“Подвійне коло” аналіз

Яновський “Подвійне коло” аналіз – визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика “Подвійне коло”.

Юрій Яновський “Подвійне коло” аналіз

Автор: Ю. Яновський

Роман: “Вершники”

Рік: 1935

Літературний рід: епос

Жанр “Подвійне коло”: новела

Тема “Подвійне коло”: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р.

Ідея “Подвійне коло”: засудження братовбивства і недотримання закону народної моралі “тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” – протиставлення загальнолюдських цінностей класовим.

Головні герої “Подвійне коло” : брати Половці – денікінець Андрій; петлюрівець Оверко; махновці Панас і чотирнадцятирічний Сашко, червоний командир Іван; їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт.

У серпні 1919 року в бою під Компаніївкою зійшлися брати Половці.- Козацтва головного отамана Петлюри перемогло загін добровольчої армії генерала Денікіна, у якому перебував Андрій Половець. Врешті-решт він опинився в полоні у свого брата, петлюрівця Оверка.- Андрій промовляє до Оверка батькові слова “тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду”. Оверко відповідає, що “рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає”, і таки вбиває рідного брата.- Потім у смертельному двобої сходяться той же Оверко й махновець Панас із молодшим братом Сашком.- Оверко в свою чергу нагадує братам батьківські слова про рід і згоду, але Панас каже, що “рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття”.-Панас убиває брата, але не кидає його на полі бою, а намагається поховати обох вбитих братів по-людськи.- Загін інтернаціонального полку на чолі з червоногвардійцем Іваном вискакує з лісу і бере у полон Панаса й Сашка.- Панас згадує свої дитячі роки, батьків і стріляє собі прямо в голову.- Іван промовляє слова, які символізують радянську епоху: “рід розпадається, а клас стоїть”, і весь світ за них, і Карл Маркс”.- Комісар Герт робить висновок, що брати були одного роду, але не одного класу.

Символіка назви новели:

    Бій іде “по колу”, перемагають червоні; Кожен із братів згадує заповіт батька тільки перед смертю, забувши, що тільки-но заперечував його у попередній розмові.

Особливості новели “Подвійне коло”:

    Новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбуваються протягом одного дня в степу під Компаніївкою); Фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець – петлюрівець, Андрій – денікінець, Опанас, Сашко – махновці, Іван – більшовик) – різні ідеології; Умовна присутність батьків (на 1-му плані – битви братів, на задньому – те, що про це думають батьки); Велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів); Автор не зосереджує уваги на ході битв: його цікавить тільки результат баталій і словесна дуель між братами.

Причина трагедії Половців у різних політичних переконаннях, нетерпимості, сваволі й жорстокості.

Риси романтичного стилю в новелі “Подвійне коло:

    Незвичайні герої в незвичайних обставинах; Зв’язок із фольклором – народними думами й піснями, пісенність, ритмізована проза; Романтичний пейзаж.

Критика “Подвійне коло”

Я не знаю, хто ще так, як Яновський, змалював громадянську війну в Україні як трагедію народу.

Бій під Компаніївкою, у якому схрещують шаблі п’ять братів Полов­ців, – це модель усієї громадянської війни.

Сила родових інтересів зіткнулася із силою інтересів класових. Під ударами шабель брати падають один за одним, і кожна нова смерть наче перекреслює батькову приповідку: “Тому роду не буде переводу, в кот­рому браття милують згоду”, за якою – тривалий моральний досвід людського співжиття.

А що натомість? Натомість з уст спочатку комісара Герта, а потім червоного командира Івана Половця чуємо нову істину: “Рід розпада­ється, а клас стоїть”.

Рід розпадається… Отже, руйнуються самі основи життя – і що з то­го, що клас “стоїть”? Пишучи свій твір у 1933-1935 рр., Яновський прагнув надати словам комісара Герта й Івана Половця сили пафосу, але об’єктивно, понад наміри автора, його талант закарбував трагічну правду життя з його невблаганно-моторошною логікою братовбивчого соціального зіткнення, коли загальнолюдське відступає перед залізно-класовим, і як наслідок – кров, кров, кров…

У “кадрі” – уся родина Половців: п’ятеро братів, які воюють під різ­ними прапорами, батько Мусій… Немає тільки матері Половчихи. Але чо­му?! Тому, що якби вона з’явилася, то плакала б над кожним із синів, і її “надкласові” сльози були б однаково солоні. Вона оплакувала б загибель свого роду, і ті материні сльози заважали б авторові із силуваним пафосом підсумувати в 1933 р.: “Рід розпадається, а клас стоїть” (В. Панченко).

Аналіз новели “Подвійне коло” Яновського ви можете доповнити корисною інформацією в коментарях.