“Розвий, сосно, сімсот квіток” – Весільна пісня, аналіз якої наведений в цій пісні
“Розвий, сосно, сімсот квіток” аналіз пісні
Тема: звернення дівчини до сосни, щоб та “розвила сімсот квіток” для всіх запрошених на весілля.
Ідея: возвеличення краси і щирості Марійки, яка уособлює квітку.
Основна думка: для Івана є квіткою його кохана дівчина.
Жанр: весільна пісня.
Художні засоби
Звертання: “Розвий, сосно…”.
Повтори: “Розвий, сосно, сімсот квіток”, “Всім буярам по квіточці”, “А Іванові не стало квітки”, “У нього квітка – Марійка дівка”, “…рано-рано”, “…та ранесенько”.
За звичаєм боярам (буярам у пісні) – друзям молодого – чіпляли квітки на одяг. У всіх гарні квіти, а в молодого Івана (тут підставлялося ім’я нареченого) квітка найкраща – це його молода. Обряд виготовлення квіток чи букетиків, пришпилювання їх супроводжувався такою піснею.
“Розвий, сосно, сімсот квіток” текст пісні
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
У нього квітка – Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка – Марійка-дівка, та ранесенько.