Гумореска Павла Глазового “Кумів реактор”
Докотилася до кума новина,
Що вино робити можна з кавуна.
Кум – страшенно нетерплячий чоловік.
Він негайно ж кавуняру приволік.
Вставив трубку з очерету “під ребро”,
Пачку дріжджів затаскав йому в нутро.
Намішав цементу, глини, кізяків
І обмазав кавуна з усіх боків.
Мідним дротом те страхіття обмотав
І на піч його сушитися поклав.
Як нагрівся кавуняра уночі,
Зашумів, немов реактор, на печі.
Тут у кума і з’явився мудрий план:
Вмонтувати у “реактор” мідний кран,
Щоб під тиском в кілька сотень атмосфер
З нього гнало різні вина і лікер.
Чую – кум мій барабанить у вікно:
– Йдем до мене пити марочне вино! –
Тягне в хату і показує мені
Кавуняру, що лежить на черені.
– Дріжджів,- каже,- я напхав йому в нутро..
Там, напевне, розщепилося ядро.
Не кавун це вже у мене, не балон,
А заряд на кілька тисяч мегатонн.
Тільки атом служить миру, не війні:
Він вино для мене чавить в кавуні.
А “реактор” в цю хвилину як рвоне!
Оглушило, ошелешило мене…
Прокидаюсь – бачу, хати вже нема.
Піч стоїть посеред дворища сама.
Бачу – кум сидить на клуні, наче птах,
Весь у сажі, вся сорочка у дірках.
Переляканий, страшний, як сатана,
Ще й контужений осколком кавуна.
На подвір’ї – тільки пір’я від курей.
Біля двору – тільки клямка від дверей.
Кум оговтався та й каже: – Це буза…
Ми ще гнатимем коньяк із гарбуза!