Петро Калнишевський біографія скорочено останнього кошового отамана Запорозької Січі викладена в цій статті.
Петро Калнишевський біографія коротка
Походження і дата народження останнього кошового отамана овіяна таємницями. Багато дослідників вважає, що він походив з знатного роду козацької старшини, інші схиляються на користь того, що Петро Калнишевський родом з сім’ї рядових козаків. Те, що пізніше він став багатим козаком, дворянином — безперечно, але про соціальний стан його пращурів даних не збереглося. Датою народження вважається або 1690, або 1691 рік. Більш конкретно можна лише сказати про місце народження — це село Пустовійтівка що біля міста Ромни Лубенського полку (нині Смська область). Він був найстаршим сином в родині, але не єдиним.
Потрапивши на Січ, Калнишевський навчався в школі при січовій церкві та пройшов довгий шлях від джури до кошового отамана. Під час служби в Війську Запорозькому вибирався походним полковником, військовим осавулом та військовим суддею.
1755 року Калнишевського обирають одним із трьох запорозьких депутатів до Петербурга. Більше року делегація перебувала у російській столиці, очікуючи скасування мита на провіз із Запорожжя до Гетьманщини риби, хутра, у зворотному напрямі — харчів, а головне — на повернення захоплених Новосербією, Слобідським полком і Донським Військом запорозьких земель. Вже 10 червня 1756 року було задоволене прохання щодо мита, але не стосовно запорозьких територій. 1758 року Калнишевського було включено до складу другої депутації у тій самій справі.
У військових осавулах Калнишевський ходив до 1761 року. У січні наступного року його вперше обрали кошовим отаманом. У вересні Калнишевський разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою був присутній на коронації Катерини II. Кошовий імператриці не сподобався, і вона того ж таки року домоглася його усунення. Проте на чергових виборах у січні 1763 року січовики обирають Петра Калнишевського військовим суддею — другою посадовою особою у Коші після отамана, а у січні 1765 року — знову кошовим. Імператриця спочатку активно заперечувала цей вибір, але з огляду на підготовку війни з Туреччиною за вихід до Чорного моря на деякий час пригнітила свою неприязнь до Калнишевського. Козацька звитяга й досвід були їй потрібні у планованій війні.
Під час російсько-турецької війни Калнишевський проявив себе талановитим полководцем та керівником козацтва, за що у 1771 році його було нагороджено золотою медаллю з діамантами на Андріївський смужці. А у 1773 році кошовому отаману надали звання генерал-лейтенанта. Успіхи у війні, до яких доклав чимало зусиль Петро Калнишевський, стали початком його тривалої неволі. Зміцнивши свої позиції в Причорномор’ї, царизм вирішив у 1775 році ліквідувати Запорозьку Січ, яка за своїми демократичними традиціями, фермерським характером господарства не вписувалася в самодержавно-кріпосницькі порядки Росії.
Після зруйнування в червні 1775 році царськими військами Нової Січі, Петро Калнишевський був заарештований. Без суду і слідства кошового отамана було відправлено на довічне заслання і ув’язнення, із забороною не лише листування, але й усякого спілкування з людьми. Останній кошовий отаман запорожців спочатку 12 років просидів замурований у казематі, а потім ще 13 років перебував у іншому казематі, з якого він мав змогу під караулом тричі на рік ходити до церкви, але без дозволу розмовляти з будь-ким.
2 квітня 1801 року указом Олександра І, Петро Калнишевський був звільнений з монастирської тюрми. Але хворий, сліпий кошовий тепер уже за власним бажанням залишився у монастирі, де й помер 31 жовтня, в суботу, 1803 року на 113 році життя.