Павло Чубинський біографія скорочено на українській мові викладена в цій статті.
Павло Чубинський коротка біографія
Павло Платонович Чубинський – український етнолог, фольклорист, поет, автор слів Гімну України.
Народився 15 (27) січня 1839 року на хуторі поблизу Борисполя у небагатій дворянській сім’ї.
Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, де познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша.
1861 року захищає в Петербурзі дисертацію і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.
Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для “Основи”, співпрацює з “Черниговским листком” та з “Киевскими губернскими ведомостями”.
У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, проти них було заведено кримінальну справу.
Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш ” Ще не вмерла Україна “, що став національним гімном українського народу.
Після прийняття Валуєвського циркуляра 1863 року потрапив під негласний нагляд. Був висланий на поселення в Архангельську губернію. Перебуваючи на засланні взяв участь в історико-статистичному вивченні краю. Завдяки особистим якостям займав різноманітні посади в губернських статистичних комітетах (працює слідчим, секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі).
Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю.
У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї.
1873–1875 – секретар (1875–1876 – заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.
У 1879 р. Чубинський пішов у відставку, тяжко захворів, і до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. в рідному селі.
Таке коротке повідомлення про Павла Чубинського ви можете доповнити на свій розгляд.