Вірш “Пливли ми ввечері лиманом…” Ліни Костенко оспівує історію нашої країни.
“Пливли ми ввечері лиманом…” Ліна Костенко
Пливли ми ввечері лиманом.
Моторчик чахкав спроквола.
Десь там за морем, за туманом
уже Туреччина була.
Співали пісню ми про Байду
і про турецького царя,
як Байда стрілами глобально
царя у голову ціля.
А хтось виводив тонко-тонко,
гули замріяні баси.
В туман, лиман, у річку Конку
впадали наші голоси.
І так нам вільно, так повільно,
таке роздолля степове! –
що так ніхто і не помітив,
що човен далі не пливе!
Чи, мо’, наскочили на камінь?
чи, мо’, бензину вже не є?
Підводне царство з павуками
нам зрушить з місця не дає.
А ми ж про це не мали й гадки.
Сміється Байда з далини:
– Що, доспівалися, нащадки?
Зіпхніться перше з мілини.
Українські поети-шістдесятники сходяться на думці, що наша трагедія у тому, що ми не засвоюємо уроків історії і знову і знову повторюємо ті ж помилки, знову і знову проходимо ті ж самі дороги і замість того, щоб дивитися, куди ми йдемо, ми сперечаємось чи дружньо співаємо пісні, як-от у вірші “Пливли ми ввечері лиманом.”, де люди так довго і весело згадували Байду і козаків, що й не помітили, що човен стоїть на мілині і не пливе далі. Про засвоєння історії Л. Костенко пише так: “Ура! Дозволено бути сміливими Ох же ж і поговоримо ох же й покричимо Між іншим вовка уже підсмалили Уроків історії не вчимо”
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Пливли ми ввечері лиманом…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.