«При місяці згадую брата» Ду Фу

«При місяці згадую брата» Ду Фу

Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, —
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…

«При місяці згадую брата» Ду Фу аналіз

Вірш «При місяці згадую брата» сповнений тривогою, самотністю, занепокоєнням, висланим подіями війни й розлукою з рідними, невизначеністю майбутнього, тим, що немає звістки чи відповіді на лист від брата.

Провідною Ідеєю цього вірша є засудження війни.

Художні прийоми, які використовуються у творі — це протиставлені війна і мир, світ людей і світ природи об’єднують тривожність, втома від страшних подій війни. Протиставлені також рідний край та чужина.

Можна вважати трагедію ліричного героя його особистою трагедією. Завдяки цьому вірш набуває загальнолюдського значення.

«При місяці згадую брата» Ду Фу