Яновський «Подвійне коло» аналіз — визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика «Подвійне коло».
Юрій Яновський «Подвійне коло» аналіз
Автор: Ю. Яновський
Роман: «Вершники»
Рік: 1935
Літературний рід: епос
Жанр «Подвійне коло»: новела
Тема «Подвійне коло»: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р.
Ідея «Подвійне коло»: засудження братовбивства і недотримання закону народної моралі «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду» — протиставлення загальнолюдських цінностей класовим.
Головні герої «Подвійне коло» : брати Половці — денікінець Андрій; петлюрівець Оверко; махновці Панас і чотирнадцятирічний Сашко, червоний командир Іван; їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт.
У серпні 1919 року в бою під Компаніївкою зійшлися брати Половці.- Козацтва головного отамана Петлюри перемогло загін добровольчої армії генерала Денікіна, у якому перебував Андрій Половець. Врешті-решт він опинився в полоні у свого брата, петлюрівця Оверка.- Андрій промовляє до Оверка батькові слова «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Оверко відповідає, що «рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає», і таки вбиває рідного брата.- Потім у смертельному двобої сходяться той же Оверко й махновець Панас із молодшим братом Сашком.- Оверко в свою чергу нагадує братам батьківські слова про рід і згоду, але Панас каже, що «рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття».-Панас убиває брата, але не кидає його на полі бою, а намагається поховати обох вбитих братів по-людськи.- Загін інтернаціонального полку на чолі з червоногвардійцем Іваном вискакує з лісу і бере у полон Панаса й Сашка.- Панас згадує свої дитячі роки, батьків і стріляє собі прямо в голову.- Іван промовляє слова, які символізують радянську епоху: «рід розпадається, а клас стоїть», і весь світ за них, і Карл Маркс».- Комісар Герт робить висновок, що брати були одного роду, але не одного класу.
Символіка назви новели:
- Бій іде «по колу», перемагають червоні; Кожен із братів згадує заповіт батька тільки перед смертю, забувши, що тільки-но заперечував його у попередній розмові.
Особливості новели «Подвійне коло»:
- Новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбуваються протягом одного дня в степу під Компаніївкою); Фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець — петлюрівець, Андрій — денікінець, Опанас, Сашко — махновці, Іван — більшовик) — різні ідеології; Умовна присутність батьків (на 1-му плані — битви братів, на задньому — те, що про це думають батьки); Велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів); Автор не зосереджує уваги на ході битв: його цікавить тільки результат баталій і словесна дуель між братами.
Причина трагедії Половців у різних політичних переконаннях, нетерпимості, сваволі й жорстокості.
Риси романтичного стилю в новелі «Подвійне коло:
- Незвичайні герої в незвичайних обставинах; Зв’язок із фольклором — народними думами й піснями, пісенність, ритмізована проза; Романтичний пейзаж.
Критика «Подвійне коло»
Я не знаю, хто ще так, як Яновський, змалював громадянську війну в Україні як трагедію народу.
Бій під Компаніївкою, у якому схрещують шаблі п’ять братів Половців, — це модель усієї громадянської війни.
Сила родових інтересів зіткнулася із силою інтересів класових. Під ударами шабель брати падають один за одним, і кожна нова смерть наче перекреслює батькову приповідку: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду», за якою — тривалий моральний досвід людського співжиття.
А що натомість? Натомість з уст спочатку комісара Герта, а потім червоного командира Івана Половця чуємо нову істину: «Рід розпадається, а клас стоїть».
Рід розпадається… Отже, руйнуються самі основи життя — і що з того, що клас «стоїть»? Пишучи свій твір у 1933-1935 рр., Яновський прагнув надати словам комісара Герта й Івана Половця сили пафосу, але об’єктивно, понад наміри автора, його талант закарбував трагічну правду життя з його невблаганно-моторошною логікою братовбивчого соціального зіткнення, коли загальнолюдське відступає перед залізно-класовим, і як наслідок — кров, кров, кров…
У «кадрі» — уся родина Половців: п’ятеро братів, які воюють під різними прапорами, батько Мусій… Немає тільки матері Половчихи. Але чому?! Тому, що якби вона з’явилася, то плакала б над кожним із синів, і її «надкласові» сльози були б однаково солоні. Вона оплакувала б загибель свого роду, і ті материні сльози заважали б авторові із силуваним пафосом підсумувати в 1933 р.: «Рід розпадається, а клас стоїть» (В. Панченко).
Аналіз новели «Подвійне коло» Яновського ви можете доповнити корисною інформацією в коментарях.