Павло Загребельний біографія скорочено донесе головні факти з життя українського письменника, Героя України, лауреата Державної премії СРСР, Шевченківської премії.
Павло Загребельний біографія коротко
Загребельний Павло Архипович народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині.
1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в Битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого – полон, і до лютого 1945 р. – нацистські концтабори смерті.
У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. – навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченню (1951 p.) – майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі “Вітчизна” в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала “Дума про невмирущого” (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у нацистському концтаборі.
У 1961–1963 pp. Загребельний працює головним редактором “Літературної газети” (пізніше – “Літературна Україна”), приблизно в той же час з’явилися три перші романи письменника: “Європа 45” (1959), “Європа. Захід” (1960), “Спека” (1960).
У 1964–1979 – секретар, 1979-1986 – 1-й секретар правління Спілки письменників України. Голова Комітету з Державних премій ім. Т. Шевченка (1979–1987). Депутат ВР СРСР 10-11 скликання (1979-1989), ВР УРСР 9 скликання (1974-1979). Член КПРС (1960-1990), кандидат у члени ЦК КПУ (1974–1979), член ЦК КПУ (1979–1989). Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (09.1996-11.2005).
Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Також для навчання ви можете використати Хронологію життя Павла Загребельного.