“Панчатантра”

В книжці “Панчатантра” зібрано казки народів Індії, створені за різних часів. Є тут казки про тварин, чарівні казки – їх складали за найглибшої, непам’ятної давнини; є казки побутові, казки-новели. Сюжети багатьох із них схожі на сюжети казок Англії, Франції, Німеччини, казок слов’янських народів, на наші – українські, російські, білоруські – казки.

Як і в казках інших народів, в індійських казках карається жадібність, користолюбство, жорстокість, боягузтво, а звеличуються високі чесноти – відважність, доброта, щирість “Панчантра” належить до найдавніших індійських пам’яток. Вона написана мовою давніх індійців – санскритом. Вчені вважають, що вона була створені у 4 ст. н. е., коли побутові оповідки набули ознак казки. Назву пам’ятки “Панчантра” перекладають, як “П’ять книг”, “П’ять повчань”, “П’ять хитрощів”, “П’ять кошиків житейської мудрості”. На початку “Панчантри” проголошено Основну думку збірки – слугувати для її читачів “наукою розумної поведінки”.

“Панчатантра” історія створення

Авторство, історія створення книги, ступінь її “фольклорності” і “літературної обробки” є до сих пір не вирішена наукова проблема. Традиція називає автором якогось брахмана Вішнушармана, який нібито жив у V-VI століттях, який на прохання одного раджі навчити його мудрому управлінню державою і склав цей збірник алегоричних повчальних оповідань.