“Пісня про віщого Олега” Пушкін аналіз
“Пісня про віщого Олега” була написана в 1822 році. Жанр – легенда.
Сюжетною основою “Пісні про віщого Олега” послужила легенда про смерть Олега, київського князя, записана в “Повісті минулих літ”. Київському князю Олегу, прозваному в народі “віщим” за мудрість, волхв, “чарівник”, передрікає: “приймеш ти смерть від коня свого”. Злякавшись страшного пророцтва, князь розлучається зі своїм вірним бойовим другом-конем. Проходить багато часу, кінь помирає, а князь Олег, згадавши про пророкування, з гнівом і гіркотою вирішує, що волхв обдурив його. Прийшовши на могилу старого бойового друга, Олег жалкує, що їм довелося так рано розлучитися. Однак виявляється, що чарівник не обманув, і пророцтво його виповнилося: отруйна змія, виповзли з черепа коня, вжалила Олега.
У легенді про князя Олега і його коня Пушкіна зацікавила тема неминучості визначеної долі. Олег позбавляється, як йому здається, від загрози смерті, відсилає коня, який повинен, за передбаченням чарівника, зіграти фатальну роль. Але через багато років, коли здається, що небезпека минула – кінь мертвий, – доля наздоганяє князя.
У вірші звучить ще одна тема, надзвичайно важлива для поета, – тема поета-пророка, тема поета – провісника вищої волі. Так, князь каже чарівникові:
Не бійся, будь чесний в своїй ворожбі –
Баского коня подарую тобі”.
“Волхви не бояться земних владарів,
Волхвам – за пророче їх слово –
Не треба багатих князівських дарів,-
Правдива і вільна їх мова.