Драма “По дорозі в Казку” безпосередньо перегукується з поемою І. Франка “Мойсей”, де аналогом Казки виступає земля Ханаан. Ні Франковий, ні Олесів герої не потрапляють до омріяного краю. І все ж існують великі відмінності між цими творами.
Мойсей виступає лише як провідник волі Єгови, хоча й несе частку особистої відповідальності. Саме за своє невір’я (навіть миттєве) його не допущено до Ханаану. У драмі “По дорозі в Казку” ситуація інша. Люди живуть у страшному лісі, де немає нічого “рідного й знайомого”, і кажуть: “Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем”. Герой, провідник, – цілком самостійний, не керований жодною вищою силою. Він сам приймає рішення вивести народ із темряви і сам же зневірюється у своїх силах (немає тут і франківського демона-спокусника Азазеля), сам несе відповідальність за свою слабкість.
Країна Казка – символ неоднозначний. Зрозуміло, що це – щось нове, там завжди сяє сонце, але виникає запитання: а що ж за нею? Невже поступ спиниться, коли нарешті розчиниться золота брама? Може, саме тому люди залишаються в лісі? Це ж запитання не вирішене самим автором, і в цьому полягає таємничість етюду. Цілком можливо, що саме дорога була метою мандрівки, а не Казка. Дорога (як і сорокарічні мандри гебреїв пустелею в “Мойсеї”) перетворюється на символ блукань, страждань, які допомагають очиститися від темряви примітивного себелюбства, страху, недалекоглядності.
Знову ж таки символічно, що єдиним мешканцем Казки є хлопчик “років десяти” – це молоде покоління, для якого “ми будемо йти вперед і грудь. ми дужими дорогу пробивать”. Отож зберігається надія, що знову колись з’явиться герой, який поведе людей до світла.
Важливе значення має також образ Дівчини. Вона залишається однією з тих, хто “йде зустрічати ранок”, на відміну від юрби, що вбиває провідника. Фігура Дівчини підкреслює розкол, який відбувся серед людей. Більшість із них уже не прагне ввійти до Казки, але невелика когорта сміливців хоче продовжувати шлях. Крім того, Дівчина – уособлення віри в себе, у власні сили, духовної міцності, символ світлих днів майбутності, яких Він не дочекався. “По дорозі в Казку” показує боротьбу, а не перемогу – у цьому особливість етюду.