї “люта стрекотня”, заздрісна, підступна, називає себе Павою.

    “Жар-птиця” художні засоби

      Епітети: “золота, чудесна жар-птиця”, “жар-птиця непристойно яскрава”, “люта скрекотнява”, “нескромна птиця”, “лиха гава”; Порівняння: “очі-намистинки”; Метафори: “яснішали лиця”, “освітилась казково столиця”, “лиця посмутніли”, “жар-птиця простудилася”, “птаха чита”, “справа пішла”. Риторичні оклики:

    “Як хороше жити під сонцем жар-птиці!”,
    “Вона яскра-яскра-яскрава-а-ва!”,
    “Ганьба!”,
    “Таку нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці!”,
    “О, не сумуйте!”,
    “…на новорічну радість нам!”.

      Повтори: “яскра…” Риторичні запитання: “Її нема, бо-розумієте?”.

    Композиція “Жар-птиця”

    Поезія побудована як протиставлення доброго, світлого, радісного (жар-птиця) і злого, заздрісного, лютого (гава).

    Події відбуваються в зимовий період, напередодні новорічних свят, коли кожний мріє про щасливу радість, здійснення всіх бажань, не звертаючи уваги на “люту скрекотняву” гави.

      Експозиція: покинувши чарівницю через відчинені дверцята клітки, жар-птиця на волі освітлює “казково столицю”. Зав’язка: радість люду від світла жар-птиці, заздрість гави птаху. Кульмінація : чудесний птах “простудився трішки”, його лікування. Розв’язка : сподівання на швидке одужання жар-птиці, сподівання, що вона принесе “новорічну радість” усім людям.

    Якщо ви можете доповнити аналіз вірша Ірини Жиленко “Жар-птиця” лишайте наявну інформацію в коментарях.

  • Цікаві факти про ультразвук

    Чи знаєте ви щось цікаве про ультразвук? Цікава інформація про ультразвук для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про ультразвук

    Фізіотерапевти часто використовують ультразвук, щоб пришвидшити Зрощення зламаних кісток, проте, як саме ультразвук впливає на механізм загоєння, поки не зовсім зрозуміло.

    При полюванні Кажан сканує простір навколо себе серіями ультразвукових криків, а при виявленні жертви видає ще більш швидку серію сигналів для точного визначення її місця розташування. У цей самий момент інша миша-конкурент може призвести спеціальний звук, які дослідники назвали sinFM. Він накладається на крик першої миші, від чого та не зможе зловити жертву.

    У нічних метеликів з сімейства ведмедиць сформувався особливий генератор ультразвукових перешкод, який “збиває зі сліду” кажанів.

    Перший Ультразвуковий свисток зробив в 1883 році англієць Гальтон. Його застосовують при дресируванні кішок або собак

    Один з головних ворогів молей – це кажан, тому молі в ході еволюції навчилися вловлювати високочастотні сигнали. Примітно, що самці багатьох видів молей самі можуть створювати схожі сигнали шляхом тертя лусочок одна об одну для полегшення спарювання. Зачувши такий звук і бажаючи залишитися непоміченою кажаном, самка молі сидить нерухомо, чим зазвичай і користується самець.

    Ультразвукову ехолокацію у воді чудово освоїли Китоподібні.

    У лабораторіях та на виробництві застосовуються ультразвукові ванни для очищення лабораторного посуду і деталей від дрібних частинок. У ювелірної промисловості ювелірні вироби очищають від дрібних частинок полірувальні пасти в ультразвукових ваннах. У деяких пральних машинах застосовують ультразвук для прання білизни.

    Цікавинки про ультразвук, цікаві відомості про ультразвук ви можете додавати через форму коментарів.

  • Цікаві факти про планети гіганти

    Цікаві факти про планети гіганти ви можете дізнатися в цій статті.

    Планети-гіганти – чотири планети Сонячної системи: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун ; розташовані за межами кільця малих планет.

    Планети гіганти: цікаві факти

    За будовою планети-гіганти газоподібні, в їх складі багато водню і гелію, вони розріджені і їх відрізняють великі розміри. Єдиний виняток з чотирьох вищезазначених планет становить Плутон, оскільки хімічні елементи його оболонки близькі до планет земної групи. Але серед головної відмінності цих планет, звичайно, розмір – навіть самий маленький Уран в п’ятнадцять разів більше Землі.

    У кожної планети-гіганта в центрі є своє Тверде ядро. За мірками самих планет-гігантів ядро??це абсолютно невелике, однак якщо порівнювати ці ядра з ядрами планет земної групи, то будь-яке з них набагато більше ядер земних планет.

    Кожен пам’ятає, що Сатурн знаменитий своїми кільцями, але далеко не всі знають про наявність таких же кілець і у інших чотирьох планет, вони мають трохи інший хімічний склад і менш помітні, тим не менш, при спостереженні за гігантами за допомогою астрономічної техніки можна їх побачити.

    Планети гіганти мають Велику кількість супутників. У Юпітера налічується 67 супутників, у Сатурна 62 супутника, у Урана 27, а у Нептуна лише 14 супутників. Для порівняння у Землі є лише один супутник – це всім відомий Місяць. Супутники гігантських планет становлять особливий інтерес для вчених, оскільки на деяких з них може існувати життя.

    Юпітер настільки величезний, що при бажанні він може вмістити всі планети Сонячної системи разом узяті. Його тяжіння неймовірно величезна, тому Юпітер притягує всю радіацію з космосу. Земля була б вже давно атакована метеоритами, якби сильне гравітаційне поле Юпітера притягувало до себе блукаючі астероїди. Цікаво, що при таких гігантських розмірах Юпітер обертається з величезною швидкістю. Якщо на Землі день триває 24 години, то на Юпітері він дорівнює всього лише 10 годинам.

    На поверхні планет-гігантів – гази, які, наближаючись до центру планети, переходять в рідкий стан. Між іншим саме таке явище і дозволяє нам говорити про те, що у планет-гігантів немає поверхні, тобто про стан, коли немає явного переходу від газоподібного до твердого або рідкого стану.