Коли Гавріло Прінсип випустив дві кулі в ерцгерцога Франца Фердинанда, він сподівався звільнити Боснію від іга австро-угорської монархії. Проте вбивця і не підозрював, що насправді зробив перші постріли світової війни.
В наші дні, коли на Балканах не стихають криваві конфлікти, ми із зрозумілою тривогою згадуємо ті давні постріли в Сараєво, з яких почалася перша світова війна: не повторилося б все спочатку…
У 1914 році Європа випробовувала політичну нестабільність, і найгостріше це виявлялося на Балканах. Боснія, насильно приєднана до колись могутньої Австро-Венгрии, вимагала автономії, а сусідня Сербія щодуху намагалася відстояти свою крихку незалежність.
Десятиліттями імператорові Францу Іосифу удавалося зберігати уявне
благополуччя в його величезній імперії, що розвалюється, зіштовхуючи лобами регіони, що змагаються між собою. Проте в 1914 році старезному імператорові були вже 84 роки, і велика частина його повноважень була передана наслідному ерцгерцогові Францу Фердинанду. Ерцгерцог вважався генеральним інспектором озброєних сил імперії і саме в цій якості відвідало столицю Боснії місто Сараєво в 1914 році.
Подорожуючи по Балканах, Франц Фердинанд не міг не відчувати ворожого відношення до своєї персони з боку місцевого населення і повинен був розуміти ризиковану такої поїздки. Ходили чутки про плановане вбивство. Про них взнав навіть Йован Іовановіч, сербський міністр у Відні. Іо-вановіч попередив ерцгерцога про небезпеку, що загрожує йому, але той відмахнувся і 24 червня разом зі своєю дружиною, графинею Софією, відправився на південь.
У Сараєво група молодих людей, що задумали убити ерцгерцога, закінчувала останні приготування. Лідером змовників був 19-річний студент Гавріло Прінсип, його спільниками — 18-річні Неделько Кабріновіч і Тріф-ко Грабец.
Ще навесні 1914 роки, коли все троє вчилися в Бєлграді, їм стало відомо про передбачуваний приїзд ерцгерцога в Сараєво. Змовники обговорили план вбивства і з цією метою вступили в сербське таємне суспільство "Життя або смерть", очолюване полковником Драгутіном Дімітрієвічем, відомим як полковник Апіс. Терористи забезпечили їх револьверами, боєприпасами, бомбами і організували безпечний перехід через кордон Сербії до Боснії. Прінсипа і його спільників познайомили з іншою терористичною групою, куди входили молодий викладач Даніло Іліч і студент Цветко Попович.
Ерцгерцог і його свита провели ніч на 28 червня 1914 року в готелі "Боснія" в Ілідце, в півсотні кілометрів на південний захід від Сараєво. Відповідно до програми високий гість мав бути присутнім на прийомі в міській ратуші, а потім планувалася поїздка по місту для огляду його пам’яток.
Вранці низка автомобілів повільно котила по набережній річки Миляч-ка. Натовпи народу вітали високих гостей, розмахуючи австрійськими прапорами. Один з глядачів, а це був Неделько Кабріновіч, попросив поліцейського показати автомобіль ерцгерцога. Не встиг поліцейський відповісти, як побачив гранату, що летить в автомобіль. Водій встиг натискувати на педаль газу, граната відскочила від брезентового верху кабіни і розірвалася під колесами другого автомобіля. Кабріновіч кинувся в річку, але його витягнули і заарештували.
Ерцгерцог не надав особливого значення цьому інциденту і наполіг на продовженні наміченої програми. Після обіду в міській ратуші низка автомобілів рушила по набережній у зворотному напрямі. Десь на середині дороги водій переднього автомобіля збився з дороги і обернув направо, на вулицю Франца Іосифа.
Хтось з групи супроводу наказав водієві загальмувати. Кортеж на малій швидкості заднім ходом спробував вибратися з пробки. Автомобіль ерцгерцога зупинився напроти магазина гастронома "Моріц Шиллер деликатессен", де якраз у цей момент випадково виявився Гавріло Прин-сип. Терорист вихватив револьвер і двічі вистрілив в ерцгерцога. Перша куля уразила графиню Софію, друга застрягла в хребті її чоловіка. Він ще встиг обернутися до дружини із словами: "Софія, Софія, не вмирай. Залишся жити для наших дітей". Але через декілька хвилин обоє померли.
Вбивця-одинак або змова?
До суду було притягнене 25 чоловік, і серед них — Іліч, Грабец і Попович. Судове засідання тривало тиждень, після чого був оголошений вирок. Іліч, визнаний керівником змовників, засуджувався до
страті; Прінсип, Кабріновіч і Грабец — до двадцяти років каторжних робіт, Попович — до тридцятирічного висновку. Для більшості засуджених це означало повільну смерть. Так і сталося. Кабріновіч і Гра-бец померли від туберкульозу і недоїдання через два роки. Прінсип, який зробив смертельні постріли, дожив до 1918 року. І лише Поповичеві удалося відсидів весь термін і вийти на свободу вже літньою людиною.