“Ревізор” – комедія у п’ятьох діях Миколи Гоголя, написана упродовж 1835–1836 років. Сюжет “Ревізора” підказав авторові О. Пушкін. Зокрема у спогадах Володимира Сологуба описується, що: “Пушкін познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні Новгородської губернії – про якогось проїзного пана, що видав себе за чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів”.
“Ревізор” сюжет
Дія I
Колезький реєстратор Іван Олександрович Хлестаков слідує з Петербурга в Саратов зі слугою Осипом та зупиняється в повітовому містечку. Хлестаков не має грошей, бо усе програв у карти. У цей час градоначальство довідується про приїзд інкогніто з Петербурга ревізора. Міські поміщики Бобчинський і Добчинський, випадково довідавшись про появу неплатника Хлестакова в готелі, вирішують, що це і є ревізор, і доповідають про нього городничому.
Починається переполох. Чиновники й офіційні особи метушливо кидаються прикривати свої гріхи, а городничий Антон Антонович Сквознік-Дмухановський вирішує особисто піти на поклін до ревізора.
Дія II
Голодний Хлестаков, що влаштувався в найдешевшому номері готелю, міркує, де б роздобути їжі. Поява городничого в номері Хлестакова стає для нього неприємною несподіванкою. В той же час і городничий відверто боїться, думаючи що розмовляє з важливим столичним чиновником. Городничий, думаючи, що Хлестаков – ревізор, пропонує йому хабар. Хлестаков, думаючи, що городничий – добросердий і чималий громадянин, приймає від нього у борг. Також городничий пропонує Хлестакову оглянути богоугодні заклади міста, на що той погоджується.
Дія III
Дім городничого. Захмелілий Хлестаков, угледівши дам – Ганну Андріївну й Марію Антонівну, вирішує помалюватись перед ними, він розповідає небилиці про своє важливе положення в Петербурзі, і навіть сам починає у них вірити. Але незабаром мова відмовляється служити порядно захмелілому столичному гостеві, і Хлестаков за допомогою городничего відправляється “відпочити”.
Дія IV
Наступного дня Хлестаков починає просити гроші від жителів міста і вони, думаючи, що він їх позичає, дають їх йому, а купці, слюсарка та унтер-офіцерська дружина починають скаржитися йому на городничого. Випровадивши останнього гостя, він устигає позалицятися до дружини й дочки Антона Антоновича. І, хоча вони знайомі лише один день, Хлестаков просить руки дочки городничого й дістає згоду батьків. Слуга Хлестакова Осип, будучи розумнішим за свого хазяїна, настійливо рекомендує Хлестакову швидко вбиратися з міста, поки не розкрився обман. Хлестаков їде, наостанок відправивши своєму другові лист із місцевої пошти.
Дія V
Городничий і його оточення полегшено відсапуються. Городничий дає прочухану купцям, що ходили скаржитись на нього Хлестакову. Однак купці обіцяють багате частування на заручини Марії Анотнівни з Хлестаковим і городничий одразу ж їх пробачає. Він збирає гостей, щоб урочисто оголосити про заручини Хлестакова з Марією Антонівною. У цей час поштмейстер місцевого відділення за власною ініціативою розкрив лист Хлестакова і з’ясувалося, що інкогніто виявився шахраєм і злодієм. З’являється і інша новина – у готелі чиновник з Петербурга вимагає городничого до себе. П’єса закінчується німою сценою…