Blog

“Гуси-лебеді летять” характеристика діда Дем’яна Викладена в цій статті.

“Гуси-лебеді летять” характеристика діда Дем’яна

Дідусь Михайлика був незвичайно вмілою людиною і мав “золоті руки”. Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його “знав увесь повіт”. Найдорожчими для дідуся була “земля, вірна жінка і пісня”. Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. “…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда”. Дід Дем’ян занеміг і незабаром помер. Не надовго пережила свого чоловіка і Бабуся Михайлика.

“Гуси-лебеді летять” цитатна характеристика діда Дем’яна

– “Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,- співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого”.

– “…Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці – його одразу потягли в ті незаконні “дімки”, де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші – смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид”.

– “Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня”.

– “З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму”.

– “…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі…”

План до характеристики діда Дем’яна.
1) Дід Дем’ян – представник старшого покоління Стельмахів.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру героя: а) добрий; б) розумний; в) працьовитий; г) веселий; д) відчайдушний.
4) Роль діда у вихованні Михайлика.

Максим І Мирослава – головні герої повісті Франка “Захар Беркут”. Але вони хоч і кохають один одного і обоє готові захищати свою батьківщину, вони мають певні відмінності.

Порівняльна характеристика Максима і Мирослави

Спільні риси Максима і Мирослави
1) Максим і Мирослава – сміливі й мужні.
2) Волелюбні, розуміють справедливість порядків, установлених тухольцями.
3) Виявляють військове вміння.
4) Готові віддати життя за щастя народу.

Відмінні риси Максима і Мирослави
1) Різні умови виховання по-іншому впливають на їхні характери.
– Син вождя тухольської громади Максим не згоден ні на які поступки, коли йдеться про щастя народу.
– Дочка боярина Мирослава ладна відмовитися від справедливої кари ворогові аби зберегти життя коханому.
2) Максим твердий і непохитний; Мирослава слабкіша, іноді вагається.
3) У Максима над усім панує свідомість обов’язку перед народом; Мирослава насамперед думає про свого нареченого.

Хоч Максим і Мирослава відрізняються своєю вдачею, вони обоє патріоти. У цих образах уславлено гаряче патріотичне почуття, вірність батьківщині.

“12 місяців” дитяча п’єса Маршака, її переказ можна прочитати за 5 хвилин.

“12 місяців” Маршак короткий зміст

У зимовому лісі вовк розмовляє з вороном, білки грають з зайцем в пальники. Їх бачить Пасербиця, яка прийшла в ліс за хмизом і дровами (послала її жорстока Мачуха). Пасербиця зустрічає в лісі Солдата, розповідає йому про гру звірів. Той пояснює, що під Новий рік трапляються всілякі дива, і допомагає дівчинці зібрати в’язанку. А сам Солдат прийшов у ліс за ялинкою для Королеви. Коли він іде, в лісі збираються дванадцять місяців, щоб розвести багаття.

Чотирнадцятирічна Королева, однолітка Падчерки, кругла сирота. Сивобородий Професор вчить норовливу дівчинку краснопису та математики, але не дуже успішно, бо Королева не любить, щоб їй суперечили. Вона бажає, щоб завтра ж настав квітень, і видає наказ: обіцяє велику нагороду тому, хто принесе в палац кошик пролісків. Глашатаї оголошують про початок весни і королівському наказі.

Мачуха і її Донька мріють про нагороду. Тільки повертається Пасербиця з хмизом, як її тут же посилають назад у ліс – за пролісками.

Замерзла Пасербиця бродить по лісі. Виходить на галявину, на якій горить багаття, а навколо нього гріються дванадцять братів-місяців. Дівчинка розповідає їм свою історію. Квітня просить братів дати йому годинку, щоб допомогти Пасербиці. Ті погоджуються. Кругом розквітають проліски, дівчинка їх збирає. Квітень дарує їй своє колечко: якщо трапиться біда, потрібно кинути колечко, сказати чарівні слова – і всі місяці прийдуть на допомогу. Брати просять Пасербицю, щоб вона нікому не говорила про зустріч з ними.

Пасербиця приносить проліски додому. Донька мачухи краде у сплячої Падчерки каблучку, подаровану Квітнем. Та відразу про це здогадується, благає повернути їй колечко, але стара і її зла Дочка навіть і слухати не хочуть. Вони йдуть з пролісками в королівський палац, залишивши Пасербицю в будинку.

Урочистий прийом в королівському палаці. Королева оголошує, що Новий рік не настане, поки не принесуть повного кошика пролісків. З’являються садівники з оранжерейними квітами, але пролісків серед них немає. Лише коли Мачуха з донькою приносять Проліски, Королева визнає, що Новий рік настав. Вона наказує “двом особам” розповісти, де вони знайшли квіти. Ті плетуть небилицю про чудове місце, на якому ростуть взимку і квіти, і гриби, і ягоди. Королева вирішує послати їх за горіхами і ягодами, але потім у неї виникає думка поїхати туди самій разом з придворними. Тоді Мачуха з донькою кажуть, що чудове місце вже замело снігом. Королева загрожує їм за обман стратою, і брехухи зізнаються, що квіти рвала Пасербиця. Королева їде в ліс, наказавши “двом особам” супроводжувати її разом з Пасербицею.

У лісі солдати розчищають дорогу перед Королевою. Їм жарко, а придворні мерзнуть. Королева наказує всім працювати і сама бере мітлу. З’являються Мачуха, Донька і Пасербиця. Королева наказує дати Пасербиці шубу. Пасербиця скаржиться, що у неї відняли колечко. Королева наказує Доньці мачухи повернути колечко, і та кориться. Потім Королева вимагає, щоб Пасербиця розповіла, де знайшла проліски. Дівчинка відмовляється, і тоді розгнівана Корольова велить зняти з неї шубу, загрожує стратою і кидає її колечко в ополонку. Падчерка, нарешті, вимовляє чарівні слова і кудись зникає. Відразу ж настає весна. Потім літо. Поруч з Королевою з’являється ведмідь. Всі розбігаються, тільки Професор і старий Солдат захищають її. Ведмідь іде. Настає осінь. Ураган, злива. Придворні, покинувши Королеву, біжать назад до палацу. Королева залишається з Професором, старим солдатом, Мачухою і її донькою. Повертається зима, сильна холоднеча. Сани є, та їхати не можна: на конях поскакали придворні. Королева мерзне. Як вибратися з лісу? З’являється старий у білій шубі і пропонує кожному загадати по одному бажанню. Королева хоче додому, Професор – щоб пори року повернулися на свої місця, Солдат – погрітися біля багаття, Мачуха з донькою – шуби, хоч собачі. Старий дає їм шуби, вони лають одина на одну, що не просили соболиних. І тут же перетворюються на собак. Їх запрягають в сани.

Дванадцять місяців і Пасербиця сидять біля багаття. Місяці дарують дівчинці скриню з обновками і чудові сани, запряжені двома кіньми. З’являються королівські сани в собачій упряжці. Місяці дозволяють всім погрітися біля багаття. На собаках, звичайно, далеко не заїдеш. Треба б попросити Пасербицю, щоб підвезла, але пихата Королева просити не хоче і не вміє. Солдат пояснює їй, як це робиться. Королева нарешті по-доброму просить Пасербицю, та садить всіх в сани і дає кожному шубу. А собак вона через три роки приведе до новорічного багаття, і, якщо вони виправляться, їх знову перетворять на людей.

Всі їдуть. Місяці залишаються у новорічного багаття.