Три єдності – правила драматургії, яких дотримувався класицизм XVII-XIX в., спираючись на деякі пасажі “Поетики” Аристотеля.
Правило трьох єдностей
Закон трьох єдностей : єдності місця, єдності часу і єдності дії.
- Єдність дії – п’єса повинна мати один головний сюжет, другорядні сюжети зводяться до мінімуму. Єдність місця – дія не переноситься у просторі, майданчик, обмежена сценою, відповідає в просторі п’єси одному і тому ж місцю. Єдність часу – дія п’єси має займати (в реальності, передбачуваної твором) не більше 24 годин.
Знаменитий закон трьох єдностей, що став непорушним правилом побудови класицистичної трагедії, в античні часи не був сформульований, проте логічно випливав із особливостей античної драми. В ній глядацька увага була сконцентрована на одному героєві, що, у свою чергу, мотивувало введення в сюжет лише таких подій, які мали безпосереднє відношення до його долі – обставина, яка започатковувала Єдність дії. Життя героя в античній драмі, як правило, простежували з моменту, близького до розв’язки, що автоматично зумовлювало єдність часу, оскільки всі критичні злами в долі такого героя відбувались переважно в межах однієї доби. Єдність місця зумовлювалася технічними особливостями античного театру, не пристосованого для частої та різкої зміни декорацій.
Тобто, правило трьох єдностей передбачає – що всі події п’єси мають відбуватися в одному місці, упродовж однієї доби і зосереджуватися навколо головного героя в одній сюжетній лінії. Головну сюжетну лінію не можна було ускладнювати паралельними діями та епізодами. Інтрига, покладена в основу сюжету, повинна була починатися відразу, стрімко розгортатися і логічно завершуватись.