Повідомлення про Біблію розповість з яких частин складається Біблія та скільки Єванглій у Бібілії.

Повідомлення на тему “Біблія”

Біблія ( з грецьк.- книга) – свята книга іудеїв і християн. Біблія складається з 77 книг (66 – канонічних та 11 неканонічних), що розподіляються між Старим Заповітом (50) та Новим Заповітом (27)., різних за характером і часом створення. Біблію писали понад 40 авторів протягом 1500 років.

З яких частин складається Біблія?

Біблія складається з двох заповітів ( із староєврейського – “союз”):
1. Старий Заповіт – священна книга євреїв, їх історія. Він складений в стародавній середземноморській державі Іудеї давньоєврейською та арамейською мовами. Іудеї називали його Танах.

Історія виникнення Танаху. У VІ ст.. до Р. Х. Персія, завоювавши Вавилон, звільнила від його залежності іудеїв (539 р. до Р. Х.). Іудеї вірили, що звільнитися їм допоміг бог Ягве. В країні посилюється влада жерців Ягве. Вони встановили опіку над мистецтвом і літературою і з усіх творів, складених у різні часи різними авторами, відібрали ті, що відповідали ідеї служіння богу Ягве. Священики відредагували зміст і стиль, посиливши релігійний настрій. Ці тексти були проголошені священними. Так виник Танах. Головна ідея Танаху: Ягве з-поміж усіх народів вибрав народ Іудеїв, щоб привести його до найвищої слави і багатства. За це народ мусить у всьому бути покірним богові Ягве, витримати всі випробування, яким піддаватиме його бог. Тільки довівши вірність, народ дістане від бога винагороду. Так Танах тлумачив угоду (“беріг”) між богом та іудейським народом. Танах розповідає про створення богом Ягве світу і перших людей в раю – Адама і Єви, про перший злочин – вбивство Каїном брата Авеля, про те, як Ягве вирішив покарати людей за непослух потопом, а врятуватися дозволив лише праведнику Ноєві, про будівництво вавилонської башти – храму, присвяченого несправжнім богам, за що башту було зруйновано.

Складові Старого Заповіту:

А) П`ятикнижжя Мойсеєве (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону)
б) Книги історичні
в) Книги повчально-поетичні ( Книга Йова, Книга Псалмів, Приповісті Соломона, Пісня над Піснями, Книга Екклезіаста)
г) Книги пророчі.

2. Новий Заповіт – Євангеліє (“блага вість)
Історія виникнення Нового Завіту. На рубежі старого і нового літочислення наймогутнішою державою Середземномор’я був Рим. Часи були важкі, скрізь на завойованих землях стояли римські гарнізони і правили намісники імператора. У далекій римській провінції Іудеї, де намісником був Понтій Пілат, проповідував нове вчення Ісус. Він учив, що Бог розгнівався на людей і невдовзі покарає їх смертю, проте дасть їм вічне життя на тому світі, але не всім, а тим, хто визнає нові заповіді. Ці заповіді вимагали від людини милосердя, доброти і порядності: не вбивати, не красти, не заздрити, не свідчити неправдиво на ближнього, не чинити перелюбу. Не всі іудеї захотіли прийняти нове вчення, бо в їхній священній книзі Танах про це не було мови. Тому іудеї не вступилися за Ісуса, коли римляни його заарештували за проповіді. Ісуса розп’яли у передмісті Єрусалима на горі Голгофі. Ісус мужньо прийняв смерть: такою великою була його віра у власну правоту. Невдовзі почала поширюватися віра, що в образі Ісуса сам Бог відвідав землю. Вчення Ісуса про любов і милосердя, його слова про покарання всіх злих поступово розповсюдилися по всій імперії Ісуса називали Христом або Месією (“божественний”). Так склалася нова віра – християнська.

Складові Нового Заповіту:

А) книги історичні (4 Євангелія(життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа): від Марка, від Луки, від Матфія, від Іоанна; Діяння апостолів
б) послання апостолів ( Послання апостола Павла; Соборні послання)
в) пророча книга (“Об’явлення Іоанна Богослова”)

Новий Заповіт – це оновлений союз Бога і людини, який полягає в тому, що Бог подарував людству Божественного Спасителя, Свого Сина Ісуса Христа.

Скільки Єванглій налічує Бібілія?

Євангеліє у християнстві – головна частина Нового Заповіту, який, в свою чергу, є частиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть і воскресіння. Християнською церквою канонізовано (оголошено священними і включено до Нового заповіту) Чотири Євангелії:

Євангелія від Матвія Євангелія від Марка Євангелія від Луки Євангелія від Івана

Євангелія поділяються на канонічні (їх 4), тобто включені до складу Нового Заповіту, та апокрифічні (є 57 апокрифічних Євангелій) – ті, що не увійшли до канону.

Канонічні книги Святого Письма – біблійні книги, освячені та узаконені церквою.

Апокрифи – не канонізовані варіанти біблійних книг.

Притча – це невелике оповідання, що в алегоричній формі містить якесь повчання. В Євангеліях є багато притч: про сіяча, про закопані в землю таланти (Матвій, 13, 25), про загублену вівцю, про блудного сина (Лука, 15), про милосердного самаритянина та ін. Афоризм – це глибока, узагальнена, виражена в стислій формі думка, що спирається на життєво зрозумілу ситуацію. Афористичні висловлювання з Нового Заповіту увійшли до всіх європейських мов: Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине; Хто не працює, той не їсть; Не залишити каменя на камені; Не хлібом самим живе людина; Тайна вечеря. Продатися за тридцять срібняків. Іуда. Умивати руки. Шлях на Голгофу. Фома невіруючий. Вовк в овечій шкурі. Побудувати дім на піску. Зарити свій талант у землю. Знамення часу. Хто має вуха, нехай слухає. Камінь спотикання. Кесарю – кесареве, Богу – Богове. Книга за сімома печатками. Обтрусити порох з ніг своїх. Все таємне стає явним.